Справа № 712/9260/25
Провадження № 2/712/317/26
28 січня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Чумак Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколаєва Галина Григорівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визначення місця проживання дитини, -
Адвокат Ніколаєва Галина Григорівна звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси про визначення місця проживання дітей, посилаючись на те, що 24 вересня 2022 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який в подальшому рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2025 року розірвано. У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05 грудня 2025 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 листопада 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На даний час у Соснівському районному суді м. Черкаси перебуває цивільна справа про стягнення аліментів на одного з подружжя до досягнення дитиною трьох років, яку направлено до апеляційного суду у зв'язку з тим, що відповідач не погоджується з визначеним судом розміром аліментів у частці 1/6 від його доходу. Вказала, що на даний час діти зареєстровані за місцем проживання батька, однак фактично проживають з матір'ю, яка піклується про них, займається їхнім вихованням та розвитком.
Позивач не заперечувала та не чинила перешкод у спілкуванні дітей та батька. За заявою відповідача Службою у справах дітей було встановлено графік побачень, який передбачає зустрічі у вівторок і четвер з 17:15 до 20:00, а також у перші та треті вихідні кожного місяця. Водночас під час засідання комісії не було належним чином враховано режим дня малолітніх дітей, їхні потреби у відпочинку, харчуванні та стабільності, що суперечить основному принципу - пріоритетності найкращих інтересів дитини. Після набуття чинності графіка батько почав забирати дітей у вечірній час у холодну пору року, возячи їх у торгові центри та ігрові кімнати, що спричинило тяжкі захворювання. Молодша дитина Меланія навіть потрапила до лікарні з підозрою на пневмонію, при цьому всі витрати на лікування та догляд несла виключно мати, тоді як батько до лікувального закладу не навідувався, не надав жодної реальної допомоги.
Крім того, батько постійно маніпулює правом побачень, висловлює наміри забрати дітей, що створює психологічний тиск як на них, так і на матір. Просила звернути увагу на заяву ОСОБА_2 від 14.05.2025 року, яка без жодних медичних чи офіційних підтверджень містить неправдиву, викривлену та необгрунтовану інформацію щодо харчування, догляду й стану здоров'я доньки. Його припущення засновані на переказаних словах або власних здогадках, не відповідають дійсності та вводять в оману відповідні органи, що може свідчити про спробу маніпулювати об'єктивною оцінкою умов утримання дитини. Останній інцидент стався 25 червня 2025 року, коли батько чекав біля дитячого садка, влаштував сварку з матір'ю, проявляв агресію, намагався вирвати дверцята автомобіля, в якому перебували діти.
Також звернула увагу суду на факт вчинення відповідачем домашнього насильства щодо позивачки, зокрема, у присутності малолітньої дитини. Із цього приводу було викликано поліцію, зафіксовано факт насильства та винесено терміновий заборонний припис. За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12025255330000012 за ознаками вчинення кримінального правопорушення.
Після випадку домашнього насильства, що мав місце у присутності малолітньої дитини, позивач звернулася за допомогою до фахівця з психології. З метою подолання наслідків пережитого психологічного тиску та тривожності, позивач уклала договір про надання соціальної послуги консультування № 1 від 08 січня 2025 року. Цей факт засвідчує усвідомлену турботу матері як про власний психоемоційний стан, так і про створення безпечного, стабільного середовища для дітей.
Позивач із дітьми фактично проживають по АДРЕСА_1 , частка якої належить позивачу на праві власності. У квартирі наявне все необхідне для зростання дітей, створено безпечні умови, наявні іграшки, одяг згідно віку.
З метою профілактики захворювань, а також лікування дітей позивачем було укладено декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, із лікарем-педіатром у КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_7 . Діти регулярно відвідують лікаря, щеплені за календарем, відвідують за потребою лікарів-спеціалістів, а син ОСОБА_5 наглядається неврологом.
Старший син ОСОБА_4 з серпня 2024 року зарахований в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 33 «Супутник» Черкаської міської ради. Хлопчик регулярно відвідує дошкільний заклад освіти, засвоює програму на достаньому рівні, бере активну участь у грі з дітками, легко йде на контакт з дітьми та дорослими. У дошкільному житті дитини бере участь лише мама. Вона охоче спілкується із вихователями, цікавиться розвитком дитини та умовами перебування в садку. Дитина завжди охайна, доглянута та матеріально забезпечена усім необхідним для перебування в дитячому закладі.
Позивач приділяє особливу увагу молодшій доньці, яка потребує постійного догляду та турботи з огляду на свій вік. Вона забезпечує дитині стабільний режим дня, повноцінне харчування, належне медичне обслуговування, а також створює безпечне, емоційно сприятливе середовище для її розвитку. Донька тісно прив'язана до матері, що є ключовим для її психологічного комфорту та гармонійного зростання.
Крім того, Службою у справах дітей Черкаської міської ради складено Акти оцінки потреб сім'ї № 88 від 04.12.2024 та № 88/1 від 02.04.2025 року за участю позивача та малолітніх дітей, який підтверджує факт їхнього фактичного проживання з матір'ю, належні умови для виховання, стабільний емоційний стан дітей та наявність необхідних побутових умов. В акті зазначено, що позивач відповідально виконує свої батьківські обов'язки, забезпечує дітям належний догляд, безпечне середовище, дотримання режиму дня, повноцінне харчування та медичний супровід.
Позивач наразі не працює, оскільки здійснює догляд за малолітніми дітьми. До народження дітей позивач протягом 5 років працювала в Спорт Лайф, є сертифікованим фітнес тренером. Наразі у вільний час позивач надає консультаційні послуги з онлайн тренувань, має постійних клієнтів та складає програми харчування. З часом планує повернутись до повноцінної трудової діяльності.
Позивач не перебуває на психіатричному обліку, наркотичних речовин не вживає.
Враховуючи найкращі інтереси дітей, їх прив'язаність до матері, можливість забезпечити дітям належні умови проживання та розвитку - проживання дітей з матір'ю повністю відповідає інтересам дітей. Разом з тим, позивач не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача з дітьми і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавленні піклування батька.
Просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом з матір'ю ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2025 року відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження.
30.07.2025 року представник відповідача - адвокат Колотило Л.М. скерувала до суду відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позову просила відмовити з наступних підстав: при вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення. В даному випадку сторони, як це і передбачено ч. 1 ст. 160 СК України, фактично визначили місце проживання дітей з матір'ю за взаємною згодою. У даному випадку спір щодо місця проживання неповнолітніх дітей ініційований матір'ю, з якою діти й проживають, і від якої батько дітей не вимагає зміни їх місця проживання.
За встановлених обставин відсутні підстави вважати, що на час звернення позивачки до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, які фактично проживали і проживають разом з нею, між батьками виник спір саме щодо місця проживання дітей, оскільки батько дітей не вимагає від матері змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання про відібрання дітей у позивачки.
В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дітей має передувати спір між батьками дитини щодо місця їх проживання. При цьому, той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дітей і з цього приводу між ними існує спір.
З урахуванням викладеного, вимоги про визначення місця проживання дітей заявлені позивачкою передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками про визначення місця проживання дітей та, принаймні, існувати на час вирішення справи в суді.
Відсутність між сторонами відповідного спору унеможливлює вирішення питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.
11.08.2025 року представник позивача - адвокат Ніколаєва Г.Г. скерувала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що питання місця проживання дітей між сторонами досі не врегульовано і позовні вимоги позивача є абсолютно доцільними. Діти зареєстровані за адресою відповідача, але фактично проживають разом з матір'ю за її місцем проживання з моменту розірвання сімейних відносин. Відповідач неодноразово висловлював наміри змінити місце проживання дітей, що створює реальну загрозу їхньому стабільному середовищу. З урахуванням викладених обставин та наданих доказів позивачка вважає, що доводи, викладені у відзиві відповідача не спростовують вимог та обгрунтувань позовної заяви. Спір щодо місця проживання дітей між сторонами існує та підлягає вирішенню судом з урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, закріпленого у ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 та ст. 161 Сімейного кодексу України.
Ухвалою Сосніського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2025 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Ніколаєва Г.Г. позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник позивача - адвокат Колотило Л.М. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Вказувала, що спір між сторонами щодо місця проживання дітей відсутній, а тому позов є передчасним.
Представник органу опіки та піклування м. Черкаси в судове засідання не з'явився. На виконання ухвали суду наданий Висновок № 18357-01-21 від 09.09.2025 року про визначення місця проживання малолітніх.
Заслухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що з 24 вересня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2243 від 24.09.2022 року.
12 травня 2025 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбних відносин між подружжям діти залишилися проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 в місті Черкаси.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно Витягів з реєстру територіальної громади № 2024/003353988 та № 2023/004700949 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою - АДРЕСА_2 .
В ході розгляду справи позивачка повідомила, що вона за заявою відповідача знята з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з 10.02.2025 року.
Згідно акту опитування сусідів № 2788 від 13.11.2024 року, ОСОБА_1 проживає зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 з 01.11.2024 року.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.09.2006 року, квартира АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_10 (1/4), ОСОБА_11 (1/4), ОСОБА_12 (1/4) та ОСОБА_13 (1/4).
ОСОБА_1 до суду надані докази щодо належних умов проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Зокрема, ОСОБА_1 було укладено Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, а саме в КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», лікар ОСОБА_7 .
Згідно довідки КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 11.06.2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наглядаються у лікаря ОСОБА_7 . Мама з дітьми регулярно відвідує педіатра, робить щеплення, відвідує за потребою лікарів-спеціалістів. ОСОБА_4 наглядається невропатологом.
Відповідно до довідки Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 33 «Супутник» № 21 від 12.06.2025 року зазначено, що ОСОБА_4 відвідує вказаний дошкільний заклад з серпня 2024 року. Зі слів вихователя до дошкільного навчального закладу дитину приводить і забирає в кінці дня мама.
Як вказала позивачка, після розірвання шлюбу вона не чинила відповідачу перешкод у спілкуванні з дітьми. Однак, за заявою ОСОБА_2 . Службою у справах дітей було встановлено графік побачень батька з дітьми. Разом з тим, відповідач не дотримується зазначеного графіку, постійно маніпулює правом побачень, висловлює наміри забрати дітей. Тому вона і звернулася до суду.
При вирішенні даного спору необхідно врахувати рівність прав та обов'язків обох батьків щодо дітей, яка передбачена ст. 141 СК України, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
На думку суду, визначення місця проживання дітей разом з матір'ю - ОСОБА_1 , відповідатиме і принципам Декларації прав дитини Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959 року про верховенство дотримання прав дитини та її інтересів.
Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування м. Черкаси про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 № 18357-01-21 від 09.09.2025 року, орган опіки та піклування на даний час вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю спору між батьками про місце їх проживання.
Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Однак, висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчим та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.
ОСОБА_1 зазначила, що відповідач вчиняв сварки в присутності дітей, що негативно впливало на їхній психологічний стан, а також відносно неї в присутності дітей було вчинено домашнє насильство.
Так, 05.01.2025 року до ЄРДР внесені відомості за №12025255330000012 ч. 1 ст. 125 КК України за фабулою: «04.01.2025 до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 22.10.2024 близько 21.00 год. за адресою свого проживання, а саме АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, остання отримала тілесні ушкодження від свого чоловіка.»
21.10.2024 року був винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_1 є її донькою. Вказала, що у листопаді 2024 року забрали до себе доньку з дітьми, оскільки відповідач побив її. Також зазначила, що ОСОБА_2 чинить тиск на її доньку, маніпулює дітьми. Постійно пише у Службу у справах дітей заяви неправдивого змісту, проводяться постійні перевірки, доньку викликають у службу для дачі пояснень. Графіку побачень з дітьми не дотримується, приїздить до садочка та самовільно забирає ОСОБА_5 . Донька не чинить відповідачу перешкод у побаченні з дітьми, якщо вони здорові. Вважає, що відповідач має намір забрати у доньки дітей. А тому враховуючи інтереси дітей, необхідно визначити їх місце проживання з мамою.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 , так як їхні дітки ходять до одного садочка. Вказала, що одного разу була свідком неприємної ситуації, а саме сварки ОСОБА_1 з ОСОБА_15 в садочку близько 14-15 години дня. Відповідач щось агресивно казав ОСОБА_16 , був збуджений. Вказала, що їй відомо, що відносини між батьками ОСОБА_5 напружені.
Конституцією України гарантовано право на захист прав кожного члена суспільства. Дитина є повноцінним членом суспільства, вона має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов'язком держави.
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 грудня 1991 року (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Судом враховано, що ОСОБА_1 створює всі належні умови для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дітей, їх матеріального забезпечення. Діти отримують виховання в атмосфері любові і турботи.
Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Як з'ясовано в судовому засіданні, між дітьми та ОСОБА_2 існують такі відносини, які не будуть для дітей обтяжливими чи складними. У них сталі зв'язки.
Основним, при вирішенні питання щодо проживання дітей з матір'ю, судом взято до уваги вік та стать дітей. Для дітей такого віку важлива постійна присутність матері, оскільки саме материнське виховання, її турбота і любов відіграє головну роль у формуванні особистості, а для дівчинки - формуванні її свідомості і вихованні жіночності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі 402/8428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 14.12.2016 року № 6-2445цс16 та від 12.07.2017 року № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу ст. 6 Декларації прав дитини, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Найважливішим у даній категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дітей відповідатиме постійне проживання дітей разом із матір'ю, за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дітей.
Суд також враховує, що при визначенні місця проживання дітей з матір'ю не відбудеться примусової зміни місця проживання дітей, оскільки на даний час діти проживають разом з матір'ю.
Щодо тверджень представника відповідача - адвоката Колотило Л.М. про відсутність предмету спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Посилання представника відповідача щодо відсутності між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини, враховуючи той факт, що ним не заперечується проживання малолітніх дітей з позивачем за місцем її проживання, є безпідставним з огляду на наступне.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Як було встановлено судом та підтверджено сторонами в судовому засіданні, малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 . Сама позивачка проживає за іншою адресою. Сторони не мають намір змінювати місце реєстрації дітей, однак як вказує позивачка, офіційна реєстрація місця проживання дітей у одного з батьків за відсутності судового рішення створює потенційний конфлікт, оскільки це може сприяти несвоєчасному поверненню дітей та залишення їх поза її згодою за місцем реєстрації батька, так як між сторонами періодично виникають суперечки щодо недотримання графіку побачень з дітьми.
Отже, сама по собі відсутність відкритого конфлікту не виключає наявності спору відносно дітей, якщо поведінка одного з батьків створює правову невизначеність або ризик порушення прав іншого. В даному випадку йдеться не про наміри, а про гарантії.
Фактично такий потенційний конфлікт є предметом судового захисту виходячи з принципів найкращих інтересів дитини, закріплений у ст. 3 Конвенції про права дитини, є обов'язковим орієнтиром для всіх органів влади.
Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дітей разом з матір'ю відповідає найкращим інтересам дітей, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір'ю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 15, 20, 29 ЦК України, ст.ст. 141, 160, 161, 180-183, 191 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколаєва Галина Григорівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211, 20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 05.02.2026 року.
Головуючий Т.Є.Троян