Іменем України
03 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 645/3421/25
провадження № 22-ц/818/1549/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Костіної І.Г., -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 лютого 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 372. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції помилково розглянуто справу за відсутності належного повідомлення відповідача та його представника про час та місце розгляду справи, що є порушенням засад відкритості судочинства. Дата судового засідання, відкладеного судом першої інстанції з 25 вересня 2025 року на 30 вересня 2025 року, з представником відповідача не узгоджувалась, що призвело до неможливості участі представника відповідача у судовому засіданні через перебування у відпустці. Крім того, вказує, що стороною позивача не було долучено до матеріалів справи документу, що належним чином посвідчує особу позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року, апеляційне провадження закрити.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданий сторонам строк для примирення бажаного результату не дав, позивачка наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 20 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зроблено актовий запис № 372, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Сторони мають дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що шлюбні відносини між сторонами погіршувались протягом останніх трьох років, що призвело до їх фактичного припинення. Відновлення подружніх стосунків та шлюбних відносин неможливе, оскільки взаємо непорозуміння та суперечки негативно впливають на життя сторін.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 2 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Суд першої інстанції, встановивши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємовідносини подружжя, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Посилання відповідача на те, що він та його представник не були повідомлений належним чином про розгляд справи є безпідставними. В матеріалах справи наявні докази на підтвердження належного повідомлення сторони відповідача про розгляд справи 30 вересня 2025 року, зокрема довідка про доставку судової повістки на 30 вересня 2025 року в електронний кабінет ОСОБА_3 26 вересня 2025 року, що не заперечується апелянтом.
Заяви про відкладення розгляду справи з доказами на підтвердження поважності причин неявки представника відповідача у судове засідання 30 вересня 2025 року, матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що судом було задоволено клопотання відповідача про надання строку на примирення. Проте після спливу наданого судом строку примирення не настало. Позивач продовжила наполягати на розірванні шлюбу.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Підстав для скасування рішення, з направленням на новий розгляд або ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову не вбачається.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова