Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1419/25
Провадження № 1-кс/499/17/26
Іменем України
04 лютого 2026 року селище Іванівка
Слідчий суддя Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої - ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 розглянувши клопотання старшої слідчої відділення № 1 слідчого відділу Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162260000606 від 08.11.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 та клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 на домашній арешт,-
В провадження слідчого судді надійшло клопотання старшої слідчої відділення № 1 слідчого відділу Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162260000606 від 08.11.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК У країни про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 08.11.2025 00:05, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, у приміщенні кухні, будинку АДРЕСА_1 , між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона спільно проживала, але не перебувала у шлюбі, що перебували у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, у ході якої ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин викликаних сваркою, виник раптовий злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_5 з метою реалізації свого раптового, злочинного умислу направленого на умисне заподіяння смерті ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 , та свідомо допускаючи їх настання, керуючись мотивом неприязного відношення, яке склалося незадовго до події, ОСОБА_5 схопила зі столу кухонний ніж, та утримуючи його в правій руці, умисно нанесла ОСОБА_7 цим ножем не менше трьох ударів в область лівої частини грудної клітини, та правого плеча у верхній третині, спричинивши Останньому прохідне колото - різане поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням шостого лівого ребра, серцевої сорочки, передньої стінки, лівого шлуночка серця і нижньої частини лівої легені, від яких останній помер на місці події.
Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
За результатами проведення досудового розслідування, 08.11.2025 о 15:33 годині письмово повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Одеса, громадянку України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 29.12.2025 відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» по 08 лютого 2026 року включно.
В клопотанні слідча посилалася на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваній за інкримінований злочин, а також наявність ризиків передбачених: п. 1 ч. 1 ст. 177КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду;- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні;- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином неможливість застосування іншого запобіжного заходу.
Ураховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, слідча вважала, що запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Захисник підозрюваної ОСОБА_6 подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 та обґрунтувала його наступними обставинами.
Посилалась, що 29.12.2025 року ухвалою Іванівського районного суду Одеської області продовжено ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.02.2026 року та при продовженні вказаного запобіжного заходу суд, як обставини події, врахував наступне: убивство сталося коли ОСОБА_5 та ОСОБА_7 «перебували» у стані алкогольного сп'яніння; умисел на убивство у ОСОБА_5 виник на ґрунті «раптово виниклих» неприязних відносин; ОСОБА_8 нанесла удари ОСОБА_7 «усвідомлюючи» небезпечний характер своїх дій, «передбачаючи» можливість настання його смерті і «свідомо її допускаючи», «схопила» зі стола ніж, яким «умисно» нанесла удари ОСОБА_7 . Як ризики, передбачені ст. 177 КПК України, судом враховано наступне: обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 115 КК України; віднесення правопорушення до категорії особливо тяжких; наявність у ОСОБА_5 закордонного паспорту; можливість незаконно впливати на потерпілого і свідків; можливість переховуватись від органів досудового розслідування і суду; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наявність у підозрюваної двох малолітніх дітей, родини та відсутність попередніх судимостей суд визнав недостатніми для застосування менш суворого запобіжного заходу.
На цей час сторона захисту посилається, що підстави для застосування найбільш суворого виду запобіжного заходу змінилися та посилаються, що обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 115 КК України спростовується протоколом огляду аудіофайлів від 07.12.2025 (копія на 4 арк. додається), на яких зафіксовано розмову між ОСОБА_5 і оператором служби 103. Зокрема, ОСОБА_5 заявила про те, що «вона господарювала, коли на неї напав чоловік, побив її, і вона, захищаючись від нього, вдарила його ножем». Одразу після події ОСОБА_5 звернулася за допомогою лікарів, повідомила, що захищалася від нападу; не знала куди била; била бо боялася що чоловік її вб'є; благала про пришвидшення приїзду медиків; намагалася самостійно надати допомогу попри відсутність досвіду і боязні чоловіка; сподівалася на сприятливіші наслідки для чоловіка навіть після завершення віддаленого надання допомоги оператором служби 103. Особливу увагу заслуговують заяви ОСОБА_5 оператору служби 103 про те, що вона не знає в якій частині тіла у потерпілого ушкодження. Це спростовує твердження органу досудового розслідування про умисність її дій і їх направлення на убивство потерпілого: законослухняна людина, без досвіду кримінального минулого, викликаючи медиків для допомоги, безпосередньо після події, не могла би надати інші дані, крім тих, які для неї були об'єктивними. Допитана 08.11.2025 як підозрювана, ОСОБА_5 показала про конфлікт, який напередодні допиту спровокував батько її дітей, в ході якого вона, захищаючись від його погроз убивством, ударила його ножем (копія на 3 арк. додається). У ході проведеного 11.11.2025 слідчого експеримента ОСОБА_5 показала, що 07.05.2025 ОСОБА_7 прийшов додому у стані алкогольного сп'яніння, розпочав сварку, що вона просила його залишити будинок, ударив її головою об підлогу, шарпав за руки, погрожував убивством, що ніж перебував у її руках оскільки вона різала сосиски, що ударила чоловіка коли він йшов на неї, а коли побачила що він травмований - одразу викликала 103 і слідувала їхнім наказам. Свідчення підозрюваної щодо місця події відповідають даним, зафіксованим у протоколі його огляду (копія на 7 арк. додається).
Спростовується обґрунтованість підозри ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України також висновком експерта № 155 від 25.11.2025, з якого вбачається наявність у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, характерних для захисту: рани правої лопатки, синці та садни верхніх та нижніх кінцівок, які могли утворитися 08.11.2025 і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Під час проведення експертизи ОСОБА_5 дала експерту показання, аналогічні тим, які вона повідомила оператору службі 103 безпосередньо після події, коли настала смерть ОСОБА_7 удари ножем вона спричинила, захищаючи своє життя (копія на 2 арк. додається).
Сторона захисту вважає, що така послідовність свідчень підозрюваної з моменту події та упродовж усього досудового розслідування, їх узгодженість із сукупністю інших доказів, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України не обґрунтованою, що має бути враховано судом при вирішенні питання щодо обґрунтованості застосованого до неї запобіжного заходу.
Також захисник вважала, що обираючи та продовжуючи запобіжний захід суд не врахував позицію підозрюваної щодо усвідомлення свого правового становища у зв'язку з вчиненим: місце події ОСОБА_5 не залишила; заходів для приховування обставин події і знаряддя злочину не вживала; попри відсутності очевидців убивства не намагалася перекласти вину на іншу особу; сама викликала швидку медичну допомогу; сама наполягала на тому, щоб лікарі прибули швидше; на попередження оператора служби 103 щодо відповідних проблем відповіла «я знаю» і дочекалася лікарів та слідчих, а не втекла з місця події.
Сторона захисту вважає, що це переконливо доводить відсутність у неї бажання переховуватися від правосуддя (копія протоколу огляду аудіофайлів від 07.12.2025 на 4 арк. додається).
ОСОБА_5 є матір'ю і виховує сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (повних 5 років) і сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (повних 3 роки).
Вона займається їх вихованням, забезпечує освіту, медичну допомогу. Діти в достатній кількості та відповідно до віку забезпечені іграшками та одягом.
Не врахував суд, що у зв'язку із затриманням ОСОБА_5 її діти влаштовані на проживання до сестри - ОСОБА_11 , яка із чоловіком виховує своїх трьох дітей, що в умовах економіки воюючої держави є вкрай тяжким - родина перебуває на межі виживання.
Під час обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 суд не надав оцінки даними про особу потерпілого, який характеризується виключно негативно.
Зокрема, інформаційна довідка Armor підтверджує, що у 2012 році ОСОБА_7 перебував у розшуку за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України; 04.02.2012 ОСОБА_7 затримувався працівниками поліції за зберігання 5 г маріхуани; 26.11.2014 він приймав участь у бійці, під час якої отримав тілесні ушкодження від невстановленої особи, 24.11.2014 - у бійці від ОСОБА_12 ; 08.11.2023 і 21.09.2025 ОСОБА_5 зверталася до органу поліції із заявами про домашнє насильство з боку ОСОБА_7 ; будучи 04.08.2023 призваним до ЗСУ, ОСОБА_7 з 19.09.2023 перебував у СЗЧ, у зв'язку з чим оголошувався в розшук; згідно з висновком експертизи від 26.11.2025 №3726 в момент конфлікту 08.11.2025 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а саме виявлений етиловий спирт у концентрації: в крові - 2,88%о, в сечі - 3,32%о (копії документів на 6 арк. додаються).
За три місяці досудового розслідування стороною обвинувачення не здобуто доказів «умисного» спричинення убивства ОСОБА_7 ОСОБА_13 «на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин», «будучи у стані алкогольного сп'яніння», після «умисного застосування ножа», з «усвідомленням настання смерті потерпілого». Зокрема, із висновку експерта від 28.11.2025 № 3809 у крові ОСОБА_5 етиловий спирт не виявлений (копія висновку на 3 арк. додається). Свідки та документи доводять існування тривалої конфліктної ситуації в родині, а також те, що її ініціатором був загиблий. Також не спростовано органом досудового розслідування позиція підозрюваної щодо відсутності умислу на убивство чоловіка.
Захисником підозрюваної до суду надано письмові свідчення свідків ОСОБА_11 , а також ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які характеризують ОСОБА_5 позитивно, а також підтверджують наявність конфліктної ситуації в родині, викликаної протиправною поведінкою ОСОБА_7 , що підтверджується їх копіями.
Органом досудового розслідування ініційовано питання про продовження строку досудового розслідування до 5-ти місяців.
За вказаний час органом досудового розслідування заплановано отримання висновків 3 -х експертиз та виконання вимог ст. 283, 290 КПК України.
Потерпіла і свідки на цей час допитані. Осіб, які б могли бути очевидцями злочину, незаконний вплив на кого міг би бути доцільним, немає.
Тобто обсяг доказів, збір яких забезпечила сторона обвинувачення, фактично вичерпано.
Зважаючи на викладене підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, зможе незаконно вплинути на обставини, які мають доказове значення, та на потерпілого або свідків, відсутні.
Також відсутні будь-які дані, що вона буде переховуватися від органу досудового розслідування і суду: ОСОБА_5 на праві власності володіє житлом у м. Одесі, утримує і виховує двох малолітніх дітей, психіка яких без уваги матері страждає.
ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, психічно здорова, на обліках з приводу зловживання алкогольними напоями чи забороненими речовинами не перебуває і відповідного лікування не потребує (копії документів на 2 арк. додаються).
За три місяці перебування під вартою (з 08.11.2025) ОСОБА_5 зробила для себе відповідні висновки, в місцях несвободи характеризується позитивно, стягнення до останньої не застосовувались (копії документів на 2 арк. додаються).
Вік та здоров'я ОСОБА_5 призводять до висновку про доцільність її перебування у суспільстві, де вона має міцни суспільні зв'язки, постійне місце проживання, і утримавців.
ОСОБА_5 не залишала місце злочину і співпрацювала з органом досудового розслідування, даючи слідчому, експертам і суду показання, які стабільно узгоджуються між собою та з сукупністю інших доказів, що переконливо доводить відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Можливість виїзду ОСОБА_5 за кордон буде нівельована вилученням її закордонного паспорту.
Крім того, об'єктивний аналіз зібраних з 08.11.2025 доказів, викликає обґрунтовані сумніви щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України.
В судовому засідання прокурор та слідча наполягали на задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Захисник підозрюваної ОСОБА_6 та підозрювана ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
В той же час захисник підозрюваної ОСОБА_6 та підозрювана ОСОБА_5 наполягали на задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Прокурор та слідча заперечували щодо зміни підозрюваній ОСОБА_5 , запобіжного заходу.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Стосовно клопотання слідчої про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд констатує наступне.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
За результатами проведення досудового розслідування, 08.11.2025 о 15:33 годині письмово повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Одеса, громадянку України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 29.12.2025 відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» по 08 лютого 2026 року включно.
В клопотанні посилались на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваній за інкримінований злочин, а також наявність ризиків передбачених: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду;- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні;- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ураховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Орган досудового розслідування обґрунтовує ризики: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною (позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років) дає підстави вважати, що остання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні. Є обґрунтованим, так як підозрюваній відома адреса місця проживання потерпілої ОСОБА_16 , свідка ОСОБА_17 , а тому підозрювана, перебуваючи на свободі, для уникнення притягнення її до кримінальної відповідальності, шляхом залякування, погроз чи вмовляння може вплинути на потерпілу та свідка та їх рідних для того, щоб потерпіла та свідок змінив свої покази у кримінальному провадженні на її користь.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв'язку з тим, що на даний час, встановлюються інші свідки протиправних діянь підозрюваної ОСОБА_5 , що дає змогу підозрюваній, знаходячись на свободі, впливати на цих осіб, а також на експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК України, повинно містити:1) виклад обставин які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст. 199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Даючи оцінку доводам слідчого та прокурора щодо наявності ризиків, суд приходить такого висновку.
ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину ( справа «Мамедова проти Росії»).
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України" від 30 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри (§ 57).
В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Слідчий суддя приходить до переконання, що ризики, які були встановлені судом при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальшого його продовження, на даний час мають низькій рівень.
У клопотанні зазначається, про продовження існування ризику передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною (позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років) дає підстави вважати, що остання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Тобто, ризик втечі обґрунтовується не якимись фактичними обставинами, а фактом вчинення кримінального правопорушення. Із твердження слідчого та прокурора слідує, що, оскільки підозрюваній інкримінується особливо тяжкий злочин, то вона може переховуватись.
Зазначені твердження сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Конкретних обставин або дій підозрюваної, які б свідчили про її ухилення від слідства, стороною обвинувачення надано не було.
При цьому, враховуючи що підозрювана має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, раніше не судима, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваної від слідства та суду на теперішній час є маловірогідним.
Щодо існування на теперішній час інших ризиків, а саме ризику впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, то вказані ризики прокурором належним чином не обґрунтовані і в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В своєму клопотанні слідчий, а також прокурор в судовому засіданні не довели, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обставини, є не достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зокрема цілодобовий домашній арешт, передбачених частиною першою цієї статті, зможе запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також слідчим та прокурором належним чином не обґрунтовано жодного ризику які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1,3,5 статті 177 КПК України.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).
Стосовно клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло у період з 22:00 до 06:00 наступної доби та зобов'язати ОСОБА_5 передати органу досудового розслідування паспорт громадянина України, який дозволяє виїзд за кордон, слідчий суддя констатує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом чи про зміну способу їх виконання.
Зміна запобіжного заходу охоплюється терміном "застосування запобіжного заходу". Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі N 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі N 286/1695/18). У зв'язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті 200 КПК.
На даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу відповідно до їх спільного із захисником клопотання про доцільність зміни запобіжного заходу на більш м'який, з відповідним обґрунтуванням.
Обираючи запобіжний захід слідчий суддя бере до уваги позицію підозрюваної щодо усвідомлення свого правового становища у зв'язку з вчиненим: місце події ОСОБА_5 не залишила; заходів для приховування обставин події і знаряддя злочину не вживала; попри відсутності очевидців убивства не намагалася перекласти вину на іншу особу; сама викликала швидку медичну допомогу; сама наполягала на тому, щоб лікарі прибули швидше; на попередження оператора служби 103 щодо відповідних проблем відповіла «я знаю» і дочекалася лікарів та слідчих, а не втекла з місця події.
ОСОБА_5 є матір'ю двох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження. Вона займається їх вихованням, забезпечує освіту, медичну допомогу. Діти в достатній кількості та відповідно до віку забезпечені іграшками та одягом.
Це переконливо доводить відсутність у неї бажання переховуватися від правосуддя
Також суд при зміні запобіжного заходу бере до уваги ту обставину, щопотерпіла і свідки на цей час допитані. Осіб, які б могли бути очевидцями злочину, незаконний вплив на кого міг би бути доцільним, немає. Тобто обсяг доказів, збір яких забезпечила сторона обвинувачення, фактично вичерпано. Зважаючи на викладене підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, зможе незаконно вплинути на обставини, які мають доказове значення, та на потерпілого або свідків, відсутні. Також відсутні будь-які дані, що вона буде переховуватися від органу досудового розслідування і суду: ОСОБА_5 на праві власності володіє житлом у м. Одесі, утримує і виховує двох малолітніх дітей.
За три місяці перебування під вартою (з 08.11.2025) ОСОБА_5 зробила для себе відповідні висновки, в місцях несвободи характеризується позитивно, стягнення до останньої не застосовувались, що підтверджується доданими до клопотання доказами.
Вік та здоров'я ОСОБА_5 призводять до висновку про доцільність її перебування у суспільстві, де вона має міцни суспільні зв'язки, постійне місце проживання, і утриманців.
ОСОБА_5 не залишала місце злочину і співпрацювала з органом досудового розслідування, даючи слідчому, експертам і суду показання, які стабільно узгоджуються між собою та з сукупністю інших доказів, що переконливо доводить відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Можливість виїзду ОСОБА_5 за кордон буде нівельована вилученням її закордонного паспорту.
Сторона захисту, звертаючись з клопотанням про зміну запобіжного заходу належно обґрунтували обставини, які вказують на зникнення ряду ризиків та на які, суд, вважає за доцільне звернути увагу у виді відсутності впливу на свідків і потерпілого. В судовому засіданні підозрювана і захисник належними і достатніми доказами підтвердили суду можливість перебування ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом за місцем проживання з покладенням відповідних обов'язків.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Виходячи з положень ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи обставини кримінального провадження, стадію досудового розслідування, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання сторони захисту, та змінити раніше обраний у відношенні підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладанням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
При прийнятті рішення слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини в справі «Манчіні проти Італії», згідно якого за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Застосування стосовно підозрюваної цілодобового домашнього арешту із дією електронного засобу контролю, виключить, на думку суду, настання можливих ризиків у виді вчинення іншого кримінального правопорушення та ухилення на виклик до слідчого прокурору, суду, остільки ОСОБА_5 на праві власності володіє житлом у м.Одесі, утримує і виховує двох малолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, психічно здорова, на обліках з приводу зловживання алкогольними напоями чи забороненими речовинами не перебуває і відповідного лікування не потребує.
Тому, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, що буде достатньою гарантією для забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Так, ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 04.02.2026 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 08.04.2026 року.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Таким чином, виходячи з вищевказаного слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні слідчої відділення № 1 слідчого відділу Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162260000606 від 08.11.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК У країни про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 необхідно відмовити, а клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу необхідно задовольнити частково.
Клопотання старшої слідчої відділення № 1 слідчого відділу Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162260000606 від 08.11.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК У країни про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити визначений ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 10.11.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю у строк до 04 квітня 2026 року включно, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_5 строком до 04.04.2026 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час;
-не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, за винятком переміщення до укриття під час повітряних тривог;
-повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Зобов'язати підозрюваної ОСОБА_5 , негайно прибути до ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області для постановлення на облік.
ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області негайно поставити на облік ОСОБА_5 і повідомити Березівську окружну прокуратуру Одеської області.
Копію ухвали направити до ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, на який покласти організацію контролю за поведінкою підозрюваної ОСОБА_5 , під час дії у відношенні неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що працівники органів поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених обов'язків.
В разі невиконання покладених обов'язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали направити на виконання до ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, а також до відому до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Підозрювану ОСОБА_5 звільнити з-під варти в залі суду.
Контроль за виконанням ухвали доручити керівнику Березівської окружної прокуратури Одеської області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_18