Провадження № 2/712/400/26
Справа № 712/10991/25
29 січня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.П.
з участю адвоката - ПАСІЧЕНКО К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Черкаської міської ради (адреса: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 36), треті особи: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1Д) про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року. Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді частки квартири АДРЕСА_2 . Вказана частка квартири належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В.
Інша частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини квартири від 14 вересня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Миколенко І.М.
Останнім місцем проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджуються листом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №12939/18977-01-21 від 26 червня 2025 року.
Він, ОСОБА_5 , є сином ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 14 травня 1982 року, яке оформлено на російській мові та відповідно до якого матір'ю « ОСОБА_5 » записано « ОСОБА_3 ».
Вказує, що він ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що до 10 жовтня 2017 року він фактично проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Дана квартира належала на праві власності його матері - ОСОБА_3 .
У 2017 році мати ОСОБА_3 прийняла рішення продати належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та у зв'язку з продажем вказаної квартири він знявся з місця реєстрації у вказаному житлі.
Оскільки його мати на той момент проживала в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 одна, а в нього власного житла не було, то вона запропонувала йому, своєму єдиному синові, проживати разом з нею в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, мати страждала на хворобу Паркінсона та ряд інших захворювань, мала встановлену II групу інвалідності, що підтверджується Випискою із акта огляду МСЕК Серії ЧЕР №008946 від 18 серпня 2009 року, Випискою КНП «Третій черкаський міський центр первинної медико- санітарної допомоги» із а/к №31/1798 від 22 березня 2021 року, довідкою КНП «Третій черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03 лютого 2022 року. Таким чином, його переїзд на постійне місце проживання у 2017 році за адресою: АДРЕСА_1 був зумовлений також тим, що мати потребувала догляду та сторонньої допомоги у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, а інші особи, які б мали змогу надавати таку допомогу, відсутні.
Також вказує, що оскільки частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить рідному братові його матері ОСОБА_4 , то здійснити реєстрацію його місця проживання без згоди ОСОБА_4 , було неможливо. ОСОБА_4 не міг надати свою згоду на реєстрацію його місця проживання у вказаній квартирі, оскільки не проживав в квартирі фактично з 2002 року та поїхав проживати закордон.
При цьому, на день смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він, ОСОБА_5 , фактично проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 . Тому в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, він, ОСОБА_5 , вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак юридично не оформив право власності на спадкове майно.
Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, немає. Спору щодо спадкового майна немає.
До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , він не звертався, оскільки вважав, що спадкове майно набуте ним на підставі фактичного прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України
Однак, в червні 2025 року ним під час генерального прибирання квартири АДРЕСА_2 було знайдено заповіт, згідно якого 31 липня 2009 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_5 .
У липні 2025 року він звернувся до державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. від 31 липня 2025 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину послугувало те, що він, ОСОБА_5 , не був зареєстрований разом з померлою на день її смерті та не подав вчасно заяву про прийняття спадщини, а, отже, вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з цим, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_5 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з жовтня 2017 року і до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним, ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за заповітом на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 20 серпня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.
29 вересня 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 08 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його адвокат Пасіченко К.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_4 та представник третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» до судового засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, та ОСОБА_4 , повідомив, що з 1996 року проживає в рф і до суду не з'явиться.
Заслухавши пояснення позивача, думку адвоката, пояснення свідків ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року. Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді частки квартири АДРЕСА_2 . Вказана частка квартири належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В.
Інша частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини квартири від 14 вересня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Миколенко І.М.
Останнім місцем проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджуються листом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №12939/18977-01-21 від 26 червня 2025 року.
Позивач ОСОБА_5 , є сином ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 14 травня 1982 року, яке оформлено на російській мові та відповідно до якого матір'ю « ОСОБА_5 » записано « ОСОБА_3 ».
Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позові позивач вказав, що до 10 жовтня 2017 року він фактично проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Дана квартира належала на праві власності його матері - ОСОБА_3 . У 2017 році мати ОСОБА_3 прийняла рішення продати належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та у зв'язку з продажем вказаної квартири він знявся з місця реєстрації у вказаному житлі. Факт реєстрації місця проживання та факт зняття з реєстрації ОСОБА_5 , підтверджується паспортом громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання та про зняття з реєстрації місця проживання.
Вказує, що його мати на той момент проживала в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 одна, а в нього власного житла не було, то вона запропонувала йому, своєму єдиному синові, проживати разом з нею в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, вказує, що мати страждала на хворобу Паркінсона та ряд інших захворювань, мала встановлену II групу інвалідності, що підтверджується Випискою із акта огляду МСЕК Серії ЧЕР №008946 від 18 серпня 2009 року, Випискою КНП «Третій черкаський міський центр первинної медико- санітарної допомоги» із а/к №31/1798 від 22 березня 2021 року, довідкою КНП «Третій черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03 лютого 2022 року. Таким чином, його переїзд на постійне місце проживання у 2017 році за адресою: АДРЕСА_1 був зумовлений також тим, що мати потребувала догляду та сторонньої допомоги у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, а інші особи, які б мали змогу надавати таку допомогу, відсутні.
Також позивач вказав, що оскільки частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить рідному братові його матері ОСОБА_4 , то здійснити реєстрацію його місця проживання без згоди ОСОБА_4 , було неможливо. ОСОБА_4 не міг надати свою згоду на реєстрацію його місця проживання у вказаній квартирі, оскільки не проживав в квартирі фактично з 2002 року та поїхав проживати закордон.
При цьому, на день смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він, ОСОБА_5 , фактично проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 .
Як вбачається з Акту опитування сусідів від 13 червня 2025 року №1299, засвідченого посадовою особою Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, за участю сусідів: ОСОБА_8 . ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з мамою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідкиОСОБА_6 , ОСОБА_7 також підтвердили дану обставину.
Окрім того, позивачем в якості доказів даного факту також надано до суду копії квитанцій про оплату ОСОБА_11 наданих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з жовтня 2017 року. Крім того, також надано Довідку ФОП ОСОБА_12 № 382 від 10.10.2025 року про підтвердження здійснення ОСОБА_11 поховання за власні кошти ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З матеріалів спадкової справи, наданої до суду Першою черкаською державною нотаріальною конторою, вбачається, що позивач, будучи сином ОСОБА_3 , являється єдиним спадкоємцем останньої.
До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач не звертався, оскільки вважав, що спадкове майно набуте ним на підставі фактичного прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України
Однак, в червні 2025 року ним під час генерального прибирання квартири АДРЕСА_2 було знайдено заповіт, згідно якого 31 липня 2009 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_5 .
У липні 2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. від 31 липня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину послугувало те, що він, ОСОБА_5 , не був зареєстрований разом з померлою на день її смерті та не подав вчасно заяву про прийняття спадщини, а, отже, вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На теперішній час позивач бажає успадкувати майно, але реалізувати своє право не в змозі.
Статтями 1 та 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб інтересів держави.
Згідно ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 2 Постанови ВСУ №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положеннями п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 передбачено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до п. 3.21 глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Мінюстом від 22 лютого 2012 року №296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пунктом 3.22 глави 10 Розділу II Порядку (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Відповідно до п. 3.20 глави 10 Розділу II Порядку (в редакції, чинній на дату звернення з даною позовною заявою до суду) факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
Таким чином, незважаючи на те, що, ОСОБА_5 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак з жовтня 2017 року фактично проживав без реєстрації у вказаній квартирі разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 по день її смерті, здійснював за нею догляд, матеріально допомагав та поховав, та після її смерті продовжує проживати у вказаній квартирі. Тому сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Таким чином, позивач є спадкоємцем та прийняв спадщину після смерті спадкодавця, про що написав відповідну заяву нотаріусу.
Встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем має для позивача юридичне значення, оскільки від встановлення цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, від яких залежить вирішення питання щодо оформлення його спадкових прав.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частина 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.
Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів такого захисту може бути і визнання права власності.
Згідно з положеннями п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи наявність обґрунтованої відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, ефективним способом захисту прав позивача є визнання за ним права власності на спадкове майноза заповітом на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,200,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216-1218 ЦК України, суд -
Позов задоволити.
Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі спадкодавцем ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з жовтня 2017 року і до дня смерті ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09 лютого 2026 року.