09 лютого 2026 року м. Харків Справа № 905/1012/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни (вх.№2768Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 (суддя М.В. Хабарова) у справі №905/1012/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго"
до фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни
про стягнення 241 580, 26грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, з урахуванням прийнятої судом уточненої позовної заяви, до фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни про стягнення основного боргу у розмірі 184 100, 74грн, 214, 76грн плати за абонентське обслуговування, 3% річних у розмірі 12 524, 44грн та інфляційних втрат у розмірі 44 738, 59грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 01.01.2007 в частині повної та своєчасної оплати послуг з постачання теплової енергії за період з 01.02.2022 по 31.03.2024 та плати за абонентське обслуговування за період з лютого 2022 року по квітень 2024 включно.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" основний борг у розмірі 184 100, 74грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 214, 76грн та судовий збір у розмірі 2 211, 90грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості з теплопостачання на суму 184 100, 74грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року у відповідача наявна заборгованість з оплати за абонентське обслуговування у сумі 214, 76грн. Згідно рахунків позивача вбачається, що станом на лютий 2022 року у відповідача була наявна переплата за абонентське обслуговування у розмірі 181, 30грн, яка врахована в рахунок оплати за наступні періоди. Суд перевірив розрахунок позивача та зазначив, що він є арифметично вірним.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних, місцевим господарським судом встановлено, що моментом початку прострочення виконання зобов'язання є 26.09.2025. Позивач здійснює нарахування 3% річних з 01.04.2025 по 23.09.2025, та інфляційних втрат за період з квітня 2024 по серпень 2025 року. Таким чином, визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідає умовам договору та чинного законодавства щодо настання строку виконання грошового зобов'язання та моменту прострочення виконання такого зобов'язання, а тому суд відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки в період, який визначений позивачем для нарахування3% річних та інфляційних втрат, не відбулось прострочення виконання зобов'язань щодо оплати з боку відповідача.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також апелянт просить стягнути з позивача на свою користь судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що об'єкт теплопостачання розташований на території частих обстрілів та постійних пошкоджень, тобто, опалювання не тільки недоцільне, але й неможливе. Апелянт посилається на те, що до позову не додані належні докази фактичного надання послуг з подачі теплової енергії, неможливо встановити факт та якість наданої теплової енергії.
Як зазначає апелянт, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав актів обстеження стану приміщень на початок опалювальних сезонів 2023/2024, 2024/2025, 2025/2026, а також будинкових тепломереж після вибуху.
Апелянт вважає, що неможливість якісного надання та споживання теплової енергії зумовлена збройною агресією та бойовими діями, що є форс-мажорними обставинами.
Крім іншого, апелянт посилається на те, що у квітні 2024 року позивач вже позивався до суду з метою стягнення нарахованої ним заборгованості; рішенням суду першої інстанції було скасовано судовий наказ від 29.04.2024 у справі №905/263/24.
До апеляційної скарги апелянтом додані роздруківки з веб-сайтів щодо руйнувань у місті Краматорську, копію ухвали Господарського суду Донецької області від 25.03.2024 у справі №905/263/24.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025, для розгляду справи №905/1012/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни на рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі №905/1012/25. Встановлено учасникам справи строк до 08.01.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 08.01.2026 без повідомлення учасників справи.
25.12.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Як зазначає позивач, труби позивача, по яким постачалось теплова енергія, не пошкоджені і не зруйновані, відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності теплопостачання та/або переривання у спірний період. Позивач постачав теплову енергію за спірний період відповідачу, у підтвердження чого надав договір, акти-рахунки та рішення про встановлення тарифів, а відповідач, у свою чергу, не спростував отримання теплової енергії за спірний період належними та допустимими доказами.
Позивач посилається на те, що чинним законодавством України не передбачено, що воєнний стан звільняє від сплати комунальних платежів.
Крім того, позивач посилається на те, що видача судового наказу або його скасування не встановлює обґрунтованість позовних вимог, а наказне провадження є спрощеною формою видачі судового наказу.
26.12.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що позивач не довів факту постачання теплової енергії. Апелянт посилається на те, що позивач ігнорує обставини пошкодження багатоповерхового будинку, в якому розташований об'єкт відповідача. Апелянт вважає, що відсутність доказів можливості споживання теплової енергії є фізично неможливим, що впливає на обсяг та факт надання послуги.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Пасажко Ларисою Василівною (споживач) укладено договір №544 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).
За цим Договором теплопостачальна організація зобов'язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору, теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляцію в період опалювального сезону; підігрівання холодної води - протягом року.
Згідно з умовами п. 3.2.1 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови належного оформлення актів-рахунків та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни які передбачені Договором.
Пунктом 4.2.1. Договору закріплено обов'язок теплопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу відповідної якості в обсягах згідно з Договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).
Споживач, що має прилади обліку, раз на місяць подає до теплопостачальної організації письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до цього Договору, який може бути проконтрольований Теплопостачальною організацією (пункт 5.3 Договору).
Відповідно до пункту 5.5 Договору, при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим методом з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, фактичної температури зовнішнього та внутрішнього повітря, а також температури мережної води в подавальному трубопроводі.
Сторони погодили в пункті 6.1 Договору, що розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу:
209, 45грн за 1 Гкал (включаючи ПДВ у розмірі 20%);
700грн за 1 тону мережної води (включаючи ПДВ у розмірі 20 %).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).
Оплата виконується на підставі актів рахунків (рахунків, які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку. Акти-рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії, та мають бути оформлені споживачем на протязі 3 календарних днів з дня отримання їх від теплопостачальною організації (пункт 6.3 Договору).
Сторони передбачили в Розділі 9 Договору звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна у 3-денний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та дії до 31.12.2007 (пункт 10.1. Договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 11.4 Договору).
Додатками до Договору є Обсяги постачання теплової енергії споживачу (додаток 1), Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживачу, перелік Об'єктів замовлених Споживачем до опалювального сезону 2007-2007 (додаток 1'), Технічна характеристика теплотраси (додаток 2).
Додатковою угодою №1 до Договору від 01.12.2008 викладено в новій редакції додаток до договору "Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії", відповідно до якого, постачання здійснюється за адресою вул. 19 П/с, 44, магазин "Оскар, Пассаж" в об'ємі 639, 5куб.м.
Додатковою угодою №2 до Договору від 01.06.2016 викладено в новій редакції додаток до договору «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії, відповідно до якого, постачання здійснюється за адресою вул. Ярослава Мудрого 44, магазин в об'ємі 639,59 куб.м., прилад обліку - груповий прилад обліку UltraHeat 68635823.
Додатковою угодою №3 до Договору від 01.09.2020 сторони виклали пункт 1.2. Договору в наступній редакції:
"Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу споживання послуги;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 грн в т.ч. ПДВ (зазначити розмір плати, визначений виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України).
Внески за встановлення обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо. Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, виконавець письмово повідомляє споживача.
У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору".
Договір, додатки та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печаткою з боку постачальника.
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 "Про початок опалювального періоду 2021/2022 років", зокрема, рекомендовано ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2021/2022 років після 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8°С.
Рішенням Краматорської міської військової адміністрації від 17.10.2022 №63 дано розпорядження, в тому числі, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.
Розпорядження Краматорської військової адміністрації від 22.03.2023 №203-р "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023" рекомендовано ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2022-2023 з 01 квітня 2023 року.
Краматорською міською військовою адміністрацією 02.10.2023 видано розпорядження №726-р та рекомендовано ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації №839-р від 31.10.2023 внесено зміни до розпорядження №726-р та рекомендовано ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2023-2024 з 08 листопада 2023.
Розпорядженням №303-р від 26.03.2024 рекомендовано ТОВ "Краматорськтеплоенерго"закінчити опалювальний період 2023-2024 років з 29 березня 2024 року.
ТОВ "Краматорськтеплоенерго" є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України «Про теплопостачання», як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Позивач зазначає, що на підставі рішень виконавчого комітету Краматорської міської ради та розпоряджень Краматорської міської військової адміністрації ним здійснювалось постачання теплової енергії відповідачу протягом опалювальних періодів з лютого 2022 року по березень 2024 року на виконання умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 01.01.2007.
Згідно актів-рахунків за період з лютого 2022 року по березень 2024 року позивачем надано послуги з теплопостачання на загальну суму 213 235, 37грн (з урахуванням вхідного сальдо 14 251, 09грн).
Як вбачається з матеріалів справи, акти-рахунки за період з січня 2022 року по жовтень 2024 року були направлені відповідачу 04.09.2025 на адресу: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прогресивна, 17, на підтвердження чого суду надано опис вкладення до рекомендованого листа та фіскальний чек АТ "Укрпошта".
За інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг 843200209098705), вказане відправлення 02.10.2025 повернулося на адресу позивача без вручення з відміткою "закінчення встановленого терміну зберігання" (22.09.2025).
За умовами договору, оплата виконується на підставі актів-рахунків, які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку. Таким чином, строк для виконання зобов'язань з оплати є таким, що настав.
Відповідач не здійснив оплату наданих послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період з лютого 2022 року по березень 2024 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підтвердження заборгованості відповідача позивач надав акти-рахунки за період з лютого 2022 року по березень 2024 року; вказані акти були направлені на адресу відповідача 04.09.2025 та повернулися без вручення з відмуткою "за закінченням терміну зберігання", відмітка від 22.09.2025.
Саме по собі непідписання відповідачем надісланих йому актів-рахунків не є правовою підставою для звільнення від оплати отриманих послуг.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача обґрунтованої відмови від підписання актів за період з лютого 2022 року по березень 2024 року, як і відсутні докази звернення відповідачем до позивача щодо незгоди із застосованим позивачем тарифу до звернення останнім з позовом до суду.
Апелянт посилається на те, що об'єкт теплопостачання розташований на території частих обстрілів та постійних пошкоджень, тобто, опалювання не тільки недоцільне, але й неможливе.
Проте, належних та допустимих доказів пошкодження майна відповідача, відсутності у ньому теплопостачання останнім суду не надано.
Апелянт також вказує, що до позову не додані докази фактичного надання послуг з подачі теплової енергії, неможливо встановити факт та якість наданої теплової енергії.
Проте, судова колегія зазначає, що позивач надав рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради та розпоряджень Краматорської міської військової адміністрації ним здійснювалось постачання теплової енергії, відповідно до яких відповідачу протягом опалювальних періодів з лютого 2022 року по березень 2024 року на виконання умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 01.01.2007 здійснювалось теплопостачання.
Доказів іншого в спростування доводів позивача відповідачем суду не надано.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, саме відповідач посилаючись на відсутність опалення у належній їй приміщенні мала надати суду відповідні докази, чого відповідачем здійснено не було.
Самі по собі роздруківки з веб-сайтів щодо обстрілів міста Краматорська на є належними та допустимими доказами на підтвердження невиконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Щодо доводів апелянта стосовно неможливості якісного надання та споживання теплової енергії зумовлена збройною агресією та бойовими діями, що є форс-мажорними обставинами, судова колегія зазначає таке.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
У даному випадку відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Крім того, умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії таких обставин повинна у 3-денний термін письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати.
Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в строк, встановлений договором; форс-мажорні обставини не звільняють від сплати основного боргу.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 184 100, 74грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Додатковою угодою від 01.09.2020 до договору сторони погодили пункт 1.3. Договору викласти в наступній редакції:
"1.3. Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі 35, 77 гривень в т.ч. ПДВ (зазначити розмір плати, визначений Виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України).
Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, Виконавець письмово повідомляє Споживача.
У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього Договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору".
З розрахунку позивача вбачається, що за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року у відповідача наявна заборгованість з оплати за абонентське обслуговування у сумі 214, 76грн. Згідно рахунків позивача вбачається що станом на лютий 2022 року у відповідача була наявна переплата за абонентське обслуговування у розмірі 181, 30грн, яка врахована в рахунок оплати за наступні періоди. Суд першої інстанції перевірив розрахунок позивача та зазначив, що він є арифметично вірним.
Відповідач проти вказаного розрахунку заперечень не висловив.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за абонентське обслуговування в розмірі 214, 76грн підлягають задоволенню повністю.
Крім іншого, апелянт посилається на те, що у квітні 2024 року позивач вже позивався до суду з метою стягнення нарахованої ним заборгованості; рішенням суду першої інстанції було скасовано судовий наказ від 29.04.2024 у справі №905/263/24.
Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Таким чином, видача судового наказу або його скасування не встановлює обґрунтованість позовних вимог, а наказне провадження є спрощеною формою видачі судового наказу.
Відповідно до частини статті 158 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене, скасування судового наказу у справі №905/263/24 не перешкоджає позивачу із зверненням з даним позовом.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі №905/1012/25 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пасажко Лариси Василівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі №905/1012/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко