Постанова від 29.01.2026 по справі 917/1580/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Харків Справа № 917/1580/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В. , суддя Лакіза В.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Манакова Станіслава Григоровича (вх.№2489 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Кльоповим І.Г., повне рішення складено 03.11.2025) у справі №917/1580/25

за позовною заявою Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, с.Щербані, Полтавський район, Полтавська область,

до Фізичної особи-підприємця Манакова Станіслава Григоровича, м.Полтава,

про припинення дії сервітуту, зобов'язання повернути земельну ділянку, зобов'язання знести самовільно збудовану будівлю, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Манакова Станіслава Григоровича, в якому просить суд:

1. Припинити дію особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, встановленого договором, укладеним 28.11.2018 між Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області та ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем, відносно земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, (Код КВЦПЗ - 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б та розірвати зазначений договір.

2. Зобов'язати ФОП Манакова Станіслава Григоровича повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав.

3. Зобов'язати ФОП Манакова Станіслава Григоровича знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б.

4. Стягнути з ФОП Манакова Станіслава Григоровича на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області заборгованість з орендної плати за договором від 28.11.2018 за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 в сумі 11 746,62 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.10.2025 у справі №917/1580/25 позов Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області задоволено.

Припинено дію особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, встановленого договором, укладеним 28.11.2018 між Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області та ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем, відносно земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, (Код КВЦПЗ - 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б та розірвано зазначений Договір. Зобов'язано ФОП Манакова Станіслава Григоровича повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав.

Зобов'язано ФОП Манакова Станіслава Григоровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б.

Стягнуто з ФОП Манакова Станіслава Григоровича, на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, заборгованість з орендної плати за договором від 28.11.2018 за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 в сумі 11 746,62 грн, а також 12 112,00 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що актом обстеження земельної ділянки від 07.11.2023 підтверджується, що відповідачем після підписання договору про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018 на належній позивачу земельній ділянці, у порушення умов сервітуту, зведено об'єкт нерухомого майна (капітальну будівлю) з газобетонних блоків, навколо будівлі - вимощення (відмостка). На вході до будівлі у дверях проводиться монтаж (будівництво) порогу з бетонної суміші. Біля будівлі розміщена опора лінії електропередачі на орієнтованій відстані 1 метр. Капітальну будівлю на відповідній земельній ділянці зведено без згоди власника земельної ділянки - Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Дозволу на проведення реконструкції тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП Манакову С.Г. за адресою: АДРЕСА_1 на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області під капітальну споруду сектором містобудування та архітектури відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області не надавалося. Таким чином, як зазначено судом, наявні підстави для задоволення вимоги позивача про знесення самочинного будівництва на належній йому земельній ділянці площею 0,0047 га кадастровий номер 5324087705:05:005:0029. Відповідно до розрахунку суми несплачених коштів ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, за адресою: Полтавська область. Полтавський район, с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, загальна сума боргу за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 складає 11 746,62 грн.

Таким чином, як встановлено судом, належними доказами підтверджується, що ФОП Манаков С.Г. порушив умови договору про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018, а саме під час використання земельної ділянки здійснив самочинне будівництво капітальної споруди, чим порушено вимоги статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 32 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» в частині будівництва будівлі у охоронній зоні об'єкта енергетичної системи, а також у ФОП Манакова С.Г. наявна заборгованість за користування земельною ділянкою в розмірі 11 746,62 грн, в зв'язку з чим суд визнав позов обґрунтованим.

Фізична особа-підприємець Манаков Станіслав Григорович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2025 у справі №917/1580/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Манакова Станіслава Григоровича про припинення дії сервітуту, зобов'язання повернути земельну ділянку, зобов'язання знести самовільно збудовану будівлю, стягнення грошових коштів відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- розгляд справи за відсутності учасника процесу щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- відповідачу не зрозуміло, яким чином позивач встановив, що на земельній ділянці побудована капітальна споруда, оскільки відповідно до чинного законодавства встановити дане можуть органи державного архітектурного будівельного контролю, або експертні організації (у проектній документації), або суд після проведення будівельно-технічної експертизи. В матеріалах господарської справи відсутні докази того, що саме відповідач здійснив будівництво “капітальної споруди» і що будівля/споруда не відноситься саме до тимчасової споруди;

- відповідач належним чином виконував свій обов'язок визначений договором про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018 та сплачував орендну плату за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 56 б на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею 0,0047 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності), що вбачається, зокрема, з квитанцій від 22.12.2023 (13 618,55 грн); від 24.12.2024 (4200,00 грн);

- такої підстави розірвання договору про встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності як встановлення статусу малій архітектурній формі статусу “капітальна споруда» на надуманій підставі (склавши акт представниками позивача, що не мали на це відповідної кваліфікації) діюче законодавство не містить.

Також апелянт просить поновити строк на подання доказів як такий, що пропущений з поважних підстав та долучити до матеріалів господарської справи №917/1580/25 наступні докази: копію закордонного паспорту Манакова Станіслава Григоровича, копію звіту про оцінку вартості стаціонарної тимчасової споруди на вулиці Фрунзе в с.Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, виготовленого ПП “Науково консультаційний центр ЕКСПОЦЕНТР», копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ФОП Манакова Станіслава Григоровича для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07 згідно КВЦПЗ) (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) за адресою: село Розсошенці, вул. Кременчуцька, 56 б на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

07.01.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№258), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач 31.05.2023 звертався до позивача із заявою щодо оформлення договору оренди відповідної земельної ділянки на більш тривалий термін та надання дозволу на будівництво капітального магазину з реалізації ритуальних товарів. Рішенням 44 сесії Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 08.08.2023 відповідачу відмовлено в укладенні договору оренди відповідної земельної ділянки за адресою по вул. Кременчуцькій, 56Б у с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області на підставі п. 2 ст. 124 Земельного кодексу України. У заяві від 23.06.2023 відповідач також просив надати дозвіл на реконструкцію приміщення по вул. Кременчуцькій, 56Б у с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що побудована відповідачем споруда на спірній земельній ділянці є капітальною, а відповідач мав намір укласти договір оренди з метою узаконення саме цієї капітальної споруди. Манаков С.Г. звернувся за отриманням дозволу саме на реконструкцію капітальної будівлі, а не тимчасової споруди. Відповідно до вимог діючого законодавства України будувати капітальну споруду на ділянці під сервітутом заборонено, оскільки сервітут обмежує право власника ділянки користуватися землею виключно для певних цілей, а спорудження капітальних будівель суперечить цим цілям і вимогам цільового призначення землі. Капітальні будівництва на таких ділянках заборонені, дозволені лише тимчасові споруди. Зазначає, що з наданих відповідачем до апеляційної скарги квитанцій вбачається, що починаючи з 28.11.2018 по 01.06.2025 сплачено 17 818,55 грн, що є сумою значно меншою, що підлягала оплаті за весь час користування земельною ділянкою. Та відповідно до наданих квитанцій з 28.11.2018 до 22.12.2023 жодної оплати за користування земельною ділянкою не здійснювалось, а послідуюча оплата здійснена 24.12.2024, що свідчить про порушення умов договору щодо порядку здійснення оплати. Звертає увагу суду, що оплати за користування земельною ділянкою почалися в той самий час, коли позивачем почали направлятися відповідачу листи та проводитись відповідні обстеження. Тому, як зазначає позивач, твердження ФОП Манакова С.Г., що йому про проведення обстеження та направлення листів було невідомо, є безпідставними. Відповідач про наявність оскаржуваного рішення дізнався в день його оприлюднення, що свідчить про наявність в останнього можливості для ознайомлення з процесуальними документами суду, а твердження про те, що ФОП Манаков С.Г. не знав про судовий розгляд справи є надуманим і безпідставним. Якби він не мав такої можливості, то і про оскаржуване рішення не зміг би дізнатись саме в той день, коли воно було оприлюднено. Просить поновити строк для подання доказів як такий, що пропущений з поважних підстав та долучити до матеріалів господарської справи № 917/1580/25 наступні докази: копію заяв Манакова С.Г. від 31.05.2023, від 23.06.2023, копію рішення 44 сесії Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 08.08.2023 “Про відмову в укладанні договору оренди землі».

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №917/1580/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В.

У судовому засіданні 29.01.2026 був присутнім представник відповідача у режимі відеоконференції. Представник позивача не приєднався до відеоконференції з технічних причин.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 було задоволено клопотання представника Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції 29.01.2026 о 14:00 годині у справі №917/1580/25. Постановлено, зокрема, провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку. Попереджено учасників справи, що згідно з частиною п'ятою статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

За таких обставин, колегія суддів розпочала розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала клопотання про поновлення строку на подання доказів, доданих до апеляційної скарги, як такий, що пропущений з поважних підстав. Підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов'язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

В обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилається на те, що докази не були подані до суду, оскільки з липня 2023 року відповідач проживає за межами України і з того часу жодного разу не перетинав державний кордон, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано копію закордонного паспорту.

Враховуючи надані в обґрунтування клопотання докази та наведені відповідачем обставини щодо поновлення строку на подання нових доказів та ситуацію в країні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити останньому пропущений строк подання нових доказів, доданих до апеляційної скарги, та приймає їх до розгляду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для подання доказів, доданих до відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням прийняття до розгляду доказів наданих відповідачем до апеляційної скарги, принципу рівності та змагальності учасників процесу, задовольняє клопотання позивача та приймає до розгляду нові докази, додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 12 вересня 2017 року “Про укладення договору особистого строкового земельного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми» за результатом розгляду заяви ФОП Манакова Станіслава Григоровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вирішено укласти з останнім договір про встановлення особистого сервітуту на земельну ділянку для розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0047 га. Встановлено: строк особистого строкового земельного сервітуту- 10 років; плату за особистий строковий земельний сервітут у розмірі 4047,12 грн у рік.

28.11.2018 між Щербанівською сільською радою, власником земельної ділянки, та ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем, сервітуарієм, укладено договір про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відносно земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047га, (код КВЦПЗ - 03.07) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) в с. Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права 19.05.2023 за №50387809.

Відповідно до п.3.1 договору плата за тимчасове користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності, вноситься сервітуарієм у грошовій формі в розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 4047,12 грн на рік.

У п.3.2 договору передбачено, що обчислення розміру плати за тимчасове користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності, здійснюється з урахуванням індексації, розмір орендної плати індексується та нараховується власником в новому розмірі з дня введення коефіцієнту індексації без укладення додаткової угоди до договору.

За змістом п.3.4 договору у разі невнесення сервітуарієм плати протягом одного календарного місяця з дати підписання двома сторонами цього договору, даний договір вважається достроково розірваним власником в односторонньому порядку. Сторони погоджуються з тим, що в разі несплати сервітуарієм протягом одного календарного місяця з дати підписання двома сторонами цього договору плати, дострокове розірвання цього договору відбувається за фактом несплати сервітуарієм коштів за відповідний період без будь-яких додаткових письмових повідомлень іншої сторони. З моменту дострокового розірвання цього договору сервітуарій втрачає право користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності, та розміщувати тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, що тягне за собою автоматичне скасування паспорту прив'язки ТС та звільнення земельної ділянки, що перебуває в комунальній власності, за рахунок сервітуарія у десятиденний термін.

Згідно з п.4.2 договору сервітуарій зобов'язаний, зокрема, належно використовувати встановлений особистий сервітут, відповідно до цільового призначення земельної ділянки; дотримуватися умов користування сервітутом, встановлених цим договором.

У п.5.1 договору передбачено, що зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою до цього договору. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання, спір вирішується у судовому порядку. Дострокове розірвання договору має здійснюватися за умови письмового попередження іншої сторони за один місяць.

Згідно з п.5.2 договору договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених ст.102 Земельного кодексу України та ст.406 Цивільного кодексу України.

Факт передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки по договору встановлення особистого сервітуту площею 47 м2 від 28.11.2018, який підписано сторонами.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.06.2025 №433159358 земельна ділянка кадастровий номер 5324087705:05:005:0029 площею 0,0047 га належить на праві власності територіальній громаді в особі Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24565876) та зареєстровано речове право - сервітут, згідно договору від 28.11.2018 строком на 10 років - до 28.11.2028, за ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем.

Власником земельної ділянки, в особі Комісії про самоврядний контроль за використанням та охороною земель територіальної громади Щербанівської сільської ради проведено обстеження земельної ділянки в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, яка знаходиться в користуванні ФОП Манакова Станіслава Григоровича, яким встановлено, що сервітуарієм порушено порядок та умови користування сервітутом.

Позивач зазначає, що:

- листом №02-29/131 від 26.10.2023 Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області повідомив ФОП Манакова С.Г. про те, що комісією про самоврядний контроль за використанням та охороною земель територіальної громади Щербанівської сільської ради буде проведено обстеження земельної ділянки 30.10.2023 о 13:00 год. в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б та про необхідність підготувати інформацію та копії документів, на підставі яких використовується земельна ділянка з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га та розміщених об'єктів на ній;

- листом №02/-29/5365 від 03.11.2023 Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області повідомив ФОП Манакова С.Г. про те, що комісією про самоврядний контроль за використанням та охороною земель територіальної громади Щербанівської сільської ради буде проведено обстеження земельної ділянки 07.11.2023 о 13:00 год. в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б та про необхідність підготувати інформацію та копії документів, на підставі яких використовується земельна ділянка з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га та розміщених об'єктів на ній.

07.11.2023 комісією з самоврядного контролю проведено обстеження земельної ділянки, про що складено акт обстеження № 3, яким встановлено, що на момент огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, виявлено об'єкт нерухомого майна (капітальна будівля) зведена з газобетонного блоку, навколо будівлі з бетонної суміші розміщена - вимощення (відмостка). На вході до будівлі у дверях проводиться монтаж (будівництво) порогу з бетонної суміші. Разом з цим, біля будівлі розміщена опора лінії електропередачі на орієнтованій відстані 1 метр. В діях ФОП Манакова С.Г. вбачаються порушення під час використання земельної ділянки площею 0,0047 га, кадастровий номер 5324087705:05:005:0029, а саме самочинне будівництво капітальної споруди, чим порушено вимоги ст.34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.32 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» в частині будівництва будівлі у охоронній зоні об'єкта енергетичної системи та перевищення умов “договору про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018». В діях ФОП Манакова С.Г. вбачаються порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

20.12.2023 Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області направив ФОП Манакову С.Г. лист від 18.12.2023 №02-29/5349, яким повідомив про те, що комісією з самоврядного контролю було проведено обстеження земельної ділянки в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б та складено акт обстеження земельної ділянки від 07.11.2023 №3, відповідно до якого встановлено порушення під час використання земельної ділянки площею 0,0047 га з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, а саме: самочинне будівництво капітальної споруди та про необхідність надати інформацію та копії документів, на підставі яких проведено проектування реконструкцію (будівництво) під капітальну споруду. На підтвердження направлення вказаного листа позивачем до матеріалів справи додано копію фіскального чека Укрпошти від 20.12.2023.

Рішенням шістдесят шостої сесії восьмого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 10.10.2024 “Про звернення до суду щодо розірвання договору строкового сервітуту» вирішено звернутися до суду з клопотанням щодо розірвання договору про встановлення особистого сервітуту від 28.11.2018 на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з ФОП Манаковим С.Г. відносно земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею 0,0047 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б.

Згідно інформації Полтавської районної військової адміністрації від 28.05.2025 за №2148/1/01-28, 25.06.2013 відділом містобудування архітектури Полтавської районної державної адміністрації видано ФОП Манакову С.Г. паспорт прив'язки стаціонарної тимчасової споруди на вул.Фрунзе в с.Розсошенці Полтавського району. Примірника вищезазначеного паспорта прив'язки в райдержадміністрації не виявлено.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.07.2025 за №1325 паспортів прив'язок тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності ФОП Манакову С.Г. виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в період з 2016 року по 02.07.2025 не надавалося. Інформація в Журналі реєстрації паспортів прив'язки відсутня.

07.03.2025 позивачем ФОП Манакову С.Г. було направлено повідомлення про розірвання договору про встановлення особистого сервітуту від 28.11.2018, в якому відповідача було повідомлено про дострокове розірвання з 15.04.2025 договору про встановлення особистого сервітуту від 28.11.2018. Направлено три примірники додаткової угоди про розірвання договору від 06.03.2025 та запропоновано підписати додаткову угоду, на підтвердження чого надано фіскальний чек Укрпошти, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт з відміткою Укрпошти “за закінченням терміну зберігання».

Згідно розрахунку суми несплачених коштів ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, загальна сума боргу за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 складає 11 746,62 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що розгляд справи за відсутності учасника процесу щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 18.10.2023) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абзацом 1 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 18.10.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20, від 25.05.2023 у справі № 916/3164/16).

Відповідно до частини п'ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зі змісту статей 120 та 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі вважаються належним чином повідомлені, якщо ухвали, рішення були надіслані за належною адресою. Суд не зобов'язаний розшукувати учасника справи, а керується тільки адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, містяться висновки, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.11.2025 у cправі №917/2317/24.

Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області у позовній заяві, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 162 ГПК України, зазначило наступну адресу відповідача: вул.Сінна, буд.4/2 кв.3, м.Полтава, Полтавська область, 36039 та зазначила, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Аналогічна адреса також вказана скаржником (ФОП Манаковим С.Г.) при зверненні з апеляційною скаргою.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою ФОП Манакова Станіслава Григоровича є: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про фізичну особу-підприємця, в тому числі щодо її місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), вносяться відповідно до інформації, наданої самою фізичною особою-підприємцем.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 5 частини четвертої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень фізична особа-підприємець повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил №270.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі, що переглядається, суд першої інстанції направляв ФОП Манакову С.Г ухвалу від 18.08.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі на адресу: АДРЕСА_3 . Однак, поштове відправлення про направлення вказаної ухвали повернулось до суду з відміткою Укрпошти “за закінченням терміну зберігання».

Ухвали суду від 18.09.2025 про відкладення підготовчого провадження та від 09.10.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті були направлені судом за вказаною вище адресою, однак повернулись до суду з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином неодноразово повідомляв скаржника про здійснення провадження у цій справі з вирішення даного спору, тобто судом першої інстанції в межах встановленого для розгляду справи строку вчинялись необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань у цій справі.

Однак відповідач, попри визначений для нього Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов'язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР, та зазначеною ним в апеляційній скарзі, у зв'язку із чим отримання ФОП Манаковим С.Г. від суду листів з вищезазначеними ухвалами Господарського суду Полтавської області перебувало поза межами контролю цього суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та повернення ухвал із відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку про належне повідомлення учасника справи, тому відхиляє доводи скаржника в цій частині.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представником відповідача в апеляційній скарзі та у судовому засіданні було повідомлено про те, що з липня 2023 року відповідач проживає за межами України і з того часу жодного разу не перетинав державний кордон.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, пов'язані із правом земельного сервітуту регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, іншими нормативно - правовими актами та договором про встановлення земельного сервітуту.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України сервітут є речовими правами на чуже майно.

Відповідно статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 404 цього Кодексу право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

З правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що необхідність встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 22.09.2021 №904/144/20.

У статті 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту- це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Щодо посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи належних доказів побудови на земельній ділянці наданій в користування відповідачу саме капітальної споруди, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві на підтвердження наведених обставин посилається на те, що 07.11.2023 комісією з самоврядного контролю проведено обстеження земельної ділянки наданої в користування відповідачу, за результатами якого складено акт № 3, яким було виявлено, що на момент огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, виявлено об'єкт нерухомого майна (капітальна будівля) зведена з газобетонного блоку, разом з цим, біля будівлі розміщена опора лінії електропередачі на орієнтованій відстані 1 метр. Комісією встановлено, що в діях ФОП Манакова С.Г. вбачаються порушення під час використання земельної ділянки площею 0,0047 га, кадастровий номер 5324087705:05:005:0029, а саме самочинне будівництво капітальної споруди, чим порушено вимоги ст.34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.32 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» в частині будівництва будівлі у охоронній зоні об'єкта енергетичної системи та перевищення умов “договору про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018».

Як зазначає позивач листами №02-29/131 від 26.10.2023 та №02/-29/5365 від 03.11.2023 Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області повідомляв ФОП Манакова С.Г. про заплановані обстеження земельної ділянки та про необхідність підготувати інформацію та копії документів, на підставі яких використовується земельна ділянка з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га та розміщених об'єктів на ній. Однак, доказів направлення зазначених листів позивачем до матеріалів справи не надано.

За змістом укладеного між сторонами договору, його предметом є встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, площею - 0,0047 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) в інтересах сервітуарія ФОП Манакова С.Г. згідно кадастрового плану земельної ділянки.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування.

Відповідно до п.1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (надалі Порядок №244) паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.

Згідно з пунктами 2.1, 2.10, 2.20, 2.21, 2.29, 2.30 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС. Відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Порядком розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, затвердженим рішенням 7 сесії 8 скликання Щербанівської сільської ради від 13.04.2021, визначено наступне:

1.3. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

2.1. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

2.31. Власники (користувачі) ТС зобов'язані підтримувати належний експлуатаційний стан ТС та відповідного технологічного обладнання, що використовується разом з ТС.

2.32. У разі коли власник (користувач) має намір змінити її естетичний вигляд, він звертається до відповідного органу з питань містобудування та архітектури з письмовою заявою щодо внесення змін до паспорта прив'язки ТС у частині ескізів фасадів. Орган з питань містобудування та архітектури розглядає нові ескізи фасадів ТС впродовж десяти робочих днів з дня подання такої заяви та за відсутності обґрунтованих заперечень керівник органу з питань містобудування та архітектури візує нові ескізи фасадів ТС.

Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Проаналізувавши, зокрема, положення законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про благоустрій населених пунктів", Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі №440/7204/21 визначив такі основні критерії, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме:

- це невелика (площею до 30 кв. метрів) одноповерхова споруда;

- може мати невелике (площею до 30 кв. метрів) приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон) або не мати такого приміщення;

- виготовляється з полегшених збірно - розбірних конструкцій;

- встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту.

Що ж стосується ознак капітальності споруд та будівель, суд враховує, що визначення поняття "капітальна споруда" законодавство не містить, на чому наголошено й у роз'ясненнях Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 01.10.2006 "Щодо визначення капітальності будівель".

Водночас згідно з пунктом 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, спорудою є будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Враховуючи відсутність у законодавстві визначення поняття "капітальна споруда", колегія суддів звертає увагу на приписи частини першої статті 181 ЦК України, згідно з якою до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, враховуючи вищевикладене, до ознак капітальних споруд (об'єктів) слід віднести такі:

- це споруда, будівля або інший об'єкт, будівельні системи, які належать до об'єктів будівництва, визначених у нормах абзацу п'ятого частини першої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", завжди тісно пов'язані з земельною ділянкою, на якій вони розташовані, та мають фундаментну основу;

- капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди;

- створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;

- переміщення цих об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Колегія суддів наголошує, що наведені вище ознаки капітальної споруди не є вичерпними й можуть класифікуватися за іншими критеріями, визначеними законом, однак є основними і дозволяють ідентифікувати об'єкт капітального будівництва, знесення якого можливе лише за рішенням суду згідно з законодавством у сфері містобудівної діяльності, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування про демонтаж такого об'єкту в межах здійснення заходу з відновлення благоустрою населеного пункту.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №420/847/20.

Відповідно до вимог діючого законодавства України будувати капітальну споруду на ділянці під сервітутом заборонено, оскільки сервітут обмежує право власника ділянки користуватися землею виключно для певних цілей, а спорудження капітальних будівель суперечить цим цілям і вимогам цільового призначення землі. Капітальні будівництва на таких ділянках заборонені, дозволені лише тимчасові споруди.

В матеріалах справи наявна копія паспорта прив'язки стаціонарної тимчасової споруди на вул.Фрунзе в с.Розсошенці Полтавського району від 12.06.2013, виданого відділом містобудування архітектури Полтавської районної державної адміністрації ФОП Манакову С.Г. Паспорт прив'язки дійсний до 12.06.2014. Також в матеріалах справи міститься інша копія даного паспорту, в якому зазначено, що паспорт прив'язки продовжено до 05.05.2018.

Зі змісту короткої пояснювальної записки до паспорта прив'язки вбачається, зокрема, що стаціонарна тимчасова споруда ФОП Манакова С.Г. призначена для торгівлі непродовольчими товарами; конструкція - каркасна, каркас металевий, зовнішнє облаштування - пластик, рами вікон - металопластикові, двері - металопластикові та металеві, покриття - профлист з полімерним покриттям.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №8 від 05.04.2016 вирішено присвоїти адресу стаціонарній тимчасовій споруді, яка належить Манакову С.Г: АДРЕСА_1 .

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на час укладення договору про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018, паспорт прив'язки тимчасової споруди у відповідача був відсутній.

В матеріалах справи наявна копія заяви Манакова С.Г. від 31.05.2023 сільському голові Щербанівської сільської ради, в якій відповідач просив розглянути питання щодо оформлення договору оренди земельної ділянки на більш тривалий термін та надати дозвіл на будівництво капітального магазину з реалізації ритуальних товарів.

Рішенням 44 сесії 8 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 08.08.2023 відмовлено в укладенні договору оренди землі гр.Манакову С.Г. для обслуговування будівель торгівлі, орієнтовною площею 0,0047 га, яка розташована в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Як вже зазначалось, 07.11.2023 комісією з самоврядного контролю при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, було виявлено об'єкт нерухомого майна (капітальну будівлю).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням відповідача про те, що відповідно до чинного законодавства визначити статус будівлі, як “капітальна споруда», можуть органи державного архітектурного будівельного контролю, або експертні організації (у проектній документації), або суд після проведення будівельно-технічної експертизи. Проте, жодного висновку компетентних органів з цього приводу матеріали справи не містять.

Позивач в обґрунтування заявленого позову також посилається на те, що біля будівлі розміщена опора лінії електропередачі на орієнтованій відстані 1 метр.

Відповідно до статті 32 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» у межах охоронних зон об'єктів енергетики забороняється: будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами; складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища; саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів; розташовувати автозаправні станції або сховища пально-мастильних матеріалів; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; запускати спортивні моделі літальних апаратів та повітряні змії; відсипати ґрунт, влаштовувати водосховища, ставки та інші водні споруди; влаштовувати зупинки та стоянки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.

Водночас зі змісту укладеного між сторонами договору про встановлення особистого сервітуту від 28.11.2018 не вбачається наявність будь-яких обмежень або застережень, зокрема, щодо розміщення поряд з земельною ділянкою опори лінії електропередачі, на планах-схемах земельної ділянки доданих до акта обстеження № 3 від 07.11.2023 також не відображено знаходження опор лінії електропередач, інші докази на підтвердження даних обставин в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що наведені посилання апелянта є не доведеними належними доказами, а відтак не приймаються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо посилання апелянта на належну сплату ним орендної плати за використання земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось статтею 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту- це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Умовами договору від 28.11.2018 передбачене оплатне використання земельної ділянки в розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 4047,12 грн на рік (п.3.1).

Відповідно до розрахунку суми несплачених коштів ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, за адресою: Полтавська область. Полтавський район, с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, розмір орендної плати за період з:

- 28.11.2018 по 31.12.2018 становить- 337,26 грн, сплачено 0 грн,

- 01.01.2019 по 31.12.2019 становить- 4047,12 грн, сплачено 0 грн,

- 01.01.2020 по 31.12.2020 становить- 4047,12 грн, сплачено 0 грн,

- 01.01.2021 по 31.12.2021 становить- 4047,12 грн, сплачено 0 грн,

- 01.01.2022 по 31.12.2022 становить- 4654,19 грн, сплачено 0 грн,

- 01.01.2023 по 31.12.2023 становить- 5119,61 грн, сплачено 13618,55 грн,

- 01.01.2024 по 31.12.2024 становить- 5380,71 грн, сплачено 0 грн,

- 01.01.2025 по 01.06.2025 становить- 2851,65 грн, сплачено 0 грн,

Як зазначає позивач, загальна сума боргу за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 складає 11 746,62 грн.

Разом з цим, за підрахунком суду апеляційної інстанції, загальна сума боргу за період з 28.11.2018 по 01.06.2025, з урахуванням проведеної оплати (13618,55грн) складає 16 866,23 грн.

Апелянтом до апеляційної скарги на підтвердження обставин належного виконання обов'язку щодо сплати орендної плати за використання земельної ділянки, надано копії квитанцій від 22.12.2023 про сплату 13 618,55 грн та від 24.12.2024 про сплату 4200,00 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з цього приводу зазначає, що з наданих відповідачем до апеляційної скарги квитанцій вбачається, що починаючи з 28.11.2018 по 01.06.2025 сплачено 17 818,55 грн, що є сумою значно меншою, що підлягала оплаті за весь час користування земельною ділянкою. Та відповідно до наданих квитанцій з 28.11.2018 до 22.12.2023 жодної оплати за користування земельною ділянкою не здійснювалось, а послідуюча оплата здійснена 24.12.2024.

Зі змісту квитанції Приватбанка від 24.11.2025 на суму 4200,00 грн, доданої відповідачем до апеляційної скарги вбачається, що в призначенні платежу зазначено “орендна плата з фізичних осіб Манаков Станіслав Григорович, грудень 2024».

Однак колегія суддів не може визнати її належним доказом оплати за договором про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відносно земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029 від 28.11.2018, оскільки з наведеної квитанції не вбачається ні реквізитів відповідного договору, ні посилань на кадастровий номер земельної ділянки, що дозволяло б ідентифікувати платіж як здійснений за відповідним договором.

В той же час апеляційної інстанції зазначає, що навіть за умови врахування наведеного платежу, заборгованість відповідача складе 12 666,23 грн (16 866,23 грн - 4200,00 грн), що перевищує суму заявлену до стягнення позивачем (11 746,62 грн), що є правом останнього, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про відсутність законодавчих підстав для розірвання договору про встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У статті 406 ЦК України визначено перелік підстав припинення сервітуту, а саме відповідно до частини 1 цієї статті, сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Крім того, за змістом положень частин 2- 4 статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеними нормами встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, за загальним правилом, встановленим цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Тобто, як було встановлено раніше, у даній справі земельний сервітут є платним, а оплата за користування земельною ділянкою - істотною умовою договору.

Враховуючи систематичні порушення відповідачем умов договору щодо плати ним за тимчасове користування земельною ділянкою (перший платіж з моменту підписання обома сторонами договору від 28.11.2018 було здійснено відповідачем лише 22.12.2023, тобто через п'ять років після укладення договору), наявність заборгованості з оплати за тимчасове користування земельною ділянкою за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 у розмірі 11 746,62 грн, наявні підстави для розірвання договору сервітуту та припинення дії сервітуту через порушення відповідачем істотних умов договору- несплати відповідачем за тимчасове користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору сервітуту через порушення відповідачем істотних умов договору- будівництво капітальних споруд на належній Щербанівській сільській територіальній громаді земельній ділянці, оскільки дані обставини, як було встановлено раніше, є не доведеними позивачем.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявна копія паспорта прив'язки стаціонарної тимчасової споруди на вул.Фрунзе в с.Розсошенці Полтавського району від 12.06.2013, який був продовжений до 05.05.2018. Зі змісту короткої пояснювальної записки до паспорта прив'язки вбачається, зокрема, що стаціонарна тимчасова споруда ФОП Манакова С.Г. призначена для торгівлі непродовольчими товарами; конструкція - каркасна, каркас металевий, зовнішнє облаштування - пластик, рами вікон - металопластикові, двері - металопластикові та металеві, покриття - профлист з полімерним покриттям.

Тобто, на момент укладення договору про встановлення особистого сервітуту від 28.11.2018 на земельній ділянці вже була наявна тимчасова споруда, а відтак вимога позивача про зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав, є обґрунтованою та такою, що правомірна задоволена судом першої інстанції.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, колегія суддів зазначає наступне.

У частині другій статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Відповідно до частини 7 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

За змістом статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18.

У пункті 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) передбачено, що Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю фіксування процесу проведення перевірки здійснюється з використанням фото, аудіо- та відеотехніки. У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу Національної поліції для встановлення особи суб'єкта містобудування. У випадку, коли суб'єкти містобудування або його представники, які будують або збудували об'єкт будівництва та були належним чином повідомлені про дату і час проведення перевірки, не прибули на об'єкт будівництва для проведення перевірки, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених абзацом шістнадцятим частини першої статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності».

Відтак, аналіз статей 38, 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» і статті 376 ЦК України свідчить, що орган державного архітектурно будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абз. 1 ч. 1 ст. 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов'язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або є його правонаступником. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з його невиконанням. При цьому як припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства так і вимога про знесення самочинного будівництва повинна стосуватись особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю, послався на те, що ФОП Манаков С.Г. порушив умови договору про встановлення особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 28.11.2018, а саме під час використання земельної ділянки здійснив самочинне будівництво капітальної споруди, чим порушено вимоги статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 32 Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» в частині будівництва будівлі у охоронній зоні об'єкта енергетичної системи.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі лише акту обстеження № 3 від 07.11.2023 комісії з самоврядного контролю без дотримання наведених вище вимог законодавства, відсутності належних доказів того, що споруда розміщена на земельній ділянці являється капітальною, вимоги позивача про задоволення позову в частині зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, є передчасною та не доведеною відповідними доказами, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, тому рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2025 у справі №917/1580/25 в частині зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та встановив, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9084,00 грн (1 майнова вимога та 2 немайнові).

У ч.11 ст.129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи вказану норму, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення сплаченого судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача покладаються витрати позивача за сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9084,00 грн, а на позивача - 3633,60 грн за подання апеляційної скарги відповідачем (немайнова вимога, яка задоволена судом апеляційної інстанції), то на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 5450,40 грн (9084,00 грн - 3633,60 грн).

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Манакова Станіслава Григоровича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2025 у справі №917/1580/25 в частині зобов'язання ФОП Манакова Станіслава Григоровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) знести за власний рахунок самовільно збудовану капітальну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047га., що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції.

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити дію особистого сервітуту на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, встановленого договором, укладеним 28.11.2018 між Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області та ФОП Манаковим Станіславом Григоровичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), відносно земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, (Код КВЦПЗ - 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б та розірвати зазначений договір.

3.Зобов'язати ФОП Манакова Станіслава Григоровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5324087705:05:005:0029, площею - 0,0047 га, що розташована за адресою: с.Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 56 б у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав.

4.Стягнути з ФОП Манакова Станіслава Григоровича, ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, (вул. Центральна, 2, с.Щербані, Полтавський район, Полтавська область, 38750, код ЄДРПОУ 24565876) заборгованість з орендної плати за договором від 28.11.2018 за період з 28.11.2018 по 01.06.2025 в сумі 11 746,62 грн, а також 5450,40 грн судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після її оголошення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 09.02.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя П.В. Демідова

Суддя В.В. Лакіза

Попередній документ

133905184

Наступний документ

133905186

Інформація про рішення:

№ рішення:	133905185
№ справи:	917/1580/25
Дата рішення:	29.01.2026
Дата публікації:	10.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо земельних сервітутів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (04.12.2025)
Дата надходження:	13.08.2025
Предмет позову:	припинення дії сервітуту, зобов"язання повернути земельну ділянку, зобов"язання знести самовільно збудовану будівлю, стягнення грошових коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

18.09.2025 10:15	Господарський суд Полтавської області
23.10.2025 10:45	Господарський суд Полтавської області
29.01.2026 14:00	Східний апеляційний господарський суд