Справа № 711/3147/25
Номер провадження 1-кп/711/193/26
09 лютого 2026 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №2025250310000360 від 24.01.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гординівка Долинського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, з середньою-технічною освітою, розлученого, являється опікуном повнолітньої дитини з інвалідністю, є особою з інвалідністю ІІ групи, працюючого продавцем-консультантом ФОП « ОСОБА_13 », учасником бойових дій, депутатом не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
потерпілої - ОСОБА_14
ОСОБА_12 , 24.01.2025 близько 17 години 27 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись у темну пору доби, в правій смузі руху по проїзній частині вулиці Чигиринська, в адміністративних межах міста Черкаси в напрямку від вулиці Петра Дорошенка до вулиці Будіндустрії, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований поблизу будинку № 60/2 по вулиці Чигиринська та перехрестя з вулицею Зелінського, та позначений дорожньою розміткою 1.14.2 «Зебра», що позначає пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, над яким додатково встановлено ліхтар вуличного освітлення, що був ввімкнений на час події, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами і доповненнями, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, маючи об'єктивну можливість виявити, що перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшують швидкість та зупиняються транспортні засоби, а саме: автомобіль «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), під керуванням ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування автомобілі, що рухались по проїзній частині вулиці Чигиринська в попутному напрямку в лівій смузі руху, не зменшив швидкість та не зупинився, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, продовжив свій рух прямо та вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перетинав проїзну частину вулиці Чигиринська по нерегульованому пішохідному переході зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Унаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_17 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 28.02.2025 № 03-01/251 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови та кінцівок, що включає у себе: травму голови у вигляді: переломів кісток склепіння та основи черепа, із крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку; забою головного мозку, крововиливів в м'які тканини, синця, саден; чисельні садна кінцівок, від яких і настала його смерть. Вказана травма голови утворилася прижиттєво, спричинена тупими предметами, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Між виявленою у малолітнього ОСОБА_17 сполученою травмою голови та кінцівок й настанням його смерті існує прямий причинний зв'язок. Різноманітний характер та масивність травматичних змін, в сукупності вказують, що мала місце транспортна травма, не виключено при обставинах зазначених в описовій частині постанови (ДТП 24.01.2025).
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , а саме вимог п. п. 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху, згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 28.02.2025 № 124/25-23, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням її наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_17 .
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_12 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_12 визнав себе винним у межах пред'явленого обвинувачення в повному обсязі. Він надав суду показання, в яких зазначив, що того дня не вживав алкогольних напоїв чи інших речовин, за кермом ні на що не відволікався, однак потерпілого не побачив. Також пояснив, що не усвідомлював моменту заїзду на пішохідний перехід і зрозумів це лише в останню секунду, у зв'язку з чим і сталася подія. Підкреслив, що змінити вже нічого не може. Обвинувачений повідомив, що керування транспортними засобами розпочав з раннього віку, навчався за відповідною спеціальністю, керував різними видами транспортних засобів, їздив за кордоном, працював водієм маршрутного автобуса та за весь час водійської практики жодного разу нікого не травмував. У судовому засіданні обвинувачений вибачився перед батьками потерпілого та зазначив, що не мав наміру заподіювати шкоду.
На уточнюючі запитання сторони обвинувачення обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що керувати транспортними засобами почав з 1993 року. 24.01.2025 він перебував за кермом автомобіля «Hyundai Lantra Wagon» синьо-зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Власника вказаного автомобіля обвинувачений назвати не зміг, оскільки не знає цих осіб: за його словами, автомобіль йому передали через знайомих для користування з домовленістю про поступову виплату коштів. 24.01.2025 приблизно о 17 годині 30 хвилин він рухався по вулиці Чигиринській у напрямку села Червона Слобода правою смугою руху. Обвинувачений зазначив, що за цим маршрутом пересувається майже щодня протягом 20 років. Окрім нього, в автомобілі на задніх сидіннях перебували пасажири - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , яких він підвозив додому. За поясненнями обвинуваченого, того дня була мряка, було темно, однак вуличне освітлення було увімкнене. Під час руху опадів уже не було, вони спостерігалися приблизно за годину до цього. Дорожнє покриття було мокрим і слизьким. Також він зазначив, що через погане світло фар видимість для нього була поганою. Обвинувачений пригадав, що на вказаній ділянці дороги є по дві смуги руху в кожному напрямку, а також наявна дорожня розмітка, зокрема подвійна суцільна та переривчасті лінії. Він пояснив, що рухався з увімкненим ближнім світлом фар та безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою перебував у правій смузі руху. Точну швидкість руху він пригадати не зміг, однак зазначив, що вона становила приблизно 50 км/год. Також обвинувачений повідомив, що в лівій смузі руху автомобілі зменшували швидкість та зупинялися. Він припустив, що це було пов'язано з наміром водіїв здійснити поворот ліворуч. За його словами, він знав про наявність у тому місці нерегульованого пішохідного переходу, однак дорожньої розмітки не побачив, а сам пішохідний перехід був недостатньо освітлений. Пішохода, який перебував на пішохідному переході, він не бачив. Наїзд на пішохода стався на пішохідному переході, у правій смузі руху, ближче до бордюру, передньою правою фарою автомобіля. Яку саме відстань і за який час пішохід подолав до моменту наїзду, обвинувачений пригадати не зміг. Також він не зміг повідомити, чи зменшував швидкість перед пішохідним переходом. Після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений з'їхав у заїзну кишеню біля зупинки громадського транспорту та перебував там увесь час. Видимих тілесних ушкоджень у потерпілого він не помітив. Водночас ОСОБА_12 зазначив, що відповідно до Правил дорожнього руху він мав зупинитися у той момент, коли транспортні засоби в лівій смузі почали зупинятися.
На уточнюючі запитання захисника обвинувачений зазначив, що його вибачення перед потерпілими є щирими, він дійсно розкаюється у вчиненому та готовий відшкодовувати завдані збитки. Крім того, він підтвердив, що є особою з інвалідністю, так само як і його дитина. За словами обвинуваченого, його дитина, хоча й є повнолітньою, однак потребує постійного догляду та фактично проживає разом із ним уже близько семи років, оскільки дружина перебуває за кордоном.
На уточнюючі запитання головуючого судді обвинувачений зазначив, що під час судового розгляду, коли він ще перебував у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з батьками неповнолітнього потерпілого зв'язувалися його друзі, які надали їм грошове відшкодування у розмірі 10 000 грн. Також обвинувачений пояснив, що у нього відбулася телефонна розмова з батьками потерпілого, однак, з огляду на наявну в матеріалах справи заборону на спілкування з ними, він утримався від подальшого контакту, побоюючись, що це може погіршити його становище.
Вина ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.
Потерпіла ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що 24.01.2025 приблизно о 18 годині 45 хвилин протягом пів години намагалася додзвонитися до свого сина, однак він на телефонні дзвінки не відповідав. Після цього їй зателефонували працівники поліції та повідомили, що її син потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме на нього було здійснено наїзд автомобілем, у зв'язку з чим його доставили до лікарні. За весь час перебування її сина у лікарні знайомим ОСОБА_12 було перераховано кошти на його лікування в сумі 10 000 гривень. Разом із тим жодних вибачень або грошових відшкодувань витрат на поховання сина від ОСОБА_12 потерпілій не надходило.
На уточнюючі запитання прокурора потерпіла зазначила, що станом на 24.01.2025 її синові було 10 років. Прибувши до лікарні, до якої було доставлено її сина, вона встановила, що він перебував у комі першого ступеня. З моменту дорожньо-транспортної пригоди до смерті дитини минуло сім днів, протягом яких він до свідомості не приходив, а його стан з кожним днем лише погіршувався. Свідком дорожньо-транспортної пригоди потерпіла не була, обставини події їй відомі зі слів очевидців та з відеозапису з місця події. Вважає за необхідне призначення обвинуваченому ОСОБА_12 найвищої міри покарання.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що точної дати, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, він не пам'ятає, однак зазначив, що подія відбулася у січні 2025 року. Того дня він разом зі своєю дівчиною ОСОБА_20 після роботи їхав до батьків, рухаючись у напрямку с. Червона Слобода. Після того як він проїхав автостоянку та рухався в крайньому лівому ряду, свідок помітив, що перед ним проїхав автомобіль. Через декілька секунд він побачив хлопця, який переходив дорогу, у зв'язку з чим зупинився перед пішохідним переходом, щоб пропустити пішохода. У цей час пішохід продовжував рух. Водій автомобіля, який рухався перед пішохідним переходом, не зупинився та здійснив наїзд на пішохода.
На уточнюючі запитання прокурора свідок пояснив, що 24 січня 2025 року близько 17 год. 30 хв. він рухався на автомобілі «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проїзною частиною вулиці Чигиринської в м. Черкаси у напрямку с. Червона Слобода. На той момент була темна пора доби, опади були відсутні, спостерігався легкий туман, а дорожнє покриття було вологим. Видимість дороги була недостатньо доброю, зокрема через засліплення зустрічними транспортними засобами. Проїзна частина та пішохідний перехід освітлювалися вуличними ліхтарями, міське вуличне освітлення було увімкнене, однак видимість елементів дороги залишалася обмеженою. На вказаній ділянці дороги наявні по дві смуги руху в кожному напрямку, а також дорожня розмітка, зокрема подвійна суцільна лінія, переривчасті лінії та зебра. До моменту дорожньо-транспортної пригоди назустріч проїхало два-три транспортні засоби. Свідок зазначив, що рухався зі швидкістю близько 50 км/год із увімкненим ближнім світлом фар. За словами свідка, після того як він побачив хлопця, який пройшов приблизно половину пішохідного переходу, він почав зменшувати швидкість. Пішохідний перехід свідок помітив на відстані приблизно 30-40 метрів, при цьому транспортні засоби попереду нього не рухалися. Пішохід, зі слів свідка, рухався спокійною ходою, не зупиняючись, прямо по пішохідному переходу. Наїзд на пішохода відбувся в правій смузі руху. Свідок повідомив, що не може вказати, який саме автомобіль здійснив наїзд на пішохода, однак у залі судового засідання він упізнав водія, який здійснив наїзд, вказавши на ОСОБА_12 . Зі слів свідка, наїзд на пішохода було здійснено правою передньою частиною автомобіля, ближче до фари. Потерпілим виявився хлопчик, який перебував без свідомості.
На уточнюючі запитання сторони захисту свідок зазначив, що під'їжджаючи до пішохідного переходу його засліпив проїжджаючий зустрічний автомобіль, тому він помітив пішохода, лише коли той пройшов половину пішохідного переходу.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що того вечора вона разом із хлопцем ОСОБА_15 рухалася на автомобілі «Opel Zafira» у напрямку с. Червона Слобода. Свідок перебувала на передньому пасажирському сидінні. Під'їжджаючи до пішохідного переходу, вони побачили хлопчика та зупинилися, щоб пропустити його. Повернувши голову в бік хлопчика, свідок побачила, як на нього було здійснено наїзд.
На уточнюючі запитання прокурора свідок пояснила, що 24 січня 2025 року близько 17 год. 30 хв. вони рухалися на автомобілі «Opel Zafira» проїзною частиною вулиці Чигиринської в м. Черкаси у напрямку с. Червона Слобода. На той момент була темна пора доби, опади були відсутні, спостерігався легкий туман, дорожнє покриття було вологим, а видимість дороги - недостатньо доброю. Проїзна частина та пішохідний перехід освітлювалися вуличними ліхтарями, міське вуличне освітлення було увімкнене, елементи дороги були видимі. На вказаній ділянці дороги наявні по дві смуги руху в кожному напрямку, а також дорожня розмітка і пішохідний перехід. Перед дорожньо-транспортною пригодою, коли вони під'їжджали до пішохідного переходу, по зустрічній смузі рухалися автомобілі. Свідок зазначила, що ОСОБА_15 рухався з невеликою швидкістю з увімкненим ближнім світлом фар. Пішохід, зі слів свідка, рухався спокійною ходою, не зупиняючись, прямо по пішохідному переходу. Наїзд на пішохода відбувся у правій смузі руху, ближче до бордюру. Свідок повідомила, що не може вказати, який саме автомобіль здійснив наїзд на пішохода, однак зазначила, що це був автомобіль темного кольору, в салоні якого, окрім водія, перебувало ще двоє людей. Також вона зазначила, що внаслідок наїзду пішохода відкинуло за межі правого краю проїзної частини. Зі слів свідка, наїзд було здійснено правою передньою частиною автомобіля, ближче до правого боку. Потерпілим виявився хлопчик, який перебував без свідомості, явних тілесних ушкоджень свідок не помітила.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що 24.01.2025 близько 17 години 27 хвилин разом із напарником ОСОБА_21 рухався на службовому автомобілі «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 (на синьому фоні), по проїзній частині вул. Чигиринської в м. Черкаси у напрямку с. Червона Слобода. У цей момент свідок побачив дорожньо-транспортну пригоду, а саме: як водій транспортного засобу «Hyundai», рухаючись у потоці з іншими автомобілями, обігнав один транспортний засіб та здійснив наїзд на хлопчика.
На уточнюючі запитання прокурора свідок пояснив, що була темна пора доби, опади були відсутні, проте протягом дня періодично випадали опади у вигляді мрячки, у зв'язку з чим дорожнє покриття було вологим. Міське електроосвітлення було ввімкнене, тому проїзна частина дороги та пішохідний перехід освітлювалися, а видимість була достатньою. На вказаній ділянці дороги наявні по дві смуги руху в кожному напрямку, а також дорожня розмітка, зокрема подвійна суцільна та переривчасті лінії. Свідок зазначив, що вони рухалися в правій смузі з увімкненим ближнім світлом фар, з допустимою швидкістю. Перед ним у лівій смузі рухалися два автомобілі. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу транспортні засоби, що рухались попереду почали зменшувати швидкість свого руху, оскільки по пішохідному переходу рухався пішохід, який перетинав проїзну частину. Пішохода свідок побачив коли той перебував посередині зустрічної смуги руху проїзної частини. В цей час, свідок побачив автомобіль, який рухався в правій смузі руху в попутному з ним напрямку, випередив його автомобіль та інші, при цьому не зменшував швидкість свого руху, у тому числі перед пішохідним переходом, та здійснив наїзд на пішохода, який практично завершував переходити проїзну частину. Травмованим виявився хлопчик близько 10 років, який перебував без свідомості.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що 24.01.2025 приблизно о 17 годині 30 хвилин разом із напарником ОСОБА_22 рухався на службовому автомобілі «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_3 , по проїзній частині вул. Чигиринської в м. Черкаси у напрямку населеного пункту Червона Слобода. Не доїжджаючи до пішохідного переходу орієнтовно 100 метрів, свідок побачив, що на ньому відбулося зіткнення автомобіля з пішоходом, після чого вони під'їхали до місця події. Пішоходом виявилася дитина, яка перебувала у непритомному стані; згодом прибула бригада швидкої медичної допомоги та госпіталізувала дитину.
На уточнюючі запитання прокурора свідок пояснив, що того дня була темна пора доби, опади були відсутні, проте протягом дня періодично випадали опади, у зв'язку з чим дорожнє покриття було вологим. Міське електроосвітлення було ввімкнене, тому проїзна частина дороги та пішохідний перехід освітлювалися, а видимість була достатньою. На вказаній ділянці дороги наявні по дві смуги руху в кожному напрямку, а також дорожня розмітка, зокрема подвійна суцільна. Свідок зазначив, що вони рухалися у правій смузі з увімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю близько 50 км/год. Попереду них рухалося декілька автомобілів. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, орієнтовно не доїжджаючи 70-100 метрів, свідок та транспортні засоби, що рухалися попереду, почали зменшувати швидкість руху, оскільки по пішохідному переходу рухався пішохід, який перетинав проїзну частину зліва направо. Пішохода свідок побачив у той момент, коли той перебував посередині зустрічної смуги руху проїзної частини. У цей час свідок побачив автомобіль, який рухався у правій смузі руху в попутному з ним напрямку, випередив його автомобіль та інші транспортні засоби, при цьому не зменшував швидкість свого руху, у тому числі перед пішохідним переходом, та здійснив наїзд на пішохода, який практично завершував перехід проїзної частини. Крім того, свідок зазначив, що водій автомобіля, який здійснив наїзд, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою почав перестроюватися з лівої смуги руху у праву. Також свідок уточнив, що після дорожньо-транспортної пригоди він підходив до автомобіля, який скоїв наїзд на пішохода, та помітив пошкодження лобового скла і вм'ятину на капоті.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що він разом із ОСОБА_24 їхали в автомобілі, яким керував ОСОБА_12 , марки «Hyundai», по вул. Чигиринській у м. Черкаси в напрямку с. Червона Слобода, у правій смузі руху. Точної дати події свідок не пам'ятає, однак зазначив, що це сталося приблизно о 18:00 годині. Свідок повідомив, що він та ОСОБА_24 перебували на задньому пасажирському сидінні та спілкувалися між собою, у зв'язку з чим за дорожньою обстановкою він не стежив. У певний момент він відчув різке гальмування автомобіля та почув удар у праве крило транспортного засобу. Після цього вони вийшли з автомобіля та побачили, що було здійснено наїзд на хлопчика. Свідок підійшов до потерпілого й побачив, що той перебував у тяжкому стані. У цей момент зупинився автомобіль поліції, а позаду них знаходився ОСОБА_12 .
На уточнюючі запитання прокурора свідок пояснив, що номерний знак автомобіля він не пам'ятає, проте зазначив, що транспортний засіб був темного кольору. За кермом перебував ОСОБА_12 , свідок сидів позаду нього, а праворуч від свідка знаходилася ОСОБА_24 . Свідок пригадав, що на момент події була темна пора доби, протягом усього дня йшли опади, у той час була мряка, у зв'язку з чим дорожнє покриття було вологим. Якою була видимість на дорозі, свідок вказати не зміг, оскільки за дорожньою обстановкою не стежив. Свідок зазначив, що на вул. Чигиринській наявна дорожня розмітка у вигляді смуг руху, при цьому дорожнього знаку «Пішохідний перехід» не було. За словами свідка, він не звернув уваги, чи був там пішохідний перехід. ОСОБА_12 рухався з увімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю близько 50 км/год, постійно у правій смузі руху. Також свідок зазначив, що проїзна частина не була освітлена вуличним освітленням. Крім того, свідок повідомив, що не звернув уваги, де саме стався наїзд на пішохода - на пішохідному переході чи ні, однак розмітка пішохідного переходу була наявна. Після дорожньо-транспортної пригоди хлопчик перебував приблизно за півтора метра від пішохідного переходу, збоку. Також свідок зазначив, що ОСОБА_12 рухається вказаною дорогою щоденно.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показала, що вона разом з ОСОБА_12 та її племінником ОСОБА_23 їхали разом з роботи по вул. Чигиринській в с. Червона Слобода. Подія відбулася ввечері, приблизно об 17:30 годині. Була темна пора доби. Вони рухалися в правій смузі руху, ближче до бордюру. Автомобіль нікуди не звертав, постійно рухався прямо, швидкість була невелика. Пам'ятає, що автомобіль різко загальмував, свідок почула звук удару з правого боку автомобіля, і ОСОБА_12 , голосно крикнув. Кого саме було збито свідок не знала, згодом їй сказали, що то був хлопець.
На уточнюючі запитання прокурора свідок пояснила, що транспортним засобом яким керував ОСОБА_12 був синього кольору, марку автомобіля вона не знає. Свідок зазначила, що вона з ОСОБА_23 сиділа на задньому пасажирському сидінні. Момент наїзду на пішохода вона не бачила, причини дорожньо-транспортної пригоди їй не відомі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що з огляду на значний проміжок часу він не пам'ятає, з приводу якої саме події його було залучено як понятого. Разом із тим він зазначив, що подія відбувалася взимку, коли на вулиці його зупинили працівники поліції та запропонували бути понятим, на що він погодився. Безпосередньо самої події свідок не бачив. У його присутності працівниками поліції проводилися певні вимірювання та складався протокол, який він підписав. У судовому засіданні свідку було продемонстровано протокол огляду місця події, з яким він ознайомився та підтвердив, що викладені в ньому відомості відповідають дійсності, а підпис у протоколі належить йому. Порядок проведення зазначеної процесуальної дії свідок не пам'ятає.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_26 пояснив, що він є експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На підставі постанови слідчого ОСОБА_27 було призначено проведення судово-автотехнічної експертизи, за результатами якої складено висновок № 124/25-23 від 28 лютого 2025 року. Експерт зазначив, що відповідно до вихідних даних, наданих у постанові про призначення експертизи, під час дослідження було встановлено порушення водієм ОСОБА_12 вимог пунктів 12.3 та 18.4 Правил дорожнього руху України. Згідно з указаними у постанові вихідними даними, видимість пішохідного переходу та дорожньої розмітки була необмеженою, у зв'язку з чим водій мав можливість бачити пішохідний перехід на відстані 41-45 метрів. Крім того, експерт зазначив, що під час проведення експертизи ним не досліджувався відеозапис з місця події, оскільки в цьому не було необхідності, з огляду на очевидність обставин події. За поясненнями експерта, у даному випадку пішохід переходив проїзну частину дороги у встановленому місці, у напрямку зліва направо, та завершував перехід, при цьому один із транспортних засобів пропускав його. Таким чином, пішохід мав перевагу в русі, оскільки він не вибігав раптово на проїзну частину, не перебігав дорогу та здійснював перехід у дозволеному для цього місці. Експерт зазначив, що небезпеку дорожньому руху в даній ситуації створював саме водій своїми діями, а не пішохід, та повністю підтримав висновки, викладені у складеній ним експертизі.
В цілому, даючи оцінку вказаним показам потерпілої і свідків, суд вважає, що вони є достовірними. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в порядку ст. ст. 65, 66, 95, 96, 352 КПК України тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідків. Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
В судовому засіданні, безпосередньо у порядку ст. 358 КПК України, досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:
- протоколом огляду місця події від 24.01.2025 за місцем вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме поблизу будинку № 60/2 по вулиці Чигиринська в м. Черкаси поблизу перехрестя з вулицею Зелінського, план-схемою та фототаблицею до протоколу огляду;
- постановою про визнання предметів речовими доказами від 24.01.2025, відповідно до якої визнано речовим доказом правий кросівок білого кольору, що поміщено до сейф-пакету № PSP 4351079;
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 24.01.2025, згідно якої визнано речовим доказом автомобіль «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- копією ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.02.2025 року про накладення арешту на автомобіль «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- протоколом огляду від 24.01.2025, а саме відеозапису з системи відеоспостереження «Безпечна Черкащина», який ведеться з електроопори, що на перехресті вул. Чигиринська та вул. Будіндустрії в м. Черкаси, на якому зафіксовано рух пішохода ОСОБА_17 , автомобіля «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та інших транспортних засобів, наїзд автомобіля на пішохода, який рухався по пішохідному переходу;
- протоколом огляду місця події від 31.01.2025 року та фототаблицею до протоколу огляду, згідно якого оглянуто відділення анестезіології КНП «ЧОДЛ ЧОР», де у палаті № 2, на ліжку виявлено труп ОСОБА_17 ;
- висновком експерта № 03-01/251 від 28.02.2025 року, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи трупа малолітнього ОСОБА_17 , смерть останнього настала від сполученої травми голови та кінцівок, з крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, що у перебігу травматичного процесу призвело до набряку-набубнявіння головного мозку, його компресії із вклиненням та до розвитку незворотних змін в речовині - церебромаляції (розм?якшення речовини головного мозку). Що підтверджується характером виявлених при розтині трупа патоморфологічних та дистрофічних змін тканин і органів та описаним у медичній карті клінічним перебігом травматичного процесу. Згідно із даними наданої медичної документації смерть неповнолітнього ОСОБА_17 настала о 19 год. 35 хв. 31 січня 2025 року, що цілком узгоджується із даними отриманими під час експертизи його трупа. При судово-медичній експертизі трупа неповнолітнього ОСОБА_17 , окрім слідів проведення медичних маніпуляцій, виявлено сполученої травми голови та кінцівок, що включає у себе: травму голови, у вигляді: переломів кісток склепіння та основи черепа, із крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку; забою головного мозку, крововиливів в м'які тканини, синця, саден, чисельні садна кінцівок. Вказана травма голови утворилися прижиттєво, незадовго до госпіталізації малолітнього ОСОБА_17 24.01.2025року, на що вказують її морфологічні властивості та описаний у наданій медичній документації клінічний перебіг травматичного процесу. Видова належність ушкоджень, а також їх морфологічні властивості, вказує на їх спричинення тупими предметами. Різноманітний характер та масивність травматичних змін, в сукупності вказують, що в даному випадку мала місце транспортна травма, не виключено обставини якої зазначені у описовій частині постанови. Виявлена у малолітнього ОСОБА_17 сполучена травма голови та кінцівок відповідно до змісту п. 2.1.2. п. 2.1.3. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" - МОЗ України, Київ, 1995, належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Між виявленою малолітнього ОСОБА_17 сполучена травма голови та кінцівок та настанням його смерті, існує прямий причинний зв'язок. З огляду на важкість стану та перебування малолітнього ОСОБА_17 в умовах стаціонару, можливість вживання алкоголю незадовго до настання смерті не можливо.
- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/124-25/1588-ІТ від 11.03.2025, відповідно до якого до моменту дорожньо-транспортної пригоди рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувала в працездатному стані;
- протоколом додаткового огляду відеозапису від 25.02.2025 року, відповідно до якого було встановлено, що початок зменшення швидкості руху легковим автомобілем, що рухається по проїзній частині вул. Чигиринська зі сторони вул. Петра Дорошенка до вул. Будіндустрії, в лівій смузі руху з увімкненим ближнім світлом фар, та наближається до нерегульованого пішохідного переходу через проїзну частину вул. Чигиринська, що позначений відповідною дорожньою розміткою, яка візуалізується при перегляді відеозапису як «Зебра», очевидно візуалізується на 17:27:55 часу відеозапису при перегляді. Наїзд на пішохода, який перетинає проїзну частину вул. Чигиринська по нерегульованому пішохідному переходові зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля відбувається на 17:27:58 часу відеозапису. Таким чином, з моменту, коли в лівій смузі руху по проїзній частині вул. Чигиринська зі сторони вул. Петра Дорошенка в напрямку до вул. Будіндустрії, автомобіль зменшує швидкість руху і надає перевагу в русі пішоходові, і до моменту наїзду автомобіля, який рухається в правій смузі в попутному напрямку на пішохода, проходить час, відповідно до часу відеозапису при перегляді 3 секунди. Крім того, встановлено, що з моменту коли візуалізується безпосереднє наближення легкового автомобіля, що рухається по проїзній частині вул. Чигиринська зі сторони вул. Петра Дорошенка до вул. Будіндустрії, в лівій смузі руху з увімкненим ближнім світлом фар, та наближається до нерегульваного пішохідного переходу через проїзну частину вул. Чигиринська, що позначений відповідною дорожньою розміткою, яка візуалізується при перегляді відеозапису, відбувається потрапляння світла фар вказаного автомобіля на дорожню розмітку, яка візуалізується як «зебра». До моменту наїзду автомобіля, який рухається в сусідній правій смузі руху, на пішохода, вказана дорожня розмітка ще більше освітлюється світлом фар як автомобіля в лівій смузі руху, який в подальшому зупинився, так і світлом фар автомобіля, який рухається в правій смузі руху. Та, за умови руху вказаного автомобіля в правій смузі руху зі швидкістю 50 км/год, що відповідає швидкості 13.9 м/с, з моменту додаткового освітлення дорожньої розмітки, яка візуалізується як «зебра», світлом фар автомобілів як в лівій, так і в правій смугах руху, початок чого чітко візуалізується на 17:27:50 часу відеозапису при перегляді. Автомобіль, що рухається в правій смузі руху знаходиться на відстані 111,2 метра від місця наїзду на пішохода. В лівій смузі руху з увімкненим ближнім світлом фар, та наближається до нерегульованого пішохідного переходу через проїзну частину вул. Чигиринська, а саме на 17:27:55, при перегляді, автомобіль, який рухається в сусідній правій смузі руху, за умови швидкості руху 50 км/год, та відповідно 13.9 м/с, знаходився на 17:27:55 часу відеозапису при перегляді на відстані 41.7 метри від місця наїзду на пішохода;
- висновком судової трасологічної експертизи № СЕ-19/124-25/3236-ТР від 11.03.2025, відповідно до якого на поверхні низу підошви кросівка на праву ногу, наданого на експертизу, виявлено слід зсуву (тертя). Напрямок утворення виявленого сліду зсуву (тертя) на підметковій частину низу підошви кросівка на праву ногу розташований під кутом близько 80 градусів відносно повздовжньої вісі підошви взуття і направлений від внутрішнього до зовнішнього зрізу підошви взуття;
- висновком судової автотехнічної експертизи №124/25-23 від 28.02.2025, відповідно до якого у дорожній обстановці, водій автомобіля «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху. У момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля «Hyundai Lantra Wagon» ОСОБА_12 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_17 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди. У даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Hyundai Lantra Wagon» ОСОБА_12 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху, і, з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди;
- копією ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2025 року, про надання тимчасового доступу до речей та документів;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 11.03.2025 року, відповідно до якого предметом огляду була: завірена копія картки виклику швидкої медичної допомоги № 468 від 24.01.2025; завірена копія картки виїзду швидкої медичної допомоги № 24.01.2025-468; завірена копія картки виклику швидкої медичної допомоги № 24.01.2025-468/1; оптичний носій інформації;
- постановою про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 11.03.2025 року, відповідно до якого визнано речовим доказом: належним чином завірені копії картки виклику швидкої медичної допомоги № 468 від 24.01.2025; завірена копія картки виїзду швидкої медичної допомоги № 24.01.2025-468; завірена копія картки виклику швидкої медичної допомоги № 24.01.2025-468/1; оптичний носій інформації;
- постановою про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 11.03.2025 року, відповідно до якої визнано речовим доказом оптичний носій інформації - диск для лазерних систем зчитування DVD-RW;
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- копією свідоцтва про смерть відповідно до якого ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Судом також досліджені характеризуючі дані ОСОБА_12 , а саме:
- копією паспорта ОСОБА_12 ;
- копією водійського посвідчення ОСОБА_12 ;
- витягом з реєстру Червонослобідської територіальної громади від 24.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_12 з 05.08.2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 13.02.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_12 є особою з інвалідністю ІІ групи;
- копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 471595, згідно якої ОСОБА_12 є особою з інвалідністю ІІ групи;
- копією довідки КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради № 07142 від 11.02.2025, згідно якої ОСОБА_12 під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває;
- копією вимоги від 29.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_12 кримінальної відповідальності не притягувався;
-копією вимоги від 29.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_12 адміністративної відповідальності не притягувався;
- копією довідки-характеристики № 615/12-19 від 04.03.2025 року, виданою виконавчим комітетом Слобідської сільської ради, відповідно до якої ОСОБА_12 за місцем проживання скарг від сусідів не надходило, відносини в родині та з односельчанами задовільні;
- характеристикою виданою за місцем роботи ОСОБА_12 , відповідно до якої він характеризується позитивно;
- копією посвідчення ОСОБА_28 , відповідно до якого останній призначено державну соціальну допомогу;
- копією паспорта ОСОБА_28 ;
- копією ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2025 року, про застосування відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, із можливістю внесення застави;
- копією довідки про звільнення серії ЧРК № 11535, відповідно до якої ОСОБА_12 06.02.2025 року, звільнений з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», на підставі внесення застави в сумі 121 120,00 грн.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011 визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до положень статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно усталеної судової практики, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих стороною обвинувачення доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи.
Суд, визнаючи доказ недопустимим з посиланням на статтю 87 КПК України, має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК України має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права та свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.
Разом з тим, слід зазначити, що такі обставини у даному кримінальному провадженні судом не встановлені. Не наведено їх і захисником у своїх доводах.
Така позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду (постанови Верховного Суду у справах №№426/22634/18, 137/1335/20).
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_12 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_12 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Під час судового розгляду, прокурором, який здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 подано в інтересах держави в особі: Національної служби здоров'я України до ОСОБА_12 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення в сумі 7870 грн. 03 коп.
Вирішуючи даний позов, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N? 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N? 545 від 16.07.1993.
Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
У зв'язку з отриманими травмами, потерпілий ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доставлений до КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» для надання необхідної медичної допомоги.
Відповідно до довідки КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 03.04.2025 № 203/01-14 ОСОБА_17 знаходився на стаціонарному лікуванні у ортопедо-травматологічному відділенні з 24.01.2025 по 31.01.2025, а саме: 7 ліжко-днів, вартість одного ліжко-дня становила 1124, 29 грн, загальна вартість лікування становила 7 870,03 грн.
Витрати на лікування здійснювалися за фінансуванням Національної служби здоров'я України, згідно договору на медичне обслуговування НСЗУ від 08.02.2025 №1378-E125-P000.
Витрати лікарняного закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення ОСОБА_12 не відшкодовані.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, в силу вищевказаних правових норм, витрати, понесені лікувальним закладом на лікування потерпілого ОСОБА_17 підлягають стягненню з ОСОБА_12 , а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд, згідно з вимогами ст.ст.65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Щодо наявності пом'якшуючих покарання обставин слід врахувати таке.
У постанові від 18.09.2019 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №166/1065/18) вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Матеріалами провадження стверджується, що обвинувачений намагався частково відшкодувати потерпілій матеріальні збитки, що підтверджено показами самої потерпілої. Але в подальшому з потерпілою не намагався примиритись та відшкодувати завдану шкоду.
З огляду на наведене, відповідно до ст. 66 КК України, суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття. Інших обставин, що пом'якшували покарання в ході судового розгляду не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, але з необережною формою вини, вчинений у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, тобто джерела підвищеної небезпеки, а також тяжкість наслідків, які настали в результаті скоєного правопорушення та які є незворотніми, оскільки призвели до загибелі дитини; характеризується виключно з позитивної сторони; раніше не судимого, маючого на утриманні повнолітню дитину-інваліда, працюючого та маючого 2 групу інвалідності; його відношення до скоєного; відсутність обставин, що пом'якшують покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; в момент ДТП був у тверезому стані; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, і на підставі викладеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_12 покарання пов'язане з реальним позбавленням волі, але не в максимальному розмірі визначеному санкцією ч.2 ст.286 КК України оскільки, на думку суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства.
Суд звертає увагу на позицію державного обвинувача та потерпілої, які наполягали на найсуворішій мірі покарання.
Разом з тим, суд враховує, що така позиція потерпілої сторони у судових засіданнях не є обов'язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги. Справедливість покарання повинна визначатись з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин. Покарання має відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що до вчинення даного необережного злочину обвинувачений не був помічений у будь-яких інших протиправних діях, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягувався.
Також суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_12 з огляду на таке.
Виходячи зі змісту ст. 69 КК України, призначення більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Суд не застосовує до ОСОБА_12 положення ст.69 КК України, оскільки відсутні декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, щоб дало можливість суду призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, на підставі ст.69 КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У межах реалізації дискреційних повноважень суд вправі застосувати ст. 75 КК України та звільнити особу від відбування покарання з випробуванням за наявності передбачених цією статтею обов'язкових умов та достатніх підстав для висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання.
Однак, суд, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, вважає неможливим застосувати вищезгадані вимоги КК України до ОСОБА_12 , оскільки дії останнього призвели до загибелі дитини.
Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами слід зазначити наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.
З урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що наїзд на потерпілого ОСОБА_17 був скоєний на пішохідному переході, обладнаному відповідними знаками дорожнього руху, діючи всупереч до вимог пункту 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілого ОСОБА_17 отримано тілесні ушкодження від яких настала його смерть, суд вважає за необхідне при призначенні покарання ОСОБА_12 , крім основного покарання, застосувати також додаткове покарання - у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
Призначення ОСОБА_12 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Запобіжний захід у вигляді застави з покладення обов'язків, визначений відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2025 року - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Після вступу вироку в законну силу, повернути заставодацю ОСОБА_29 , код платника НОМЕР_5 , розмір застави, визначений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2025 року за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень, сплачена згідно квитанції від 05.02.2025 року, банк отримувач: Держказначейська служба України, м.Київ; отримувач: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 26261092;, призначення платежу - внесення застава за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа 712/977/25, шляхом перерахування суми застави в розмірі 121120 грн. на банківський рахунок заставодавця ОСОБА_29 .
Відповідно до вимог ст.124 КПК України, стягнути із ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати: за проведення судової автотехнічної експертизи від 28.02.2025 № 124/25-23 в сумі 6 785, 28 грн.; за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 11.03.2025 № СЕ-19/124-25/1588-ІТ в сумі 3 183, 60 грн.; за проведення трасологічної експертизи від 11.03.2025 № СЕ-19/124-25/3236-ТР в сумі 4 775, 40 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.
Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.
Враховуючи викладене, необхідно скасувати арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.02.2025 року, на автомобіль Hyundai Lantra Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений в ході огляду місця події від 24.01.2025 року та поміщений на тимчасове зберігання на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, який знаходився під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , належить ОСОБА_30 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 .
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100,118,126,369-371, 374,615 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_12 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Зарахувати в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 25.01.2025 року по 06.02.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання.
Запобіжний захід у вигляді застави з покладення обов'язків, визначений відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2025 року - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Після вступу вироку в законну силу повернути заставодацю ОСОБА_29 , код платника НОМЕР_5 , розмір застави, визначений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2025 року за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень, сплачена згідно квитанції від 05.02.2025 року, банк отримувач: Держказначейська служба України, м.Київ; отримувач: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 26261092;, призначення платежу - внесення застава за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа 712/977/25, шляхом перерахування суми застави в розмірі 121120 грн. на банківський рахунок заставодавця ОСОБА_29 .
Стягнути із ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати:
за проведення судової автотехнічної експертизи від 28.02.2025 № 124/25-23 в сумі 6 785, 28 грн.;
за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 11.03.2025 № СЕ-19/124-25/1588-ІТ в сумі 3 183, 60 грн.;
за проведення трасологічної експертизи від 11.03.2025 № СЕ-19/124-25/3236-ТР в сумі 4 775, 40 грн.
Цивільний позов прокурора Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Національної служби здоров'я України до ОСОБА_12 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення в сумі 7870 грн. 03 коп. - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України 001068697, РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ,) на користь Національної служби здоров'я України (проспект Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, Отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України(ел.адм.подат.), Рахунок: UA978999980313080115000026011) кошти в сумі 7 870, 03 грн, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_17 .
Скасувати арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.02.2025 року, на автомобіль Hyundai Lantra Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений в ході огляду місця події від 24.01.2025 року та поміщений на тимчасове зберігання на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, який знаходився під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , належить ОСОБА_30 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 .
Речові докази, а саме:
- автомобіль «Hyundai Lantra Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває на зберіганні на території спеціального майданчика тимчасового зберігання транспортних засобів Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - після вступу вироку в законну силу повернути власнику чи законному володільцю;
- кросівок білого кольору передано на зберігання до камери речових доказів слідчого управління ГУНП в Черкаській області - знищити після вступу вироку в законну силу;
- належним чином завірені копії картки виклику швидкої медичної допомоги № 468 від 24.01.2025; карти виїзду швидкої медичної допомоги № 24.01.2025-468; карти виїзду швидкої медичної допомоги № 24.01.2025-468/1; оптичний носій інформації - диск для лазерних систем зчитування DVD-R, об'ємом 4,7 GB, на якому містяться аудіозаписи виклику на лінію «103» від 24.01.2025 - приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- оптичний носій інформації - диск для лазерних систем зчитування DVD-RW об'ємом 4,7 GB, на якому містяться аудіозаписи повідомлень під назвами: «Звук № 2 приєднано до ЄО 5253», «Звук №1 ДТП ЄО5253», «Звук ДТП ЄО 5286 лікарня», які надходили на лінію «102», з приводу виклику працівників поліції по факту даної дорожньо-транспортної пригоди - приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- оптичний носій інформації - лазерний диск «Axent CD-R» з відеозаписом
з камер відеоспостереження, які охоплюють проїзну частину вулиці Чигиринська, поблизу будинка №60/2 в місті Черкаси та на якому було зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди - приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1