Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/815/26
Номер провадження 1-кс/711/274/26
02 лютого 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваної - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12022250000000297 від 05.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, громадянки України, з повною вищою освітою, яка є особою з інвалідністю третьої групи, одруженої, працюючої бухгалтером ТОВ «АВТО ТИР+», раніше несудимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12022250000000297 від 05.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022250000000297, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.11.2022за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом № ЦУП-4/149 від 01.08.2019 «Про затвердження положень про виробничі підрозділи філії ЦУП АТ «Укрзалізниця» (кар'єри)» затверджено, зокрема Положення про виробничий підрозділ «Хлистунівський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно якого останнє не має статусу юридичної особи та діє від імені філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця» й в її інтересах, здійснює делеговані філією функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності.
Метою діяльності виробничого підрозділу є задоволення потреби регіональних філій, філій товариства у видобуванні нерудних копалин та виробництві щебеню фракційного, піску, гравію, а також здійснення господарської комерційної діяльності і отримання на цій підставі прибутку.
Наказом директора філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» № 217-ос/тр від 01.11.2021 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.11.2021 призначено на посаду заступника начальника ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», що розташоване за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Хлистунівка, вул. Заводська, 2а (далі - ВП «Хлистунівський кар'єр»).
Відповідно до посадової інструкції затвердженої директором філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» від 06.03.2019, заступник начальника ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» вирішує питання, що стосуються фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності, забезпечує суворе дотримання режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, проводить роботи з удосконалення планування економічних і фінансових показників діяльності виробничого підрозділу по створенню й поліпшенню нормативів трудових витрат, витрачання товарно-матеріальних цінностей і використання виробничих потужностей, здійснює контроль за порядком обліку надходження і витрачання коштів, використанням матеріальних цінностей, забезпечує контроль за ходом дотримання фінансової дисципліни, в окремих випадках виконує доручення керівництва філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» та начальника виробничого підрозділу, які не передбачені цією посадовою інструкцією та не суперечать чинному законодавству України, тощо.
В силу займаної посади та покладених службових обов'язків ОСОБА_7 , у відповідності до ст. 18 КК України, був особою, яка обіймає на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій під час виконання обов'язків згідно займаної посади, а тому повинен був знати і неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства.
Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в проміжок часу з липня по листопад 2022 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи пов'язані із своєю посадою можливості, маючи доступ до матеріальних цінностей і виробничих потужностей ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», усвідомлюючи кримінальну караність таких дій, вирішив на систематичній основі вчиняти привласнення майна зазначеного підприємства, а саме: щебеневої продукції з подальшою її реалізацією третім особам.
Розроблений організатором план передбачав організацію відпуску продукції поза бухгалтерським обліком через оформлення «дублюючих» видаткових накладних без проведення реальної оплати по ним, забезпечення безперешкодного виїзду транспорту, подальший продаж щебеневої продукції третім особам, контроль обсягів незаконно відпущеної продукції, припинення вчинення злочину під час перевірок або у разі відсутності ключового виконавця, а також розподіл отриманих грошових коштів між учасниками залежно від форми розрахунків, включно з систематичною виплатою винагород і покриттям особистих витрат організатора.
Для здійснення систематичного привласнення майна філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 вирішив утворити злочинне угрупування, до якого залучив особу з числа працівників ВП «Хлистунівський кар'єр», які здійснюють зважування автотранспорту, що здійснює вивіз щебеневої продукції та її первинний облік, а також співробітницю приватного підприємства, яка забезпечуватиме вивезення та подальшу реалізацію щебеневої продукції.
Так, ОСОБА_7 в проміжок часу з липня по листопад 2022 року, як виконавця залучено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка, згідно з наказом (розпорядженням) № 21-ос від 02.05.2018, перебувала на посаді машиніста конвеєра навантажувальної дільниці (по відпуску готової продукції) ВП «Хлистунівський кар'єр».
Залучаючи ОСОБА_8 , організатор врахував, що вона мала у своєму віданні щебеневу продукцію, вироблену на ВП «Хлистунівський кар'єр», оскільки, відповідно до покладених на неї завдань та обов'язків, затверджених інструкційною карткою від 24.02.2022, була зобов'язаною тарувати автотранспорт із щебеневою продукцією на спеціальних вагах з послідуючим записом в журналі обліку; зважувати завантажене авто на вагах; за результатами зважування водієві видавати видаткову накладну, котрий після отримання зобов'язаний оплатити за отриману продукцію; вести облік зважених вантажів; складати щодобові звіти про відвантаження та передачу інформації в електронному виді адміністрації підприємства та несла відповідальність за достовірність даних супровідних документів.
Також, на виконання злочинного плану, ОСОБА_7 , в проміжок часу з липня по листопад 2022 року, залучив до злочинного угрупування як виконавця свою знайому - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, відповідно до довіреності від 23.09.2021, мала право представляти та діяти від імені ТОВ «Максигран», що мало орендований вантажний транспорт та можливості реалізації щебеневої продукції. Залучаючи ОСОБА_5 , організатор врахував, що вона фактично здійснювала повне ведення господарської діяльності ТОВ «Максигран», включаючи організацію закупівель, транспортування, реалізації продукції та можливість розпорядження грошовими коштами підприємства, а саме підприємство хоч формально і не перебувало у власності ОСОБА_7 , однак перебувало під його реальним контролем через довірені та особисті зв'язки з ОСОБА_5 . Також, ОСОБА_7 врахував обізнаність ОСОБА_5 у веденні бухгалтерського обліку, її досвід посередницької діяльності, наявність ділових зв'язків та можливість діяти від імені ТОВ «Максигран». Крім того, довіра та особисте знайомство між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , додатково гарантували збереження конфіденційності та готовність діяти за продуманим організатором планом.
Таким чином, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, заступник директора ВП «Хлистунівський кар'єр», філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 , машиніст конвеєра (по відпуску готової продукції) ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8 та представник ТОВ «МАКСИГРАН» ОСОБА_5 вступили у злочинну змову з метою вчинення системних та умисних дій, направлених на привласнення майна ВП «Хлистунівський кар'єр», а саме: щебеневої продукції без відображення її в бухгалтерському обліку та подальшої реалізації третім особам.
Організована група діяла згідно з заздалегідь сформованим організатором, чітким та узгодженим між усіма її учасниками планом вчинення злочинів, що передбачав розподіл функцій та обов'язків кожного учасника групи, спрямованих на досягнення цього плану.
Так, в організованій групі, ОСОБА_7 , виконував роль організатора та, відповідно до розробленого плану вчинення злочинів, з яким попередньо були ознайомлені ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , виконував наступні функції:
- створив та очолив організовану групу;
- будучи організатором злочинної групи, об'єднавши дії інших співучасників, здійснював організацію та керування вчиненням злочинів;
- контролював кількість та об'єми незаконно вивезеної щебеневої продукції з ВП «Хлистунівський кар'єр»;
- координував дії ОСОБА_8 при створенні нею підроблених видаткових накладних;
- попереджав учасників про можливі перевірки, регулював тимчасове припинення незаконних відвантажень;
- організовував заходи щодо прикриття діяльності організованої групи, які полягали у нерозголошенні даних про осіб, які брали участь у вчиненні злочину;
- організував розподіл коштів, отриманих внаслідок злочинної діяльності, у тому числі, особисто надавав ОСОБА_8 грошову винагороду.
ОСОБА_8 , виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої злочинної групи, добровільно увійшовши у її склад і являючись її учасником, виконувала роль безпосереднього виконавця злочинів та здійснювала наступні функції:
- виготовляла дублюючі товарно-транспортні накладні на перевезення необлікованої щебеневої продукції;
- забезпечувала безперешкодний виїзд з території ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» автомобілей із необлікованою щебеневою продукцією;
- за погодженням з ОСОБА_5 та за вказівками ОСОБА_7 вирішувала, яким автомобілям здійснювати неофіційний відпуск;
- виконувала інструкції ОСОБА_7 щодо поведінки під час перевірок (зупинення неофіційного відпуску, внесення авто «заднім числом» та ін.);
- накопичувала дублюючі товарно-транспорті накладні та в подальшому передавала їх ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 , виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої злочинної групи, добровільно увійшовши у її склад і являючись її учасником, виконувала роль виконавця та здійснювала наступні функції:
- забезпечила участь ТОВ «Максигран» у вчиненні злочинів в якості суб'єкта господарювання;
- шляхом надання водіїв та транспортних засобів, забезпечувала перевезення необлікованої щебеневої продукції з території ВП «Хлистунівський кар'єр» до місць їх продажу;
- здійснювала продаж необлікованої щебеневої продукції ВП «Хлистунівський кар'єр» від імені ТОВ «Максигран» реальним покупцям, виготовляючи відповідні видаткові накладні;
- забезпечувала ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Максигран» в частині недопущення завищення кількості проданої необлікованої щебеневої продукції тій, що була офіційно реалізована ВП «Хлистунівський кар'єр»;
- забезпечувала покриття особистих або інших витрат ОСОБА_7 за його вказівкою.
Створена та керована ОСОБА_7 організована група у період з 23.01.2023 по 29.05.2023 здійснювала систематичне привласнення щебеневої продукції, належної філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», шляхом її вивезення з території ВП «Хлистунівський кар'єр» під виглядом поставки на ТОВ «Максигран», використовуючи «дублюючі» накладні без їх відображення в бухгалтерському обліку та без проведення розрахунків за неї.
Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України, в тому числі і Указами «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 07.02.2023, які охоплюють періоди вчинення злочинів організованого злочинною групою під керівництвом ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді заступника начальника ВП «Хлистунівський кар'єр», в умовах воєнного стану, діючи спільно з машиністом конвеєра навантажувальної дільниці ВП «Хлистунівський кар'єр» ОСОБА_8 , та зі співробітником підприємства ТОВ «Максигран» - ОСОБА_5 , у період з 23 січня по 29 травня 2023 року, протиправно вчинили привласнення щебеневої продукції філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» загальною вагою 8 807,87 тонн на суму 2 355 876,60 грн, що є особливо великим розміром.
Так, на виконання спільного плану, доведеного ОСОБА_7 всім учасникам організованої групи, ОСОБА_5 забезпечувала прибуття кожного дня до території ВП «Хлистунівський кар'єр» автомобілів з водіями, залученими останньою, які не були обізнані про злочинну діяльність, та координувала кількість рейсів із щебенем різних фракцій, про що повідомляла ОСОБА_8 , яка, перебуваючи на стаціонарній ваговій ВП «Хлистунівський кар'єр», упродовж того ж дня неодноразово формувала дублюючі видаткові накладні, вказуючи фактичні відомості щодо виду продукції, її кількості та вантажоотримувача ТОВ «Максигран».
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою.
Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:
- матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- матеріалами отриманими в ході проведення обшуку на ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця»;
- матеріалами отриманими в ході проведення обшуку ТОВ «Максигран»;
- матеріалами за результатами тимчасових доступів до речей та документів кінцевих покупців щебеневої продукції;
- матеріалами за результатами проведення судової економічної експертизи № 446/489/25-23 від 19.09.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
На переконання органу досудового розслідування, з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , її особу та інші обставини існують ризики, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших невстановлених осіб у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Так, необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрювана буде залишатись на волі:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
Даний ризик обґрунтовується тим, що тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваній, у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбачає покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати підозрювану до виїзду до будь - якої країни, чи тимчасово окупованих територій України.
Зокрема даний ризик підтверджується наявністю у ОСОБА_5 паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 04.12.2019. Також одним з ризиків втечі є військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, а також, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази її вини. Також даний ризик підтверджується тим, що інкриміновані ОСОБА_5 діяння вчинені, організованою групою осіб. Тому, фактор домовленостей заздалегідь також вказує, що учасники таких домовленостей можуть мати змогу координувати дії для приховування злочинної діяльності, чим власне, додатково, засвідчується, як можливість знищення, так і переховування.
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, іншими підозрюваними, іншими особами яким відомі обставини вчинення злочину, у яких остання підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Даний ризик обґрунтовується тим, що без належного контролю за її поведінкою може не з'являтися на виклики для проведення слідчих та процесуальних дій слідчим, прокурором, слідчим суддею.
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На переконання ініціатора клопотання, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваної ОСОБА_5 під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, у зв'язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, а також гарантувати виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків.
При цьому, як зазначає ініціатор клопотання, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду шляхом незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, виникла необхідність у обранні відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, на переконання сторони обвинувачення, у разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується, вчинено з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, організованою групою осіб, за доцільно визначити підозрюваній ОСОБА_5 заставу в розмірі в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 грн.
Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб забезпечити виконання покладених на підозрювану ОСОБА_5 обов'язків та недопущення будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків. Разом з тим, у разі внесення застави, сторона обвинувачення вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись за межі населеного пункту в якому остання проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи викладене, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовільнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначила, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є обґрунтованою, зважаючи на докази, зібрані на даному етапі досудового розслідування. Крім того зауважила, що враховуючи тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваній в разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, існують реальні та достатньо обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Так, підставою для обрання підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому прокурор вказала, що у клопотанні помилково зазначено ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тобто, підозрювана може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до неї у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй в провину кримінального правопорушення. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 зможе знищити, спотворити чи приховати документи, які ще не було вилучено органом досудового розслідування, та які мають значення для кримінального провадження. Крім того, перебуваючи на волі остання може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженню, а саме на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказаний ризик, прокурор обґрунтовувала тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 зможе вільно спілкуватись з даними особами та особисто чи через третіх осіб шляхом вмовлянь чи іншими способами змусить до зміни показів чи відмови від дачі показів, з метою уникнення покарання, що їй загрожує у разі визнання винною. Крім того, підозрювана ОСОБА_5 зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитись у неявці до органів досудового розслідування та суду, затягуванні досудового розслідування та вчинення інших дій, які матимуть негативні наслідки для кримінального провадження. На думку сторони обвинувачення жодний інший запобіжний захід не зможе знизити ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 грн.. На переконання сторони обвинувачення, вказаний розмір застави не буде непомірним для підозрюваної з урахуванням того, що інкримінований останній в провину злочин було скоєно з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення в особливо великих розмірах.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав доводи прокурора, просив задоволити клопотання в повному обсязі та застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вказаний розмір, на його переконання, є обґрунтованим зважаючи на розмір завданої шкоди, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_5 мала доступ до грошових коштів ТОВ «Максигран». На уточнюючі питання слідчого судді слідчий вказав, що свідки у даному кримінальному провадженні ще не допитувались.
Захисник підозрюваної, адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність вказаних стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, захисник зазначав, що його підзахисна була уповноважена ТОВ «Максигран» на виконання певних повноважень, в тому числі бухгалтерських. Зазначені слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризики не доведені, є надуманими та носять формальний характер. Наявність ризику переховування повністю спростовується тим, що досудове розслідування триває з кінця 2022 року, органом досудового розслідування проводились обшука, в тому числі за місцем проживання його підзахисної та на підприємствах, тому ОСОБА_5 , будучи достеменно обізнаною про проведення досудового розслідування даного кримінального провадження протягом всього цього часу не вчинила спроб для виїзду за кордон та не переховувалась від слідства. Щодо ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то стороною обвинувачення не доведено, які саме документи відшукує орган досудового розслідування та які, на їх думку може знищити чи спотворити підозрювана, з урахуванням того, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває з 2022 року, під час проведення обшуків та тимчасових доступів було вилучено всю необхідну документацію, вже проведено судову експертизу, тому вказаний ризик відсутній. Щодо ризику впливу на свідків, то стороною обвинувачення в судовому засіданні вказано, що свідки ще не допитувались, тобто на даний час свідки у кримінальному провадженні відсутні. Щодо ризику перешкоджати іншим чином, то на переконання захисника, він носить абстрактний характер та виступає формальним доводом, оскільки прокурором та слідчим не надано доказів того, що підозрювана вживала якісь дії направлені на перешкоджання кримінальному провадженню. На думку захисника, прокурор не довів, що інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та відповідатиме потребам кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, однак у разі, якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу, то обрати домашній арешт, що передбачає заборону залишати житло у нічний час. При цьому зазначив, що визначення застави навіть у мінімальному розмірі є непомірним для ОСОБА_5 зважаючи на її матеріальний стан, а саме невисоку заробітну плату, пенсію в незначному розмірі, наявність у підозрюваної неповнолітньої дитини, а також враховуючи незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5 .
Підозрювана ОСОБА_5 відмовилась давати покази щодо пред'явленої їй підозри на підставі ст. 63 Конституції України. При цьому підтримала доводи свого захисника. Просила врахувати, що вона має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, одружена, має неповнолітню дитину, є особою з інвалідністю третьої групи. Також зазначила, що вона не має наміру вчиняти будь-які дії на перешкоджання кримінальному провадженню чи на переховування від слідства та суду. Просила відмовити у задоволенні клопотання. Крім того вказала, що застава у будь-якому розмірі буде для неї непомірною. На запитання слідчого судді повідомила, що дійсно вона мала у власності автомобіль, який було зафіксовано в ході проведення НСРД, проте після проведення обшуків вона його продала щоб мати кошти для захисту.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022250000000297 від 05.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
29.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується доданими до клопотання та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; матеріалами отриманими в ході проведення обшуку на ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця»; матеріалами отриманими в ході проведення обшуку ТОВ «Максигран»; матеріалами за результатами тимчасових доступів до речей та документів кінцевих покупців щебеневої продукції; матеріалами за результатами проведення судової економічної експертизи № 446/489/25-23 від 19.09.2025; іншими матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, про що наголошувалось стороною захисту в судовому засіданні, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення у поданому клопотанні та в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин підозрюваної ОСОБА_5 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України. Характер інкримінованого правопорушення за обставин, викладених у повідомленні про підозру, пов'язаний з корисливою спрямованістю та власним збагаченням. Санкція відповідної частини статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до особливо тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому, відповідно до приписів ст. 45 КК України, інкримінований в провину підозрюваної злочин є корупційним, що фактично виключає можливість застосування при призначення покарання приписів ст. ст. 69 та 75 КК України.
Отже, очікування можливого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому він оцінюється у світлі таких факторів, мова про які йшла вище, а також враховуються будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення ЄСПЛ у справі Becciev v. Moldova, п. 58). Отже, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_9 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ.
Встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість безперешкодного перетину державного кордону України вказують на можливість втечі та переховування за межами України, на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваної.
Оцінюючи питання стійкості соціальних зв'язків підозрюваної, слідчий суддя зазначає, що сімейний стан підозрювано та стан її здоров'я, враховується під час їх оцінки. Чим більш міцними є соціальні зв'язки, тим більше вони будуть відігравати стримуючу роль для підозрюваної, стимулюватимуть належне виконання нею своїх процесуальних обов'язків. Наявність чоловіка та неповнолітньої дитини свідчить про те, що підозрювана має соціальні зв'язки належного рівня. Однак, незважаючи на їх наявність, слідчий суддя вважає, що вказані характеризуючі дані не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити ризик переховування до маловірогідного чи до його виключення.
Відтак, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що органом досудового розслідування ще перевіряються та встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому, перебуваючи на волі підозрювана, будучи обізнаною про місцезнаходження таких речей, зможе їх знищити або спотворити.
Також слідчий суддя вважає, що існує ризик впливу підозрюваної на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якими вона особисто знайома та постійно контактувала, що вбачається з протоколів за результатами НСРД, про які зазначено у клопотанні. Отже, наведене свідчить про те, що підозрювана може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показань та уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя враховує, що на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні органом досудового розслідування ще не встановлено всіх обставин вчинення злочину та не встановлено повного кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість створити штучні докази для викривлення дійсних обставин справи та перешкоджатиме кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В той же час, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При цьому, слід зазначити, що ризик впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі покази отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту в судовому засіданні, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст. 225 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання ними під час судового розгляду показань й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Разом з тим належить зазначити, що у клопотанні відсутній список конкретних свідків, на яких гіпотетично може вплинути підозрювана, як і не надано належних обґрунтувань стороною обвинувачення існування даного ризику під час судового засідання, що виключає можливість вважати існуючим наведений прокурором ризик, як заснований на припущеннях за відсутності осіб, що набули статус свідків, та доказів вчинення спрямованих на таке дій.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що під час розгляду поданого клопотання, стороною обвинувачення доведено, що підозрювана ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Оскільки в ході розгляду клопотання встановлено ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик впливу на інших підозрюваних у кримінальному провадженні та можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваної ОСОБА_5 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_5 слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваної та дотримання принципу верховенства права.
Зі змісту ч. 1 ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
З наведеного вбачається, що метою застосування запобіжного заходу є не каральна, а забезпечувальна функція, тобто, до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність яких підтверджено в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При цьому, слідчий суддя враховує відомості про особу ОСОБА_5 , яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Також, як було встановлено в судовому засіданні, після проведення у 2023 році санкціонованих обшуків за місцем проживання та роботи ОСОБА_5 , останній було повідомлено про підозру 29.01.2026. За весь час, що підозрювана знала про існування даного кримінального провадження, вона не намагалась уникнути від органу досудового розслідування, місце проживання не змінювала.
Крім того, сторона обвинувачення не навела обставин, які б свідчили, що підозрювана, після отримання підозри та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вчиняла дії, спрямовані на ухилення від слідства та суду чи на перешкоджання досудовому розслідуванню.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної і виконання нею процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає.
В той же час слідчим суддею встановлено ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваної ОСОБА_5 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, а найбільш м'яким - особисте зобов'язання.
Так, враховуючи особливості обставин даної справи та події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, вчиненим з корисливих мотивів, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваної, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
В той же час, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого в провину ОСОБА_5 злочину, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та виконання покладених на неї відповідних процесуальних обов'язків.
При цьому, домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо можливість переховування від слідства та суду, знищення, спотворення чи приховування речових доказів, що мають значення для даного кримінального провадження, вплив на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення дій спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин вчинення злочинів.
Щодо визначення розміру застави, то слід зазначити, що її розмір визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
При цьому, необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об'єктивні й суб'єктивні критерії.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов'язків.
Так, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Під час судового розгляду встановлено майновий стан підозрюваної та членів її сім'ї, а саме те, що підозрювана ОСОБА_5 одружена із ОСОБА_10 має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю третьої групи, місячний дохід якої складається із пенсії в розмірі приблизно 3300 грн. на місяць, а також заробітної плати в розмірі 20000,00 грн.; зареєстрована та проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить її повнолітньому сину ОСОБА_12 . Крім того, як зазначила підозрювана ОСОБА_5 в судовому засіданні, їй на праві власності належав автомобіль Land Rover Range Rover Evoque, д.н.з. НОМЕР_2 , який у 2023 році, після проведення органом досудового розслідування обшуку за місцем її проживання, нею було продано з метою отримання коштів на оплату послуг захисника.
Також, визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, висвітленого в підозрі, який був вчинений з корисливих мотивів з метою особистого збагачення в особливо великих розмірах.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.
За таких обставин, враховуючи обставини інкримінованого в провину підозрюваній ОСОБА_5 кримінального правопорушення, викладені в письмовому повідомленні про підозру, майновий та сімейний стан, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_5 визначити заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень.
Саме такий розмір застави, суд вважає таким, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання покладених на неї обов'язків.
На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 грн., є необґрунтованим, занадто завищеним та непомірним для підозрюваної.
Також слідчий суддя вбачає доцільним покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися за межі м. Черкаси Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, оскільки це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження, визначивши строк дії цих обов'язків, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.03.2026 включно.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження №12022250000000297 від 05.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень.
Зобов'язати ОСОБА_5 не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави, внести у грошовій одиниці України кошти у розмірі 499 200 гривень, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати слідчому, прокурору, суду документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі м. Черкаси Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_5 , даною ухвалою слідчого судді, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 березня 2026 року включно.
Підозрюваній роз'яснюється положення ч.ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, її захиснику, слідчому, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1