79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" лютого 2026 р. Справа №914/2547/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивача (скаржника) - Ушаков О.О. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер Енерджі Плюс» від 12 листопада 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року (повний текст підписано 23.10.2025), суддя Щигельська О.І.
у справі № 914/2547/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Босс Технолоджи», м. Одеса
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер Енерджі Плюс», м. Львів
про стягнення 653 186,15 грн заборгованості
встановив:
20 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Босс Технолоджи» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер Енерджі Плюс» про стягнення заборгованості у розмірі 653 186,15 грн, з якої: 607 359,62 грн основного бору, 41 783,01 грн пені, 4 043,52 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року у справі № 914/2547/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 607 359,62 грн - основного боргу, 41 783,01 грн - пені; 4 043,52 грн - 3% річних, 7 838,24 грн - судового збору та 20 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач поставив товар за умовами передоплати відповідачу на загальну суму 1 607 275,60 грн, проте поставлений товар оплачений частково у розмірі 999 915,98 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 607 359,62 грн. Поряд з цим, враховуючи прострочення оплати поставленого товару, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 41 783,01 грн пені на підставі п.5.1 договору, а також 4 043,52 грн 3% річних.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер Енерджі Плюс» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року у справі № 914/2547/25 та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що не було предметом дослідження під час розгляду справи по суті жодне із питань: чи виконано продавцем свій обов'язок щодо виставлення рахунку-фактури; у який спосіб та дату рахунок-фактура була доведена продавцем до покупця; коли починав перебіг і спливав строк три банківські дні по кожному рахунку фактурі; коли фактично мала місце оплата щодо кожного рахунку-фактури. Зазначає, що у матеріалах справи немає жодного рахунку-фактури на підставі яких, відповідно до укладеного договору та специфікації мала здійснюватися оплата, а відповідно і обрахунок строків, в тому числі і для можливого нарахування штрафних санкцій. Скаржник також звертає увагу суду, що відповідно до укладеної специфікації №1 від 09.04.2025 року загальна вартість товару становила 1 435 200,00 грн, при цьому жодних інших специфікацій між сторонами не укладалось, а позивачем додано до позовної заяви платіжні інструкції на загальну суму 999 915,98 грн, тобто залишок заборгованості мав становити 435 284,02 грн, проте до стягнення заявляється сума 607 359,62 грн. Скаржник також вказує, що суд першої інстанції постановляючи оскаржуване рішення не дослідив питання, чому товар оплачений з доставкою, фактично був поставлений самовивозом, і чи мало б це вплинути, і як вплинути, на його ціну і фактичні розрахунки між сторонами. Зазначає, що жодна довіреність до матеріалів справи не додана, хоча, як вже вказувалось вище, існує значна розбіжність у сумі за специфікацією і заявленою заборгованістю, а отже з'ясування осіб і їх повноважень на отримання товару було необхідним, проте судом зроблено не було, поряд з цим, довіреності на отримання ТМЦ у матеріалах справи відсутні. Крім цього скаржник не погоджується і в частині повного задоволення витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, вважає їх не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (особливо з врахуванням наведених у цій апеляційній скарзі заперечень в частині надання документів, необхідних для розгляду справи), підготовка цієї справи до подання в суд не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, тому такі підлягають зменшенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 1 607 275,60 грн останнім не заперечується, видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками. Звертає увагу, що наявність боргу є доведеним відповідно до видаткових накладних, платіжних інструкції, акту звірки, претензій та відповіді якою відповідач самостійно підтверджує наявність заборгованості, зазначені обставини є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення та встановлення обставини невиконання умов договору щодо здійснення 100% передоплати. Поряд з тим, позивач щодо посилань апелянта на відсутність рахунків-фактури зазначає, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки рахунки наявні у відповідача, що підтверджується призначенням платежу у платіжних інструкціях зазначених самим відповідачем та направлялись йому (інакше як останній може на них посилатись в призначеннях платежу), однак, ухиляючись від обов'язку виконання своїх зобов'язань, останній заперечує проти їх існування.
Судове засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на підставі відповідної ухвали суду, проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за клопотаннями представника позивача.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Крім цього, просив вирішити питання щодо судових витрат, докази понесення яких надасть протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2025 року між ТОВ “Босс Технолоджи» (продавець) та ТОВ “Кавер Енреджі Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0904/25.
Відповідно до п.1.1. договору, на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві щебінь щільний природний (гранітний) різних фракцій та видів, пісок з відсівів дроблення гірських порід (гранітів) для будівельних робіт різних фракцій і видів, порошок мінеральний неактивований (наповнювач) МП І для асфальтобетонних сумішей, суміші щебенево-пісчані з гірських порід (гранітів) для будівельних робіт, що відповідають вимогам державних стандартів України (надалі іменується “продукція»), найменування та одиниці виміру яких сторони визначають у специфікації (надалі іменуються “Специфікація»), що є невід'ємною частиною цього договору з моменту її підписання сторонами.
Згідно п.3.1.договору, ціна та вартість продукції та послуг наведені в специфікаціях.
Оплата продукції та послуг по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати продукції та послуг сторони узгоджують у специфікації щодо відповідної партії продукції (п.3.3 договору).
09 квітня 2025 року між сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу № 0904/25, відповідно до якої встановлено, оплата продукції та послуг по даній специфікації здійснюється на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
ТОВ “Кавер Енреджі Плюс», у відповідності до умов договору здійснило оплату на загальну суму 999 915,98 грн., а саме:
- від 17.04.2025 року на суму 731 000,00 грн. (платіжна інструкція № 1687) ;
- від 15.05.2025 року на суму 268 915,98 грн. (платіжна інструкція № 2038).
ТОВ “Босс Технолоджи» було відвантажено товар (щебінь різних фракцій) на загальну суму 1 607 275,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:- від 18.04.2025 року № 582 на суму 36 231,80 грн.; від 21.04.2025 року № 596 на суму 74 746,20 грн.; від 22.04.2025 року № 602 на суму 20 261,60 грн.; від 25.04.2025 року № 630 на суму 38 768,80 грн.; від 26.04.2025 року № 631 на суму 56 519,20 грн.; від 29.04.2025 року № 661 на суму 57 141,60 грн.; від 30.04.2025 року № 678 на суму 53 530,60 грн.; від 01.05.2025 року № 697 на суму 52 718,59 грн.; від 02.05.2025 року № 724 на суму 55 711,20 грн.; від 03.05.2025 року № 725 на суму 37 438,60 грн.; від 05.05.2025 року № 758 на суму 74 625,00 грн.; від 06.05.2025 року № 773 на суму 51 773,60 грн.; від 07.05.2025 року № 787 на суму 52 383,19 грн.; від 08.05.2025 року № 804 на суму 61 807,80 грн.; від 09.05.2025 року № 824 на суму 60 345,00 грн.; від 10.05.2025 року № 825 на суму 72 684,60 грн.; від 12.05.2025 року № 843 на суму 75 492,20 грн.; від 13.05.2025 року № 858 на суму 67 736,40 грн.; від 14.05.2025 року № 879 на суму 71 742,60 грн.; від 15.05.2025 року № 900 на суму 89 330,00 грн.; від 16.05.2025 року № 922 на суму 90 156,80 грн.; від 17.05.2025 року № 923 на суму 89 298,41 грн.; від 18.05.2025 року № 924 на суму 70 876,01 грн.; від 19.05.2025 року № 952 на суму 86 978,40 грн.; від 20.05.2025 року № 976 на суму 18 186,00 грн.; від 20.05.2025 року № 977 на суму 10 107,00 грн.; від 21.05.2025 року № 982 на суму 52 017,60 грн.; від 27.05.2025 року № 1062 на суму 9 036,00 грн.; від 31.05.2025 року № 1105 на суму 19 630,80 грн.
ТОВ “Босс Технолоджи» поставило товар за умовами передоплати ТОВ “Кавер Енреджі Плюс» на загальну суму 1 607 275,60 грн., з яких відповідачем оплатило 999 915,98 грн., а тому на переконання позивача у відповідача, починаючи з 01.06.2025 року наявна заборгованість у розмірі 607 359,62 грн. (1 607 275,60 грн. - 999 915,98 грн.)
Сторонами підписано Акти звірки розрахунків за квітень 2025 року та за травень 2025 року, та відповідно до яких відповідач визнає заборгованість у розмірі 607 359,62 грн.
24 червня 2025 року позивачем направлено претензію про необхідність сплати заборгованості.
25 червня 2025 року відповідач надав відповідь, відповідно до якої, товариство підтверджує наявність заборгованості та зобов'язується погасити її в межах 30-ти календарних днів від відповіді, проте така залишена без задоволення вимог.
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Босс Технолоджи» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 653 186,15 грн, з якої: 607 359,62 грн основного бору, 41 783,01 грн пені, 4 043,52 грн 3% річних.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджено укладення сторонами договору купівлі-продажу № 0904/25від 09 квітня 2025 року.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 1 607 275,60 грн, останнім не заперечується, видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем здійснювалися платежі в формі передоплати на користь позивача, проте поставлений товар оплачений частково у розмірі 999 915,98 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 607 359,62 грн, відповідач доказів оплати ним за поставлений товар в повному обсязі не надав.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Водночас суд відхиляє доводи апелянта, що у матеріалах справи немає жодного рахунку-фактури на підставі яких, відповідно до укладеного договору та специфікації мала здійснюватися оплата, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.
Безпідставними є також доводи апелянта про те, що жодна довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей до матеріалів справи не додана, хоча існує значна розбіжність у сумі за специфікацією і заявленою заборгованістю, а отже з'ясування осіб і їх повноважень на отримання товару було необхідним, проте судом зроблено не було, оскільки відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів (видаткових накладних), що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не можуть заперечувати таку господарську операцію.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума основного боргу 607 359,62 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно нарахованих позивачем на прострочену заборгованість відповідача 41 783,01 грн пені та 4 043,52 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як передбачено п.5.1. договору, якщо покупець прострочить виконання грошового зобов'язання за поставлений товар, узгодженого сторонами у специфікації, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 41 783,01 грн пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із оплати за поставлений товар, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 4 043,52 грн 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги про стягнення 41 783,01 грн - пені та 4 043,52 грн - 3% річних є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 607 359,62 грн основного бору, 41 783,01 грн пені та 4 043,52 грн 3% річних.
Щодо доводів апелянта про те, що витрати позивача на правову допомогу в суді першої інстанції є неспівмірними і завищеними, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Судом встановлено, що в підтвердження обсягу надання послуг з правової допомоги позивачем до позовної заяви долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 22-08/2022-У від 20.08.2022; копію додаткової угоди №108 від 02.06.2025 до договору про надання правничої допомоги від 22-08/2022-У від 20.08.2022; копію рахунку на оплату від 19.08.2025 №29 на суму 20 000,00 грн; копію платіжної інструкції від 25.08.2025 №1812 на суму 20 000,00 грн; копію ордера на надання правничої допомоги ВН № 1562790 від 20.08.2025 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОД № 004438 від 26.04.2021.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 22-08/2022-У від 20.08.2022, укладеного між адвокатом Ушаковим О.О. та ТОВ “Босс Технолоджи», адвокат зобов'язався надати правову (правничу) допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.
Відповідно до п.4.1 договору гонорар адвоката та строки його виплати, розмір фактичних витрат визначаються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно укладеної між сторонами додаткової угоди №108 від 02.06.2025 до договору про надання правничої допомоги від 22-08/2022-У від 20.08.2022 вартість послуг визначено у розмірі 20 000,00 грн., що включає в себе: ознайомлення з наданими замовником документами з метою написання позову та вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ тривалістю 3 год. на суму 6 000,00 грн.; надання клієнту юридичної консультації та щодо перспектив судової справи 1,5 год. на суму 3 000 грн.; складання позовної заяви з урахуванням обставин справи та наданих замовником документів та доказів тривалістю 5 год. на суму 10 000,00 грн.; підготовка додатків до позовної заяви у необхідній кількості примірників тривалістю 0,5 год. на суму 1 000,00 грн.; участь адвоката (виконавця) у судових засіданнях, підготовка необхідних процесуальних документів, клопотань, заяв тощо ((вартість 1 год. 2 000,00 грн (перші 3 засідання здійснюються без додаткової оплати, інші - прогнозовано (за наявності)).
Попередньо вартість підготовки та подання цього позову оцінена сторонами у розмірі 20 000,00 грн, що є сумою в межах гонорару, визначеного п. 2 додаткової угоди додаткової угоди №108 від 02.06.2025 до договору про надання правничої допомоги від 22-08/2022-У від 20.08.2022 (на виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України ТОВ “Босс Технолоджи» у позовній заяві вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи).
25 серпня 2025 року ТОВ “Босс Технолоджи» сплатило 20 000,00 грн за надані послуги адвокату Ушакову О.О., що підтверджується платіжною інструкцією № 1812.
Таким чином, ТОВ “Босс Технолоджи» прийняло надані йому послуги та повністю оплатило їх відповідно до умов договору, витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи в суді першої інстанції складають 20 000,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст.1 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.19 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, в тому числі є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характер; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів враховуючи, що відображена інформація в наданих позивачем документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, а такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі - 20 000 грн, оскільки суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи, поряд з цим, скаржником протилежного не доведено.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року у справі № 914/2547/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер Енерджі Плюс» - без задоволення.
Матеріали справи № 914/2547/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 09 лютого 2026 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.