ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2026Справа № 910/12942/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі»
про стягнення 249 550,68 грн.
та
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер»
про стягнення 318 931,19 грн.
за участю представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Єнчева О.О.
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Попадюк І.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі» про стягнення 249 550,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 25.06.2025 № 25/06/2025-1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
Після відкриття провадження у справі, судом з'ясовано, що позивачем, всупереч норми Господарського процесуального кодексу України, не зареєстровано свій електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулю), що забезпечує обмін документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
Позивачем 11.11.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 продовжено розгляд справи.
Відповідач 05.11.2025 сформував у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечив повністю. Також, відповідачем 06.11.2025 сформовано у системі "Електронний суд" зустрічну позовну заяву про стягнення 318 931,19 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) строк та спосіб усунення недоліків.
Відповідачем 13.11.2025 виконано вимоги ухвали суду та усунено недоліки зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер» про стягнення 318 931,19 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер» про стягнення 318 931,19 грн. об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/12942/25. Ухвалено перейти до розгляду справи № 910/12942/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.12.2025.
Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 01.12.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на зустрічний позов, яким частково визнано зустрічні вимоги у розмірі 4 097,04 грн.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) 08.12.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив на зустрічний позов.
У засіданні 09.12.2025 судом ухвалено закрити підготовче провадження, судове засідання призначено на 03.02.2026.
У судове засідання 03.02.2025 з'явилися представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 25.06.2025 укладено договір поставки № 25/06/2025-1, за умовами пункту 1.1. якого позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався поставити, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) - прийняти та оплатити вартість обладнання, кабельно-провідникову продукцію, електротехнічну продукцію, будівельні матеріали, металопрокат та метизну продукцію (надалі - товар), найменування, асортимент, ціна, кількість, термін поставки якого вказуються в замовленнях до договору.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2, вартість договору на момент підписання становить без ПДВ 2 022 960,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 337 160,00 грн. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх замовлень до договору, які є складовими і невід'ємними частинами договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС-2010) склад відповідача (позивача за зустрічним позовом) - місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному замовленні. Право власності на товар переходить до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з моменту підписання ним видаткової накладної.
Умовами пунктів 3.2-3.4 договору встановлено, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався надати відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) до початку приймання товару оригінали наступних документів: видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну; документ, що підтверджує якість товару (сертифікат відповідності, сертифікат якості, ДСТУ, ТУ, ISO та інше). Зобов'язання позивача (відповідача за зустрічним позовом) по поставці товару не вважаються виконаними до надання документів, зазначених в пункті 3.2. договору. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався протягом трьох календарних днів з моменту поставки товару скласти та надати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) акт невідповідності / акт про виявлені недоліки поставленого товару та повернути зазначений товар в такому акті позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) на заміну. Рекламації на невідповідність товару після визначеного терміну не приймаються.
Відповідно до пунктів 4.2-.4.3 договору оплата за товар здійснюється на підставі виставленого позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) рахунку-фактури у розмірі 50% вартості товару протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) відповідного рахунку-фактури, авансом, та 50% вартості від загальної суми договору протягом 3 днів з дати отримання товару. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Найменування та кількість товару вказується в специфікаціях які є невід'ємною частиною договору (пункт 5.4).
Згідно з пунктом 6.1 договору, якщо товар приймається на складі відповідача (позивача за зустрічним позовом) за кількістю і якістю товар вважається прийнятим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) в момент підписання видаткової накладної.
Відповідно до пункту 6.2 договору у разі, якщо товар приймається на складі позивача (відповідача за зустрічним позовом) або в іншому місці, вказаному в договорі, крім складу відповідача (позивача за зустрічним позовом), за кількістю товар вважається прийнятим в момент підписання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) видаткової накладної; за якістю товар вважається прийнятим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) після закінчення 14 календарних днів з дати приймання товару відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) за кількістю. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право протягом зазначеного вище строку пред'явити позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) претензії за якістю, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався протягом 15 календарних днів задовольнити претензії відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Згідно з пунктами 12.1-12.2 договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору, не менш ніж за 30 календарних днів до передбачуваної дати розірвання.
Сторонами 25.06.2025 та 29.07.2025 підписано специфікації № 1 та № 2 до договору.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) товар за специфікацією № 2 на загальну суму 1 001 040,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 25.08.2025 № 792 на суму 477 300,00 грн. та від 29.08.2025 № 813 на суму 523 740,00 грн., а також актом звірки взаємних розрахунків за період часу з 01.01.2025 по 03.09.2025.
Наведені видаткові накладні та акт звірки з боку відповідача (позивача за зустрічним позовом) підписані електронним підписом та скріплені електронною печаткою без буд-яких зауважень та заперечень.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з специфікацією № 2 оплата за товар проводиться в наступному порядку: 30 % від вартості товару за специфікацією підлягає сплаті протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) від позивача (відповідача за зустрічним позовом) рахунку на його оплату; 70% від вартості товару за специфікацією підлягає сплаті протягом 3 робочих днів після відвантаження позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) товару та підписання видаткової накладної. У будь-якому випадку строки поставки товару за договором не повинні перевищувати 7 робочих днів з моменту авансу у розмірі 30% від вартості товару.
Враховуючи дати відвантаження товару - 25.08.2025 та 29.05.2025, відповідач (позивач за зустрічним позовом) був зобов'язаний здійснити повну оплату до 03.09.2025. Прострочення почалось з 04.09.2025.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) здійснено часткову оплату за поставлений товар за специфікацією № 2 у розмірі 777 040,00 грн. Товар на суму 240 000,00 грн. не оплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати відповідачем до суду не подано.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом взято до уваги заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом), яким він стверджує про наявне у нього право притримати частину належних до виплати суми грошових коштів позивачу (відповідачу за зустрічним позовом), у зв'язку із простроченням останнім зобов'язання за договором.
Разом із тим, наявними матеріалами справи спростовується дане твердження, оскільки ані умовами договору, ані умовами специфікації № 2, відповідача не наділено правом на відкладання виконання обв'язку оплати поставленого товару (притримання грошових коштів належних до сплати).
Клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом), яке міститься у відзиві на позов, про зміну умов договору та зменшення належних до сплати грошових коштів за специфікацією № 2 на 240 000,00 грн., у зв'язку із простроченням позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) поставки товару, суд залишає без розгляду, з огляду на відсутність у Господарському процесуальному кодексі України права сторони у господарській справі - відповідача заявляти даного роду клопотання у межах надання заперечень на позовну заяву із викладенням його у відзиві на позов.
При цьому, суд звертає увагу відповідача (позивача за зустрічним позовом), що у разі порушення його прав він не позбавлений можливості звернутися до суду за їх захистом із позовними вимогами про зміну умов спірного договору.
Відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені у розмірі 240 000,00 грн., а тому підлягають задоволенню в цій частині.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) термінів розрахунку, визначеного договором та або замовленнями більше ніж на 5 днів, позивач (відповідач за зустрічним позовом) має право стягнути із відповідача (позивача за зустрічним позовом) неустойку в розмірі 0,1% від вартості не оплаченого товару за кожен день затримки оплати, починаючи з 11-го дня.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) нарахував за період часу з 14.09.2025 по 17.10.2025 та просить суд стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) пеню у розмірі 8 160,00 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, у межах розрахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 930,41 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) нарахував та просить суд стягнути за період часу з 14.09.2025 по 17.10.2025 з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 3 % річних у розмірі 670,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 720,00 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, у межах періоду розрахунку позивача, суд встановив, що позовні вимоги, в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.
Вимогами відповідача (позивача за зустрічним позовом) є стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) грошових коштів у загальному розмірі 318 931,19 грн., з яких, 15 108, 48 грн. - пені за прострочення зобов'язання за договором поставки №25/06/2025-1 від 25.06.2025; 153 822,71 грн. - збитків та 150 000,00 грн. - моральної шкоди.
Звертаючись із зустрічним позовом відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує про порушення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) строків поставки товару, встановлених договором та специфікацією № 2.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1-2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов специфікації № 2 до договору строки поставки товару не повинні перевищувати 7 робочих днів з моменту внесення авансу у розмірі 30% від вартості товару.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) 01.08.2025 здійснено авансовий платіж за товар у розмірі 300 312,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2300 та не заперечується сторонами у справі (копія наявна у матеріалах справи).
Як встановлено судом раніше, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) поставлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) товар за специфікацією № 2 на загальну суму 1 001 040,00 грн. двома партіями - 25.08.2025 та 29.08.2025, що підтверджується видатковими накладними від 25.08.2025 № 792 на суму 477 300,00 грн. та від 29.08.2025 № 813 на суму 523 740,00 грн.
Враховуючи умови специфікації та дату здійсненого авансу, позивач (відповідач за первісним позовом) був зобов'язаний здійснити поставку товару до 12.08.2025. Таким чином, прострочення постачання товару за специфікацією № 2 почалось 13.08.2025.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 8.3 договору за порушення строків поставки понад 10 календарних днів позивач (відповідач за зустрічним позовом), починаючи з 11-го дня прострочення зобов'язаний оплатити відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом), у зв'язку із порушенням строків поставки товару за видатковими накладними від 25.08.2025 № 792 на суму 477 300,00 грн. та від 29.08.2025 № 813 на суму 523 740,00 грн., керуючись абзацом 1 пункту 8.3 договору, нарахував та просить стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) пеню у розмірі 15 108,48 грн. починаючи з 13.08.2025 за 13 днів за видатковою накладною № 792 та за 17 днів за видатковою накладною № 813.
Судом взято до уваги заперечення позивача (відповідача за зустрічним позовом) про наявність права у відповідача (позивача за зустрічним позовом) здійснювати нарахування пені тільки, починаючи з 11 дня прострочення, а не з першого.
Разом із тим, дослідивши зміст абзацу 1 пункту 8.3 договору, суд не погоджується з зазначеним твердженням, оскільки дана умова договору обмежує відповідача (позивача за зустрічним позовом) саме у виникненні праві здійснити нарахування пені, зокрема, у разі прострочення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) строків поставки понад 10 календарних днів. Тобто, якщо поставка товару відбулась із простроченням до 10 календарних днів, то це не є підставою для здійснення нарахування пені.
Проте, у разі прострочення понад 10 календарних днів, у відповідача (позивача за зустрічним позовом) виникає право для нарахування пені, а час, за який має право здійснити нарахування - кожен день прострочення.
При цьому, суд звертає увагу відповідача (позивача за зустрічним позовом), що день виконання зобов'язання не може входити до періоду нарахування пені.
Таким чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) у даній справі має право здійснити нарахування пені за прострочення поставки товару за видатковою накладною № 792 на суму 477 300,00 грн., за період часу з 13.08.2025 по 24.08.2205 та за видатковою накладною № 813 на суму 523 740,00 грн. за період часу з 13.08.2025 по 28.08.2025.
Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, у межах розрахунку відповідача (позивача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва встановив, що відповідна вимога зустрічного позову підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 14 107,44 грн. (5 727,60 грн. за видатковою накладною № 792 та 8 379,84 грн. за видатковою накладною № 813).
Також, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) заявлено до стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 153 822,71 грн. збитків, які спричинені порушенням строків постачання товару за договором у тому числі, 55 000,00 грн. - добових, 47 950,00 грн. - аванси на проживання та 50 872,21 грн. - оплата праці з урахуванням нарахованого ЄСВ.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За встановленим частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкодою визначається будь-яке знецінення особистого (немайнового) або майнового блага, що охороняється правом. Поняття шкоди є родовим по відношенню до терміну збитки.
Дотримання принципу повного відшкодування шкоди надає потерпілій особі правову можливість відновити своє попереднє матеріальне становище.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Частинами першою та другою статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При вирішенні спору про стягнення збитків позивач має процесуальний обов'язок довести суду факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, наявність збитків у певному грошовому еквіваленті та причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та виникненням збитків. В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію, доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов'язком відповідача.
В обгрунтування завданих збитків відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що внаслідок прострочення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) строків постачання товару, відбувся вимушений простій працівників відповідача (позивача за зустрічним позовом), які з метою виконання умов договору підряду, укладеного останнім з іншою юридичною особою, були відправлені у відрядження.
На підтвердження наведених обставин відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) долучено до матеріалів справи, окрім іншого, накази від 15.08.2025 № 212/1-вд та від 20.08.2025 № 215/1-вд про направлення у відрядження працівників до села Криві Коліна, а також, кошториси витрат до даних наказів та довідки з банку про перерахування грошових коштів.
Таким чином, наявність витрат у заявленому розмірі відповідачем підтверджено.
Також, раніше судом встановлено факт порушення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) господарського зобов'язання - постачання товару за специфікацією № 2 до договору із простроченням.
Проте, з огляду, що кінцевий строк виконання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) зобов'язання поставки товару за специфікацією № 2 був 12.08.2025, а відповідачем здійснено відрядження своїх співробітників 15.08.2025 та 20.08.2025, тобто вже у період прострочення, суд критично ставиться до доводів відповідача (позивача за зустрічним позовом) необхідності та неможливості не вчинення даних дій.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями позивача (відповідача за зустрічним позовом) - постачання товару із простроченням та виникненням необхідності у відповідача відряджати своїх співробітників у час відсутності товару, що призвело до понесення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) витрат за вимушений простій.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статей 74 та 75 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, за відсутності усіх елементів складу господарського правопорушення, Господарський суд міста Києва відмовляє відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) у задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 153 822,71 грн.
Крім того, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) заявлено вимогу про відшкодування позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) завданої шкоди діловій репутації та іміджу відповідача (позивача за зустрічним позовом), як надійного партнера, у розмірі 150 000,00 грн.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, окрім іншого, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності позивача (відповідача за зустрічним позовом) за заподіяння моральної шкоди відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16.11.2021 у справі №915/1375/20, від 06.10.2022 у справі №910/18745/21, від 23.06.2020 у справі №910/10399/18 та від 15.04.2024 у справі №914/665/23.
Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Отже, відповідач (позивач за зустрічним позовом) мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили моральну шкоду, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
За твердженнями відповідача (позивача за зустрічним позовом), протиправними діями позивача (відповідача за зустрічним позовом) зменшено його капітал гудвілу, завдано шкоди його майбутній господарській діяльності та зменшено потенційну кількість клієнтів, яку він міг залучити.
Причиною завдання шкоди своїй діловій репутації відповідач (позивач за зустрічним позовом) визначає прострочення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) постачання товару за специфікацією № 2, наслідком чого, за його твердженнями стало недотримання ним строків виконання робіт за договором, укладеним з іншою юридичною особою.
На думку позивача за зустрічним позовом наведені обставини є достатніми підставами для відшкодуванні йому шкоди.
Проте, суд критично ставиться до наведених підстав, враховуючи, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано жодних доказів того, що протиправні дії (бездіяльність) позивача (відповідача за зустрічним позовом) - порушення строків поставки товару, призвели до приниження його ділової репутації, а також доказів завдання йому, як юридичній особі, моральної (немайнової) та його майбутній господарській діяльності шкоди, та/або зменшення потенційної кількості клієнтів, яку він міг залучити.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) моральної шкоди через недоведеність відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) факту її спричинення.
Також, суд наголошує на тому, що умови укладених сторонами договорів з іншими юридичними особами та результати їх виконання не входять до предмету доказування у даному спорі.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші заперечення сторін не мають належного обґрунтування і тому не змінюють висновків суду.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 180, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8; ідентифікаційний номер 42613442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер» (03142, місто Київ, вулиця Кримського Академіка, будинок 4-А, офіс 213; ідентифікаційний номер 45303583) 240 000,00 грн. основного боргу, 6 930,41 грн. пені, 670,68 грн. 3 % річних, 720,00 грн. інфляційних втрат та 2 979,86 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Зустрічний позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Енерджі Пауер» (03142, місто Київ, вулиця Кримського Академіка, будинок 4-А, офіс 213; ідентифікаційний номер 45303583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансей Енерджі» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8; ідентифікаційний номер 42613442) 14 107,44 грн. пені та 169,29 грн. витрат зі сплати судового збору.
6. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.02.2026.
Суддя Т.Ю. Кирилюк