Справа № 592/12351/21
Провадження № 1-кп/592/68/26
02 лютого 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 12021200480001480, відомості за яким 08.07.2021 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юнаківка, Сумського р-ну, Сумської обл. , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який тимчасово ніде не працює, який має професійно-технічну освіту, вдівця, який має на утриманні малолітню дитину: дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, раніше не судимого, військовозобов'язаного, РНОКПП НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_10 ,
представника потерпілого: адвоката ОСОБА_11 , -
08.07.2021 близько 11:25, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, викликаного канабіноїдами, підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 253 від 08.07.2021, ОСОБА_5 керував власним автомобілем “ВАЗ-21112» , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Рухаючись по вул. Ковпака в м. Суми у напрямку вул. Чернігівської, в районі перехрестя з вул. Романа Атаманюка, ОСОБА_5 знехтував мірами безпеки дорожнього руху, перевищив допустиму в населених пунктах швидкість руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, завчасно не зменшив швидкість та не зупинився для того, щоб надати перевагу в русі пішоходу та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у виді: поєднана краніо-торако-скелетна травма, ЗЧМТ, забій головного мозку, закритий перелом скроневої кістки з переходом на крило клиноподібної кістки справа, перелом лицевого черепа, епідуральна гематома скроневої ділянки справа, ЗТГК, закриті переломи 3-8 ребер справа зі зміщенням, травматичний зсілий гемоторакс справа, компресійний ателектаз правої легені, ЛН II ст. , відкритий уламковий перелом дистальної третини діалізів обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 727 від 13.09.2021, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/119-21/10874- ІТ від 23.09.2021, ОСОБА_5 , під час керування автомобілем “ВАЗ-21112» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, введених в дію з 01.01.2002, передбачених пунктами: п/п “а» п. 2.9. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися щоб дати дорогу пішоходам для яких може бути створена перешкода чи небезпека; п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Порушення п. п. 12.4. , 18.1. Правил дорожнього руху, допущені водієм ОСОБА_5 , знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали. Дії водія ОСОБА_5 з порушення Правил дорожнього руху умисні, а форма вини щодо наслідків, що настали, необережна (злочинна самовпевненість) . Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що виразилося в порушенні вимог п/п “а» п. 2.9. , п. п. 12.4. , 18.1. Правил дорожнього руху під час керування 08.07.2021 близько 11:25 автомобілем “ВАЗ-21112» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Ковпака в м. Суми, в районі перехрестя з вул. Романа Атаманюка, що призвело до наїзду на ОСОБА_12 та заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, визнав повністю та пояснив суду про те, що у вчиненому він щиро кається. Також обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду про те, що 08.07.2021 він дійсно порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, які заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Він просив суд суворо його не карати та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Цивільні позову він визнав.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у суворій відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи “Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, які заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
При цьому суд керувався принципом “поза розумним сумнівом» , зміст якого сформульований в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі “Кобець проти України» . Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_320#Text) .
Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 , згідно ч. 6 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009, № 11 від 06.11.2009) , згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан, тощо (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03#Text) .
Як особа обвинувачений ОСОБА_5 характеризується наступним чином.
Є особою молодого віку (т. 1 а. п. 1, 133, 228) .
Має постійне місце реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а. п. 1, 134, 202, 230) .
Має тимчасове проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а. п. 44) .
Раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягався (т. 1 а. п. 1, 136) .
Позитивно характеризується за колишнім місцем проживання (т. 1 а. п. 138) .
Згідно довідці комунального некомерційного підприємства Сумської міської ради “Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» № 406 від 14.09.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т. 1 а. п. 139) .
Згідно довідці комунального некомерційного підприємства Сумської міської ради “Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» № 406 від 14.09.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (т. 1 а. п. 140) .
Має на утриманні малолітню дитину: дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 03.04.2024 має статус внутрішньо переміщеної особи (т. 1 а. п. 141, 225, 226, т. 2 а. п. 38-43) .
Проживав з 01.08.2009 в офіційному зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на теперішній час вдівець (т. 1 а. п. 142, 224, 231-234, т. 2 а. п. 34-37) .
Проходив службу в Збройних Силах України, був призваний по мобілізації 20.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 у військову частину НОМЕР_3 (т. 1 а. п. 227, 248, 250, т. 2 а. п. 7-35, 52, 53, 58-63) .
Має реєстраційний номер облікової картки платника податку (РНОКПП) НОМЕР_1 (т. 1 а. п. 1, 228, 229) .
Має статус внутрішньо переміщеної особи з 10.03.2025 (т. 2 а. п. 44)
Має вкрай незадовільний стан здоров'я у зв'язку з отриманням бойових поранень (т. 2 а. п. 46-51, 54-57, 64-97) .
Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.
Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009, № 11 від 06.11.2009) , згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) .
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття; - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; - добровільне часткове відшкодування завданого збитку; - вчинення винною особою кримінального правопорушення вперше; - повне визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - щире каяття обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні кримінального правопорушення.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що таке сприяння є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Сприяння розкриттю кримінального правопорушення здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою протиправну діяльність та/або про таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - добровільне часткове відшкодування завданого збитку обґрунтовується тим, що це вчинюється за власною волею та переконанням особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, або за її дорученням (ініціатива може виходити і від інших осіб, наприклад, родичів, потерпілого) чи на її прохання іншими особами, після вчинення кримінального правопорушення, але до постановлення обвинувального вироку суду, шляхом активних дій, направлених на відшкодування завданого кримінальним правопорушенням збитку або усунення заподіяної шкоди, задоволення обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб. Позитивна посткримінальна поведінка особи, направлена на усунення негативних наслідків кримінального правопорушення, створює підстави для поблажливого ставлення до цієї особи з боку суду і, відповідно, для пом'якшення покарання.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - вчинення винною особою кримінального правопорушення вперше при призначенні покарання обґрунтовується тим, що це може свідчити про відсутність у винної особи стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи. Крім того, суд враховує положення абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009, № 11 від 06.11.2009) , згідно якому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили кримінальне правопорушення.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було.
Крім того, суд бере до уваги положення абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009, № 11 від 06.11.2009) , із змісту якого вбачається, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03#Text) .
Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. На підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, суд бере до уваги положення абз. абз. 1-4 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009, № 11 від 06.11.2009) , із змісту яких вбачається, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за дане кримінальне правопорушення, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо. З підстав, зазначених в ч. 1 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України як обов'язкове (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03#Text) .
Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, враховуючи наявність п'яти обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, згідно ст. 66 КК України, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, беручи до уваги думку прокурора ОСОБА_7 , думку обвинуваченого ОСОБА_5 , думку захисниці обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10 , думку потерпілого ОСОБА_12 , викладену в його письмовій заяві від 22.02.2022, в якій він просив призначити обвинуваченому ОСОБА_14 покарання, не пов'язане із реальним позбавленням волі (т. 1 а. п. 164) , суд дійшов висновку про доцільність, можливість та необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінального правопорушення, у виді пробаційного нагляду, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України. Строк пробаційного нагляду суд визначає залежно від тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням наявності п'яти обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України.
Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_5 слід обчислювати з дня його постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, на підставі ст. 49-2 КВК України.
Крім того, вважаю за необхідне взяти до уваги наступне.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.09.2021 у справі № 592/12234/21, провадження № 1-кс/592/5776/21 клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу було задоволено. Було ухвалено застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , в період доби з 22:00 до 06:00 до 12.11.2021 включно. Було ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок прибувати за кожною вимогою до слідчого. Було ухвалено визначити строк дії ухвали слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу та покладення обов'язків на підозрюваного до 12.11.2021 включно. Було ухвалено роз'яснити підозрюваному, що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту було постановлено передати для виконання Сумському РУП ГУНП в Сумській області для негайної постановки на облік підозрюваного, про що необхідно повідомити слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_15 . Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Виконання ухвали було постановлено покласти на слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_15 . Копію ухвали негайно після проголошення вручити слідчому, підозрюваному, прокурору. На підставі ч. 4 ст. 535 КПК України слідчому повідомити слідчого суддю, який постановив ухвалу, про її виконання. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набрала законної сили 27.09.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99902930, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99938445) (т. 1 а. п. 5, 7, 11, 24, 128, 129, т. 2 а. п. 173-176) .
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Таким чином, у відповідності до ч. 6 ст. 181 КПК України, ухвала слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.09.2021 у справі № 592/12234/21, провадження № 1-кс/592/5776/21 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний припинила свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, оскільки закінчився строк дії цієї ухвали слідчого судді.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 недоцільно обирати.
Крім того, вважаю за необхідне взяти до уваги наступне.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2021 у справі № 592/8571/21, провадження № 1-кс/592/4214/21 клопотання старшого слідчого СВ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_15 про арешт тимчасово вилученого майна було задоволено. Було ухвалено накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: на автомобіль “ВАЗ-21112» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.11.2020, належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Було ухвалено автомобіль зберігати на території спеціального майданчика ГУНП в Сумській області, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, буд. 16-А, для його збереження без доступу сторонніх осіб. Після проведення відповідних експертиз та необхідних слідчих дій щодо цього майна, було ухвалено повернути автомобіль “ВАЗ-21112» , реєстраційний номер НОМЕР_2 власнику ОСОБА_5 під відповідальне зберігання. Ухвала підлягає негайному виконанню. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Ухвала набрала законної сили 26.07.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98250323) (т. 1 а. п. 4, 6, 7, 28-30, 125, т. 2 а. п. 171, 172) .
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 із змінами, внесеними згідно із Законом № 222-VII від 18.04.2013) .
Отже, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2021 у справі № 592/8571/21, провадження № 1-кс/592/4214/21, слід скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (т. 1 а. п. 4, 6, 143) .
Що стосується документально підтверджених процесуальних витрат у справі на залучення експерта, згідно довідці № СЕ-19/119-21/8272-ІТ від 28.07.2021, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 1716,20 грн. , згідно довідці № СЕ-19/119-21/10874-ІТ від 23.09.2021, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи в сумі 2059,44 грн. , то суд дійшов наступного висновку (т. 1 а. п. 3, 6, 127, 132) .
Із змісту п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України вбачається, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Дана стаття встановлює перелік витрат, які входять до складу процесуальних витрат. Процесуальними витратами є витрати, які здійснюють учасники кримінального провадження (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України) у зв'язку з їх участю у кримінальному провадженні. Перелік витрат, який міститься в ст. 118 КПК України, є вичерпним. Інші види витрат не належать до складу процесуальних і відповідно не підлягають компенсації (ст. 124 КПК України) .
Згідно ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого) , за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення. У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо розподілу і порядку сплати процесуальних витрат вирішується у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 126 КПК України) відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень КПК України» № 1104 від 19.11.2012 року (із змінами) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-п#Text) .
Разом з тим, за наявності обставин, зазначених в ч. 1 ст. 119 КПК України, суд за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого чи потерпілого має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк. Ця ухвала суду може стосуватися виключно витрат, зазначених в ст. 118 КПК України. Поняття майнового стану, вживане в ч. 1 ст. 119 КПК України, в контексті вирішення питання про зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат слід тлумачити максимально широко, враховуючи, зокрема, наявність у відповідної особи на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, інших непрацездатних родичів чи членів сім'ї, інвалідність особи, розмір пенсії по інвалідності тощо. Також суд при вирішенні питань, зазначених в ст. 119 КПК України, має зважити на сукупний дохід сім'ї, кількість працюючих в ній тощо.
У відповідності до ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Отже, згідно ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат за допомогою вироку суду або ухвали. Зважаючи на зміст ст. ст. 119, 126 КПК України, можливо дійти висновку про те, що вирішення питань щодо процесуальних витрат може здійснюватися як шляхом постановлення ухвали, якою закінчується кримінальне провадження (наприклад, ухвала щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності) , так і в ухвалі, яка виноситься в ході судового розгляду (зокрема, при вирішенні питання про зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати процесуальних витрат на визначений строк, в тому числі до ухвалення судового рішення (ст. 119 КПК України) ) . При цьому суд має чітко і конкретно визначити, на кого покладаються ці витрати, в якому розмірі й які саме витрати, порядок їх сплати (якщо їх було відстрочено чи розстрочено) . Якщо ці питання вирішуються під час ухвалення вироку, вони повинні бути викладені в його резолютивній частині (ст. 374 КПК України) .
Із змісту абз. 6 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України вбачається, що у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення щодо процесуальних витрат.
Таким чином, враховуючи вкрай скрутний майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за доцільне звільнити його від оплати процесуальних витрат повністю, а відповідні витрати, а саме: документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № СЕ-19/119-21/8272-ІТ від 28.07.2021, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 1716,20 грн. , згідно довідці № СЕ-19/119-21/10874-ІТ від 23.09.2021, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи в сумі 2059,44 грн. , слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Директором Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_16 06.10.2021 до ОСОБА_5 був пред'явлений цивільний позов (у порядку ст. 128 КПК України) про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_5 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (отримувач: ГУК у Сумській області/Сумська обл. /24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37970404, рахунок отримувача UA558999980314050544000018001, призначення платежу “Інші надходження» ) кошти у розмірі 781,15 грн. , витрачені КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 (т. 1 а. п. 43-50) .
Виконуючою обов'язки директора КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_17 06.10.2021 до ОСОБА_5 був пред'явлений цивільний позов (у порядку ст. 128 КПК України) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_5 на користь КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» (р/р 583375680000026005300929424 в Філії Сумського обласного управління АТ “Ощадбанк» , ЄДРПОУ 0200038 ) кошти у сумі 67292,28 грн. , витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 (т. 1 а. п. 51-55) .
Потерпілим ОСОБА_12 19.11.2021 до цивільних відповідачів: ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» був пред'явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст. 128 КПК України) , в якому він просив: 1. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд.31, ідентифікаційний номер юридичної особи 31650052) на користь ОСОБА_12 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , розрахунковий рахунок отримувача IBAN: НОМЕР_6 , банк одержувача: АТ КБ “ПриватБанк» , МФО банку: 305299, картковий або особовий рахунок: НОМЕР_7 ) страхове відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральну шкоду в сумі 138180,00 грн. . 2. Стягнути з ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_12 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , розрахунковий рахунок отримувача IBAN: НОМЕР_6 , банк одержувача: АТ КБ “ПриватБанк» , МФО банку: 305299, картковий або особовий рахунок: НОМЕР_7 ) моральну шкоду в сумі 250000,00 грн. . 3. Вирішити питання розподілу судових витрат (т. 1 а. п. 65-77, 98, 99, 147) .
Крім того, суд бере до уваги положення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31.03.1989 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду № 13 від 25.12.1992 року, № 12 від 03.12.1997 року) , згідно яким при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України. Вирішуючи при ухваленні вироку питання про відшкодування шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89#Text) .
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, суд вважає за доцільне, можливе та необхідне: 1. Цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 (у порядку ст. 128 КПК України) про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, слід задовільнити та слід стягнути з ОСОБА_5 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (отримувач: ГУК у Сумській області/Сумська обл. /24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37970404, рахунок отримувача UA558999980314050544000018001, призначення платежу “Інші надходження» ) кошти у розмірі 781,15 грн. , витрачені КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 . 2. Цивільний позов КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_5 (у порядку ст. 128 КПК України) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, слід задовільнити та слід стягнути з ОСОБА_5 на користь КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» (р/р 583375680000026005300929424 в Філії Сумського обласного управління АТ “Ощадбанк» , ЄДРПОУ 0200038 ) кошти у сумі 67292,28 грн. , витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 . 3. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до цивільних відповідачів: ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст. 128 КПК України) , слід задовільнити частково та слід стягнути з ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_12 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , розрахунковий рахунок отримувача IBAN: НОМЕР_6 , банк одержувача: АТ КБ “ПриватБанк» , МФО банку: 305299, картковий або особовий рахунок: НОМЕР_7 ) моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 615 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50-52, 63, 65, 66, 69, 75, 76, 286-1 КК України, -
Визнати ОСОБА_5 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 03 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_5 обчислювати з дня його постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, на підставі ст. 49-2 КВК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2021 у справі № 592/8571/21, провадження № 1-кс/592/4214/21, скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Речові докази по справі, а саме: на автомобіль “ВАЗ-21112» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.11.2020, належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика ГУНП в Сумській області, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, буд. 16-А, - звернути в рахунок погашення цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 .
Цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 (у порядку ст. 128 КПК України) про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, задовільнити та стягнути з ОСОБА_5 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (отримувач: ГУК у Сумській області/Сумська обл. /24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37970404, рахунок отримувача UA558999980314050544000018001, призначення платежу “Інші надходження» ) кошти у розмірі 781,15 грн. , витрачені КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 .
Цивільний позов КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_5 (у порядку ст. 128 КПК України) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовільнити та стягнути з ОСОБА_5 на користь КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня» (р/р 583375680000026005300929424 в Філії Сумського обласного управління АТ “Ощадбанк» , ЄДРПОУ 0200038 ) кошти у сумі 67292,28 грн. , витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_12 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до цивільних відповідачів: ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст. 128 КПК України) , задовільнити частково та стягнути з ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_12 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , розрахунковий рахунок отримувача IBAN: НОМЕР_6 , банк одержувача: АТ КБ “ПриватБанк» , МФО банку: 305299, картковий або особовий рахунок: НОМЕР_7 ) моральну шкоду в сумі 100000,00 грн. .
Звільнити ОСОБА_5 від оплати процесуальних витрат повністю, а відповідні витрати, а саме: документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № СЕ-19/119-21/8272-ІТ від 28.07.2021, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 1716,20 грн. , згідно довідці № СЕ-19/119-21/10874-ІТ від 23.09.2021, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи в сумі 2059,44 грн. , компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ковпаківський районний суд м. Суми, який постановив вирок.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_18