Справа № 626/333/26
Провадження № 1-кп/626/180/2026
09 лютого 2026 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області
в складі: головуючого -судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2025 року за № 12025226080000020 відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ріп'яна Старосамбірського району Львівської області, громадянина України, освіта середньо спеціальна, не працюючого, не одруженого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України,-
Згідно із судовим наказом Амур-Нижньодніпровсього районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2018, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , 02.05.2013 у розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 15.05.2018 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На підставі вищезазначеного судового наказу, Красноградським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській було відкрито виконавче провадження № 58483796 від 25.02.2019 про примусове стягнення з ОСОБА_3 аліментних платежів на утримання неповнолітніх сина та доньки. ОСОБА_3 , знаючи про необхідність сплати аліментів на утримання дітей, всупереч вимогам ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей, діючи умисно, з мотивів небажання виконувати аліментні зобов'язання, злісно ухилявся від сплати аліментів, матеріальної допомоги дітем не надавав.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_3 допустив заборгованість зі сплати аліментів за період з липня 2024 року по грудень 2025 року у сумі 64355,76 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів більш як за три місяці.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Частинами 2,3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором ОСОБА_7 долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти розгляду кримінального провадження за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.
Потерпіла ОСОБА_4 надала письмову заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеномустаттями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК Українив разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.
Враховуючи обставини справи, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, зокрема те, що він раніше засуджений не був, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особливості й обставини вчинення, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 міру покарання в межах, встановлених в санкції статті у виді громадських робіту, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Цивільний позов по справі не заявлено.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд,
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.1 ст.164 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Берестинський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.
Суддя