ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2026Справа № 910/3552/13
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Бориспільської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, видачу дубліката виконавчого документа (наказу) та поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/3552/13
За позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та Головного управління Держземагентства у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД АКТИВ 2010»
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київська обласна рада
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 192072,29 грн
Представники учасників справи:
від заявника: Рожкова Ж.Р.;
від прокуратури: Кацуба А.М.;
від позивачів: не з'явились;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явились.
Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та Головного управління Держкомзему у Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД АКТИВ 2010» про стягнення 192072,29 грн. шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД АКТИВ 2010" державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель управління Держземінспеції Головного управління Держкомзему у Київській області, за участі співробітника управління служби безпеки України в Київській області, встановлено проведення земельних робіт по зняттю родючого шару ґрунту без отримання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, що є порушенням вимог ст. 168 Земельного кодексу України та спричинило державі шкоду в сумі 192072,29 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/3552/13 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Актив 2010» в доход Державного бюджету України, бюджету Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та бюджету Київської області шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог земельного законодавства у розмірі 192 072,29 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 здійснено процесуальне правонаступництво позивача-2 у справі №910/3552/13 - Головного управління Держкомзему у Київській області на Головне управління Держземагентства в Київській області.
На виконання рішення 11.10.2013 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
14.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Бориспільської міської ради надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, видачу дубліката виконавчого документа (наказу) та поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/3552/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 прийнято до розгляду заяву Бориспільської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, видачу дубліката виконавчого документа (наказу) та поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання, призначено розгляд заяви на 04.09.2025.
Судове засідання, призначене на 04.09.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 про виправлення описки) судове засідання з розгляду заяви призначено на 30.09.2025.
У судовому засіданні 30.09.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду заяви на 28.10.2025.
24.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Печерського відділу ДВС у м. Києві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 28.10.2025 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 11.11.2025.
11.11.2025 року через відділ діловодства суду від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів вжиття органами прокуратури заходів спрямованих на виконання рішення суду у період з 2019 - 2025.
У судовому засіданні 11.11.2025 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 11.12.2025.
Судове засідання, призначене на 11.12.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви на 20.01.2026.
У судове засідання 20.01.2026 року з'явився представник заявника та прокурор, які просили суд подану заяву задовольнити. Позивачі, відповідач та треті особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час, місце та дату розгляду заяви повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Частиною 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Враховуючи приписи статті 329, 334 Господарського процесуального кодексу України суд на місці постановив здійснювати розгляд заяви за відсутності представників позивачів, відповідача та третіх осіб.
Розглянувши заяву Бориспільської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, видачу дубліката виконавчого документа (наказу) та поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/3552/13, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 334 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення господарських справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань господарського судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ГПК України, в межах стадій судового процесу.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 2-870/11 (провадження № 61-4429св22) зазначено, що «стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
При цьому, статтею 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд зауважує, що Господарський процесуальний кодексу України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).
При цьому, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).
Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, враховуючи наведене, суд приходить висновку, що перед вирішенням питання про заміну сторони (стягувача) правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа, обов'язковим є встановлення чи не пропущено строк для пред'явлення відповідного виконавчого документа до виконання, а у разі його пропуску, чи заявлено клопотання про його поновлення, оскільки звернення поза строком пред'явлення виконавчого документа до виконання нівелює процесуальну мету у правонаступництві та видачі дубліката відповідного виконавчого документу.
Як вбачається з поданої заяви, Бориспільська міська рада просить суд поновити строк на пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/3552/13.
Встановивши фактичні обставини справи та наведені доводи заявника в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд відзначає таке.
Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Поважною причиною визнається така обставина, яка є об'єктивно непереборною та пов'язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання (у розумінні частини першої статті 329 ГПК України), тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; при цьому визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/3552/13 задоволено заяву Бориспільської місцевої прокуратури Київської області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та поновлено строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі №910/3552/13 до виконання.
Згідно статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/3552/13 набрала законної сили у відповідності до положень ст. 235 ГПК України і у встановленому законом порядку не скасована, остання підлягає врахуванню під час розгляду питання про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
На момент видачі наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі №910/3552/13 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини першої статті 22, пункт 1 частини першої статі 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).
Водночас, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIІI (далі - Закон №1404-VIІI), яким збільшено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини 1, 2 статті 12 цього Закону).
У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред'явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк пред'явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).
При цьому, положення пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6)).
Як встановлено судом, у даній справі строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 було поновлено ухвалою суду від 10.09.2018, відтак строк пред'явлення до виконання спірного наказу, слід вважати таким, що не сплив станом на момент набрання чинності Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016, тому до нього підлягають застосуванню положення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення».
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2019 року постановою Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГУ ТУ юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження №60814889.
16.12.2019 року постановою Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГУ ТУ юстиції у місті Києві №60814889 було повернуто виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.
Норми щодо переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв'язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п'ята статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII).
Аналіз підстав зазначених процесуальних дій свідчить, що підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв'язку з чим закон допускає повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п'ятій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. До того ж у наведеній нормі міститься посилання на статтю 12 зазначеного Закону, і це визначає системний зв'язок зі строками пред'явлення виконавчих документів до виконання, включаючи і правило щодо переривання строків.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Тлумачення частини четвертої та п'ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна за замістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №303/2642/20.
У той же час, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно указів Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року, № 451/2023 від 26.07.2023 року, № 734/2023 від 06.11.2023 року, № 49/2024 від 05.02.2024 року, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, затверджених Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на території України з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжується і на момент розгляду даної заяви.
Враховуючи наведене, а також те, що строк пред'явлення наказу до виконання був перерваний в порядку статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» і мав сплинути після 24.02.2022, тобто у період дії пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить висновку, що строк для пред'явлення наказу до виконання на момент розгляду даної заяви не сплив, а відтак відсутні підстави для його поновлення.
При цьому, судом враховано, що на підставі скарги Київської обласної прокуратури на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавче провадження №60814889 на підставі постанови державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №60814889 від 16.07.2021 було відновлено в порядку статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» та у подальшому закінчено на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду, так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв'язку із судовим контролем за виконанням рішення суду.
Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/3411/14.
Крім того, відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
За змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.
Відтак, враховуючи наведене, розгляд питань поставлених на вирішення суду у заяві, можливий і після закінчення виконавчого провадження.
За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи ту обставину, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №34/425, постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №910/2954/17 та від 25.06.2019 у справі №910/10031/13.
У даному випадку, судом встановлено, що строк пред'явлення виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року, виданого на примусове виконання рішення до виконання у даній справі не сплинув.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
Частиною 4 статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області згідно з додатком.
Згідно додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Сеньківка увійшла до складу Бориспільської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області, з адміністративним центром у місті Бориспіль.
З наведеного слідує, що Бориспільська міська територіальна громада (адміністративний центр м. Бориспіль) утворена 12.06.2020 шляхом об'єднання Бориспільської міської ради обласного значення та Глибоцької, Іванківської, Кучаківської, Любарецької, Рогозівської, Сеньківської сільських рад Бориспільського району.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Таким чином, з 2020 року Бориспільська міська рада, в рамках реформи децентралізації влади, є правонаступником всіх прав та обов'язків Сеньківської сільської ради, а відтак набула право вимоги до боржника - ТОВ «Ленд Актив 2010», що є підставою для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні.
За приписами підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
З аналізу змісту вищевказаного слідує, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: - втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та - звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У поданій до суду заяві, Бориспільська міська рада зазначає, про відсутність у неї наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі №910/3552/13, крім того, як зазначає заявник за наслідками його виконання в межах виконавчого провадження №60814889 такий виконавчий документ не надходив і до органів прокуратури.
Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 року у справі №14/338.
Зважаючи на викладені обставини у сукупності, враховуючи, що строк пред'явлення наказу №910/3552/13 до виконання не закінчився, і наказ відсутній у стягувача, заява Бориспільської міської ради в частині видачі дублікату наказу у справі №910/3552/13 також підлягає задоволенню.
Керуючись пунктом 19.4 «Перехідних положень» та статтями 51, 234, 235, 329, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Бориспільської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, видачу дубліката виконавчого документа (наказу) та поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/3552/13 задовольнити частково.
2. Замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні у справі №910/3552/13 за позовом Бориспільської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Сеньківської сільської ради до ТОВ «Ленд Актив 2010» про стягнення 192072,29 грн шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, з Сеньківської сільської ради (08371, Бориспільський район, Київська обл., с. Сеньківка, ідентифікаційний код 04363610) на її правонаступника - Бориспільську міську раду (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, ідентифікаційний код 04054903).
3. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/3552/13 про стягнення 192072,29 грн.
4. У задоволені заяви Бориспільської міської ради в частині поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовити.
Ухвала набирає законної сили 20.01.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.02.2026.
СуддяТ.В. Васильченко