Справа № 703/107/25
2-ві/703/1/26
06 лютого 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла заяву представника відповідача за первісним позовом, адвоката Ігнатенка В.М. про відвід судді Биченка І.Я. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,
У провадженні судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченка І.Я. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
28.01.2026 у судовому засіданні, після оголошення судом ухвали, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом адвоката Ігнатенка В.М. про витребування доказів, останнім заявлено відвід судді, що мотивований сумнівами в безсторонності та неупередженості головуючого при розгляді даної справи.
За ч. 2-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Відповідно до вказаних норм, ухвалою від 28.01.2026 вказану заяву визнано необґрунтованою та передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026, для розгляду заяви про відвід визначено суддю Ігнатенко Т.В., якою 29.01.2026 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 ЦПК України заявлено самовідвід, відповідне процесуальне питання вирішене суддею в порядку ч. 2 ст. 40 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, для розгляду заяви про відвід визначено суддю Овсієнка І.В.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ст. 40 ЦПК України).
В судове засідання сторони та їх представники, належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, не прибули, при цьому представником відповідача за зустрічним позовом, заявником відводу, адвокатом Ігнатенком В.М. 05.02.2026 подано клопотання про проведення судового засідання без його присутності, а також відповідача за первісним позовом, ОСОБА_2, в якій заявлений відвід підтримав, просив задовольнити.
Представником позивачки за первісним позовом, адвокатом Соколишиною Л.Б. 06.02.2026 подано заяву про проведення судового засідання без участі її та позивачки за первісним позовом, ОСОБА_1 , в якій заперечувала проти задоволення відводу, посилаючись на його безпідставність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 36 ЦПК України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної (аналогічний за змістом висновок міститься в постанові ВС від 18.06.2024 в справі №990/39/23).
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості доцільно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як указано у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли учасник справи стверджує про необ'єктивність судді, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Не може бути підставою для відводу судді заява, що містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Биченка І.Я., приймається до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу "a priori" не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Вказана позиція висловлена і Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Дослідивши матеріали справи в тій мірі, що є необхідною для прийняття процесуального рішення щодо відводу, суд вбачає одну підставу для відводу, на яку посилається заявник - сумнів у безсторонності та неупередженості судді під час розгляду справи і такий пов'язаний із прийнятим головуючим процесуальним рішенням, що не підлягає окремому оскарженню відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства - незгоді представника з ухвалою від 28.01.2026, постановленою без видалення суду до нарадчої кімнати та оформлення окремого процесуального документа, із відображенням суті прийнятого процесуального рішення та мотивів у протоколі судового засідання. Таким відмовлено у задоволенні заяви представника про витребування у позивача мобільного телефону, з використанням якого зроблені скрін-шоти знімків екрану у месенджері, копії яких подані стороною позивача як електронні докази.
Вирішуючи питання щодо відводу, суд не уповноважений оцінювати відповідне процесуальне рішення про відмову у задоволенні клопотання сторони по суті, оскільки таке лежить поза межами предмету судового розгляду в даному провадженні, а інше суперечить ч. 1 ст. 125 Конституції України та основним засадам цивільного судочинства, в першу чергу сформульованій в п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Однак судом зазначається наступне.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, що прямо передбачене в ч. 2 ст. 353 ЦПК України. Незгода учасника справи із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для відводу, в той час як чинним процесуальним законодавством чітко передбачено постановлення суддею ухвал без виходу до нарадчої кімнати, тобто в усній формі.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення суду, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням в справі з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Отже суд зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддею, визначеним для розгляду справи по суті, поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про упередженість або спростовували безсторонність головуючого у справі №703/107/25 або ж вказували на його необ'єктивність під час розгляду справи, не вбачається.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , адвоката Ігнатенка Володимира Миколайовича про відвід судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченка Ігоря Яковича від розгляду цивільної справи №703/107/25, за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовити.
Справу №703/107/25 передати до канцелярії Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для повернення раніше визначеному складу суду для розгляду по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя І.В.Овсієнко