вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2025 р. Справа№ 910/1387/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦХІМРЕСУРС» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025
у справі №910/1387/25 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦХІМРЕСУРС»
про стягнення коштів у розмірі 407 367,51 грн,-
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/1387/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦХІМРЕСУРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 24.06.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 23.06.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати в задоволеній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до суми у розмірі 4 500 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення суду першої інстанції частково є необґрунтованим, висновки викладені в ньому, не відповідають встановленим обставинам справи, та таке, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник частково погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції, а саме, в частині не задоволення вимог про відшкодування правничої допомоги у повній сумі - 28 865,60 грн., проте й частину від цієї суми, які задовольнив суд першої інстанції у розмірі 15 000, 00 грн., відповідач вважає також завищеною та не співмірною із складністю справи, об'ємом доказів, обсягу необхідних та неминучих послуг з супроводження справи тощо. Отже, скаржник вважає, що сума витрат, заявлена відповідачем, не має розумного та співмірного розміру як у сумі 28 865, 60 грн. в який відмовлено, так і в сумі 15 000, 00 грн., яку було задоволено судом першої інстанції. Виходячи зі складності та обсягу справи, витрати на правничу допомогу вважає надмірно завищеними, нереальними, необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи, з урахуванням обсягу наданих послуг та виконаних робіт, не є необхідними та неминучими, та є такими, що не відповідають критеріям розумності та справедливості.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦХІМРЕСУРС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/1387/25, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні 22.12.2025 представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, заперечував проти апеляційної скарги.
В судовому засіданні 22.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/1387/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦХІМРЕСУРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" 354 000 (триста п'ятдесят чотири тисячі) грн. основного боргу, 22 161 (двадцять дві тисячі сто шістдесят одну) грн. 10 коп. пені, 4 993 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 20 коп. 3% річних, 26 213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять)грн. 21 коп. інфляційних втрат, 4 886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 30 коп. судового збору.
26.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій він просив стягнути з відповідача 28 865, 60 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/1387/25 стягнуто з стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦХІМРЕСУРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХДІАГНОСТИКА" 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судові витрати у виді "гонорару успіху" у розмірі 5 000 грн., які поніс позивач, не відповідають принципу справедливості та не є такими, що були неминучими, а тому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають. Також місцевим господарським судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 23 865, 60 грн. не є співмірними із складністю предмету спору, у зв'язку з чим витрачання часу на надання послуг не є виправданим, а тому керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності необхідно зменшити заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем в позовній заяві вказано, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку з розглядом даної справи будуть складати орієнтовно 39 886, 30 грн, та будуть складатися з витрат по сплаті судового збору за подання даного позову в розмірі 4 886, 30 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000, 00 грн. Остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу із доказами на їх підтвердження, відповідно до положень ч. 8, ст. 129 ГПК України буде наданий суду до прийняття ним рішення по даній справі, або на протязі п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
Згідно з абз 2, ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відправлена до суду першої інстанції 23.05.2025.
Як вже було зазначено, рішення у даній справі ухвалене 21.05.2025.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу позивача надані в межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав:
- ордер серії АЕ № 1355607;
- рахунок № 1181 від 28.01.2025 на суму 25 000, 00 грн;
- платіжна інструкція № 2811 від 29.01.2025 про сплату 25 000, 00 грн;
- акт прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 21.05.2025;
- акт про нарахування «гонорару успіху» від 21.05.2025;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1834 від 08.04.2008;
- договір №309/4/25 про надання правничої допомоги від 28.01.2025;
- угода про розмір гонорару успіху від 28.01.2025.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про врахування рішення ЄСПЛ (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (заява № 31107/96), з огляду на що обґрунтовано відмовлено у стягненні з відповідача судових витрат у виді "гонорару успіху" у розмірі 5 000 грн.
Також, колегія суддів дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу, погоджується з місцевим господарським судом, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 23 865, 60 грн. не є співмірними із складністю предмету спору, у зв'язку з чим витрачання часу на надання послуг не є виправданим, з огляду на що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Відтак, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення правомірно врахував даний факт, та цілком обґрунтовано дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі ступенем складності справи, ціною позову та значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 910/1387/25.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦХІМРЕСУРС» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/1387/25 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/1387/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1387/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 06.02.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко