П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12499/25
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:08.10.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправною бездіяльності ГУПФ України в Одеській області щодо не зарахування період роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до страхового стажу.
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 03 квітня 2025 року він звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про зарахування до страхового стажу період його роботи - з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року в Причорноморському державному регіональному геологічному підприємстві з відповідним внесенням змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Проте, листом ГУПФ України в Одеській області від 17 квітня 2025 року за №10689-10244/Г-02/8-1500/25 відмовлено у задоволені вказаної заяви у зв'язку з несплатою вказаним підприємством єдиного соціального внеску за відповідний період, що на думку позивача є протиправною бездіяльністю відповідача та стало підставою звернення до суду.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що згідно даних обміну інформації з органами Державної податкової служби України станом на 07 квітня 2025 року рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за страхувальником Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, а відтак звернення до суду з позовом про зобов'язання зарахування до стажу періоду роботи на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 роки є передчасним. Враховуючи, що відсутня інформація про сплату внесків до органу Пенсійного фонду за застраховану особу у індивідуальних відомостях про таку особу форми ОК-5, то відсутні підстави зарахувати періоди роботи з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року в розрахунок страхового стажу.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України в Одеській області щодо не зарахування період роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до страхового стажу.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ГУПФ України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- на звернення ОСОБА_1 ГУПФ України в Одеській області листом від 17 квітня 2025 року за №10689-10244/Г-02/8-1500/25 надано роз'яснення щодо зарахування стажу. В розрахунок страхового стажу відсутні підстави зарахувати періоди роботи з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до органу Пенсійного фонду за застраховану особу у індивідуальних відомостях про таку особу форми ОК-5. Умовою розрахунку позначок та відповідно відображення інформації у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) є сплата внесків в повному обсязі за відповідні періоди. Враховуючи вищенаведене, інформація про сплату внесків буде наявна в Реєстрі застрахованих осіб після сплати заборгованості страхувальником. Таким чином, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішенням першої інстанції про зобов'язання зарахувати до стажу періоду роботи на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року є хибним, оскільки відсутня сплата страхових внесків до органу Пенсійного фонду за застраховану особу у індивідуальних відомостях про таку особу форми ОК-5. Отже, при прийняті оскаржувано рішення суду від 08 жовтня 2025 року суд першої інстанції проігнорував той факт, що підтвердження страхового стажу позивачем здійснювалося в судовому порядку, тому законодавець пов'язує право на вирішення питання щодо можливості зарахування стажу виключно з наданням нової заяви з відповідними документами, що підтверджують стаж. ГУПФ України в Одеській області правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу відносно ОСОБА_1 періодів роботи у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено виключно на страхувальника, вказані обставини суперечать вимогам Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1);
- відповідно ч.1 ст. 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч.2 ст. 73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, задоволення такої позовної вимоги щодо стягнення судового збору призведе до нецільового використання коштів.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 03 квітня 2025 року за вх.№10244/Г-1500-25 з заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року на посаді провідного юрисконсульта Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства з відповідним внесенням відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з діючим законодавством України.
ГУПФ України в Одеській області листом від 17 квітня 2025 року за №10689-10244/Г-02/8-1500/25 повідомило позивача, що Законом України від 04 липня 2013 року №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №406-VІІ) забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску є завданням органів Міністерства доходів і зборів з 01 жовтня 2013 року. Згідно даних обміну інформації з органами Державної податкової служби України станом на 07 квітня 2025 року рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за страхувальником Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство (ЄДРПОУ 01432144) (далі - страхувальник). Умовою розрахунку позначок та відповідно відображення інформації у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) є сплата внесків в повному обсязі за відповідні періоди. Враховуючи вищенаведене, інформація про сплату внесків буде наявна в Реєстрі застрахованих осіб після сплати заборгованості страхувальником.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01 березня 2017 року по 30 грудня 2021 року позивач безперервно працював на Причорноморському державному регіональному геологічному підприємстві. Крім того, факт роботи позивача у спірний період підтверджується і даними з довідки форми ОК-5, з яких вбачається, що страхувальником позивача у спірний період виступало Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство (ЄДРПОУ 01432144) Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу періоди роботи з 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 роки.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з проведенням адміністративної реформи", Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз.1 ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно абз.2 ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно ч.1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно ч.5 ст. 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту оскаржуваного рішення, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи: 01 березня 2020 року по 30 грудня 2021 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01 березня 2017 року по 30 грудня 2021 року позивач безперервно працював на Причорноморському державному регіональному геологічному підприємстві.
У досліджуваній ситуації органом Пенсійного фонду зазначає про те, що в системі персоніфікованого обліку немає даних про сплату страхових внесків.
Щодо посилань апелянта на те, що в системі персоніфікованого обліку немає даних про сплату страхових внесків в оскаржуваний період, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів вказує, що відсутність в системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків, які повинен сплатити роботодавець, не позбавляє права на зарахування періодів роботи до трудового стажу працівника.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 09 жовтня 2020 у справі №341/460/17, від 30 грудня 2021 року у справі №348/1249/17 та від 11 жовтня 2023 року у справі №340/1454/21.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховано особу даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період роботи позивача з 01 березня 2017 року по 30 грудня 2021 року, за наявності в трудовій книжці відповідних записів про зазначені періоди роботи, не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування вказаних періодів до страхового стажу та законодавчо передбаченою підставою для позбавлення позивачки права на зарахування спірного періоду роботи до трудового стажу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів критично відноситься до твердження апелянта про необґрунтованість стягнення з ГУПФ України в Одеській області витрат по сплаті судового збору з посиланням на ст. 73 Закону №1058-IV, оскільки процесуальні правовідносини з приводу розподілу судових витрат регулюються ст. 139 КАС України, яка, стосовно цих правовідносин, є спеціальної правової нормою і тому підлягає застосуванню.
Згідно п.1 ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.