09 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 644/4059/24
провадження № 22-ц/818/747/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Кружиліної О.А.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справив приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року у складі судді Бугери О.В.,
У травні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь кошти у розмірі 27349,05 грн, що складаються з 17500 грн суми боргу, інфляційних витрат в сумі 8140,76 гривень, 3% річних у сумі 1708,29 гривень та просив стягнути 8750 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у січні 2021 року ОСОБА_1 він натрапив на фінансову організацію під назвою «Квантум Сістем» («Quantum System», quantum-system.org), яка передала його реєстраційні дані іншій аналогічній шахрайській організації - «Траст Макворі Кепітал» («Trust Macquarie Capital», trust-m-capital.com). У телефонних розмовах менеджери компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонували йому фінансові послуги, а саме заробіток на продажу акцій. Менеджери описували «Траст Макворі Кепітал», як поважну міжнародну фінансову організацію з багаторічною історією. Скориставшись його довірливістю та некомпетентністю в питаннях фінансів та інвестицій, менеджери вказаної організації умовили його вносити кошти на його так званий «торговий рахунок». За їх вказівками він встановив на своєму персональному комп'ютері та на мобільному телефоні програму для віддаленого доступу «AnyDesk», завдяки чому вони одержали повний доступ до його особистих кабінетів у системах інтернет-банкінгу «Приват24» та «ПУМБ онлайн». В ході співробітництва з цією начебто фінансовою організацією (яка насправді виявилася шахрайською) від його імені було вчинено декілька платежів. Ці платежі, як він вважав, і як його переконували менеджери, були спрямовані на внесення коштів на його «рахунок» у цій організації та на обслуговування цього рахунку. Зокрема, наприкінці січня 2021 менеджер наполегливо переконував його інвестувати більшу суму коштів, обіцяв швидке її повернення разом із суттєвим заробітком. Для цієї мети, за наполяганням менеджера, він оформив кредит в AT «ПУМБ». 28.01.2021 з коштів його рахунку в АТ «ПУМБ» було здійснено платіж у сумі 17500,00 грн. на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 НОМЕР_1 , призначення платежу: «оплата за послуги». Даний платіж, начебто для поповнення його «торгового рахунка», фактично виконувався менеджером компанії «Траст Макворі Кепітал» через віддалений доступ до його телефона, він особисто не заповнював реквізити платіжного доручення і не бачив, хто є одержувачем платежу. З часом він зрозумів, що має справу із шахрайською схемою. Йому стало відомо, що фінансових організацій із назвами «Квантум Сістем» та «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цих «організацій» на території України не виступає жоден легітимний суб'єкт господарської діяльності. Звернувся до відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021226210000045. Зазначав, що особисто не знайомий з відповідачем, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався, у нього ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач йому не надавав. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був зареєстрований менше ніж чотири місяці, як ФОП, при пошуку в мережі Інтернет не вдалося знайти жодного веб-сайту, веб- сторінки, та жодного окремого оголошення на форумах або сайтах оголошень, які б містили інформацію про реальну, легальну господарську діяльність, яку здійснював ОСОБА_2 у період своєї діяльності як ФОП. А на сайті ТОВ «Чарджбек-Україна» зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_2 була пов'язана з прийомом коштів на користь шахрайських форекс-платформ. У червні 2021 р. інформація про шахрайську організацію «Trust Macquarie Capital» була розміщена в розділі «Попередження інвесторам» на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, із детальним описом діяльності проекту, в якому було зазначено, що кошти жертв переводяться не на рахунки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а на рахунки фізичних осіб - підприємців та товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . З Єдиного державного реєстру судових рішень та веб-порталу судової влади України він дізнався про наявність цивільних справ в яких ОСОБА_2 був відповідачем, з предметом позову стягнення безпідставно одержаних відповідачем коштів, сплата яких була пов'язана з діяльністю шахрайських фінансових організацій «Квантум Сістем» та «Траст Макворі Кепітал». Вважав, що на час спірних правовідносин ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, кошти були сплачені ним на підприємницький рахунок ФОП ОСОБА_2 , відкритий ним як суб'єктом господарювання, як за «послуги», тому він виступав споживачем послуг, а ФОП ОСОБА_2 виступав як надавач послуг, та відносини що виникли між ними мали ознаки правочину з надання послуг, який мав дефектний характер та здійснений з використанням нечесної підприємницької практики. Позивач не мав наміру замовляти у відповідача будь-які послуги, не висловлював у будь-який спосіб бажання або згоди на замовлення таких послуг та на момент сплати спірних коштів та враховуючи наведені фактичні обставини, взагалі не мав уявлення про те, що сплачені ним кошти надходять на рахунок відповідача, а не на рахунок організації «Траст Макворі Кепітал». Позивач наголошує, що мав намір внести кошти для поповнення його «торгового рахунку» в організації «Траст Макворі Кепітал» на вимогу її менеджера, та лише пізніше зрозумів, що ця вимога була абсолютно безпідставною та безглуздою, а особи, причетні до організації «Траст Макворі Кепітал» взагалі не планували відкривати йому будь-який рахунок і лише мали намір заволодіти його коштами. ФОП ОСОБА_2 у цьому правочині прийняв від нього оплату за послуги, хоча насправді жодних послуг не надавав, не мав ані наміру, ані можливості надавати будь-які послуги, які б були потрібні йому особисто. Свідомо погодившись на реєстрацію в якості ФОП, відкриття підприємницького банківського рахунку та приймання платежів, ОСОБА_2 не міг не розуміти, що кошти, які надходять на цей рахунок, можуть не мати справедливої економічної мети. Посилаючись на положення вимог ч.1 ст.2, п. 22 ст. 1, п.14 ч.1 ст. 1, ч.1, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вважав, що правочин є недійсним, відповідно до вимог ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України цей правочин є нікчемним та додаткового визнання його недійсним судом не потребується. У зв'язку із чим просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 17500 гривень. Також, вважав, що з відповідача на його користь підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 625 ЦК України інфляційні витрати та 3% річних від суми заборгованості. Початком періоду прострочення визначав 29.01.2021. Також, зазначав, що внаслідок дій відповідача йому завдана моральна шкода, на відшкодування якої він має право відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Він переніс сильне душевне потрясіння - як власне через втрату коштів, так і через усвідомлення непорядності, недобросовісності дій відповідача, що було для нього неочікуваним і не вкладалося в його світогляд, перебував у психологічному напруженні, переживав через невизначеність ситуації, сподівався на добровільне повернення відповідачем цих коштів. Переконавшись у відсутності таких намірів у відповідача, був охоплений розпачом та відчуттям краху. Його турбували пригнічений настрій, нервозність, порушення сну, коливання артеріального тиску, перебої в роботі серця. Переслідували нав'язливі спогади про події, пов'язані із втратою коштів. Він знову і знову переживав ті події, аналізував та обдумував їх. Внаслідок недобросовісних дій відповідача втратив відчуття довіри до людей, у нього з'явилися непритаманні раніше підозріливість, повсякчасне очікування недобросовісних вчинків від оточуючих. Це вплинуло на його особисті та сімейні стосунки, стало важко виконувати звичайні повсякденні справи, віддалився від близьких та від суспільного життя. Він був вимушений погашати вагому кредитну заборгованість перед банком, все в сукупності вплинуло на стан його здоров'я.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17500 гривень, моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а всього 18500 грн.
В задоволенні частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 620 (шістсот двадцять) гривень 71 копійку.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення між сторонами у справі нікчемного правочину 28.01.2021 року, тому належним способом захисту порушених прав позивача буде саме застосування його наслідків у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за цим правочином грошових коштів у сумі 17500,00 грн. Водночас вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Враховуючи обставини справи, вік та стан здоров'я позивача, стягнення з відповідача на користь позивача коштів за нікчемним правочином, суд вважав розумним та справедливим визначити до стягнення моральну шкоду в сумі 1000 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позову та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат в сумі 8140,76 грн, трьох процентів річних у сумі 1708,29 грн, а також в частині розміру відшкодування моральної шкоди рішення суду змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 8750,00 грн.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він не виступав кредитодавцем у спірних правовідносинах, а тому судом не правильно застосовано закон, що не підлягав застосуванню та зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення фінансових санкцій. Вважає що оцінка моральних переживань не може залежати виключно від документальних доказів душевних страждань та погіршення стану здоров'я , тому суд дійшов помилкового висновку про недоведеність заявленого позивачем розміру відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд неповно встановив обставини у справі та зробив помилкові висновки про доведеність позовних вимог. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності або відсутності правової підстави для переказу грошових коштів відповідачу та його нечесної підприємницької діяльності. Даних про звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення відповідачем шахрайських дій суду не надано. Тому суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідно до платіжної інструкції №В881054674 від 28.01.2021 року платником ОСОБА_1 здійснив переказ коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: «оплата за послуги» (а.с. 12).
28.01.2021 року відповідно до звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, операції по рахунку без використання картки: обліковано тип операції - «Расход», сума 17500, детальний опис «Оплата за послуги»(а.с. 13).
Згідно даних за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.10.2020 року. Види діяльності: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 41.10 - організація будівництва будівель; 42.21 - будівництво трубопроводів; 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 - електромонтажні роботи; 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 43.34 - малярні роботи та скління; 43.39 - інші роботи із завершення будівництва; 43.91 - покрівельні роботи; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи. Дата припинення підприємницької діяльності: 24.02.2021 року, підстава власне рішення.
Згідно даних за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як засновник Всеукраїнського благодійного фонду «Руки надії», дата державної реєстрації юридичної особи: 16.10.2015 року, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті інвестмент компані», дата державної реєстрації: 15.02.2016 року.
Відповідно до роздруківки публікацій з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна» з рекомендаціями як повернути гроші з шахрайських проєктів, перераховані на рахунки фізичних осіб і підприємців та роздруківку коментарів до публікації з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна», вбачається, що зафіксована значна кількість шахрайських транзакцій під приводом інвестиції на користь певних фізичних осіб та ФОПів, в тому числі і ФОП ОСОБА_2 (яким приймались кошти через сайт htts://amerom.de, що належить лжеброкеру Amerom. Надаються рекомендації щодо звернення до Департаменту кіберполіції із заявами про злочин щодо шахрайських дій псевдоброкерів. Також, відповідно до коментарів на даному веб-сайті з питання повернення грошових коштів з amerom.de, наявні повідомлення періоду 2020 - 2021 рік про введення в оману, зняття коштів за допомогою відповідного брокера, в тому числі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного ФОП ОСОБА_2
Чарджбек Україна - проект, який створено для допомоги громадянам у поверненні коштів, що були втрачені у різноманітних сервісах псевдо-брокерів форексу та бінарних опціонів. За даними сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2021 року оновлено список сумнівних інвестиційних проектів та додано, в тому числі TrustMacquaireCapital.
Зазначено, що це фейковий брокер, що позиціонує себе як поважна міжнародна компанія. Пропонує довірче управління, торгові сигнали, послуги міжнародного брокера, портфельне інвестування. Шахраї виманюють с жертв значні кошти, крім того, пропонують оформлювати кредити під заставу житла, володіють інформацією про наявність банківських депозитів у жертв, настійливо пропонують закривати депозити та інвестувати кошти у їх компанію. При цьому, кошти переводяться не на рахунки компанії TrustMacquaireCapital, а на рахунки фізичних осіб-підприємців та рахунку товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору ( ст. 902 ЦК України).
Згідно вимог ст.1 закону « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин ( надалі Закон № 2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю;
Відповідно до ст. 4 Закону № 2664-III Фінансовими вважаються такі послуги, як торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг тощо
За змістом ст. 6 Закону № 2664-III фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями на підставі договору.
Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги.
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов'язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
Передбачені пунктом 4 цієї частини договори укладаються відповідно до цього Закону, а також з урахуванням особливостей та в порядку, визначеними Законом України "Про електронну комерцію".
Обов'язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
В силу положень ч. 1 ст. 2 Закону № 1023-XII, законодавство про захист прав споживачів складається з цього закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII, нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону № 1023-XII, нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним.
В силу положень абзацу 13 ч. 2 ст. 19 Закону № 1023-XII, підприємницька лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об'єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об'єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.
Частиною 6 ст. 19 Закону № 1023-XII встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1023-XII захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ч.1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, встановлення нікчемності правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Порушені право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Частиною першою ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
Позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що грошові кошти у розмірі 17500 були перераховані відповідачу в якості оплати за надані послуги ( а.с. 12 - 15).
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.10.2020 року. Види діяльності: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 41.10 - організація будівництва будівель; 42.21 - будівництво трубопроводів; 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 - електромонтажні роботи; 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 43.34 - малярні роботи та скління; 43.39 - інші роботи із завершення будівництва; 43.91 - покрівельні роботи; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи. Дата припинення підприємницької діяльності: 24.02.2021 року, підстава власне рішення (а.с. 16 - 17) .
Відповідно до роздруківки публікацій з веб-сайту ТОВ «Чарджбек-Україна» ( - проект, який створено для допомоги громадянам у поверненні коштів, що були втрачені у різноманітних сервісах псевдо-брокерів форексу та бінарних опціонів) з рекомендаціями як повернути гроші з шахрайських проєктів, перераховані на рахунки фізичних осіб і підприємців вбачається, що зафіксована значна кількість шахрайських транзакцій під приводом інвестиції на користь певних фізичних осіб та ФОПів, в тому числі і ФОП ОСОБА_2 (яким приймались кошти через сайт htts://amerom.de, що належить лжеброкеру Amerom. Надаються рекомендації щодо звернення до Департаменту кіберполіції із заявами про злочин щодо шахрайських дій псевдоброкерів. Також, відповідно до коментарів на даному веб-сайті з питання повернення грошових коштів з amerom.de, наявні повідомлення періоду 2020 - 2021 рік про введення в оману, зняття коштів за допомогою відповідного брокера, в тому числі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного ФОП ОСОБА_2 .
За даними сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2021 року оновлено список сумнівних інвестиційних проектів та додано, в тому числі TrustMacquaireCapital. Зазначено, що це фейковий брокер, що позиціонує себе як поважна міжнародна компанія. Пропонує довірче управління, торгові сигнали, послуги міжнародного брокера, портфельне інвестування. Шахраї виманюють с жертв значні кошти, крім того, пропонують оформлювати кредити під заставу житла, володіють інформацією про наявність банківських депозитів у жертв, настійливо пропонують закривати депозити та інвестувати кошти у їх компанію. При цьому, кошти переводяться не на рахунки компанії Trust Macquaire Capital, а на рахунки фізичних осіб-підприємців та рахунку товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Оскільки Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) - це державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів та нагляд за його учасниками, забезпечує підвищення стабільності, конкурентоспроможності та розвитку ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів, а також захист інтересів інвесторів, запобігає зловживанням та правопорушенням, суд обґрунтовано врахував викладену на сайті цього органу інформацію на підтвердження нечесної підприємницької діяльності з боку відповідача.
З огляду на зазначене судом зроблено обґрунтований висновок, що ОСОБА_2 не мав права надавати позивачу посередницькі послуги з метою інвестування компанії Trust Macquaire Capital, тому укладений між сторонами договір про надання посередницьких послуг є нікчемним.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення отриманих ним за нікчемною угодою грошових сум.
Водночас доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково заслуговують на увагу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Будь - яке зобов'язання з виплати грошей, у тому числі й повернення проведеної за договором оплати послуг є грошовим, а отже, у разі його невиконання боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні збитки і 3 % річних з моменту коли у нього виникло право вимагати таке поверенная.
Оскільки укладений Правочин є нікчемним не за рішенням певної особи, а відповідно до закону такий правочин є нікчемним з моменту його укладення.
Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором, також настають для сторін у силу вимог закону та виникли з 29.01.2021 ( наступний день пілся укладення правочину).
При цьому, судова колегія погоджується з наданим розрахунком позивача.
Початком періоду прострочення є 29.01.2021 та розмір складає 17 500,00 грн. х (1,46518621 - 1,00000000) = 8140,76 грн. Розмір 3% річних від суми заборгованості розраховувався пропорційно кількості днів прострочення протягом кожного року з урахуванням кількості днів у відповідному році (365 днів у невисокосному та 366 днів у високосному). При такому розрахунку сума 3% річних за період прострочення загальною тривалістю 1188 днів складає 1708,29 грн.
Суд правильно встановивши характер спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з застосуванням наслідків нікчемного правочину, дійшов помилкового висновку про неможливість стягнення переданої за правочином суми з урахуванням індексу інфляції.
Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині незаконності рішення суду про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних витрат від простроченої суми підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Водночас судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн, оскільки доказів порушення стану здоров'я позивачу спричинено саме діями відповідача суду не надано, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційниї скарги ОСОБА_2 та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміну рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1ст.382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1426,73 грн. .
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року - в частині відмови у задоволені позову про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в сумі 8140,76 ( вісім тисяч сто сорок) грн 76 коп. та 3% річних у сумі 1708 ( одна тисяча сімсот вісім) грн 29 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1426,73 (одна тисячв чотириста двадцять шість) грн 73 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
О.А. Кружиліна