06 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10965/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 по 07.09.2024, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 року по 07.09.2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2024 року №29 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, при цьому, при звільненні позивачу протиправно не було виплачено усе належне йому грошове забезпечення. Так, відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення, а саме, грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке належало при звільненні, лише 07.09.2024 у розмірі 157 280,91 грн. Вказане свідчить про те, що фактичний розрахунок зі всіх належних при звільненні коштів відповідач здійснив лише 07.09.2024, що підтверджується випискою з банку про надходження належних позивачу коштів. З огляду на викладене, виникли підстави для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме, з 28.04.2024 року по 07.09.2024.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на оформлення поданої позивачем позовної заяви з порушенням вимог статей Кодексу адміністративного судочинства України. По суті вимог вказував на те, що на Військову частину НОМЕР_1 покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. В свою чергу, військова частина НОМЕР_2 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), як розпорядник коштів вищого рівня, вже проводить відповідні нарахування, на підставі розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які подає військова частина НОМЕР_1 . З метою своєчасної виплати грошового забезпечення при звільненні майора ОСОБА_1 в тому числі і грошової компенсації вартості речового майна, Військова частина НОМЕР_1 подала начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну програму) військовій частині НОМЕР_2 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») Розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на квітень 2024 року. З огляду на вказане, без участі (погодження та виділення бюджетних коштів) військової частини НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 не мала можливості здійснити виплату грошового забезпечення в частині розміру грошової компенсації вартості речового майна, що підлягала виплаті майору ОСОБА_1 при звільненні 28 квітня 2024 року. 28.04.2024 відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) після отримання від забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну програму) Військовій частині НОМЕР_2 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі коштів грошового забезпечення, що підлягала виплаті майору ОСОБА_1 при звільненні у сумі 623 571,33 грн., а саме: грошове забезпечення за період 01 по 28.04.2024 - 28 576,09 грн.; грошова допомога для оздоровлення на 2024 рік - 30 617,25 грн.; грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки - 93 892,91 грн.; грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки - 57 152,20 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби - 413 332,88 грн, перерахувала згідно платіжної інструкції від 29.04.2024 №352 на банківський особовий картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» позивача кошти у сумі 614 217,76 грн. (після відрахування військового збору). 06.09.2024 відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) після отримання від забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну програму) Військовій частині НОМЕР_2 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі коштів грошового забезпечення в частині розміру грошової компенсації вартості речового майна, що підлягала виплаті майору ОСОБА_1 при звільненні у сумі 159 676,05 грн., перерахувала згідно платіжної інструкції від 06.09.2024 №1084 на банківський особовий картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» позивача кошти у сумі 157 280,91 грн. (після відрахування військового збору). Таким чином, станом на день подання позову, військова частина НОМЕР_1 виконала всі свої грошові зобов'язання перед ОСОБА_1 при звільненні згідно чинного законодавства, факт протиправної бездіяльності військова частина НОМЕР_1 відсутній. Крім цього, зазначав на необхідність застосування судом при вирішенні цієї справи принципу співмірності. Наполягав також на неправильному визначенні позивачем періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки військова частина НОМЕР_1 виконала свої грошові зобов'язання перед майором ОСОБА_1 при звільненні 28 квітня 2024 року - кошти грошового забезпечення при звільненні у сумі 614 217,76 грн. (грошове забезпечення за період 01 по 28.04.2024 - 28 576,09 грн.; грошова допомога для оздоровлення на 2024 рік - 30 617,25 грн.; грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки - 93 892,91 грн.; грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки - 57 152,20 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби - 413 332,88 грн.) та 06.09.2024 грошове забезпечення в частині розміру грошової компенсації вартості речового майна, що підлягала виплаті майору ОСОБА_1 при звільненні у сумі 157 280,91 грн. (після відрахування військового збору). Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні не може починатися днем звільнення - 28 квітня 2024 року, а може починатися лише з 29 квітня 2024 року - наступним днем після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а закінчуватися не 06 вересня 2024 року, а останнім днем, що передує фактичному розрахунку - 05 вересня 2024 року. Поряд з цим, зауважував на поважність пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву /а.с. 27-37/.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.11.2024 витребувано від військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наказів щодо проходження служби ОСОБА_1 , послужного списку ОСОБА_1 , доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх сум грошового забезпечення, належних при звільненні, інформації щодо виплати 07.09.2024 ОСОБА_1 суми у розмірі 157280,91 грн, розрахунку грошової компенсації вартості неотриманого речового майна ОСОБА_1 , інформацію щодо подання ОСОБА_1 згоди, передбаченої пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (копію такої згоди за наявності).
Ухвалою суду від 18.11.2024 провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №440/6856/22 (адміністративне провадження №К/990/22912/23).
Ухвалою суду від 26.12.2025 поновлено провадження у справі №440/10965/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Повторно витребувано від військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії: - наказів щодо проходження служби ОСОБА_1 , - послужного списку ОСОБА_1 , - доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх сум грошового забезпечення, належних при звільненні, - інформації щодо виплати 07.09.2024 ОСОБА_1 суми у розмірі 157280,91 грн, - розрахунку грошової компенсації вартості неотриманого речового майна ОСОБА_1 , інформацію щодо подання ОСОБА_1 згоди, передбаченої пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (копію такої згоди за наявності). Постановлено витребувані докази надати до суду до 31 грудня 2025 року.
Ухвалою суду від 07.01.2026 викладене у відзиві клопотання представника відповідача про визнання поважними причини пропуску строку подання відзиву та поновлення строку на подання відзиву у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено; поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позовну заяву.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Відповідно до пунктів 3 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №142 від 21.12.2023 /а.с. 41/:
- майора ОСОБА_2 , начальника автомобільної служби служб військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.10.2023 року №2350, на посаду помічника начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , наказано з 21 грудня 2023 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, надати 3 дні з 21 по 23 грудня 2023 року для приймання справ та посади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року №1893, із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року №1601, наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 допустити до роботи з документами що мають гриф “Для службового користування». Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшов. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 21 грудня 2023 року становить: загальна вислуга 27 роки 10 місяці 20 дні, в тому числі пільгова вислуга 00 роки 00 місяці 00 дні. Підстава: витяг із наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.10.2023 року №2350 (вх.№679/дск від 19.10.2023 року), рапорт про здачу справ та посади майора ОСОБА_3 від 20.12.2023 (вх.№6938), припис №52 від 20 грудня 2023 року;
- майора ОСОБА_2 , начальника автомобільної служби служб військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.10.2023 року №2350, на посаду помічника начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , наказано з 21 грудня 2023 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, надати 3 дні для приймання справ та посади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 зі змінами та наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260 встановити оклад за посадою 4090 гривень на місяць, шпк “капітан». Наказано виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 420% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: рапорт майора ОСОБА_3 , вх.№2/4662 від 21.12.2023 року.
Пунктом 1375 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2024 №64 майора ОСОБА_2 , призначеного наказом Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 23.02.2024 №142 на посаду помічника начальника служби військової техніки озброєння, наказано вважати таким, що з 01 березня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 зі змінами та наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 встановлено оклад за посадою 4090 гривень на місяць, шпк «капітан». Наказано виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 420% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: рапорт майора ОСОБА_3 , вх.№2/3511 від 01.03.2024 /а.с. 41 зі звороту/.
28.04.2024 відповідно пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №29 від 28.04.2024 майора ОСОБА_1 , помічника начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 згідно наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №291 від 12 квітня 2024 року, звільнено у запас за підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Наказано вважати таким, що справи та посаду здав. Направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказано з 28 квітня 2024 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить: загальна 28 років 02 місяць 20 дні; в тому числі пільгова 00 роки 05 місяців 16 днів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260 »Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», рішення Міністра оборони України від 16 січня 2024 року №183/УД, щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 420% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 по 28 квітня 2024 року. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наказано виплатити грошову компенсацію за 45 календарних діб невикористаної відпустки за 2022 рік в сумі 45925,88 грн. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана тривалістю 10 діб. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наказано виплатити грошову компенсацію за 35 календарних діб невикористаної відпустки за 2023 рік в сумі 35720,13 грн. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наказано виплатити грошову компенсацію за 12 календарних діб невикористаної відпустки за 2024 рік в сумі 12246,9 грн. Додаткова відпустку, як учаснику бойових дій 14 діб за 2021 рік, 14 діб за 2022 рік 14 діб, за 2023 рік 14 діб за 2024 рік не надавалася. Наказано виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку, як учаснику бойових за 2021рік в сумі 14288,05 грн., за 2022 рік в сумі 14288,05 грн., за 2023 рік в сумі 14288,05 грн. та за 2024 рік у сумі 14288,05 грн., визначену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статус учасника бойових дій надано 28.12.2021. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 »Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», та статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% від місячного грошового забезпечення (без урахування винагород) за 27 років за період служби з 24.07.1996 по 28.04.2024 в сумі 413332,88 грн. Наказано виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік в сумі 30617,25 грн. Наказано виплатити компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 159676,05 грн. З 28.04.2024 припинено доступ та виплату надбавки у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці. Службовим житлом від Міністерства оборони України не забезпечений. Звільняється з правом носіння військової форми. Підстава: наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 21.04.2024 року №291, рапорт майора ОСОБА_1 про здачу посади, вх.№2/1738 від 28.04.2024, рапорт майор ОСОБА_1 про надання грошової допомоги для оздоровлення, вх.№2/1739 від 28.04.2024, рапорт майора ОСОБА_1 , про компенсацію за невикористані відпустки 2022 - 2024 роки, вх. №2/1740 від 28.04.2024, рапорт майора ОСОБА_1 про виплату компенсації за недоотримане речове майно, вх.№2/1733 від 27.04.2024 /а.с. 42/.
Згідно даних інформаційної довідки Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2025 №19/6/5171 /а.с. 43/ відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.04.2024 №29 майора ОСОБА_1 , помічника начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 28.04.2024 та нараховано грошове забезпечення при звільненні з військової служби у сумі 623 571,33 грн, а саме: грошове забезпечення за період 01 по 28.04.2024 - 28 576,09 грн.; грошова допомога для оздоровлення на 2024 рік - 30 617,25 грн.; грошова компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки - 93 892,91 грн.; грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 розділу ІІІ Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - 57 152,20 грн.; одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби - 413 332,88 грн. Зазначені кошти перераховані на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ "Приватбанк", у сумі 614 217,76 грн. (після відрахування військового збору) згідно з платіжною інструкцією від 29.04.2024 №352. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.04.2024 №29 майору ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 159 676,05 грн. Зазначені кошти перераховані на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ "Приватбанк", у сумі 157 280,91 грн (після відрахування військового збору) 07.09.2024, згідно з платіжною інструкцією від 06.09.2024 №1084.
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.04.2024 по 07.09.2024, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із підпунктом 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється - військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Приписами пункту 116 Положення №1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається у відповідних випадках.
За змістом пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням (пункт 243 Положення №1153/2008).
У силу статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Переданим на розгляд суду у цій справі питанням є наявність чи відсутність підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України у разі несвоєчасної виплати військовослужбовцю при звільненні з військової служби усіх належних сум.
Суд зауважує, що стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов'язане з несвоєчасною виплатою позивачу у зв'язку зі звільненням з військової служби належних при звільненні сум грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, згідно з яким під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Спеціальним законодавством, яким урегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні з військової служби, з урахуванням чого суд вважає за можливе застосувати до спірних відносин норми статей 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
У своїй судовій практиці Верховний Суд послідовно дотримувався підходу, відповідно до якого у ситуації, коли спеціальне законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з проходженням військової служби і грошового забезпечення військовослужбовців, не регулює питань, пов'язаних з відповідальністю за несвоєчасну виплату грошового забезпечення при звільненні з військової служби, то застосовуються положення загального трудового законодавства (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, постанови Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, від 17.05.2023 у справі №240/10575/22).
Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує таке.
За обставинами справи, ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , виключений зі списків особового складу військової частини 28.04.2024.
На дату виключення зі списків особового складу з позивачем не проведений повний розрахунок, а кошти, належні йому при звільненні в частині грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 157280,91 грн (після відрахування з суми 159 676,05 грн військового збору), сплачені 07.09.2024, що підтверджується матеріалами справи.
А тому, твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по сплаті грошової компенсації вартості речового майна не 07.09.2024, а саме 06.09.2024, не відповідають дійсним обставинам справи на наявним у матеріалах справи документам.
Таким чином, відповідач недотримав вимог статті 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.04.2024 (наступний день після звільнення) по 06.09.2024 (останній день затримки виплати).
Доводи представника відповідача про необхідність отримання коштів для здійснення виплати позивачу грошового забезпечення під час звільнення у військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), як розпорядника бюджетних коштів, не звільняють відповідача від обов'язку сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому суд виходить з приписів пункту 242 Положення №1153/2008, якими передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Невиконання наведених вимог пункту 242 Положення №1153/2008 є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Щодо обчислення розміру середнього заробітку, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Оскільки позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини 28.04.2024, для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути враховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий та березень 2024 року.
За змістом абзацу першого пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
У силу підпункту "б" абзацу першого пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Зі змісту довідки від 28.01.2026 №19/6/503 суд встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2024 року склало 30857,01 грн, за березень 2024 року - 30617,25 грн.
У довідці від 28.01.2026 №19/6/503 відповідач розрахував розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за лютий 2024 року, березень 2024 року та визначив, що такий становить 1024,57 грн: ((30857,01 грн + 30617,25 грн) = 61474,26 грн : (29 календарних днів + 31 календарний день) = 60 календарний день).
З урахуванням викладеного, оскільки позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 28.04.2024, а остаточний розрахунок з ним в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, яке належало при звільненні, проведений 07.09.2024, на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.04.2024 по 06.09.2024, тобто за 131 календарний день.
Щодо наявності підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує такі обставини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 (провадження №14-85цс25) відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведеного у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, про те, що з прийняттям Закону №2352-IX законодавець, обмеживши строк нарахування шістьма місяцями, фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, а отже, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019, до правовідносин, що регулюються новою редакцією статті 117 КЗпП України, неможливо.
Переглядаючи справу №489/6074/23, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, нагадала, що в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).
Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23 полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.
З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України".
Водночас Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27.04.2016 у справі №6-113цс16), яка пов'язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову.
Натомість Велика Палата Верховного Суду сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- імовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.
Застосовуючи означені підходи до обставин цієї справи, суд враховує, що загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав - 771498,67 грн (614217,76 грн (виплачені відповідачем при звільненні) + 157280,91 грн (виплачені 07.09.2024, тобто вже після звільнення).
Отже, оскільки загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат склав 771498,67 грн, частка суми доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виплаченої за рішенням суду (157280,91грн), становить 20,39 %.
Відтак, враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням 28.04.2024, а виплата компенсації за неотримане речове майно здійснена 07.09.2024, при цьому частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, складає 20,39 %, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.04.2024 по 06.09.2024 підлягає зменшенню та визначенню в розмірі, прямо пропорційному розміру невиплаченої звільненому працівникові суми, а саме у розмірі 27367,19 грн (1024,57 грн х 131 х 20,39%).
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27367,19 грн.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27367,19 грн (двадцять сім тисяч триста шістдесят сім гривень дев'ятнадцять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол