Справа № 569/20641/25
09 лютого 2026 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та причіп одноосьовий марки «ТАПЗ», р.н. НОМЕР_1 , д.р. 24.05.2008; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та причіп одноосьовий марки «ТАПЗ», р.н. НОМЕР_1 , д.р. 24.05.2008; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та причіп одноосьовий марки «ТАПЗ», р.н. НОМЕР_1 , д.р. 24.05.2008.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заявлені позовні вимоги визнали, вважають позов про поділ спільного майна таким, що підлягає до задоволення. Крім того, просять вирішити питання про повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 1982 року.
Дана обставина підтверджується дослідженою в судовому засіданні кс.копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданим 09 жовтня 1982 року Малинською сільською радою Березнівського району Ровенської області з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 09 жовтня 1982 року, про що зроблено запис за №14. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_4 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року по цивільній справі №569/18250/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позов задоволено; шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили та ніким з учасників судового процесу не оскаржувалося.
В період шлюбу за спільні кошти, сторони по справі придбали нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та рухоме майно, а саме причіп одноосьовий марки «ТАПЗ», р.н. НОМЕР_1 , д.р. 24.05.2008.
Дана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
договором купівлі-продажу квартири від 25 жовтня 2018 року, посвідченого Стафійчук С.Є., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №586 з якого вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець), уклали договір про таке:
п.1.1. За цим договором продавці зобов'язуються передати квартиру АДРЕСА_1 , у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти квартиру та оплатити її ціну у розмірі та у порядку, встановленому цим договором;
п.1.3. Квартира, що відчужується, трикімнатна, загальною площею 66,3 (шістдесят шість цілих три десятих) кв.м., житловою площею 39,1 (тридцять дев'ять цілих одна десята) кв.м.;
п.2.1. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 547005 грн. 98 коп., які покупець сплатив продавцям до підписання цього договору. Розрахунок за даним договором здійснено до укладення даного договору у відповідності до діючого законодавства України;
п.5.2. До відома сторін нотаріусом доведено зміст заяви дружини покупця гр. ОСОБА_1 про згоду на укладення та підписання цього договору, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено Стафійчук С.Є., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 25.10.2018 за № 585.
З дослідженого в судовому засідання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 142744843, дата та час формування: 25.10.2018, сформованого: приватним нотаріусом Стафійчук С.Є., Рівненський міський нотаріальний округ, Рівненська обл. вбачається наступна актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1473949756101; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: так; опис об'єкта: загальна площа (кв.м.): 66,3, житлова площа (кв.м.): 39,1, опис: трикімнатна; адреса: АДРЕСА_2 ; номер об'єкта в РПВН: 1543503. Актуальна інформація про право власності: номер запису про право власності: 28551741; дата та час державної реєстрації: 25.10.2018; державний реєстратор: приватний нотаріус Стафійчук Світлана Євгеніївна, Рівненський міський нотаріальний округ, Рівненська обл.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 586, виданий 25.10.2018, видавник: Стафійчук С.Є., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власники: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4 виданий 18.02.1999, видавник: Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, країна громадянства: Україна.
З дослідженої в судовому засіданні довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні АДРЕСА_2 вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 29.10.2018; ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_5 , дата реєстрації 25.10.2018.
З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого ВРЕР ДАІ м.Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області вбачається, що причіп одноосьовий, марки ТАПЗ, модель 738, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1964 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 зареєстрований за ОСОБА_2 .
В судовому засіданні позивач та відповідач не заперечили та ствердили факт придбання вищезазначеного майна у період перебування їх у шлюбі.
Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як регламентує стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми закону також свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження N 14-325цс18), від 08 грудня 2021 року у справі N 369/10153/16-ц (провадження N 61-4121св21).
Зі змісту п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Отже, придбані сторонами під час шлюбу квартира АДРЕСА_1 та причіп одноосьовий марки «ТАПЗ», р.н. НОМЕР_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тобто є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, повністю визнаними відповідачем, а тому вони підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки до початку судового розгляду справи по суті відповідач заявив про повне визнання заявлених позивачкою позовних вимог, тому суд вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1687,50 грн.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,18,12,263,264,265,268,
273,354 ЦПК України, ст.ст.15,16,372 ЦК України, ст.ст.57,60,68,70 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задоволити.
Визнати квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м.) та причіп одноосьовий (марки ТАПЗ, модель 738, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1964 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ) спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 право власності на частину майна, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м.) та причіп одноосьовий (марки ТАПЗ, модель 738, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1964 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ).
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на частину майна, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м.) та причіп одноосьовий (марки ТАПЗ, модель 738, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1964 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ).
Право спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м.) та причіп одноосьовий (марки ТАПЗ, модель 738, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1964 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ) - припинити.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає: 605,60 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 1.326684613.1 від 26 вересня 2025 року та 1081,90 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 1.352742139.1 від 13.10.2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов