06 лютого 2026 року м.Київ № 320/42230/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасувати подання, визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України та просить суд:
визнати протиправними дії Дисциплінарної комісії ДПС України, що полягають у викладенні у поданні від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК висновків про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII - порушення Присяги державного службовця;
визнати протиправним та скасувати подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК;
визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс "Про закриття дисциплінарного провадження".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) та зобов'язано відповідача надати докази до суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що дії Дисциплінарної комісії Державної податкової служби України, які полягають у викладенні у поданні від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК висновків про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, є протиправними, а подання Дисциплінарної комісії Державної податкової служби України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказ Державної податкової служби України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження» - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки дисциплінарного органу про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку є необґрунтованими та безпідставними, а дисциплінарний проступок і вина ОСОБА_1 відсутні.
Позивач зазначає, що в оскаржуваному поданні та наказі відповідачами зроблено загальні та оціночні висновки про неналежне виконання ним посадових обов'язків, без визначення конкретних дій або бездіяльності позивача, які б утворювали склад дисциплінарного проступку, без зазначення часу, місця та обставин його вчинення, а також без посилання на конкретні пункти посадової інструкції заступника директора Департаменту правового забезпечення, які нібито були ним порушені.
Також позивачем наголошено, що матеріали дисциплінарної справи та подання Дисциплінарної комісії не містять належних і допустимих доказів того, що виявлені під час тематичної перевірки недоліки щодо наповнення підсистеми «Суди» ІКС «АСО», касаційного оскарження судових рішень та долучення документів про сплату судового збору перебували у сфері його безпосередніх повноважень або що саме дії чи бездіяльність позивача призвели до настання таких наслідків.
Крім того позивач зазначає, що дисциплінарною комісією не встановлено його вини у формі умислу або необережності, не досліджено обставини, які виключають дисциплінарну відповідальність, а висновки про «неналежне керівництво» та «незабезпечення контролю» ґрунтуються виключно на статистичних даних та узагальнених показниках, без індивідуалізації відповідальності позивача як державного службовця.
Позивач звернув увагу на порушенні строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачених ст. 74 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889), оскільки дисциплінарне стягнення не застосовується, якщо минув один рік з дня вчинення дисциплінарного проступку, водночас відповідачами не визначено конкретної дати вчинення кожного з інкримінованих порушень, а доводи про їх триваючий характер є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами дисциплінарної справи.
На його переконання, під час здійснення дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією також не дотримано вимог Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039), оскільки у висновку за результатами дисциплінарного провадження не зазначено обставин, що виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення, а дисциплінарна справа не містить належним чином завірених копій документів і матеріалів, які б підтверджували факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
У зв'язку з наведеним позивач вважає, що дії Дисциплінарної комісії ДПС України, подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказ Державної податкової служби України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження» порушують його права та законні інтереси, у зв'язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказ ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження» є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідач вказує, що за результатами дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією ДПС України встановлено наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме порушення Присяги державного службовця, що полягало у неналежному виконанні ним посадових обов'язків та відсутності належного контролю за організацією роботи підпорядкованого структурного підрозділу.
За доводами відповідача, виявлені під час перевірки недоліки щодо наповнення підсистеми «Суди» інформаційно-комунікаційної системи «АСО», своєчасного касаційного оскарження судових рішень та долучення документів про сплату судового збору свідчать про неналежне виконання позивачем управлінських та контрольних функцій, покладених на нього як на керівника, що, на думку відповідача, несумісне з вимогами, встановленими до державного службовця.
Крім того, Державна податкова служба України вказує, що дисциплінарне провадження здійснювалося з дотриманням вимог Порядку № 1039, а всі матеріали, покладені в основу подання Дисциплінарної комісії, є належними та допустимими доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду в системі податкових органів з лютого 2008 року на різних посадах, а з 21.07.2022 було призначено на посаду заступника директора департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України.
Згідно Характеристики заступника директора Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 від 30.05.2025, до основних посадових обов'язків заступника директора Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 належить здійснення керівництва діяльністю та організація роботи Департаменту відповідно до Регламенту ДПС та положення про Департамент, представлення Департаменту у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами; надання обов'язкових до виконання доручень працівникам Департаменту з питань, що належать до сфери діяльності підрозділу, контроль їх виконання; забезпечення в установленому порядку представлення інтересів ДПС в судах та інших органах; забезпечення контролю за роботою підрозділів правового забезпечення територіальних органів ДПС.
За час роботи в Державній податковій службі України до ОСОБА_2 дисциплінарні стягнення не застосовувались.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної податкової служби України від 29.05.2025 № 27-дп «Про порушення дисциплінарного провадження», виданим відповідно до ст. 17, 64- 69, 73 Закону № 889, п. 3 доручення Голови ДПС від 21.05.2025 № 114-д(05) до доповідної записки Департаменту правового забезпечення від 21.05.2025 №7127/99-00-05-01-02-13 та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, порушено дисциплінарне провадження для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку стосовно заступника директора Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України ОСОБА_1 .
Зазначеним наказом від 29.05.2025 № 27-дп утворено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи у Державній податковій службі України та затверджено її склад, а також зобов'язано Департамент правового забезпечення підготувати матеріали, передбачені ст. 73 Закону № 889, та направити їх до Дисциплінарної комісії.
Відповідно до п. 5 наказу від 29.05.2025 № 27-дп, Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарної справи у Державній податковій службі України доручено здійснити дисциплінарне провадження протягом 35 календарних днів та за результатами розгляду дисциплінарної справи надати Голові Державної податкової служби України відповідне подання.
Наказом Державної податкової служби України від 16.07.2025 № 1584-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України 16.07.2025 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону № 889, у зв'язку з незгодою на продовження проходження державної служби внаслідок зміни істотних умов державної служби.
Підставою для видання вказаного наказу слугували заява ОСОБА_1 від 15.07.2025, повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також положення ст. 43 та ч. 3 ст. 83 Закону № 889.
За результатами здійснення дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи у Державній податковій службі України складено подання від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК про результати розгляду дисциплінарної справи, у мотивувальній частині якого наведено, що підставою для ініціювання дисциплінарного провадження стали висновки тематичної перевірки, проведеної на виконання наказу ДПС від 25.02.2025 № 164 «Про проведення тематичної перевірки», за результатами якої складено акт від 26.03.2025 № 658/99-00-02-03-03-14 та доповідну записку від 25.04.2025 № 878/99-00-02-03-03-13.
У поданні також зазначено про встановлені під час перевірки недоліки щодо наповнення підсистеми «Суди» ІКС «АСО», організації касаційного оскарження судових рішень, а також долучення документів про сплату судового збору, з посиланням, зокрема, на вимоги Порядку, затвердженого наказом ДПС від 28.06.2022 № 357 (зі змінами), та Регламенту використання ІКС «АСО», затвердженого наказом ДПС від 16.01.2024 № 46.
За висновками Дисциплінарної комісії, викладеними у резолютивній частині подання, у діях позивача встановлено наявність дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме порушення Присяги державного службовця.
При цьому у поданні зазначено, що на момент його складення ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, у зв'язку з чим Дисциплінарною комісією запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби у перший робочий день після закінчення відпустки.
25.07.2025 Державною податковою службою України прийнято наказ № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», у якому з посиланням на подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК зазначено про встановлення у діях заступника директора Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, що полягає у порушенні Присяги державного службовця.
Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, а подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказ ДПС України від 25.07.2025 №19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження» - протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Основні обов'язки державного службовця закріплені у ст. 8 Закону № 889, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
У п. 1 ч.1 1 ст. 61 Закону № 889 зазначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 62 Закону № 889 державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені ст. 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця та виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 889 за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону № 889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є, зокрема: порушення Присяги державного службовця (п.1); невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону № 889 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно із ч. 5 згаданої норми, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889 дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
За змістом ст. 69 Закону № 889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (ч.10 ст. 69 Закону № 889).
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 Закону № 889 порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 11 ст. 69 Закону № 889).
Приписами ч. 1 ст. 74 Закону № 889 передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст. 74 Закону № 889).
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок № 1039.
Згідно із п. 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи. Вказана процедура є обов'язковою, а вказаний у ній перелік є обов'язковим та не підлягає розширеному тлумаченню.
Абзацом 1 п. 31 Порядку № 1039 передбачено, що комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Державний службовець, згідно абзацу другого, має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до ст. 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
З аналізу наведених норм убачається, що притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності можливе виключно за умови встановлення у його діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, зокрема протиправності та вини, а також за умови дотримання суб'єктом владних повноважень передбаченої Законом № 889 та Порядком № 1039 процедури дисциплінарного провадження, яка передбачає обов'язок дисциплінарної комісії з'ясувати та відобразити у матеріалах дисциплінарної справи конкретні обставини, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, встановити наявність (відсутність) ознак дисциплінарного проступку, причинний зв'язок між поведінкою державного службовця та наслідками, а також форму вини.
Судом встановлено, що подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК містить висновок про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме порушення Присяги державного службовця, із посиланням на результати тематичної перевірки та наведені у поданні узагальнені показники та приклади недоліків у роботі підрозділів правового забезпечення.
Водночас із приписів ст. 64- 67, 69, 74 Закону № 889 та п. 33 Порядку № 1039 випливає, що висновок про наявність дисциплінарного проступку має ґрунтуватися на встановленні конкретних фактичних обставин щодо поведінки відповідної особи, визначенні того, які саме посадові обов'язки не виконані або виконані неналежно, у чому полягала протиправність, а також у встановленні вини у формі умислу або необережності.
Крім того, суд враховує, що наказом ДПС від 16.07.2025 № 1584-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту правового забезпечення ДПС України 16.07.2025 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону № 889, у зв'язку з незгодою на продовження проходження державної служби внаслідок зміни істотних умов державної служби.
За таких обставин, оцінюючи доводи сторін у цій справі, суд виходить з того, що предметом судового контролю є правомірність дій Дисциплінарної комісії Державної податкової служби України, які полягають у викладенні у поданні від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК висновків про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, а також, правомірність подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказу Державної податкової служби України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», що, на переконання позивача, порушують його права та законні інтереси.
Дослідивши подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказ ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», суд встановив, що наказ № 19-дс у своїй мотивувальній частині фактично відтворює зміст висновків, викладених у поданні, та ґрунтується на ньому як на підставі прийняття рішення.
Із змісту оскаржуваних подання та наказу вбачається, що за результатами тематичної перевірки та розгляду дисциплінарної справи відповідачі дійшли висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» № 889, а саме - порушення Присяги державного службовця, що, на думку відповідачів, виразилось у неналежному виконанні посадових обов'язків, зокрема:
неналежній організації та контролі наповнення підсистеми «Суди» ІКС «АСО» (виявлені численні недоліки внесення/відображення інформації у підсистемі);
неналежному касаційному оскарженні судових рішень, ухвалених на користь платників податків, у тому числі у частині систематичного незабезпечення належного обґрунтування касаційних скарг у резонансних справах (на загальну суму позовних вимог 2 273 069,9 тис. грн);
несвоєчасному долученні до касаційних скарг документів про сплату судового збору (на загальну суму позовних вимог 371,8 тис. грн);
систематичному ігноруванні та недотриманні вимог процесуального законодавства (зокрема, щодо строків подання відзивів, оскарження рішень судів, належного касаційного оскарження тощо).
Дослідивши подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 №1516/99-00-02-ДК та наказ ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», суд встановив, що одним із порушень, які стали підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, відповідачем визначено неналежну організацію та контроль наповнення підсистеми «Суди» інформаційно-комунікаційної системи «Адміністративне та судове оскарження».
Зокрема, в оскаржуваних поданні та наказі зазначено, що за результатами тематичної перевірки встановлено значну кількість недоліків під час внесення інформації щодо судових справ до підсистеми «Суди» ІКС «АСО», а саме: відсутність сторін, категорій справ, процесуальних документів, результатів розгляду справ, наявність дублетних електронних карток тощо, що, на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання позивачем посадових обов'язків.
Оцінюючи наведені висновки, суд бере до уваги наступне
Відповідно до п. 1.6 Регламенту використання підсистеми «Суди», затвердженого наказом ДПС України від 16.01.2024 № 46, відповідальність за повноту, своєчасність та достовірність внесення інформації до підсистеми «Суди» ІКС «АСО» покладається на керівників і працівників підрозділів правового забезпечення та по роботі з податковим боргом, які безпосередньо забезпечують супроводження справ у судах.
Обов'язок безпосереднього внесення інформації або технічного наповнення підсистеми «Суди» не віднесено до посадових обов'язків заступника директора Департаменту правового забезпечення.
Разом з тим, із матеріалів дисциплінарної справи, акта тематичної перевірки від 26.03.2025 № 658/99-00-02-03-03-14, подання Дисциплінарної комісії та оскаржуваного наказу не вбачається конкретизації порушень, а саме:
не визначено перелік конкретних судових справ, у яких допущено відповідні недоліки; не встановлено відповідальних осіб або територіальні органи ДПС;
не зазначено дату вчинення кожного з порушень; не наведено пояснень безпосередніх виконавців або їх керівників;
не з'ясовано наявність технічних обмежень чи інших об'єктивних причин, що могли унеможливити внесення інформації.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у поданні та наказі статистичні дані та узагальнені показники не дозволяють ідентифікувати конкретні протиправні дії або бездіяльність позивача, а отже не дають можливості встановити склад дисциплінарного проступку з визначенням часу, місця, способу його вчинення та вини особи.
Крім того, суд враховує наявні в матеріалах дисциплінарної справи пояснення позивача, надані під час дисциплінарного провадження, відповідно до яких ним здійснювався контроль за наповненням підсистеми «Суди» ІКС «АСО» у межах визначених керівником Департаменту завдань, зокрема шляхом регулярного заслуховування територіальних підрозділів ДПС, а також вживалися заходи для усунення технічних проблем, що підтверджується службовими листами Департаменту правового забезпечення до Департаменту інформаційних технологій.
Суд також звертає увагу, що зі структури Департаменту правового забезпечення вбачається відсутність у заступника директора Департаменту повноважень щодо безпосереднього керівництва Управлінням організації та супроводження судових спорів, діяльність якого була предметом критики у поданні.
Так, як зазначено на сторінці 7 акта тематичної перевірки від 26.03.2025 № 658/99-00-02-03-03-14, відповідно до Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату Державної податкової служби України, затверджених наказом ДПС від 14.01.2022 № 22 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» (зі змінами), у складі Департаменту правового забезпечення функціонує Управління організації та супроводження судових спорів як самостійний структурний підрозділ, керівництво яким здійснює начальник відповідного управління, що підпорядковується безпосередньо директору Департаменту, а не його заступникам.
Крім того, відповідно до інформації Департаменту персоналу, наведеної в акті тематичної перевірки, у період, що охоплювався перевіркою, у підпорядкуванні директора Департаменту перебували три заступники директора та окремі начальники управлінь, зокрема начальник Управління організації та супроводження судових спорів, який не перебував у безпосередньому підпорядкуванні заступника директора Департаменту ОСОБА_1 .
За таких обставин покладення на позивача відповідальності за недоліки в роботі зазначеного управління без встановлення його прямих управлінських повноважень щодо цього структурного підрозділу є необґрунтованим.
З урахування викладеного суд доходить висновку, що наведені відповідачем порушення щодо наповнення підсистеми «Суди» ІКС «АСО» не підтверджують наявності у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, та не можуть бути кваліфіковані як порушення Присяги державного службовця. Дослідивши подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказ ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», суд установив, що вказаними документами як один із проявів неналежного виконання позивачем посадових обов'язків визначено випадки неналежного касаційного оскарження судових рішень, ухвалених на користь платників податків, у частині систематичного незабезпечення належного обґрунтування касаційних скарг у резонансних справах, зокрема у справах № 340/4828/22, № 620/18738/23, № 620/17306/23, № 320/42916/23, № 320/14817/23, № 320/5865/23, № 300/2472/23, № 320/10610/24, № 420/16116/23 (згідно з переліком, наведеним у поданні та наказі).
У спірному поданні та наказі ці обставини пов'язано з висновком про те, що позивач, будучи заступником директора Департаменту правового забезпечення, не забезпечив належного керівництва діяльністю та організації роботи Департаменту і контролю за роботою підрозділів правового забезпечення територіальних органів ДПС.
Оцінюючи обґрунтованість таких висновків, суд бере до уваги норми Порядку організації роботи органів ДПС під час підготовки та супроводження у судах справ, не пов'язаних із процедурою банкрутства та заборгованістю платників податків, ведення претензійної роботи, затвердженого наказом ДПС від 28.06.2022 № 357 (далі - Порядок № 357).
Так, відповідно до п. 2.7 Порядку № 357 керівники підрозділів правового забезпечення у межах компетенції зобов'язані, зокрема, вживати заходів для належного захисту інтересів органу ДПС, своєчасно направляти до суду процесуальні документи та матеріали, оскаржувати рішення судів, винесені не на користь органів ДПС, здійснювати моніторинг результатів супроводження справ, узагальнення судової практики тощо.
Пунктом 2.8 Порядку № 357 визначено, що керівники підрозділів правового забезпечення, зокрема, здійснюють контроль за якістю, обґрунтованістю та своєчасністю складання і направлення процесуальних документів, а також погодження касаційних скарг в актуальних та резонансних справах.
Разом із тим, суд враховує доводи позивача про те, що механізм визначення доцільності оскарження судових рішень, винесених не на користь територіальних органів ДПС, відповідно до п. 11.1 Порядку № 357 передбачає розгляд таких рішень на предмет наявності підстав для оскарження відповідними комісіями на рівні територіальних органів ДПС, а підстави касаційного оскарження у розумінні ст. 328 КАС України мають оціночний характер та оцінюються судом касаційної інстанції з урахуванням обставин кожної справи.
Суд також бере до уваги, що повернення касаційної скарги з підстав, визначених п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України, саме по собі не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду, а питання поновлення строку може вирішуватися у порядку ст. 329 КАС України.
Крім того, судом встановлено, що Департаментом правового забезпечення з метою посилення контролю за станом супроводження справ на стадії касаційного оскарження вживалися заходи організаційного реагування.
Зокрема, листом ДПС від 13.11.2024 № 31509/7/99-00-05-02-01-07 територіальні органи ДПС було зобов'язано забезпечити своєчасне, обґрунтоване та якісне касаційне оскарження судових рішень, враховувати зауваження Верховного Суду та не допускати повторного подання касаційних скарг ідентичного змісту.
Суд також установив, що під час проведення тематичної перевірки Департаментом забезпечення відомчого контролю та іншими структурними підрозділами ДПС у Департаменту правового забезпечення запитувалась інформація та пояснення щодо здійснення контролю за супроводженням судових справ, пов'язаних з касаційним оскарженням.
Такі пояснення були надані, зокрема, листами Департаменту правового забезпечення від 17.03.2025 № 4070/99-00-05-04-01-08, від 18.03.2025 № 4127/99-00-05-02-08, від 18.03.2025 № 4179/99-00-05-02-08 та від 25.03.2025 № 4445/99-00-05-02-08.
Водночас з матеріалів дисциплінарної справи та змісту акта тематичної перевірки, подання Дисциплінарної комісії та оскаржуваного наказу не вбачається, що зазначеним поясненням було надано належну правову оцінку, а наведені в них обставини - перевірено та спростовано.
В оскаржуваних поданні та наказі відсутній аналіз зазначених пояснень у контексті встановлення персональної відповідальності позивача та причинно-наслідкового зв'язку між його діями і процесуальними наслідками у відповідних касаційних провадженнях.
Оцінюючи наведене, суд зазначає, що з аналізу оскаржуваних подання та наказу вбачається: висновки про “неналежне касаційне оскарження» сформульовано переважно шляхом переліку справ та загальних тверджень щодо “незабезпечення належного обґрунтування» касаційних скарг, однак без конкретизації, які саме дії чи бездіяльність позивача (як заступника директора Департаменту) утворюють дисциплінарний проступок, у чому полягає його персональна вина, а також без наведення належних даних щодо причинного зв'язку між управлінськими діями/бездіяльністю позивача та процесуальними наслідками у відповідних касаційних провадженнях.
Суд також враховує, що в межах моделі взаємодії, визначеної Порядком № 357, процесуальне супроводження значної кількості справ здійснюється територіальними органами ДПС, а організаційна координація та методичний супровід із боку Департаменту реалізуються через наради, листи-роз'яснення, вказівки та інші управлінські заходи.
За таких умов сам по собі факт процесуальних рішень Верховного Суду (повернення касаційних скарг/відмови у відкритті проваджень) без установлених дисциплінарним органом конкретних фактів персональної протиправної поведінки позивача не може розцінюватися як достатня та належна підстава для висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведені у поданні Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказі ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс твердження щодо “неналежного касаційного оскарження» у резонансних справах не містять достатньої індивідуалізації порушення, не розкривають конкретного обсягу невиконаних позивачем обов'язків та не підтверджують персональної вини позивача й причинного зв'язку, у зв'язку з чим не можуть бути самостійною належною підставою для констатації дисциплінарного проступку позивача у формі порушення Присяги державного службовця.
Разом з тим, суд зазначає, що, розмежовуючи види дисциплінарних проступків, законодавець виокремив їх у самостійні склади, передбачені ч. 2 ст. 65 Закону № 889, та встановив різні види дисциплінарної відповідальності залежно від характеру і тяжкості проступку у ст. 66 цього Закону.
Так, зі змісту ч. 3 ст. 66 Закону № 889 вбачається, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Натомість за порушення Присяги державного службовця законодавець передбачив винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби (ч. 5 ст. 66 Закону № 889).
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 889 особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця, якою бере на себе зобов'язання сумлінно виконувати службові обов'язки, дотримуватися Конституції та законів України, поважати права і свободи людини і громадянина, берегти честь держави та гідно нести звання державного службовця.
Верховний Суд в постанові від 20.03.2025 у справі № 520/5107/22 зазначив, що Присяга державного службовця має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов'язання конституційного характеру, яке охоплює не лише службові, а й етичні та моральні стандарти поведінки державного службовця.
Аналогічний правовий підхід викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 № 2-рп/2011.
За такого правового регулювання порушення Присяги необхідно розуміти як вчинення державним службовцем надзвичайно тяжкого проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія публічної влади, принижує авторитет державного органу та унеможливлює подальше проходження державної служби.
При цьому сама лише констатація неналежного виконання посадових обов'язків не може автоматично свідчити про порушення Присяги державного службовця. Оцінка діяння як порушення Присяги має здійснюватися крізь призму кожного з її елементів - етичного, правового та службово-дисциплінарного - з урахуванням характеру діяння, його наслідків та ступеня вини особи.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував, що дисциплінарний проступок, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889 (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків), і дисциплінарний проступок у вигляді порушення Присяги не є тотожними, хоча можуть мати схожі фактичні передумови.
Застосування виняткового стягнення у вигляді звільнення можливе лише за наявності ознак саме порушення Присяги (постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 420/6190/20, від 13.02.2019 у справі № 803/1303/16, від 05.06.2019 у справі № 826/13803/16, від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 28.01.2021 у справі № 803/1564/16).
Верховний Суд в постанові від 20.01.2022 у справі № 815/3667/17 визначив, що ознаками, які відрізняють порушення Присяги від суміжних дисциплінарних проступків, є: характер обов'язків, невиконання яких інкримінується (основні, базові обов'язки державної служби); наявність або реальна можливість настання шкоди у вигляді підриву авторитету державного органу чи публічної служби.
Разом з тим, аналіз змісту подання Дисциплінарної комісії ДПС України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК та наказу ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження» свідчить, що в них: відсутній належний опис об'єкта дисциплінарного проступку та не визначено, яким чином дії позивача порушують відносини, що забезпечують нормальне функціонування державної служби; не конкретизовано об'єктивну сторону дисциплінарного проступку, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 утворюють склад порушення Присяги та які негативні наслідки вони спричинили або могли спричинити; не розкрито суб'єктивну сторону - відсутні докази умислу чи недбалості, які б свідчили про несумлінність або недобросовісність виконання службових обов'язків; не встановлено вину позивача.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що дії, які ставляться у провину позивачу, не входили до кола його посадових обов'язків, а посилання дисциплінарного органу на результати оцінювання (КРІ) за 2024 рік не можуть слугувати належною правовою підставою для висновку про вчинення дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги, оскільки такі документи не є нормативними актами та не встановлюють персональної дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 69 Закону № 889 метою дисциплінарного провадження є визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого проступку.
Однак у спірних поданні та наказі відсутнє належне встановлення і мотивування цих елементів, що унеможливлює застосування виняткового виду дисциплінарної відповідальності - звільнення.
За таких обставин суд доходить висновку, що дії Дисциплінарної комісії ДПС України, які полягали у викладенні у поданні від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК висновків про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889 - порушення Присяги державного службовця, є протиправними, а подання та наказ ДПС України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження» не відповідають критеріям правомірності, визначеним нормам КАС України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20 адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій, подання та наказу, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця.
За наслідками розгляду даного спору суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Інші доводи сторін були предметом дослідження та оцінки суду, однак не впливають на висновки суду щодо вирішення спору по суті.
Частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 907,00 грн, що підтверджується платіжним документом - квитанцією №ZULA-EZSS-SRQE від 20.08.2025.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача, адже внаслідок його протиправного рішення було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.
Керуючись ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Дисциплінарної комісії Державної податкової служби України, що полягали у викладенні у поданні від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК висновків про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме - порушення Присяги державного службовця.
Визнати протиправним та скасувати подання Дисциплінарної комісії Державної податкової служби України від 16.07.2025 № 1516/99-00-02-ДК.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 25.07.2025 № 19-дс «Про закриття дисциплінарного провадження».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ ВП 43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 907 (дві тисячі дев'ятсот сім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.