іменем України
26 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 388/1356/23
провадження № 22-ц/4809/205/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- Устинівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 року у складі судді Атаманової С.Ю.,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовної заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , двоюрідною сестрою якого вона є, та відповідно спадкоємцем п'ятої черги після його смерті. До квітня 2023 року їй не було відомо про смерть ОСОБА_2 . З метою реалізації своїх спадкових прав вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасова І.Ю., який постановою від 08 червня 2023 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском позивачем строку на прийняття спадщини та відсутністю достатніх документів, що підтверджують родинні відносини позивача та спадкодавця. Підставами несвоєчасно вчинених позивачем дій щодо прийняття спадщини є: відсутність у позивача відомостей про смерть ОСОБА_3 , який останні роки свого життя провів у Комунальному закладі «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» та який не повідомив позивача про смерть брата, і вона відповідно не була присутня на його похованні; похилий вік позивача; епідемія COVID-19, що почалася з кінця 2019 року; початок воєнних дій на території України з лютого 2022 року; значна відстань між нею та померлим.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд встановити факт родинних відносин з ОСОБА_2 , як двоюрідної сестри останнього, та визначити додатковий строк для прийняття спадщини у виді земельної ділянки площею 6,4026 га, кадастровий номер 3525855100:02:001:0207, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
РішеннямУстинівського районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 рокупозов задоволено частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 в родинних відносинах із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кропивницький Кіровоградської області, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
19 січня 2026 року представник Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області адвокат Глазков А.С. направив заяву про визнання позову, на підставі ст. 206 ЦПК України. В обґрунтування заяви зазначив, що Устинівська селищна рада офіційно заявляє, що не має жодних майнових претензій до спадкового майна, що залишилося по смерті ОСОБА_2 . Зазначив, що територіальна громада не претендує на визнання вказаної земельної ділянки відумерлою спадщиною та не заперечує проти її переходу у власність законного спадкоємця. Вказав, що задоволення позову забезпечить належне використання сільськогосподарських земель громади.
У судовому засіданні адвокат Березовська І.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити. Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У заяві про визнання позову представник відповідача просив суд, у тому числі, провести розгляд справи за відсутності представника. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Устинівка Устинівський район Кіровоградська область, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кропивницький, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Згідно з довідкою Новоігорівського старостинського округу Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 31 травня 2023 року №178/02-24 ОСОБА_2 на день смерті проживав сам за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року (а.с.15).
ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 6,4026 га, кадастровий номер: 3525855100:02:001:0207, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.16).
19 травня 2023 року ОСОБА_1 написала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка посвідчена державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківською Л.В. та зареєстрована в реєстрі за №1-452 (а.с.13).
Постановою приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кубасова І.Ю. від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 6,40 га, що розташована на території Устинівської селищної ради Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_2 з підстав неподання нею протягом шестимісячного терміну заяви про прийняття спадщини та інших документів, що підтверджують факт прийняття спадщини (а.с.14).
Згідно з наданою приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовим І.Ю. інформацією спадкова справа після смерті ОСОБА_2 станом на 21 лютого 2025 року та на 16 квітня 2025 року не заводилась (а.с.87, 129).
Як убачається з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №№80823859, 80823862 відомості про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, а також заповіти та спадкові договори після смерті ОСОБА_2 у реєстрі відсутні (а.с.130, 131).
КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» на вимогу суду першої інстанції надало інформацію про те, що ОСОБА_2 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у цьому закладі. Востаннє знаходився на стаціонарному лікуванні з 23 серпня 2018 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Був госпіталізований до психіатричного стаціонару у зв'язку з погіршенням психічного стану, відсутністю житла та вирішення питання оформлення в будинок-інтернат. За час перебування на стаціонарному лікуванні пацієнта ніхто не відвідував. Родинні зв'язки закладом встановлені не були (а.с.126).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені у позовній заяві причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 , за відсутності інших повідомлених обставин, які істотно перешкодили вчиненню нею дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 , не мають характеру об'єктивних, а тому не можуть свідчити про поважність причин пропуску позивачем визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячного строку у розумінні ч.3 ст.1272 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно мають право на спадкування за законом у п'яту чергу (ч.1 ст.1265 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже перебіг строку на прийняття спадщини розпочався з дня наступного за днем смерті спадкодавця. Шестимісячний строк для прийняття спадщини після його смерті закінчився 14 липня 2019 року.
Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу 08 червня 2023 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , тобто з пропуском строку для прийняття спадщини понад 3 роки 10 місяців.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані у разі, якщо, по-перше, у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, та, по-друге, ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини підлягають розмежуванню два періоди на предмет наявності об'єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період - це період, визначений законом для прийняття, другий період - це період від закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
В обґрунтування поважності пропуску строку та наявності підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 посилається на необізнаність про смерть спадкодавця, про яку їй не повідомив КНП «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня», де в останні роки свого життя перебував ОСОБА_2 . Також вказувала на похилий вік та на епідемію COVID-19, яка почалася з кінця 2019 року, про початок воєнних дій на території України з лютого 2022 року та значну віддаленість місця проживання позивача від місця відкриття спадщини.
У постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17 та від 22 березня 2023 року у справі №361/8259/18 викладено правові висновки, відповідно до яких суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому вчасно здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини, та не є об'єктивною перешкодою для здійснення такої дії. У цьому випадку правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №192/1663/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18).
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі №361/8259/18.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
Апеляційний суд вважає правильною оцінку судом першої інстанції доводів щодо неповідомлення психіатричним закладом ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_2 , в якому в останні дні свого життя він перебував, оскільки дійсно чинне законодавство України жодним чином не покладає на медичний заклад, в якому перебуває особа, вчиняти (у разі її смерті) дії, спрямовані на розшук її рідних з метою повідомлення їх про відкриття спадщини, та одночасно не обмежує прав самих рідних такої особи, як спадкоємців, вживати заходи щодо підтримання спілкування зі спадкодавцем за його життя, що мало б логічним наслідком безпосередню обізнаність позивача про місце перебування та стан здоров'я її двоюрідного брата, а також про настання його смерті. Така відсутність у позивача інформації про смерть ОСОБА_2 була обумовлена не бездіяльністю медичного закладу, а відсутністю волевиявлення самої ОСОБА_1 на підтримання родинних відносин зі спадкодавцем, як двоюрідним братом, за його життя.
Крім того, судом правильно відхилено зазначені ОСОБА_1 підстави пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, такі як епідемія COVID-19, що почалася з кінця 2019 року та початок воєнних дій на території України з лютого 2022 року, оскільки не мають жодного юридичного значення та виникли поза межами шестимісячного строку, визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України.
Карантин на всій території України був встановлений з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відмінений 27 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; воєнний стан було введено в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на цей час. Самі по собі ці обставини не перешкодили позивачу вчасно реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак не можуть бути визнані об'єктивними перешкодами для здійснення нею такої дії, тому не є тими обставинами, що свідчили б про поважність причин пропуску вказаного строку.
Крім того, правильним є висновок суду про те, що відповідно до п.п.3.3, 3.5 п.3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (в редакції, чинній на день відкриття спадщини та закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини) заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. У разі, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Отже, за наявності наміру прийняти спадщину після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не була позбавлена можливості направити нотаріусу відповідну письмову заяву поштою.
Установивши, що підстави, на які, у тому числі, посилалася позивачка, а саме її вік, стан здоров'я та віддаленість місця відкриття спадщини від місця проживання ОСОБА_1 , не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, і доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, позивач до суду не подала. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача - територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Щодо поданої представником Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області адвокатом Глазковим А.С. заяви про визнання позову, у якій не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову та повністю визнає заявлені позивачем вимоги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. При цьому частина четверта статті 206 ЦПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) наведено правовий висновок, що відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.
Встановивши, що визнання Устинівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області позову ОСОБА_1 суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги таке визнання позовних вимог, яке відхиляється і апеляційним судом.
Відповідно до ч.4 ст.364 ЦПК України визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, як убачається з доданої на підтвердження повноважень адвоката Глазкова А.С. довіреності у порядку передоручення від 30.06.2025, представника уповноважено в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) у справах цивільного судочинства з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). При цьому, про право на подання і підписання відповідної заяви про визнання позову в інтересах Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області не зазначено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Березовська Ірина Анатоліївна, залишити без задоволення, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2025 рокув частині, що оскаржується, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2026 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Дуковський
С.І. Мурашко