майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
09 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/159/26
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за результатами розгляду заяви Дочірнього підприємства камене-дробильного заводу “Віта» Приватного підприємства “Соріс» (вх.№ 01-44/527/26 від 06.02.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом Дочірнього підприємства камене-дробильного заводу “Віта» Приватного підприємства»Соріс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецавтогран»
про стягнення 409 762,55 грн
без участі представників сторін
06.02.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства камене-дробильного заводу “Віта» Приватного підприємства “Соріс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецавтогран» про стягнення заборгованості за договором поставки № 19/11-2025 від 19.11.2025 та штрафних санкцій.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківських рахунках або інших фінансово-кредитних установах, у межах заявленої суми стягнення та судових витрат у розмірі 422 679,70 грн.
Розглянувши заяву ДП камене-дробильного заводу “Віта» ПП “Соріс» про забезпечення позову, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з таких міркувань.
Згідно з частиною першою статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частин четвертої, чотирнадцятої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Суд враховує підхід, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, про те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23, від 23.09.2025 у справі № 904/1105/25.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач обмежився загальним посиланням на необхідність забезпечення позову та жодним чином не обґрунтував причини звернення з такою заявою, не навів і не підтвердив доказами обставин, які свідчили б про реальну загрозу невиконання або утруднення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися майном або грошовими коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 136 ГПК України, для застосування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява Дочірнього підприємства камене-дробильного заводу “Віта» Приватного підприємства “Соріс» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139,140,232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні заяви Дочірнього підприємства камене-дробильного заводу “Віта» Приватного підприємства “Соріс» про забезпечення позову (вх.№01-44/527/26 від 06.02.2026) - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в день складення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення.
Суддя С. НЕСТЕРЧУК