ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2255/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від позивача Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" , м. Київ - не з'явився
від відповідача-1 Фермерського господарства "Труд" , с. Кам'янка Херсонської області - не з'явився
від відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року, суддя першої інстанції Цісельський О.В., повний текст складено 24.10.2025 року
у справі № 916/2255/25
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" , м. Київ
до відповідачів: 1) Фермерського господарства "Труд" , с. Кам'янка Херсонської області
2) ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 9 894 471 грн 63 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
10.06.2025 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м.Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Фермерського господарства "Труд", с. Кам'янка Херсонської області та ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 9894471 грн 63 коп., з яких: 9638437 грн 76 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 256033 грн 87 коп. - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов кредитного договору № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021, укладеного в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174, виконання основного зобов'язання за яким забезпечено укладеним з ОСОБА_1 відповідним договором поруки № 12/Д2-2-КБ/233 від 19.05.2021.
Так, позивач зазначає, що отримавши письмові заяви позичальника про надання кредиту (траншу), банк виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором, і надав позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 9638437 грн 76 коп. Проте, всупереч погодженим умовам, відповідчем-1 не сплачено платежі за тілом кредиту, передбачені графіком, що зазначений у додатку № 1 до кредитного договору, та проценти, що були нараховані за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021.
Відтак, за твердженням позивача, незважаючи на те, що строк для виконання зобов'язань за кредитним договором настав, позичальник продовжує ухилятися від їх виконання, чим порушуються законні права та інтереси Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ.
В свою чергу, як додає позивач, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 19.05.2021 був укладений вищевказаний договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.
При цьому, позивач зауважує, що вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі, а кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Позивач наголошує, що, беручи до уваги порушення позичальником прийнятих на себе грошових зобов'язань та наявність заборгованості за кредитним договором, кредитор набув права вимагати погашення заборгованості від поручителя у відповідності до умов договору поруки, у зв'язку з чим 14.05.2025 позивачем на електронну адресу відповідача-2 була направлена вимога про погашення заборгованості № 188/2/399, згідно з якою позивач вимагав погасити заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості кредитним договором. Водночас, позивач пояснив, що у зв'язку з тим, що АТ "Укрпошта" не здійснює свою господарську діяльність на територіях, що тимчасово окуповані ворогом та відповідно призупинено приймання поштових відправлень для пересилання на відповідні території, позивач позбавлений можливості направити відповідачу-2 зазначену вимогу за його поштовою адресою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2255/25, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі №916/2255/25 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Труд", с. Кам'янка, Херсонської області та ОСОБА_1 , м. Нова Каховка, Херсонської області на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 638 437 грн 76 коп. та заборгованість за відсотками в розмірі 242 336 грн 73 коп. Стягнуто з Фермерського господарства "Труд" с. Кам'янка, Херсонської області на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ судовий збір в розмірі 59 284 грн 64 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , м. Нова Каховка, Херсонської області на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ судовий збір в розмірі 59 284 грн 64 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед банком. Факт наявності заборгованості за кредитом в розмірі 9638437 грн 76 коп. також підтверджено випискою по особовому рахунку Фермерського господарства «Труд», с. Кам'янка Херсонської області та розрахунком заборгованості станом на 18.11.2024.
У відповідності до приписів ст.530 Цивільного кодексу України та умов п.1.5 кредитного договору у Фермерського господарства «Труд», с. Кам'янка Херсонської області виник обов'язок погасити існуючу заборгованість у строк до 31.10.2022 (включно), проте позичальник цього не зробив. В свою чергу, ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області також не виконано зобов'язань за договором поруки № 12/Д2- 2-КБ/233 від 19.05.2021, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 Цивільного кодексу України, умовам договору поруки, а тому відповідач-2 визначений судом таким, що має нести солідарну відповідальність з Фермерським господарством «Труд», с. Кам'янка Херсонської області за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021.
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки станом на час прийняття рішення у цій справі заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 9638437 грн 76 коп. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.
Щодо заявленого розміру відсотків за користування кредитом, в оскаржуваному рішення суд дійшов висновку, що 31.10.2022 - фактично остання дата терміну дії кредитного договору, тобто, є останнім днем строку, впродовж якого наявні правові підстави для нарахування передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом. Згідно із виконаним позивачем розрахунком заборгованості за Фермерським господарством «Труд» с. Кам'янка Херсонської області обліковується, зокрема, 256033 грн 87 коп. заборгованості за відсотками станом на 31.10.2022. В свою чергу, як убачається із вказаного розрахунку, самим позивачем визначено, що станом на 31.10.2022 залишок заборгованості відповідача-1 за відсотками складає 242336 грн 73 коп. Розрахунку, з якого суд міг би встановити суму заборгованості за відсотками в розмірі 256033 грн 87 коп., матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" , м.Київ з рішенням суду першої інстанції частково не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.10. 2025 року у справі №916/2255/25 частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м.Київ задовольнити повністю та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 894 471 грн 63 коп., з яких: 9638437 грн 76 коп. заборгованість за тілом кредиту та 256033 грн 87 коп. заборгованість за відсотками.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що згідно із виконаним Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», м.Київ розрахунком заборгованості від 18.11.2024 року за Фермерським господарством «Труд», с. Кам'янка Херсонської області обліковується заборгованість, з яких 9638437 грн 76 коп. заборгованості за кредитом та 256033 грн 87 коп. заборгованості за відсотками станом на 31.10.2022 року.
Банком було заявлено до стягнення виключно відсотки, що нараховані та не сплачені позичальником в межах встановленого кредитним договором строку кредитування, тобто, до 31.10.2022 року.
Апелянт зазначає, що вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16, на які також послався суд в оскаржуваному рішенні.
Однак, скаржник зауважує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з виписки по особовому рахунку позичальника № 20682215262, яка була долучена до позовної заяви для підтвердження заборгованості і є первинним документом бухгалтерського обліку, вбачається, що задоволена судом сума відсотків в розмірі 242 336 грн 73 грн є такою, що нарахована тільки за період з 29.09.2022 по 27.10.2022 включно (с.13 банківської виписки за рахунком № НОМЕР_1 ).
Тобто, до дати, яка є кінцевим строком повернення кредиту (31.10.2022), банк мав право донарахувати відсотки за користування кредитом за три дні (з 28.10.2022 по 31.10.2022).
Відтак, враховуючи що заборгованість за тілом становить 9 638 437 грн 76 грн., а процентна ставка з 01.10.2022 встановлена на рівні 17,29%, розмір відсотків за один день вираховується за формулою: (9 638 437 грн 76 коп. *17,29%)/365 днів = 4 565 грн 71 коп. Тоді розмір відсотків за три дні: 4 565 грн 71коп. *3 = 13697 грн 14 коп. Саме на таку суму судом першої інстанції і було зменшено розмір відсотків до стягнення. Враховуючи зазначене, скаржник вважає, що правомірно нарахував відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування (31.10.2022) в розмірі 256 033 грн 87 коп. (13 697 грн 14 коп. + 242336 грн 73 коп.), що узгоджується з наданим суду розрахунком заборгованості від 18.11.2024 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 у справі №916/2255/25, справу призначено до судового розгляду.
Відповідачі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету позивача ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи, судова колегія зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, Таврійська міська територіальна громада, до складу якої входить с. Кам'янка, та Новокаховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територією.
При цьому, пунктом 21 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідачів бути обізнаними про розгляд справи 05.02.2026 на офіційній сторінці Південно - західного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" (розділ "Оголошення про виклик") розміщені відповідні оголошення, які долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи. Тому судова колегія вважає, що в даному випадку судом зроблені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі №916/2255/25 в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, враховуючи таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорене учасниками справи наступні обставини.
19.05.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (надалі - банк/кредитор,) та Фермерським господарством "Труд", с. Кам'янка Херсонської області (надалі - позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/174 (в рамках програми "Доступні кредити 5-7-9%") (надалі - генеральний договір).
Згідно п.1.1 генерального договору кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених п.1.2.,1.3 генерального договору, в порядку визначеному статтею 2 генерального договору, а позичальник зобов'язаний виконати усі обов'язки, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості в межах строку кредитної операції.
За умовами п. 1.2. генерального договору, загальний ліміт становить 60 000 000,00 грн. Останній день строку дії загального ліміту - " 31" грудня 2025 або інша дата, визначена відповідно до статті 9 генерального договору.
Кредитні операції, передбачені п. 1.3 генерального договору, здійснюються на умовах, визначених генеральним договором та Умовами, на підставі укладеного між кредитором та позичальником відповідного договору. Договором визначаються особливості здійснення кредитної операції, зокрема, в частині ліміту кредитної операції, валюти, строків та умов погашення заборгованості. Договір може містити інші положення та графік погашення заборгованості.
Кредитна операція здійснюється в межах встановленого договором ліміту кредитної операції, який, у свою чергу, встановлюється в межах невикористаного субліміту, встановленого для кредитних операцій відповідного виду. (п. 2.1-2.2. генерального договору).
Відповідно до п. 3.2 генерального договору проценти та/або комісії при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує в порядку, визначеному Умовами, на рахунки, що зазначаються в генеральному договорі або в договорах, або на інші рахунки, повідомленні кредитором позичальнику.
Підписанням генерального договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання з рахунків позичальника (у т.ч. з рахунків його відокремлених структурних підрозділів, за наявності) (п.5.2 генерального договору).
Згідно з п.13.1 генерального договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за генеральним договором.
Додатком № 1 до генерального договору є Умови проведення кредитних операцій.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.
В рамках генерального договору між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ та Фермерським господарством "Труд", с. Кам'янка Херсонської області було укладено кредитний договір № 010/Д2-2-КБ/175 про фінансування поточної діяльності від 19 травня 2021 року (в рамках Програми "Доступні кредити 5-7-9%").
Відповідно до умов п. 1. кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: ліміт кредитної операції (ліміт): 10 000 000,00 грн, в рамках субліміту, зазначеного в підпункті 1.3.1.1. генерального договору (п/п. 1.1.); вид ліміту, особливості використання ліміту: відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів однією сумою/траншами; після виконання позичальником обов'язкових умов, вказаних в 1.12.1. договору, на підставі письмової заяви позичальника, яка повинна бути надана позичальником кредитору не пізніше кінцевого терміну надання траншу кредиту та в якій позичальник зазначає конкретне цільове призначення кредитних коштів, визначене пунктом 1.3. договору, кредитор зобов'язаний (якщо інше не передбачено договором) надати кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ із можливим додатковим використанням транзитних рахунків банку для подальшого використання за цільовим призначенням (п/п. 1.2.).
Кредит надається позичальнику на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю, за виключенням: надання фінансової допомоги (в тому числі пов'язаним компаніям групи); купівлі цінних паперів; фінансування благодійних акцій; купівлі основних засобів; виплати дивідендів (п/п. 1.3. кредитного договору).
За умовами п/п. 1.4. кредитного договору, протягом строку дії ліміту кредитної операції до настання останнього дня строку дії ліміту кредитної операції (включно) позичальник сплачує проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктом 2 договору. Перший процентний період розпочинається 19 травня 2021 року та закінчується 30 червня 2021 року. Кожен наступний процентний період відповідає кожному наступному календарному кварталу. У випадку неповернення кредиту в останній день строку дії ліміту кредитної операції, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі, визначеному для останнього процентного періоду, та що нараховуються на залишок основної заборгованості з дня, наступного за останнім днем строку дії ліміту кредитної операції до дня погашення основної заборгованості.
Підпунктами 1.5., 1.11. кредитного договору передбачено, що останній день строку дії ліміту кредитної операції - 31 жовтня 2022 року. Порядок погашення: частинами відповідно до графіку зменшення ліміту (додаток № 1 до договору).
Підпунктом 1.9. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту кредитної операції.
Умовами п. 2. кредитного договору визначено, що протягом строку участі позичальника в програмі розмір змінюваної процентної ставки визначається для кожного процентного періоду. Розмір процентної ставки, що підлягає сплаті позичальником в кожному процентному періоді (базова процентна ставка), визначається наступним чином:
а) протягом участі позичальника в програмі розрахунок розміру базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD+6%.
б) для розрахунку розміру базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку процентного періоду, для якого визначається розмір процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру базової процентної ставки прийматиметься значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день.
в) в будь-якому процентному періоді базова процентна ставка не може перевищувати максимальний розмір базової процентної ставки, який становить 30% річних (п/п. 2.1. кредитного договору).
Згідно з п/п. 2.2. кредитного договору розмір базової процентної ставки в першому процентному періоді становить 12,8% річних (розрахований відповідно до пункту 2.1. договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 18 травня 2021 року дорівнює 6,8% річних).
Відповідно до п. 6 кредитного договору повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Крім зазначеного, кредитор має право направляти договір, повідомлення, інформацію та інші документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Договір вступає в силу з моменту його укладання сторонами в письмовій формі і є невід'ємною частиною генерального договору на здійснення кредитних операцій (п. 8. кредитного договору).
Додатком №1 до кредитного договору є Графік зменшення ліміту кредитування, згідно якого позичальник - Фермерське господарство "Труд", с. Кам'янка Херсонської області зобов'язується повернути кредит до 31.10.2022 (останній день строку кредиту) у відповідності до наступного графіку: з 19 травня 2021 року по 31 серпня 2022 року включно - 10 000 000,00 грн; з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року включно - 6 666 666,67 грн; з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року включно - 3 333 333,33 грн. Погашення здійснюється не пізніше дати закінчення поточного періоду дії розміру ліміту кредитування. Сума погашення визначається як різниця між фактичною сумою основної заборгованості на дату закінчення поточного періоду дії розміру ліміту кредитування та лімітом кредитування на наступний період.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ та ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області (надалі - поручитель) 19.05.2021 укладено договір поруки №12/Д2-2-КБ/233 (надалі - договір поруки).
У розділі "Визначення термінів" сторонами погоджено, що позичальником (боржником) є Фермерське господарство "Труд", с. Кам'янка Херсонської області, а основний договір - генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-2-КБ/174 від 19.05.2021, який укладений між позичальником і кредитором, разом з умовами проведення кредитних операцій та договорами до генерального договору, якими ініціюється здійснення кредитних операцій у межах генерального договору, а також всіма змінами, додатками та додатковими угодами/договорами до них, що внесені та будуть внесені у майбутньому.
Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сум тощо.
Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
За умовами п.1.3 договору поруки без додаткового отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до договору), підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок: збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов'язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов'язань; доповнення Основного договору новими зобов'язаннями позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь кредитора; зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями; доповнення Основного договору будь-якими зобов'язаннями позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов'язань.
За приписами п. 2.1. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за Основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань (п. 2.2. договору поруки).
Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору поруки встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 (п'ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору поруки передбачено, що повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору банком надано Фермерському господарству "Труд", с. Кам'янка Херсонської області кредит на загальну суму 9638437 грн 76 коп. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 9638437 грн 76 коп. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме платіжними інструкціями № 010/Д2-2-КБ/175: від 24.05.2021 на суму 1243351 грн 76 коп., від 27.05.2021 на суму 72499 грн 43 коп., від 01.06.2021 на суму 122187 грн 56 грн, від 01.06.2021 на суму 132500,00 грн, від 02.06.2021 на суму 896366 грн 82 коп., від 02.06.2021 на суму 1727358 грн 66 коп., від 04.06.2021 на суму 63505 грн 72 коп., від 07.06.2021 на суму 31406 грн 70 коп., від 09.06.2021 на суму 188783 грн 52 коп., від 10.06.2021 на суму 599200,00 грн, від 10.06.2021 на суму 250786 грн 87 коп., від 11.06.2021 на суму 75792,00 грн, від 14.06.2021 на суму 222753 грн 82 коп., від 14.06.2021 на суму 224998 грн 08 коп., від 16.06.2021 на суму 2098655 грн 52 коп., від 16.06.2021 на суму 310093 грн 20 коп., від 16.06.2021 на суму 49650 грн 91 коп., від 18.06.2021 на суму 202719 грн 74 коп., від 22.06.2021 на суму 62657 грн 81 коп., від 24.06.2021 на суму 23403 грн 66 коп., від 29.06.2021 на суму 129339,00 грн, від 29.06.2021 на суму 910426 грн 98 коп., а також випискою по особовому рахунку позичальника.
20.02.2024 позивач засобами електронного зв'язку звернувся до відповідачів з листами № 188/2/179 та № 188/2/180, якими просив надати інформацію про наміри, терміни, варіанти, шляхи та джерела погашення заборгованості, зокрема, за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021 року.
Керуючись п.6.4. договору поруки, 14.05.2025 позивачем на електронну адресу відповідача-2 була направлена вимога за вих.№188/2/399 про погашення заборгованості за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19 травня 2021 року, згідно з якою позивач вимагав виконати порушені зобов'язання та погасити заборгованість в розмірі 9894471 грн 63 коп. протягом 10 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги у відповідності до умов договору поруки. Вимога була залишена без відповіді та задоволення.
Згідно із виконаним Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м. Київ розрахунком заборгованості станом на 18.11.2024 за Фермерським господарством "Труд", с. Кам'янка Херсонської області обліковується заборгованість, з яких 9638437 грн 76 коп. заборгованості за кредитом та 256033 грн 87 коп. заборгованості за відсотками станом на 31.10.2022 року.
Враховуючи невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 9894471 грн 63 коп., з яких: 9638437 грн 76 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 256033 грн 87 коп. - заборгованість за відсотками.
Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з Фермерського господарства «Труд», с. Кам'янка Херсонської області та ОСОБА_1 , м.Нова Каховка Херсонської області на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 9894471 грн 63 коп., з яких: 9638437 грн 76 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 256033 грн 87 коп. заборгованість за відсотками.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та не погодився з висновком суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі №916/2255/25 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м.Київ заборгованості за відсотками у загальному розмірі 256033 грн 87 коп., а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку переглядається оскаржуване рішення тільки в частині вимог та доводів апеляційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті в межах вимог апеляційної скарги, судова колегія зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Оскільки на момент розгляду справи ані позичальник, ані поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили, контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/175 від 19.05.2021, укладеного в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/174, заявленої до стягнення суду не надали, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 9638437 грн 76 коп. станом на час прийняття рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту місцевим господарським судом задоволена в повному обсязі.
Щодо нарахування позивачем процентів та часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині, судова колегія зазначає наступне.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Відповідно ж до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
Судова колегія зауважує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.10.2022 - фактично остання дата терміну дії кредитного договору, тобто, є останнім днем строку, впродовж якого наявні правові підстави для нарахування передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом.
Згідно із виконаним Акціонерним товариством "Райффайзен Банк", м.Київ розрахунком заборгованості та наданим суду, за Фермерським господарством "Труд", с. Кам'янка Херсонської області обліковується, зокрема, 256033 грн 87 коп. заборгованості за відсотками станом на 31.10.2022 року.
Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками судом першої інстанції виснував, що з розрахунку позивача убачається, що станом на 31.10.2022 залишок заборгованості відповідача-1 за відсотками складає 242336 грн 73 коп., а розрахунку, з якого суд міг би встановити суму заборгованості за відсотками в розмірі 256033,87 грн, матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано, а тому до стягнення на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ з відповідачів заборгованості за відсотками підлягає сума 242336,73 грн, розрахована позивачем станом на 31.10.2022, у відповідності до представленого розрахунку заборгованості.
При цьому, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 256 033 грн 87 коп. - заборгованості за відсотками, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як убачається з виписки по особовому рахунку позичальника НОМЕР_4, яка була долучена до позовної заяви для підтвердження заборгованості і є первинним документом бухгалтерського обліку, задоволена судом першої інстанції сума відсотків в розмірі 242 336 грн 73 коп. є такою, що нарахована тільки за період з 29.09.2022 по 27.10.2022 включно, (с.13 банківської виписки за рахунком № НОМЕР_1 ).
Тобто, до дати, яка є кінцевим строком повернення кредиту (31.10.2022), Банк мав право донарахувати відсотки за користування кредитом за три дні (з 28.10.2022 по 31.10.2022).
Відтак, враховуючи, що заборгованість за тілом становить 9 638 437 грн 76 коп., а процентна ставка з 01.10.2022 встановлена на рівні 17,29%, розмір відсотків за один день вираховується за формулою: (9 638 437,76*17,29%)/365 днів = 4 565 грн 71 коп.
Тоді розмір відсотків за три дні: 4 565 грн 71коп *3 = 13697 грн 14 коп.
Враховуючи зазначене, позивач правомірно нарахував відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування (31.10.2022) в розмірі 256 033 грн 87 коп. (13 697 грн 14 коп. + 242336 грн 73 коп.), що узгоджується з розрахунком заборгованості від 18.11.2024 року і в даному випадку суду першої інстанції слід було оцінювати наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, незважаючи на те, що в наданому позивачем розрахунку дійсно були зазначені різні цифри.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів боргу за відсотками у розмірі 256 033 грн 87 коп., а доводи позивача в цій частині знайшли своє підтвердження, тому його позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі.
Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору, та договору поруки а саме, щодо своєчасного та повного повернення наданих кредитних коштів, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 256 033 грн 87 коп., які підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Надаючи оцінку всім доказам та доводам апелянта у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини того, що є наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 256 033,грн 87 коп. є такими, що відповідають таким стандартам, а відповідачами у даному випадку суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі не доведено наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Тому колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору частково суд першої інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому оскаржуване рішення у справі підлягає частковому скасуванню як таке, що частково прийнято з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду в оскаржуваній частині, тому апеляційна скарга Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м.Київ потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі №916/2255/25 в оскаржуваній частині потребує скасування з ухваленням рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м.Київ в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованість у розмірі 256 033 грн 87 коп. за відсотками у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року в оскаржуваній частині у справі №916/2255/25 задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі №916/2255/25 в оскаржуваній частині скасувати.
Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі №916/2255/25 наступним чином:
«Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м.Київ до Фермерського господарства "Труд" , с. Кам'янка Херсонської області та ОСОБА_1 , м. Нова Каховка Херсонської області про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 9894471 грн 63 коп., з яких: 9638437 грн 76 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 256 033 грн 87 коп. - заборгованість за відсотками задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Труд" (74830, Каховський район, Херсонська область, сільрада Кам'янська, Автодорога Кам'янка-автодорога Т-22-02 1 Км, ЄДРПОУ 22728618) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"(01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4А, ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 638 437 (дев'ять мільйонів шістсот тридцять вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн 76 коп. та заборгованість за відсотками в розмірі 253 033 (двісті п'ятдесят три тисячі тридцять три) грн 87 коп.
Стягнути з Фермерського господарства "Труд" (74830, Каховський район, Херсонська область, сільрада Кам'янська, Автодорога Кам'янка-автодорога Т-22-02 1 Км, ЄДРПОУ 22728618) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4А, ЄДРПОУ 14305909) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 59 366 грн 81 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4А, ЄДРПОУ 14305909) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 59 366 грн 81 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 грн 80 коп.»
Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Повний текст постанови складено 09.02.2026 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош