06 лютого 2026 року № 320/35567/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративний справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074), Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039), Адміністрації Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та поновлення на посаді,
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із позовом до Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та поновлення на посаді, у якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправною та скасувати відмову Служби безпеки України у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 сформульовану у листі СБУ від 22.06.2025 № 26/2/1-5891 дск;
- зобов'язати Службу безпеки України відповідно до Закону України “Про державну таємницю» та Порядку № 939 розглянути питання про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 відповідно до вимог чинного законодавства;
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 1117-ОС від 12.06.2025 року Голови Державної прикордонної служби України про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнивши позивача з посади заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України;
- визнати протиправним та скасувати Наказ №1256-ОС від 30.06.2025 року Голови Державної прикордонної служби України про призначення генерал-майора ОСОБА_1 заступником начальника відділу технічного забезпечення окремої комендатури охорони і забезпечення ДПСУ;
- зобов'язати Голову Державної прикордонної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посада;
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 1014-ОС від 30.05.2025 Голови Державної прикордонної служби України про припинення доступу до державної таємниці ОСОБА_1 за формою 2;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження №160 дск від 06.06.2025 Служби безпеки України про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 .
- Адміністрації Державної прикордонної служби здійснити перерахунок грошового забезпечення з усіма надбавками та преміями за вимушений прогул відповідно до чинного законодавства.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі. Витребувано докази відповідачів, а також встановлено строк для подання відзивів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Адміністрацію Державної прикордонної служби України, а також витребувано докази від позивача.
09.10.2025 у судовому засіданні позивачем уточнено позовні вимоги, протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача Служби безпеки України про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
04.11.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
20.11.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у судовому засіданні ухвалено викликати свідка старшого водія першої автомобільної групи Адміністрації Державної прикордонної служби України відділення експлуатації техніки відділу технічного забезпечення ОКОіЗ ОСОБА_2 , закрити підготовче провадження у справі та перейти до розгляду справи по суті.
29.01.2026 у судовому засіданні задоволено усне клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У цьому ж судовому засіданні 29.01.2026 допитано свідків, викликаних за ініціативою відповідача Служби безпеки України, а саме ОСОБА_2 та за ініціативою позивача, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у судовому засіданні ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Правові позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 безпідставно звільнено з посади заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України (ДПСУ) у зв'язку з позбавленням допуску до державної таємниці.
08.08.2025 року від уповноваженого представника Державної прикордонної служби України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних та зазначив, що позивачем обраний невірний спосіб захисту свого порушеного, на думку позивача, права, через те, що без надання йому допуску до державної таємниці, законом не передбачено жодної можливості ні в поновленні позивача на попередній посаді, ні призначення його на іншу рівнозначну посаду, оскільки зазначені посади передбачають наявність у особи допуску до державної таємниці, який у позивача скасований.
Відповідач Служба безпеки України у відзиві, який поданий до суду 13.08.2025, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказаного зазначає, що висновки СБУ, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності. На підставі вмотивованого запиту Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2025 №11/128дск СБУ проведено перевірку документів позивача, за результатами якої встановлено, що у наданій 05.05.2025 року відповіді позивач повідомив недостовірні відомості про себе, а саме адресу проживання. Виявлені в ході перевірки обставини підпадають під визначення пункту 1 ч. 2 ст. 23 Закону, тому керуючись вимогами статей 23, 24 Закону заступником Голови СБУ затверджено висновок від 22.05.2025 №26/2/1-8002дск/65 про відмову у наданні позивачу допуску до державної таємниці, про що СБУ листом від 22.05.2025 №26/2/1-5891дск повідомила Голову Державної прикордонної служби України. Вважає, що позивачу правомірно відмовлено у наданні допуску до державної таємниці, а позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування висновку СБУ про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці від 22.05.2025 №26/2/1-8002дск, а також повідомлення СБУ від 22.05.2025 №26/2/1-5891дск є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Щодо вимоги про повторний розгляд питання про надання позивачу допуску до державної таємниці за формою 1 відповідно до вимог чинного законодавства», відповідач вказує, що СБУ має право повторно розглянути питання про надання допуску до державної таємниці, у разі повторного направлення до СБУ Адміністрацією Державної прикордонної служби України документів позивача, виходячи з вимог ч. 4 ст. 24 Закону, які визначають повторне звернення в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено.
19.08.2025 позивачем надано відповідь на відзив відповідача Державної прикордонної служби України, у якому зазначено, що відповідачем не наведено жодних аргументів та не надано відповідних доказів на спростування доводів позивача щодо необхідності підвищення йому рівня допуску до державної таємниці з форми 2 до форми 1. Твердження відповідача, що позивач самостійно готував необхідні документи, які разом із обґрунтованим клопотанням були направлені для вирішення питання про надання допуску до державної таємниці, зокрема й документи щодо змін до номенклатури посад з підвищенням форми допуску до державної таємниці, є хибними.
Також, відповідач надав позивачу недостовірну інформацію щодо скасування йому доступу до державної таємниці за формою 2, оскільки відповідно до відповіді Голови ДПСУ за № 10/46566-25 від 17.06.2025 таке рішення не приймалось.
Також, ствердження відповідача, що оскаржуваний наказ Голови ДПСУ № 1117-ОС від 12.06.2025 року був прийнятий на підставі наказу від 30.05.2025 року № 1014-ОС, що не відповідає дійсності, оскільки з тексту наказу № 1117-ОС від 12.06.2025 року не вбачається, що він прийнятий на підставі наказу № 1014-ОС 30.05.2025 року. Наказ про звільнення повинен бути оформлений відповідно до встановленого порядку та зі зазначенням чіткої підстави для звільнення.
Доводи відповідача, що на момент звільнення позивача були відсутні вакантні посади в ДПСУ за рівними чи на ступінь нижчими штатними категоріями, спростовуються повідомленням на офіційному сайті ДПСУ про оголошення конкурсу на вакантну посаду ректора Національної Академії ДПСУ.
Позивачем 07.07.2025 був поданий рапорт на ім'я Голови ДПСУ про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади ректора академії.
На повторний адвокатський запит від 22.07.2025 про надання інформації про вакантну посаду ректора академії, відповідач відповіді не надав.
При цьому, позивач стверджує, що жодної пропозиції від керівництва ДПС про звільнення, переміщення позивач не отримував, будь-які документи з цього приводу не підписував. Відповідач 1 у відзиві на підтвердження своїх тверджень доказів не надав.
27.08.2026 відповідачем СБУ подано заперечення на відповідь на відзив, у якому вказано, що наведені позивачем доводи безпідставними, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, і такими, що не спростовують правомірність дій СБУ. Так, відповідач зазначає, що загальні посилання позивача на права людини не спростовують обов'язку дотримання спеціального порядку допуску та доступу до державної таємниці. Відповідно до Порядку № 939, Номенклатура посад працівників, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, затверджується керівником суб'єкта режимно-секретної діяльності (СРСД) та погоджується Службою безпеки України. Необхідність роботи конкретного співробітника з секретними відомостями визначається керівником СРСД, а саме, керівником позивача за місцем проходження ним служби.
За розпорядженням керівника відповідача-1 від 25.03.2025 № 30 підпорядкованими структурними підрозділами відповідача-1 було розроблено оновлені функціональні обов'язки по низці посад відповідача-1 (включаючи тодішню посаду позивача) та було визнано за необхідне підвищити форму допуску до державної таємниці з форми 2 до форми 1 особам, що обіймають ці посади. Зокрема, займана позивачем (на той час) посада передбачала опрацювання відомостей про зміст стратегічних (оперативних) планів застосування Збройних Сил України (військ або сил) за сукупністю всіх складових показників у цілому стосовно відповідача-1 (що відповідає ст. 1.1.2 ЗВДТ і передбачає наявність допуску до державної таємниці за формою 1).
За результатами цього оновлення функціональних обов'язків, відповідачем-1 було розроблено зміни до Номенклатури посад працівників (співробітників) відповідача-1, які направлено на погодження до Служби безпеки України. 16.04.2025 означені зміни до Номенклатури посад працівників (співробітників) відповідача-1 було погоджено начальником ДОДТЛ СБУ, після чого 21.04.2025 їх було затверджено керівником відповідача-1.
Після внесення змін до Номенклатури посад працівників (співробітників) відповідача-1, позивач за займаною на той час посадою потребував підвищення допуску до державної таємниці з форми 2 на форму 1. Тому відповідачем-1 було направлено до СБУ відповідний вмотивований запит про переоформлення позивачеві допуску до державної таємниці з підвищенням форми такого допуску, що передбачало заповнення позивачем нового Переліку питань, на які пропонується надати відповідь.
У зв'язку з надходженням вмотивованого запиту про переоформлення позивачеві допуску до державної таємниці (з підвищенням до форми 1), у травні 2025 року проведено його перевірку в порядку статті 24 Закону, за результатами якої складено висновок № 26/2/1-8002дск/65 від 22.05.2025 про відмову в наданні допуску до державної таємниці, про що листом № 26/2/1-5891дск від 22.05.2025 поінформовано запитувача - керівництво за місцем проходження ним служби (ініціатора переоформлення позивачеві допуску до державної таємниці). Підставою для відмови у наданні допуску до державної таємниці було наведення недостовірних відомостей позивачем адреси його фактичного місця проживання. У зв'язку з виявленим фактом розпорядженням ЦУ СБУ від 06.06.2025 № 160д позивачу було скасовано наявний допуск до державної таємниці, що надавався в 2023 році за формою 2, на підставі частини 2 статті 26 та пункту 1 частини 2 статті 23 Закону. При цьому, перелік питань у 2025 році, не стосувався попередньо заповнених у 2019 році, тому саме на підставі переліку за 2025 рік було прийнято оскаржувану відмову СБУ в наданні позивачеві допуску до державної таємниці.
Крім того, посилання позивача на вирок Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024, не відноситься до питань надання СБУ допуску до державної таємниці, перевірки зазначених особисто громадянином відповідей на перелік питань та проведеної СБУ відповідної перевірки. Вищий антикорупційний суд ці обставини не розглядав, відповідні докази, наявні у нашій справі, не досліджував, то його рішення не має преюдиційного характеру.
29.08.2025 року відповідач ДПСУ подав заперечення на відповідь на відзив, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач вказує, що необхідність підвищення статусу доступу до державної таємниці, не є предметом розгляду у цій справі.
Щодо звернення позивача до Голови ДПСУ з рапортом від 03.06.2025 щодо надання інформації про скасування йому допуску до державної таємниці за формою 2 і подальших розмірковувань про надання йому нібито недостовірної інформації, відповідач вказує, що в матеріалах справи є копія рапорту ОСОБА_1 від 03.06.2025 №04/30804/25 де зазначено, що він звертається з проханням про надання інформації скасування йому доступу до державної таємниці за формою 2, а не допуску.
Оскільки питання допуску та доступу до державної таємниці є різними за своєю природою та виконуються різними державними інституціями, а саме надання або скасування допуску державної таємниці здійснюється СБУ, а надання або припинення доступу до державно таємниці здійснюється, у випадку з ОСОБА_1 , Головою Держприкордонслужби, твердження позивача не відповідають дійсності.
Щодо твердження ОСОБА_1 про можливість призначення на вакантну посаду ректора Національної Академії Державної прикордонної служби України, відповідач зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1 з займаної посади в Державній прикордонній службі України були відсутні вакантні посади за рівними чи на ступінь нижчими штатними категоріями, призначення на які не потребувало б наявності допуску до державної таємниці, а посада ректора Національної Академії Державної прикордонної служби України якраз і потребує наявності допуску до державної таємниці, тому і не могла би бути запропонованою ОСОБА_1
02.09.2025 позивачем подано відповідь на відзив відповідача СБУ, надісланий поштою на адресу Київського окружного адміністративного суду 19.09.2025, у якому позивач зазначає, що докази відповідача 2 про «недостовірну інформацію», яка внесена в п. 25 Переліку питань на допуск до ДТ за формою 1 спростовуються дослідженнями доказів судами різних інстанцій.
Додатково вказує, що позивач просить зобов'язати розглянути СБУ не повторне подання ДПСУ про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1, яке відповідач не подав, а заново розглянути на підставі вмотивованого запиту Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2025 №11/128дск після задоволення позову до ДПСУ та СБУ, тобто у відповідності із рішенням суду у разі його задоволення.
Позивач вказує, що відмова у допуску до державної таємниці має серйозні несприятливі наслідки не тільки для прав та інтересів позивача (що вже призвело до звільнення позивача із займаної посади, обмеженню кар'єрних можливостей), але і для інтересів держави.
01.10.2025 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача 3 Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на наступне.
Зазначає, що видаючи наказ від 30.06.2025 №1256-ОС (про призначення на посаду заступника забезпечення) начальника відділу технічного забезпечення Окремої комендатури охорони Голова Держприкордонслужби діяв в умовах дискреції, мав можливість призначити ОСОБА_1 на іншу посаду, виконання службових обов'язків на якій не вимагає доступу до державної таємниці. Жодних доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності Адміністрації Держприкордонслужби України в позові не наведено.
Також, зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, права через те, що без надання йому допуску до державної таємниці, закон не передбачає жодної можливості ні поновлення його на попередній посаді, ні призначення його на іншу рівнозначну посаду, оскільки і попередня і усі без виключення рівнозначні посади передбачають наявність у особи допуску до державної таємниці, який у ОСОБА_1 є скасованим.
27.10.2025 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача СБУ надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням уточнених позовних вимог, із змісту якої вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що за вих. № 11/789дск від 02.06.2025 з Адміністрації Державної прикордонної служби України до Служби безпеки України надійшли матеріали для розгляду питання про скасування позивачеві допуску до державної таємниці у зв'язку з повідомленням ним недостовірних відомостей про себе. Розпорядженням ЦУ СБУ від 06.06.2025 № 160д допуск до держаної таємниці позивачеві було скасовано, про що за вих. № 26/2/3-6499дск від 06.06.2025 було поінформовано Голову Державної прикордонної служби України. При прийнятті зазначеного рішення враховувався рівень займаної позивачем посади, його належність до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, що потребує максимальної уважності, прискіпливості та вимогливості до таких службових осіб з боку демократичного суспільства, чиї законні інтереси має враховувати Служба безпеки України.
Встановлені судом фактичні обставини.
Відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах офіцерського складу, який набрав чинності 01.08.2022 відповідно до Наказу від 10.06.2022 № 596-ОС, ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу.
21.03.2025 Голові Державної прикордонної служби України скеровано рапорт начальника управління внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України із пропозицією внести зміни та доповнення до номенклатури посад працівників, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці та надання доступу до державної таємниці, відповідно до положень Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939, в частині включення до неї посад керівників та заступників цих підрозділів, а після погодження з СБУ змін ініціювати переоформлення допуску до державно таємниці цим особам за формою 1.
Відповідно до витягу зі змін до Номенклатури посад працівників Адміністрації Державної прикордонної служби України, затвердженими Головою Державної прикордонної служби України 21.04.2025 посада ОСОБА_1 передбачена відповідним пунктом Номенклатури посад працівників Адміністрації Державної прикордонної служби України, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці за формою 1. (Т. 2 ДСК, а.с. 5-6)
Відповідно до відомостей з грифом ДСК, наданих відповідачем Службою безпеки України, трудова діяльність позивача із 2004 року пов'язана з державною таємницею (Т. 2 ДСК, а.с. 7-13).
Відповідно до Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці на питання «місце реєстрації та фактичне місце вашого проживання (Автономна республіка Крим, область, район, міста, село, вулиця, номер будинку, номер квартири)» позивачем вказано адресу фактичного місця проживання та адресу реєстрації, АДРЕСА_3 (Т. 2 ДСК, а.с. 25).
Відповідно до листа Департаменту військової контррозвідки від 16.05.2025 № 17/Р-5697дск вказано, що отримано інформацію щодо порушення вимог чинного законодавства в сфері охорони державної таємниці позивачем та надано додатки, зокрема бланк контррозвідувального опитування та пояснення сусідів (Т. 2 ДСК, а.с. 28-33).
Відповідно до відомостей ДСК, зокрема листа Департаменту військової контррозвідки від 16.05.2025 № 17/Р-5697дск та додатків до нього, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
22.05.2025 першим заступником Голови Служби безпеки України затверджено Висновок про відмову в наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 у зв'язку з повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» (Т. 2 ДСК, а.с. 17-18).
22.05.2025 Службою безпеки України скерований лист від 22.06.2025 № 26/2/1-5891дск Голові Державної прикордонної служби України про відмову в наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 (Т. 2 ДСК, а.с16).
29.05.2025 р. ОСОБА_1 за допомогою системи повідомлено про відмову у наданні допуску до державної таємниці за формою 1 (Ф1) відповідно до листа СБУ від 22.06.2025 № 26/2/1-5891дск.
30.05.2025 позивачем скеровано заяву в Департамент військової контррозвідки з проханням направити на його адресу результати контррозвідувального опитування.
27.06.2025 листом № 17/м-452/32 на заяву від 30.05.2025 позивача повідомлено, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів.
31.05.2025 р. на ім'я Голови ДПСУ позивачем поданий рапорт за вх. № 04/30229/25 про повторне направлення Переліку питань на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці до СБУ.
Листом вих. № 10/45797-25 від 13.06.2025 року позивача повідомлено про відмову у задоволенні рапорту.
31.05.2025 р. на ім'я Голови ДПСУ позивачем поданий рапорт за вх. № 04/30231/25 про надання копій документів, які були підготовлені ДПСУ для оформленні позивачу допуску до державної таємниці.
Листом вих. № 10/45796-25 від 13.06.2025 року Голова ДПСУ Дейнеко С. повідомив позивача про часткове задоволення рапорту. За запитом надані зобов'язання громадянина у зв'язку із допуском до державної таємниці за 2014, 2015, 2021 та 2025р.
31.05.2025 р. ОСОБА_1 направив на ім'я Голови СБУ заяву про повторне направлення Переліку питань та особистого прийому.
03.06.2025 на ім'я Голови Державної прикордонної служби України позивачем поданий рапорт за вх. № 04/30803/25 про надання копій документів та інформації щодо обґрунтування необхідності підвищення ступеню доступу до державної таємниці.
Листом вих. № 10/46623-25 від 17.06.2025 року повідомлено позивача про часткове задоволення його рапорту та надання копії рапорту № 30 начальника управління внутрішньої та власної безпеки Мацака В. від 25.03.2025.
03.06.2025 на ім'я Голови Державної прикордонної служби України позивачем поданий рапорт за вх. № 04/30804/25 про причини скасування доступу до державної таємниці за формою 2.
Листом вих. № 10/46566-25 від 17.06.2025 року позивача повідомлено про те, що рішення про скасування доступу до державної таємниці за формою 2 не приймалось.
06.06.2025 Службою безпеки України листом № 26/2/3-6499дск повідомлено Голову Державної прикордонної служби України про те, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 06 червня 2025 року № 160д ОСОБА_1 , скасовано допуск до державної таємниці за формою 2, у зв'язку із обставинами, встановленими під час переоформленням допуску до державної таємниці за формою 1 (Т. 2 ДСК, а.с. 44).
12.06.2025 року наказом Голови Державної прикордонної служби України від 12.06.2025 року № 1117-ОС ОСОБА_1 зараховано у розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнивши ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України згідно з підпунктом 13 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.
02 липня 2025 року генерал-майору ОСОБА_1 в.о. командира військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_5 оголошений наказ від 30.06.2025 року №1256-ОС про призначення генерал-майора ОСОБА_1 заступником начальника відділу технічного забезпечення окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України.
03.07.2025 на ім'я Голови Державної прикордонної служби України поданий рапорт першого заступника голови Державної прикордонної служби України В. Нікіфоренко щодо службової записки управління внутрішньої та власної безпеки від 25.03.2025 № 30.
15.07.2025 на рапорт від 03.07.2025 першого заступника голови Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано відповідь проте, що жодним структурним підрозділом Державної прикордонної служби України не надано зауважень, заперечень чи рекомендацій до запропонованих змін до Номенклатури посад. Відповідно до вимог Положення про управління внутрішньої та власної безпеки, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 02.09.2024 № 106-ДСК, особовому складу надано право підтримувати взаємодію з відповідними структурними підрозділами з питань, що належать до компетенції управління, подавати керівнику пропозиції щодо вдосконалення оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України тощо. Враховуючи зазначене, порушень вимог чинного законодавства під час опрацювання змін до номенклатури посад допущено не було.
07.07.2025 позивачем подано рапорт для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади Ректора Національної Академії Державної прикордонної служби України.
В матеріалах справи наявна відповідь Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.07.2025 № 08/52863-25 на адвокатський запит від 01. 07.2025, за результатами розгляду якого позивачу скеровано копію наказу Голови Державної прикордонної служби України від 30.06.2025 №1256-ос; копію листа Адміністрації Держприкордонслужби «Щодо розгляду питання про скасування допуску до державної таємниці» від 02.06.2025 №11/789 дск; копію службової характеристики генерал-майора ОСОБА_1 .
Відповідно до копії листа Адміністрації Держприкордонслужби першому заступнику Голови Служби безпеки України «Щодо розгляду питання про скасування допуску до державної таємниці» від 02.06.2025 №11/789дск відповідно до вимог положень Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни від 18.12.2013 № 939 та листа Служби безпеки У країни від 22.05.2025 № 26/2/1-5891дск, у зв'язку із відмовою у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 в частині повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе, прийнято рішення щодо припинення громадянину доступу до секретної інформації (наказ Голови Державної прикордонної служби України від 30.05.2025 № 1014-ОС «Про припинення доступу до державної таємниці»).
Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 30.05.2025 № 1014-ОС «Про припинення доступу до державної таємниці» ОСОБА_1 припинено доступ до державної таємниці за формою 2 «Цілком таємно» наданий наказом № 1712-ОС від 17.11.2023. (Том 2 ДСК а.с. 40-41).
В матеріалах справи також міститься внутрішній опис матеріальних носіїв секретної інформації, що перебувають у виконавця ОСОБА_6 на 11 аркушах.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 28.06.2025 № 2025/008624746 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 зазначено адресу: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки реєстраційної служби виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 01.02.2022 № 20-36-1191 про реєстрацію місця проживання особи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 зазначено адресу: АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 01.07.2025, яке проведене депутатом Бориспільської міської ради обстежено житлово-побутові умови громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 встановлено, що квартира належить ОСОБА_1 , характеристика умов проживання: задовільні. У розділі висновки вказано, що зі слів сусідів встановлено факт проживання родини за вказаною адресою з 2001 року по теперішній час. Підписів та прізвищ сусідів в акті не вказано.
В матеріалах справи наявна копія диплома ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 від 15.04.1994.
В матеріалах справи наявний адвокатський запит від 16.08.2025 скерований Службі безпеки України щодо надання інформації про проведення оперативно-розшукових, оперативно-технічних та інших оперативних заходів щодо ОСОБА_1 , а також прохання надати довідку контррозвідувального опитування.
Відповідно до щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме ОСОБА_1 у розділі 2.1. Інформація про суб'єкта декларування вказано зареєстроване місце проживання, а саме адресу: АДРЕСА_3 . Зазначено, що місце фактичного проживання збігається з місце реєстрації суб'єкта декларування.
Відповідно до щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме ОСОБА_1 у розділі 3 Об'єкти нерухомості за № 1 вказана квартира за адресою: АДРЕСА_3 , площа 57 кв. м., в графі Інформація щодо особи, якій належить об'єкт № 1, і прав на нього зазначено: власність ОСОБА_1 , відсотки не вказано.
Відповідно до щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме ОСОБА_1 у розділі 3 Об'єкти нерухомості за № 12 вказаний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5 , площа 145,4 кв. м., в графі Інформація щодо особи, якій належить об'єкт № 12, і прав на нього зазначено: Інше право користування інший тип: тимчасове використання прізвище ОСОБА_1 . Цей самий тип користування зазначений щодо членів сім'ї позивача.
В матеріалах справи міститься вирок Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_1 від 15.04.2024 відповідно до якого позивача визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбачено ч. 1. статті 366-2 Кримінального кодексу України, а саме умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Свідком ОСОБА_2 в судовому засіданні 29.01.2026 вказано, що він є старшим водієм першої автомобільної групи Адміністрації Державної прикордонної служби України відділення експлуатації техніки відділу технічного забезпечення ОКОіЗ, а також те, що будучи водієм позивача ОСОБА_1 возив позивача за двома адресами, а саме за адресою: АДРЕСА_3 та адресою: АДРЕСА_5 в рівномірно протягом 2025 року. Зазначено, що приїжджав як зранку, так і завозив після роботи ввечері.
Свідком ОСОБА_4 в судовому засіданні 29.01.2026 вказано, що він проживає за адресою АДРЕСА_3 , є сусідом позивача за вказаною адресою. Також ним вказано, що після повномасштабного вторгнення не бачив часто позивача, авто водія позивача та позивача із водієм не бачив жодного разу. Свідком повідомлено, що за кермом автомобіля бачив дружину та доньку, а також те, що в квартирі позивача світиться світло.
Свідком ОСОБА_3 в судовому засіданні 29.01.2026 вказано, що він був першим заступником Голови Державної прикордонної служби, а також був державним інспектором з питань таємниць за функціональним напрямком діяльності Департаменту охорони державного кордону та Департаменту організації роботи, планування та контролю. Свідок зазначив, що скеровував рапорт щодо доцільності внесення змін до Номенклатури посад. Однак, вказав, що такі зміни належать до повноважень Голови Державної прикордонної служби. Свідком зазначено, що посада ректора Національної Академії Державної прикордонної служби України передбачає наявність допуску та доступу до державної таємниці.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 1 Закону «Про державну таємницю» № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855) допуск до державної таємниці - це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.
За статтею 5 Закону № 3855-ХІІ забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3855-ХІІ скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці не надається у разі:
1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;
3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 23 Закону № 3855-ХІІ у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.
Відповідно до статті 28 Закону № 3855-ХІІ громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України; додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229-ХІІ) Служба безпеки України зобов'язана брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України "Про державну таємницю" та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України.
За частиною першою статті 37 Закону № 3855-ХІІ керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до положень Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 №661-VI (далі Закон №661-VI) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основними обов'язками якої, зокрема є: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України, починаючи з 24 лютого 2022 року здійснюють передбачені Законами України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про Державну прикордонну службу України" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009 року (далі по тексту Положення №1115/2009).
Відповідно до п.12 Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з пп. 6 п. 93 Положення №1115/2009 призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:
- у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів у разі неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця;
- за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії - за згодою чи на особисте прохання військовослужбовця;
- за результатами атестації - за рішенням відповідного начальника;
- на особисте прохання військовослужбовця;
- у порядку реалізації накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення - за рішенням відповідного начальника;
- у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, не пов'язану з державною таємницею, - за згодою військовослужбовця, у разі неможливості призначення на рівну посаду;
- вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з більш легкими умовами військової служби, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням, у разі неможливості виконання ними обов'язків за попередньою посадою та за відсутності рівних посад;
- у разі коли військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній з керівництвом підлеглими особами, виконанням завдань з охорони державного кордону, в разі неможливості призначення на рівну посаду - за рішенням відповідного начальника;
- у разі виникнення обставин, передбачених абзацом першим пункту 111 цього Положення, за відсутності рівних посад - за рішенням відповідного начальника.
Позиція та висновки суду
Щодо вимоги визнати протиправною відмову Служби безпеки України у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1, а також визнати протиправним та скасувати розпорядження №160 дск від 06.06.2025 Служби безпеки України про скасування позивачу допуску до державної таємниці за формою 2.
Судом встановлено, що за результатами контррозвідувального опитування, проведеного Департаментом військової контррозвідки СБУ, складено висновок, відповідно до якого вказується, що позивач вказав недостовірну інформацію щодо свого місця проживання, а тому
є підстави вважати, що позивач, не виконав взятих зобов'язань щодо виконання вимог режиму секретності та додержання вимог законодавства про державну таємницю.
Таким чином, ключовим питанням є чи дотримався позивач, вимог визначених Законом України «Про державну таємницю» при переоформленні допуску за формою 1, оскільки і відмова до допуску за формою 1 і скасування допуску за формою 2 є результатом розгляду Службою безпеки України питання про підвищення позивачу форми допуску до державної таємниці за вмотивованим запитом Адміністрації Державної прикордонної служби України
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється:
- у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією;
- у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності;
- у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
Судом встановлено, що відповідно до витягу зі змін до Номенклатури посад працівників Адміністрації Державної прикордонної служби України, затвердженими Головою Державної прикордонної служби України 21.04.2025 посада ОСОБА_1 передбачена відповідним пунктом Номенклатури посад працівників Адміністрації Державної прикордонної служби України, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці за формою 1.
Ураховуючи наведене Адміністрацією Державної прикордонної служби України скеровано вмотивований запит про розгляд Службою безпеки України питання про підвищення позивачу форми допуску до державної таємниці.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про безпідставність таких змін, що стали передумовою зміни форми допуску, оскільки їх правомірність не є предметом розгляду в указаній адміністративній справі.
Крім цього, як встановлено судом вище, свідком ОСОБА_3 , який перебув на посаді першого заступника Голови Державної прикордонної служби на час внесення відповідних змін, в судовому засіданні 29.01.2026 вказано, зміни до Номенклатури посад належать до повноважень Голови Державної прикордонної служби.
Також, твердження позивача про те, що начальник управління внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України не мав повноважень подавати рапорт на ім'я Голови Державної прикордонної служби України із пропозицією внести зміни та доповнення до номенклатури посад працівників, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці та надання доступу до державної таємниці, відповідно до положень Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939, в частині включення до неї посад керівників та заступників цих підрозділів, а після погодження з СБУ змін ініціювати переоформлення допуску до державно таємниці цим особам за формою 1, спростовуються тим, що відповідно до вимог Положення про управління внутрішньої та власної безпеки, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 02.09.2024 № 106-ДСК, особовому складу надано право підтримувати взаємодію з відповідними структурними підрозділами з питань, що належать до компетенції управління, подавати керівнику пропозиції щодо вдосконалення оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України, а також тим, що жодним підрозділом Державної прикордонної служби України, за результатом опрацювання проєкту указаних змін, не було подано зауважень, заперечень та пропозицій.
Указане в судовому засіданні 29.01.2026 не заперечив свідок ОСОБА_3 , який перебув на посаді першого заступника Голови Державної прикордонної служби на час внесення відповідних змін і який на той момент також був державним інспектором з питань таємниць за функціональним напрямком діяльності Департаменту охорони державного кордону та Департаменту організації роботи, планування та контролю.
Таким чином, суд, хоч і встановив указані обставини, однак розглядає їх лише як підставу для необхідності переоформлення допуску за формою 1, без надання оцінки на предмет їх правомірності.
Відповідно, суд дійшов висновку, що для переоформлення допуску позивачу з форми 1 на форму 2 існувала законна підстава.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну таємницю» перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Разом з тим, приписами частини другої указаної статті визначено, що у ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.
Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Так, судом встановлено, що відповідно до Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці на питання «місце реєстрації та фактичне місце вашого проживання (Автономна республіка Крим, область, район, міста, село, вулиця, номер будинку, номер квартири)» позивачем вказано адресу фактичного місця проживання та адресу реєстрації, АДРЕСА_3 .
При цьому суд звертає увагу, що 05.05.2025 разом із заповненням Переліку питань позивач власноруч підписав правила надання відповідей на питання, де зазначив, що він усвідомлює, що повідомлення недостовірних відомостей про себе під час надання відповідей на питання може бути підставою для відмови йому в наданні такого допуску.
Відповідно до листа Департаменту військової контррозвідки від 16.05.2025 № 17/Р-5697дск вказано, що отримано інформацію щодо порушення вимог чинного законодавства в сфері охорони державної таємниці позивачем та надано додатки, зокрема бланк контррозвідувального опитування та пояснення сусідів, відповідно до яких позивач проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Останнє також підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , який в судовому засіданні 29.01.2026 вказав, що він є старшим водієм першої автомобільної групи Адміністрації Державної прикордонної служби України відділення експлуатації техніки відділу технічного забезпечення ОКОіЗ, а також те, що будучи водієм позивача ОСОБА_1 возив позивача за двома адресами, а саме за адресою: АДРЕСА_3 та адресою: АДРЕСА_5 в рівномірно протягом 2025 року. Зазначено, що приїжджав як зранку, так і завозив після роботи ввечері.
Окрім цього, судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 в перебуває у користуванні позивача відповідно до поданої ним же щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.
Також, суд погоджується із доводами відповідача Служби безпеки України про те, що посилання позивача на вирок Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024, не стосується питань надання СБУ допуску до державної таємниці, перевірки зазначених особисто громадянином відповідей на перелік питань та проведеної СБУ відповідної перевірки. Вищий антикорупційний суд ці обставини не розглядав, відповідні докази, наявні у нашій справі, не досліджував, то його рішення не має преюдиційного характеру.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вирок Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 містить висновок суду, про те, що позивач, його дружина та доньки користувались будинком не прийнятим в експлуатацію та відповідно про відсутність у позивача бажання приховати указаний будинок. Також вирок суду містить посилання на показання позивача, що він «був обізнаний, що дружина тимчасово проживає у будівлі матері. Разом з тим точну кількість днів, впродовж яких вона там перебувала, не знає, підрахунки не вів, проте щоб уникнути будь-яких непорозумінь з цього приводу, вирішив зазначити її проживання, та проживання дітей» (Том 1, а.с. 229). Відповідно до вироку Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 Вищим антикорупційним судом встановлено факт користування дружиною позивача будинком за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно, суд дійшов висновку, що будинок за адресою: АДРЕСА_4 використовувався для проживання як ОСОБА_1 та і членів його сім'ї, дружини та доньок.
Суд не бере до уваги відомості акту обстеження житлово-побутових умов від 01.07.2025, де вказано, що зі слів сусідів встановлено факт проживання родини за вказаною адресою з 2001 року по теперішній час, оскільки ні підписів ні прізвищ таких сусідів в акті не вказано.
Ураховуючи наведене, під час заповнення Переліку питань під час переоформлення допуску до державної таємниці за формо 1 позивач не вказав усі відомості про місце свого проживання.
Судом встановлено вище, що 22.05.2025 першим заступником Голови Служби безпеки України затверджено Висновок про відмову в наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 у зв'язку з повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю».
Відповідно, суд висновує, що відповідач Служба безпеки України діяв в порядку та у спосіб визначений Законом України «Про державну таємницю», правомірно відмовив у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 сформульованою у листі СБУ від 22.06.2025 № 26/2/1-5891дск. Підстав для скасування такої відмови судом не встановлено.
Щодо скасування допуску до державної таємниці за формою 2 суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3855-ХІІ скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Судом встановлено, що 06.06.2025 Службою безпеки України листом № 26/2/3-6499дск повідомлено Голову Державної прикордонної служби України про те, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 06 червня 2025 року № 160д ОСОБА_1 , скасовано допуск до державної таємниці за формою 2, у зв'язку із обставинами, встановленими під час переоформленням допуску до державної таємниці за формою 1.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в частині скасування допуску до державної таємниці за формою 2 відповідач Служба безпеки України діяла в межах своїх повноважень, в порядку та у спосіб, визначений Законом «Про державну таємницю», а тому підстав для скасування розпорядження №160дск від 06.06.2025 Служби безпеки України про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 за формою 2 судом не встановлено.
Аргументи позивача про недостатню умотивованість оскарженого розпорядження в аспекті спірних правовідносин ґрунтуються на помилковому трактуванні законодавчих норм та правозастосовної практики і не доводять протиправність спірного рішення. Понад те, такі доводи не заперечують фактичних підстав, які слугували приводом для прийняття спірного розпорядження.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправним та скасувати Наказ № 1014-ОС від 30.05.2025 Голови Державної прикордонної служби України про припинення доступу до державної таємниці ОСОБА_1 за формою 2 суд вказує наступне.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну таємницю» доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.
Приписами частини другої статті 27 Закону України визначено, що рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.
Відповідно до копії листа Адміністрації Держприкордонслужби першому заступнику Голови Служби безпеки України «Щодо розгляду питання про скасування допуску до державної таємниці» від 02.06.2025 №11/789дск відповідно до вимог положень Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни від 18.12.2013 № 939 та листа Служби безпеки У країни від 22.05.2025 № 26/2/1-5891дск, у зв'язку із відмовою у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 в частині повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе, прийнято рішення щодо припинення громадянину доступу до секретної інформації/
Таким чином відповідачем Адміністрацією Державної прикордонної служби України ухвалено рішення про припинення доступу до державної таємниці за формою 2, як наслідок, за результатами розгляду листа Служби безпеки У країни від 22.05.2025 № 26/2/1-5891дск, у зв'язку із відмовою у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 за формою 1.
Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування Наказу № 1014-ОС від 30.05.2025 Голови Державної прикордонної служби України про припинення доступу до державної таємниці ОСОБА_1 за формою 2.
Відповідно вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача визнати протиправним та скасувати Наказ № 1117-ОС від 12.06.2025, Наказ №1256-ОС від 30.06.2025 та зобов'язати Голову Державної прикордонної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України суд вказує наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення ст. 23 цього Закону орган СБУ надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає такого доступу, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.
Згідно з пп. 6 п. 93 Положення №1115/2009 призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:
- у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів у разі неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця;
- за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії - за згодою чи на особисте прохання військовослужбовця;
- за результатами атестації - за рішенням відповідного начальника;
- на особисте прохання військовослужбовця;
- у порядку реалізації накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення - за рішенням відповідного начальника;
- у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, не пов'язану з державною таємницею, - за згодою військовослужбовця, у разі неможливості призначення на рівну посаду;
- вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з більш легкими умовами військової служби, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням, у разі неможливості виконання ними обов'язків за попередньою посадою та за відсутності рівних посад;
- у разі коли військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній з керівництвом підлеглими особами, виконанням завдань з охорони державного кордону, в разі неможливості призначення на рівну посаду - за рішенням відповідного начальника;
- у разі виникнення обставин, передбачених абзацом першим пункту 111 цього Положення, за відсутності рівних посад - за рішенням відповідного начальника.
06.06.2025 Службою безпеки України листом № 26/2/3-6499дск повідомлено Голову Державної прикордонної служби України про те, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 06 червня 2025 року № 160д ОСОБА_1 , скасовано допуск до державної таємниці за формою 2, у зв'язку із обставинами, встановленими під час переоформленням допуску до державної таємниці за формою 1.
Таким чином після скасування допуску до державної таємниці за формою 2 позивач не міг надалі обіймати посаду заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка передбачала наявність допуску за формою 1 після внесених змін до Номенклатури посад.
Судом встановлено, що 12.06.2025 року наказом Голови Державної прикордонної служби України від 12.06.2025 року № 1117-ОС ОСОБА_1 зараховано у розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнивши ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України згідно з підпунктом 13 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.
02 липня 2025 року генерал-майору ОСОБА_1 в.о. командира військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_5 оголошений наказ від 30.06.2025 року №1256-ОС про призначення генерал-майора ОСОБА_1 заступником начальника відділу технічного забезпечення окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України.
Позивач не вказує, що він не давав згоди на таке призначення, однак зауважував в судових засіданнях, що подав рапорт для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади ректора Національної Академії Державної прикордонної служби України.
Разом з тим, свідком ОСОБА_3 , який був першим заступником Голови Державної прикордонної служби, а також державним інспектором з питань таємниць за функціональним напрямком діяльності Департаменту охорони державного кордону та Департаменту організації роботи, планування та контролю на час видання оскаржуваних наказів, в судовому засіданні 29.01.2026 зазначено, що посада ректора Національної Академії Державної прикордонної служби України передбачає наявність допуску та доступу до державної таємниці.
Таким чином свідок ОСОБА_3 підтвердив доводи представника відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, що вказана посада не могла бути запропонована позивачу.
На адвокатський запит представника позивача від 01.07.2025 про наявність посад вищого офіцерського складу, які могли б бути запропоновані позивачу, Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано відповідь від 08.07.2025 № 08/52863-25 про те, що посад вищого офіцерського складу, які могли б бути запропоновані позивачу, не було.
Позивачу, була запропонована посада заступника начальника відділу технічного забезпечення окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, від якої він не відмовився.
Таким чином відповідачем Адміністрацією Державної прикордонної служби України виконано обов'язок щодо громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає такого доступу, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, в частині пропозиції іншої роботи або служби, не пов'язаної з державною таємницею, як передбачено приписами Закону України «Про державну таємницю».
Оскільки суд не встановив підстав для скасування Наказу № 1117-ОС від 12.06.2025 та Наказу №1256-ОС від 30.06.2025, відповідно і позовні вимоги в частини зобов'язання Голови Державної прикордонної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації роботи, планування та контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України, а також вимоги здійснити перерахунок грошового забезпечення з усіма надбавками та преміями за вимушений прогул не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення надіслати учасникам справи (їх представникам).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.