пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 лютого 2026 року Справа № 903/108/26
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ»
про забезпечення позову
у справі № 903/108/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ»
відповідача: фізичної особи-підприємця Тетерука Василя Сергійовича
про стягнення 31378,54 грн,
установив:
06.02.2026 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ» звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Тетерук Василя Сергійовича у якому просить стягнути 31378,54 грн, з них 25300 грн безпідставно збережених коштів, 95,65грн 3% річних, 982,89 грн пені та 5000 грн збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на рахунок відповідача ними помилково перераховано 168800 грн за договором з перевезення вантажу на підставі заявки-договору від 19.12.2025, замість 14000 грн, що перевищує погоджену сторонами суму оплати на 154800 грн. У подальшому відповідач частково повернув 129500 грн, а 25300 грн залишаються неповернутими та на переконання позивача свідчить про отримання ним коштів без достатньої правової підстави. Також, через неповернення відповідачем безпідставно збережених коштів нараховують 95,65 грн 3% річних, 982,89 грн пені. Крім того, зазначають, що позивачу завдано збитків, оскільки, з причин відсутності коштів на їхньому рахунку у достатній сумі, товариство було позбавлене можливості виконати зобов'язання зі сплати авансового платежу до 23.12.2025 згідно договору поставки №01/12/25-2 від 01.12.2025, укладеного з ТОВ «ФТП ІНВЕСТ», за невиконання якого передбачено накладення штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн.
Одночасно із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ» подало заяву про забезпечення позову. При цьому, просять суд, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на наявні в ФОП Тетерука Василя Сергійовича кошти, що перебувають на розрахунковому рахунку відповідача НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк» в межах ціни позову (31378,54 грн).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що помилово перераховані ними кошти перебувають у розпорядженні відповідача, за відсутності заходів забезпечення позову існує реальний ризик розпорядження відповідачем спірними коштами, що може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення. Позивач вказує, що накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог має тимчасовий характер, є співмірним заявленим вимогам та спрямоване виключно на збереження існуючого майнового стану сторін до вирішення спору по суті, при цьому не порушує прав та законних інтересів відповідача і не призводить до його фактичного позбавлення можливості здійснювати господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ» про забезпечення позову, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23 та інших.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.
Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними. При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим.
Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.
Суд зазначає, що предметом позову у справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ» до фізичної особи-підприємця Тетерук Василя Сергійовича про стягнення 31378,54 грн, з них 25300 грн безпідставно збережених коштів, 95,65 грн 3% річних, 982,89 грн пені та 5000 грн збитків.
При цьому виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тобто застосування заходу до забезпечення позову, запропонованого позивачем, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Позивач звертаючись до суду із позовом зазначає, що різниця між фактично перерахованою сумою та вартістю наданих послуг у частині 25300 грн залишилася неповернутою відповідачем, що на переконання останнього, свідчить про отримання ним коштів без достатньої правової підстави.
Отже, наявний зв'язок між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача та співмірністю та адекватністю заходів позовним вимогам. Застосування заходу до забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд приймає до уваги висновок Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у п. 23 постанови від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
З огляду на викладене, суд вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми.
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними. Можливість накладення арешту на грошові коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Також суд звертає увагу, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
За таких обставин, арешт грошових коштів у розмірі ціни позову, забезпечить рівність становища обох сторін, баланс їх інтересів, не позбавить відповідача можливості здійснювати господарську діяльність, а лише обмежить його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.
З огляду на вищевикладене, оцінивши наведені заявником обставини, суд прийшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову, відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, та є співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).
Отже, суд прийшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на наявні в ФОП Тетерука Василя Сергійовича кошти, що перебувають на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк» в межах ціни позову (31378,54 грн) на користь ТОВ «ОК-РЕНТ».
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
постановив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ» про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, в сумі 31378,54 грн, що належать фізичній особі-підприємцю Тетеруку Василю Сергійовичу ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та перебувають на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк».
Сторонами у виконавчому провадженні за цією ухвалою про забезпечення позову є:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-РЕНТ» (79071, Львівська обл., місто Львів, вул. Щирецька, будинок 30, код ЄДРПОУ 45089424).
Боржник: фізична особа-підприємець Тетерук Василь Сергійович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання до 10.02.2029.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду підписана 09.02.2026.
Суддя А. С. Вороняк