ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 923/1081/18(916/3978/24)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ОСОБА_1 - адвокат Стаматова Н.І.;
Департаменту міського господарства Херсонської міської ради - Табакар В.С.;
Херсонської міської ради Херсонської області та Виконавчого комітету Херсонської міської ради - Бабушкін Р.М.;
Арбітражний керуючий - Ляшко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Головного управління ДПС в Херсонській області
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025
по справі №923/1081/18(916/3978/24)
за позовом: Комунального підприємства «Центр» Виконавчого комітету Херсонської міської ради в особі арбітражного керуючого Ляшко О.В.
до відповідачів:
1. Херсонської міської ради Херсонської області;
2. Виконавчого комітету Херсонської міської ради;
3. Департаменту міського господарства Херсонської міської ради;
4. ОСОБА_1 ;
5. ОСОБА_2 ;
6. ОСОБА_3
треті особи:
1. Головне управління ДПС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі;
2. Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»;
3. Акціонерне товариство «Українська залізниця»;
4. Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсон»;
5. Приватне підприємство «КП «Центр»;
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Центр»
про покладення субсидіарної відповідальності
в межах справи №923/1081/18
за заявою: Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
до боржника: Комунального підприємства «Центр» Виконавчого комітету Херсонської міської ради
про визнання банкрутом
суддя суду першої інстанції - Найфлейш В.Д.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 26.09.2025 року
У вересні 2024 року Комунальне підприємство «Центр» Виконавчого комітету Херсонської міської ради в особі арбітражного керуючого Ляшко О.В. звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Херсонської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок дій та бездіяльності відповідачів в період з 01.01.2012 року по 01.10.2017 року Боржником надавалися послуги за тарифами, нижчими економічно обґрунтованих, що призвело до недоотримання Боржником значних коштів.
На думку позивача ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом до відповідачів Херсонської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності.
До суду надійшла заява від арбітражного керуючого про залишення без розгляду в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України (військова частина № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ), що зумовлює необхідність зупинення розгляду справи на невизначений час, яке призведе до затягування розгляду справи на невизначений період та нарощування витрат, пов'язаних з ліквідаційною процедурою.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 в задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Центр» Виконавчого комітету Херсонської міської ради в особі арбітражного керуючого Ляшко О.В. до відповідачів Херсонської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності - відмовлено.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено вини у діях відповідачів під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; відсутні докази вчинення правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, що призвели до банкрутства Боржника, ліквідатором Боржника не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Херсонській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 року по справі №923/1081/18(916/3978/24), та ухвалити нове рішення яким, задовольнити позовну заяву Комунального підприємства «Центр» Виконавчого комітету Херсонської міської ради в особі арбітражного керуючого Ляшко О.В. до відповідачів Херсонської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що Господарським судом Одеської області під час винесення оскаржуваного судового рішення не було враховано, що фактично тарифи, які були нижче економічно обґрунтованих вже на дату їх введення в дію - 01.01.2012, проіснували без змін до 01.10.2017.
Скаржник вважає, що Господарським судом Одеської області не було враховано, що згідно даних фінансової звітності КП «Центр», станом на 31.12.2018 року загальний розмір дебіторської заборгованості склав 8 360,0 тис грн, у тому числі за товари, роботи, послуги - 7 735,8 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість - 624,2 тис. грн.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що в свою чергу дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги станом на 31.12.2018 року складається із заборгованості населення - 5 080,5 тис. грн, інші споживачі (експлуатаційні витрати, електроенергія гуртожитки) - 2 648,0 тис. грн, пільги - 7,3 тис. грн.
При цьому т.в.о. директора боржника не передано ліквідатору документи, які містять перелік дебіторів боржника та підтверджують наявність їх заборгованості перед боржником (що спричинило неможливість стягнення чи продажу цієї заборгованості в ліквідаційній процедурі).
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що згідно реєстру вимог кредиторів, розмір вимог кредиторів до боржника складає 8 319, 09 тис грн (без урахування судових витрат у справі про банкрутство).
Тобто, на думку скаржника, розмір дебіторської заборгованості боржника перевищує розмір його кредиторської заборгованості, а її стягнення дозволило б повністю погасити вимоги кредиторів.
Проте, аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що боржником практично не вживалися заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості. Дані щодо стягнення дебіторської заборгованості наведено в додатку 2 до Звіту про аналіз фінансового стану КП «Центр».
Зазначеного, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення не врахував та проігнорував.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Доводи інших учасників провадження у справі.
05.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
10.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської міської ради Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
10.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Виконавчого комітету Херсонської міської ради Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
15.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту міського господарства Херсонської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №923/1081/18(916/3978/24) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №923/1081/18(916/3978/24) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 по справі №923/1081/18(916/3978/24) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
05.11.2025 матеріали справи №923/1081/18(916/3978/24) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 по справі №923/1081/18(916/3978/24) - залишено без руху.
Встановлено Головному управлінню ДПС в Херсонській області строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7267, 20 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги з додатками відповідачам у справі, а саме: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з листами опису вкладення про направлення апеляційної скарги з зазначенням номеру поштового відправлення- протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
24.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС в Херсонській області надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7267, 20 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги з додатками відповідачам у справі, а саме: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з листами опису вкладення про направлення апеляційної скарги з зазначенням номеру поштового відправлення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 по справі №923/1081/18(916/3978/24).
Призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС в Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 по справі №923/1081/18(916/3978/24) на 03.02.2026 о 15:00 год.
15.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Департаменту міського господарства Херсонської міської ради - Табакар Валерія Сергійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв'язку» по справі №923/1081/18(916/3978/24), розгляд якої призначено на 03.02.2026 о 15:00 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 заяву представника Департаменту міського господарства Херсонської міської ради - Табакар Валерія Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв'язку» по справі №923/1081/18(916/3978/24), розгляд якої призначено на 03.02.2026 о 15:00 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.
Надано можливість представнику Департаменту міського господарства Херсонської міської ради - Табакар Валерію Сергійовичу взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 03.02.2026 о 15:00 год. по справі №923/1081/18(916/3978/24) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв'язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонської міської ради Херсонської області - Бабушкіна Романа Миколайовича надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв'язку» по справі №923/1081/18(916/3978/24), розгляд якої призначено на 03.02.2026 о 15:00 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 заяви представника Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонської міської ради Херсонської області - Бабушкіна Романа Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "відеоконференцзв'язку" по справі №923/1081/18(916/3978/24), розгляд якої призначено на 03.02.2026 о 15:00 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволено.
Надано можливість представнику Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонської міської ради Херсонської області - Бабушкіну Роману Миколайовичу взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 03.02.2026 о 15:00 год. по справі №923/1081/18(916/3978/24) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв'язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні 03.02.2026 прийняли участь представники ОСОБА_1 , Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, Херсонської міської ради Херсонської області та Виконавчого комітету Херсонської міської ради,
Арбітражний керуючий - Ляшко О.В., які надали пояснення.
Інші представники сторін в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено ліквідатором, органом управління КП «Центр» були: з 25.01.2007 Головне управління з питань життєдіяльності міста Херсонської міської ради; з 01.02.2011 Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Згідно п.6.1 статуту КП «Центр», управління підприємством здійснює його керівник - Директор. Обов'язки директора КП «Центр» протягом періоду його діяльності з надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкової території виконували наступні особи: ОСОБА_4 (точну дату призначення позивачу встановити не вдалося); ОСОБА_5 (з 02.08.2010 року); ОСОБА_1 (з 26.05.2012 року); ОСОБА_2 (з 01.11.2014 року); ОСОБА_3 (з 21.06.2017 року).
Загальний розмір вимог кредиторів КП «Центр» склав 8 319 087, 73 грн. Виявлене ліквідатором майно банкрута було включено до ліквідаційної маси, оцінене та продане у встановленому законом порядку. Загальна сума коштів, отриманих від продажу майна банкрута, склала 598 097,97 грн. Крім того, протягом ліквідаційної процедури було погашено дебіторську заборгованість КП «Центр» в сумі 11 921,39 грн.
Згідно аналізу фінансово-господарського стану ознак фіктивного банкрутства не виявлено, встановлено наявність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Позивач посилається на те, що внаслідок дій та бездіяльності відповідачів в період з 01.01.2012 по 01.10.2017 Боржником надавалися послуги за тарифами, нижчими економічно обґрунтованих, що призвело до недоотримання Боржником значних коштів.
Наказом Управлінням житлового господарства Херсонської міської ради №135 від 26.09.2008 року в управління КП «Центр» було передано житловий фонд згідно додатку до наказу, 01 жовтня 2008 року між Управлінням житлового господарства Херсонської міської ради та КП «Центр» було укладено Договір №1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Тарифи з утримання будинків та прибудинкової території для населення було затверджено Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.09.08 №486.
Рішенням виконкому від 24.01.2012 №29, з урахуванням соціально-економічної ситуації в місті, було вирішено призупинити введення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території для населення. З 01.10.2017р. встановлено відповідні тарифи згідно рішення.
Таким чином, як зазначено позивачем, внаслідок дій Виконавчого комітету Херсонської міської ради було призупинено введення в дію економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення у 2012 році, а внаслідок його бездіяльності зазначені тарифи не змінювалися до 01.10.2017.
Крім того, як зазначено ліквідатором, внаслідок невжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості Боржник не отримав кошти в сумах, достатніх для погашення заборгованості перед кредиторами. Згідно даних фінансової звітності КП "Центр", станом на 31.12.2018 року загальний розмір дебіторської заборгованості склав 8 360,0 тис грн, у тому числі за товари, роботи, послуги - 7 735,8 тис грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 624,2 тис грн. В свою чергу дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги станом на 31.12.2018 року складається із заборгованості населення - 5 080,5 тис грн, інші споживачі (експлуатаційні витрати, електроенергія гуртожитки) - 2 648,0 тис грн, пільги - 7,3 тис грн. Однак, судом відхиляється це твердження, оскільки воно не підтверджено належними доказами, як арбітражним керуючим зазначено, ліквідатору не передано документи, які містять перелік дебіторів боржника та підтверджують наявність їх заборгованості перед боржником. Також, відповідачем ОСОБА_1 зазначено, що у період його виконання обов'язків директора, здійснювалась судово-претензійна робота по стягненню заборгованості.
Щодо передумов для субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування такої відповідальності передбачено частиною другою статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини другої статті 61 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Щодо об'єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
Наведені висновки щодо об'єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб'єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.
Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.
Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор, а також і кредитор має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.
Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном -коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.
Такі висновки викладені у постанові Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).
У цій же постанові судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначила, що суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Водночас зміст правопорушення з доведення до банкрутства не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.
За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі та відхиляє доводи апеляційної скарги, відповідно до наступного.
Аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (Постанова ВС від 10.12.2020р. по справі №922/1067/17).
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів.
Колегія суддів зазначає, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
Так, в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів ліквідатор посилався на те, що внаслідок дій та бездіяльності відповідачів в період з 01.01.2012 по 01.10.2017 Боржником надавалися послуги за тарифами, нижчими економічно обґрунтованих, що призвело до недоотримання Боржником значних коштів. Окремо ліквідатор послався на дебіторську заборгованість.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт надання послуги за тарифами, нижчими економічно обґрунтованих, як і факт наявності дебіторської заборгованості, не утворює автоматично складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, без встановлення причинно-наслідкового зв'язку між конкретними діями/бездіяльністю відповідних осіб та настанням неплатоспроможності боржника, а також без доведення того, що ці дії/бездіяльність перебували поза межами звичайного та добросовісного господарського ризику.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що для застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство суд має дослідити не окремі факти, а сукупність обставин, які характеризують поведінку осіб, причетних до управління боржником або отримання вигоди від його майнових операцій, з урахуванням виду діяльності боржника, структури активів і пасивів, моменту виникнення критичної неплатоспроможності, а також реальності та результативності заходів із повернення активів до ліквідаційної маси.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ субсидіарна відповідальність є додатковим, винятковим способом захисту прав кредиторів, який застосовується за умови доведення сукупності визначених законом обставин, зокрема: наявності вини відповідних осіб у доведенні боржника до банкрутства, існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між їхніми діями (бездіяльністю) та неплатоспроможністю боржника, а також недостатності ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.
При цьому колегія суддів зауважує, що інститут субсидіарної відповідальності не має на меті підміняти собою інші правові механізми, передбачені КУзПБ, зокрема: заходи з формування ліквідаційної маси; стягнення дебіторської заборгованості; оспорення правочинів або спростування майнових дій боржника у порядку ст. 42 КУзПБ.
Так, розробляти і подавати на затвердження розрахунки рівня цін та тарифів на житлово-комунальні послуги - це право виробників та виконавців таких послуг, а призупинення введення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території для населення не є причинно-наслідковим зв'язком між діями Відповідачів та негативними наслідками для боржника, оскільки не доведено позивачем, що саме це призвело боржника до втрати неплатоспроможності, а не негативний економічний стан, не зазначено в позові, який саме недоотриманий прибуток боржник міг отримати, тобто вказані доводи ліквідатора та Головного управління ДПС в Херсонській області ґрунтуються на припущеннях.
Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на період здійснення ОСОБА_1 обов'язків директора Боржника, здійснення розрахунків економічно необґрунтованих витрат є правом, а не обов'язком виконавця. Зокрема, виконавець має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій/ бездіяльності направлені на завдання істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, відсутні також докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій/бездіяльності з метою доведення Боржника до банкрутства.
Також, можливість реального та результативного стягнення дебіторської заборгованості фактично перебувала у площині реалізації повноважень саме ліквідатора у ліквідаційній процедурі (а до цього розпорядника майна у процедурі розпорядження майном) і не може бути підставою для перекладення на керівника обов'язку щодо обов'язкового та результативного стягнення дебіторської заборгованості без встановлення моменту стійкої неплатоспроможності та без належного доведення причинно-наслідкового зв'язку між відповідними управлінськими рішеннями і банкрутством боржника. Отже, довід про те, що саме відповідачі мали стягнути дебіторську заборгованість до відкриття процедури, без встановлення моменту стійкої неплатоспроможності, не може вважатися доведеним.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що відповідачі приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів Боржника, ані заява арбітражного керуючого, ані апеляційна скарга не містять жодних обґрунтованих підстав та не надано жодного належного доказу, на підтвердження здійснення відповідачами умисних дій з доведення Боржника до банкрутства, не встановлено дії, які стали реальною причиною банкрутства Боржника, тобто ті за відсутності яких банкрутство не настало, не встановлений причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачами і настанням неплатоспроможності Боржника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено вини у діях відповідачів під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; відсутні докази вчинення правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, що призвели до банкрутства Боржника, ліквідатором Боржника не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують доводів наведених у апеляційній скарзі та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 у справі №923/1081/18(916/3978/24) - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Херсонській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.02.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.