Справа № 712/1278/26
Провадження № 1-кс/712/714/26
30 січня 2026 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22025250000000021 від 14.01.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України,
1. Зміст поданого клопотання
До слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Черкаській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025250000000021 від 14.01.2025 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 тривалий час займається пошуком предметів старовини з використанням металошукача та їх подальшим збутом, у тому числі за кордон, а також придбанням предметів старовини через інтернет-ресурси. За версією сторони обвинувачення, він придбав монету - денарій (Рим 158-159 рр., ОСОБА_6 ), яка є культурною цінністю, та домовився про її збут невстановленій особі на ім'я ОСОБА_7 .
З метою відправлення монети за кордон ОСОБА_5 , як зазначено у клопотанні, 26.06.2024 у відділенні АТ «Укрпошта» (м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 277) оформив міжнародне поштове відправлення № RL063685117UA, указавши вигадані дані відправника та задекларувавши вкладення як «bijouterie» (біжутерія), чим приховав від митного контролю відомості щодо фактичного вмісту відправлення.
ОСОБА_5 26.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України. Обґрунтованість підозри сторона обвинувачення пов'язує, зокрема, з даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.07.2025, протоколу обшуку від 26.01.2026, висновку експерта № СЕ-19/124-25/11083-МЗ від 19.08.2025 та протоколу огляду від 28.10.2025.
Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на експерта, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. На думку сторони обвинувачення, такі ризики зумовлені тяжкістю інкримінованого злочину (покарання до 7 років позбавлення волі) та наявністю «вагомих доказів» винуватості.
У зв'язку з цим слідчий просить застосувати до ОСОБА_5 домашній арешт у нічний час доби за адресою проживання: АДРЕСА_1 , а також покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого/прокурора/суду; повідомляти про зміну місця проживання (та інші зміни, зазначені у клопотанні); не відлучатися з населеного пункту проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду. Строк дії запобіжного заходу та обов'язків просить визначити два місяці, але в межах досудового розслідування.
2. Позиція учасників у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 вимоги, заявлені у клопотанні, підтримав та просив їх задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина 3 ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.2. Набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 ст. 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України, складено і підписано 26.01.2026 та в цей же день вручено останньому.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Згідно із доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені слідчим суддею у ході судового розгляду, а саме: даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.07.2025, протоколу обшуку від 26.01.2026, висновку експерта № СЕ-19/124-25/11083 від 19.08.2025 та протоколу огляду від 28.10.2025.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.4. Наявність ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та суду; 3) незаконно впливати на експерта у цьому провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК)
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України, тобто тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до семи років. З огляду на санкцію статті, ступінь тяжкості обвинувачення, вагомість здобутих у провадженні доказів, а також характер злочинів існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи загрозу реального покарання, може намагатися ухилитися від органу досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на експерта у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Слідчий суддя враховує, що у даному кримінальному провадженні висновок експерта № СЕ-19/124-25/11083-МЗ від 19.08.2025 має істотне значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, зокрема щодо характеристик вилученого предмета та його віднесення до культурних цінностей, що безпосередньо впливає на правову кваліфікацію інкримінованого діяння та обсяг кримінально-правових наслідків для підозрюваного. При цьому стадія досудового розслідування триває, а тому не виключається необхідність проведення за участю експерта процесуальних дій (надання роз'яснень, допит експерта, призначення додаткової чи повторної експертизи), зокрема у разі заявлення стороною захисту заперечень щодо висновку або потреби уточнення його положень.
З огляду на повідомлену підозру у вчиненні тяжкого злочину, можливість призначення реального покарання у виді позбавлення волі та очевидну зацікавленість підозрюваного у уникненні кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність у нього мотиву впливати на результати (зміст) експертного дослідження або на подальші пояснення експерта, які можуть бути отримані у цьому ж провадженні.
Крім того, із матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний тривалий час здійснює діяльність, пов'язану з обігом предметів старовини та комунікацією через інтернет-ресурси і поштові сервіси, що свідчить про наявність у нього реальних можливостей встановлювати контакти та впливати на інших учасників провадження шляхом особистого чи дистанційного спілкування. За таких обставин ризик незаконного впливу на експерта у цьому кримінальному провадженні є не суто абстрактним, а таким, що ґрунтується на сукупності наведених факторів і підлягає врахуванню при обранні запобіжного заходу.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КК України)
У матеріалах клопотання та доданих до нього доказах відсутні будь-які дані, які б свідчили про реальну можливість або намір підозрюваного ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Стороною обвинувачення не наведено жодних фактів, які б підтверджували ймовірність такого ризику, тому підстави для висновку про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - відсутні.
3.5. Можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або більш м'якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме домашній арешт, оскільки застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливість для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню, а також продовження вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає доцільним застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує встановлені ризики, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне покласти зазначені обов'язки в межах строку досудового розслідування.
3.6. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням установлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про достатні підстави вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 315, 331, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період з 23 год 00 хв до 05 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці до 26.03.2026.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та зміну контактного номеру телефону;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває - за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
У визначений слідчим суддею час, в період воєнного стану на території України, дозволити підозрюваному після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з місця проживання з метою перебування в укритті.
Роз'яснити підозрюваному положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 08 год 30 хв 04.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1