06 лютого 2026 року Київ справа №320/2113/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Інвестленд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Інвестленд» (ТОВ «Трейд Інвестленд», товариство, платник податків) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві, податковий орган, контролюючий орган).
Просили визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 №0370500707 та №0370510707.
Ухвалою суду від 25.02.2025 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка є безпідставною та проведена з численними порушеннями, так:
- наказ про призначення фактичної перевірки не містить посилання на підстави, передбачені законом для призначення фактичної перевірки;
- додаток 1 до наказу містить відомості про дату початку перевірки, що внесені від руки після видання наказу;
- фактична перевірка здійснена посадовими особами контролюючого органу без присутності уповноваженої особи ТОВ «Трейд Інвестленд»;
- порушено процедуру запиту документів у платника податків та отримання документів, що стосуються перевірки, допущено дискримінацію і обмежено товариство у часі на надання та завірення копій документів, що стосуються перевірки;
- за результатами перевірки товариству надано лише акт перевірки, але не надано інформативних додатків до акта фактичної перевірки;
- використання відповідачем даних СОД РРО при формуванні висновків перевірки;
- відповідач не ініціював проведення інвентаризації товару позивачем, а провів інвентаризацію самостійно, склавши опис товару.
Також позивач вказав на порушення, допущені відповідачем при кваліфікації виявлених порушень. Так, на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.05.2024 №0370510707 до позивача застосовано штраф за повторне порушення, однак, відповідач не вказав про вчинення позивачем попереднього порушення. Зазначили і те, що на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.05.2024 №0370500707 до позивача застосовано штраф за реалізацію необлікованих товарів, у той час як у ході перевірки не встановлено фактів наявності у позивача чи реалізації ним необлікованих товарів; а висновки перевірки у цій частині стосуються виключно неподанням позивачем документів до перевірки.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
04.04.2024 ГУ ДПС у м. Києві, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 03.04.2024 №2111-п, здійснило фактичну перевірку господарської діяльності ТОВ «Трейд Інвестленд» в магазині-кафе, розташованому за адресою м. Київ, вул. Житкова, 3.
За результатами перевірки податковим органом складений акт фактичної перевірки №28755/26/15/07/42573478 від 04.04.2024, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог:
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон №265/95-ВР), а саме: проведення розрахункових операцій при продажу товару без застосування РРО та/або ПРРО, без створення фіскальних чеків, на суму 333 грн;
- пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР шляхом проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням режиму програмування найменування товарів (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно із УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів та обліку їх кількості;
- пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 66241,2 грн;
- статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (ПК України), а саме: суб'єктом господарювання до перевірки не надано документів згідно запиту про надання документів від 04.04.2024.
12.04.2024 позивач подав заперечення на вказаний акт, які за змістом листа ГУ ДПС у м. Києві від 30.04.2024 № 7666/1/26-15-07-07-01-07 залишені без задоволення.
06.05.2024 на підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0370500707, яким до ТОВ «Трейд Інвестленд» застосовано штраф у загальному розмірі 71 840,7 грн, у тому числі: за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано штраф згідно із пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у сумі 499,5 грн; за порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано штраф згідно із пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР у сумі 5 100 грн; за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано штраф згідно із статтею 20 Закону № 265/95-ВР у сумі 66 241,2 грн;
- №0370510707, яким за порушення статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, згідно із пунктом 121.1 статті 121 ПК України, до ТОВ «Трейд Інвестленд» застосовано штраф у сумі 2040 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС України.
Однак, рішенням ДПС України від 18.07.2024 №22007/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Позивач не погодився із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.05.2024 № 0370500707 та № 0370510707, вважає такі рішення протиправними, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
За положеннями пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
У відповідності із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
За нормами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Встановлено, що у наказі від 03.04.2024 № 2111-п у якості нормативної підстави для призначення перевірки вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Разом із цим, у цьому наказі чітко не вказано фактичної підстави для призначення перевірки, якою у такому випадку може бути виключно наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
У наказі від 03.04.2024 № 2111-п міститься посилання на доповідну записку управління фактичних перевірок від 03.04.2024 № 673/26-15-07-07-00-12, однак, невідомо чи саме ця доповідна записка слугувала фактичної підставою для проведення перевірки.
Так, матеріали справи не містять копії доповідної записки управління фактичних перевірок від 03.04.2024 № 673/26-15-07-07-00-12, а відповідач не зазначає про зміст цього документу.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що наказ від 03.04.2024 № 2111-п не містить чітко визначеної та змістовно відповідної підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави проведення перевірки. Тому наявний у наказі обсяг інформації щодо підстав для проведення перевірки не можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки зміст наказу не надає платнику податків розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Вказаний висновок узгоджується із позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.12.2024 у справі №400/12947/21.
Позивач вказує, що додаток 1 до наказу містить відомості про дату початку перевірки, що внесені від руки після видання наказу. Наведене, на думку позивача, свідчить про порушення процедури проведення перевірки.
Однак, суд критично розцінює такі доводи, адже норми податкового законодавства не визначають порядку оформлення наказу про проведення перевірки, не забороняють заповнення окремих граф наказу від руки.
Щодо твердження позивача про те, що фактична перевірка здійснена посадовими особами контролюючого органу без присутності уповноваженої особи ТОВ «Трейд Інвестленд», суд зазначає наступне.
За приписами пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Встановлено, що наказ про призначення перевірки вручений, а перевірку проведено у присутності керуючого магазину-кафе ОСОБА_1 .
Позивач наголошує на тому, що Віцан Н.С. не є його уповноваженим представником, адже здійснення трудової діяльності (тобто факт здійснення трудових обов'язків) у товаристві не означає автоматичне набуття цією особою статусу уповноваженої особи товариства у розумінні пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У свою чергу, відповідач не надав жодних доказів того, що Віцан Н.С. була уповноваженою особою позивача станом на 04.04.2024, або у цей день здійснювала розрахункові операції на об'єкті перевірки.
За положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.
Відтак, суд вважає, що відповідач не дотримався вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд зауважує, що запит про надання документів до перевірки від 04.04.2024 також вручено ОСОБА_1 , а тому висновки відповідача про ненадання до перевірки документів на вказаний запит суд вважає необґрунтованими.
Крім того, відповідач жодним чином не заперечив доводи позивача про недостатність часу для надання відповіді на вказаний запит.
Опис товару проведений відповідачем лише у присутності ОСОБА_1 , а тому такий опис не може слугувати належним доказом у справі.
До того ж, за нормами пункту 20.1.9 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно- матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 ПК України, а саме - може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків.
Проте, під час проведення перевірки, відповідач не вимагав від позивача проведення інвентаризації товару, а фактично провів інвентаризацію самостійно, склавши опис товару.
Разом із цим, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки інвентаризації товару є єдиним встановленим законом засобом доказування.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 №520/11549/21 і від 25.05.2023 №560/3915/18.
Доводи позивача про те, що всупереч змісту фактичної перевірки, у ході перевірки позивача досліджені обставини, які мали місце до проведення перевірки, суд відхиляє.
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Зі змісту викладеного слідує, що ПК України не встановлені обмеження щодо максимального періоду, що може перевірятися у ході фактичної перевірки з питань порушень вимог податкового законодавства, не пов'язаних з декларуванням, а також порушень вимог іншого законодавства.
Водночас, самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) контролюючий орган може лише не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Згідно із пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
У відповідності до підпункту 72.1.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується, зокрема, інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів.
За нормами пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Положеннями статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (Порядок).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ Порядку, СОД РРО - це інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому, використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема, щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій, проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.
Подібний правовий висновок викладено і Верховним Судом у постановах від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 і від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
Підсумовуючи аналіз доводів позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки, суд констатує, що описані порушення відповідачем вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України самостійно та у сукупності із рештою виявлених процедурних порушень свідчать про недоведення правомірності проведення перевірки позивача, що нівелює її правові наслідки, у тому числі й вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень від 06.05.2024 № 0370500707 та № 0370510707.
З урахуванням наведеного, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку доводам щодо фактів виявлених у ході перевірки порушень, адже з огляду на доктрину заборони використання «плодів отруйного дерева», спірні рішення є протиправними, незалежно від допущення позивачем описаних в акті порушень.
Таким чином суд доходить висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2024 № 0370500707 та № 0370510707.
Резюмуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позову.
За змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 422,4 грн згідно із платіжною інструкцією №118429 від 25.07.2024, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Інвестленд» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.05.2024 №0370500707 та від 06.05.2024 №0370510707.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Інвестленд» (код ЄДРПОУ 42573473; місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. В. Черчилля, буд. 87, оф. 11) судовий збір у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.