Провадження № 1-кп/243/548/2026
Справа № 243/1204/26
09 лютого 2026 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon та в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025052510001418 від 14 листопада 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не маючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.07.2025 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, звільненого від покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, прокурором обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покаранням за яке є позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Враховуючи, що на теперішній час вказані ризики не зменшилися, прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явилась, надала заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора та продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі “Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Встановлено, що 14 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025052510001418 внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
14 листопада 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15 листопада 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
15 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, який надалі був продовжений, останній раз строком до 14 лютого 2026 року включно.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, за ст. 115 ч. 1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років та за ст. 263 ч. 1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, заздалегідь знаючи, що за вчинене ним злочинне діяння, кримінальна відповідальність передбачає міру покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років та особливо тяжкого злочину, заздалегідь знаючи, що за вчинене ним злочинне діяння, кримінальна відповідальність передбачає міру покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі покинути територію України, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не продовження йому запобіжного заходу.
Також суд зазначає, що має місце ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_3 може вплинути на свідків, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю або погрозою застосування насильства. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України.
Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як він вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку та посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, в умовах воєнного стану, та бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого, та перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, в яких він обвинувачується.
Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, чітким є переконання суду, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 менш суворого запобіжного заходу, оскільки продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду, з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.
Суд вважає, що прокурором у клопотанні доведено наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_3 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, свідчать про наявність на даний час ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі покинути територію України, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу, може вплинути на свідків, шляхом умовляння чи погроз з метою схилення до дачі неправдивих показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
У відповідності до статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальних рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
У відповідності до статті 183 частини 4 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, та під час вчинення кримінальних правопорушень було спричинено смерть потерпілої, з урахуванням попередньої поведінки обвинуваченого, суд вважає можливим не визначати розмір застави.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду.
Учасники процесу не заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до такого висновку.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 складений у відповідності з вимогами КПК України.
Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.
Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду, відсутні.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 182, 183, 197, 314-317, 395 КПК України, суд -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України, призначити до судового розгляду на 10 березня 2026 року о 10 год. 00 хв. в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та в режимі відеоконференції.
Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, потерпілої, захисника та обвинуваченого.
Прокурору Слов'янської окружної прокуратури Донецької області надати матеріали (письмові та речові докази), зібрані під час досудового розслідування.
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» строком на 60 (шістдесят) діб з 09 лютого 2026 року по 09 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Проводити судові засідання, за участю обвинуваченого ОСОБА_3 в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області або в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Копію ухвали вручити прокурору, потерпілій, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання в Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала в частині задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя: ОСОБА_1