про прийняття адміністративної справи до провадження
та повернення позовної заяви
06 лютого 2026 року Київ № 752/29630/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій і бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Просив:
- визнати незаконними дії військової частини НОМЕР_1 , яка утримувала ОСОБА_1 без правових підстав та без складання військової присяги;
- визнати, військова частина визнала в останньому листі, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, оскільки не складав присяги;
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконною через ігнорування документів, що підтверджують право на відстрочку;
- зобов'язати ТЦК надати ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації за фактом догляду за особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними дії посадових осіб частини, які вдавалися до насильства, психологічного тиску, відмови в медичній допомозі та порушення права на життя;
- зобов'язати Міністерство оборони України провести службове розслідування щодо порушень у частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Генеральний штаб ЗСУ вжити заходів щодо негайного припинення незаконного утримання цивільних осіб у частинах без складання присяги;
- визнати відсутність складу злочину в діях ОСОБА_1 щодо «самовільного залишення частини» як такого, що не може бути інкримінований особі без статусу військовослужбовця.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.11.2025 цю справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Провадження у справі судом не відкривалось.
Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Скрипку І.М.
Частиною другою статті 35 Кодексу передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву, суд доходить висновку про наявність підстав для її повернення, з огляду на таке.
Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують ці обставини, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права позивача та об'єктивного обов'язку відповідача.
У силу вимог частини першої статті 21 Кодексу, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивачем об'єднано позовні вимоги, зміст яких полягає у:
- визнанні незаконними дій військової частини НОМЕР_1 , яка утримувала ОСОБА_1 без правових підстав та без складання військової присяги;
- визнанні, військова частина визнала в останньому листі, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, оскільки не складав присяги;
- визнанні бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконною через ігнорування документів, що підтверджують право на відстрочку;
- зобов'язанні ТЦК надати ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації за фактом догляду за особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_2 ;
- визнанні протиправними дій посадових осіб частини, які вдавалися до насильства, психологічного тиску, відмови в медичній допомозі та порушення права на життя;
- зобов'язанні Міністерства оборони України провести службове розслідування щодо порушень у частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язанні Генерального штабу ЗСУ вжити заходів щодо негайного припинення незаконного утримання цивільних осіб у частинах без складання присяги;
- визнанні відсутності складу злочину в діях ОСОБА_1 щодо «самовільного залишення частини» як такого, що не може бути інкримінований особі без статусу військовослужбовця.
Із урахуванням заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позивачем об'єднано в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, з огляду на таке.
Положеннями частини першої статті 1 Кримінально процесуального кодексу України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
За правилами частини першої статті 2 Кримінально процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Позивачем заявлено позовні вимоги, зокрема про: визнання незаконними дій військової частини НОМЕР_1 , яка утримувала ОСОБА_1 без правових підстав та без складання військової присяги, а також визнання протиправними дій посадових осіб частини, які вдавалися до насильства, психологічного тиску, відмови в медичній допомозі та порушення права на життя та зобов'язання Генерального штабу ЗСУ вжити заходів щодо негайного припинення незаконного утримання цивільних осіб у частинах без складання присяги.
Із цього приводу суд зазначає, що положеннями статті 146 Кримінального кодексу України передбачено, що незаконне позбавлення волі або викрадення людини - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Крім того, кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи регламентовані розділом ІІ Кримінального кодексу України.
Натомість, статтею 214 Кримінально процесуального кодексу України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
У матеріалах справи наявні чисельні звернення до правоохоронних органів, у тому числі й із заявами про вчинення кримінального правопорушення, зокрема у частині незаконного утримання позивача у військовій частині, примусу його до підписання документів, катувань, заподіяння тілесних ушкоджень, підроблення документів та погрози вбивством, перевищення влади військовими посадовими особами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві стверджує про залишення без реагування усіх попередніх звернень про загрозу його життю і здоров'ю, оскільки на чисельні звернення до ДБР, прокуратури, Омбудсмана, Генштабу, ТЦК надходили лише формальні відписки, без розслідування фактів катувань, побиття, незаконного утримання та бездіяльності посадових осіб.
Статтею 303 Кримінально процесуального кодексу України врегульоване питання щодо рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Отже, позовні вимоги про: визнання незаконними дії військової частини НОМЕР_1 , яка утримувала ОСОБА_1 без правових підстав та без складання військової присяги, а також визнання протиправними дії посадових осіб частини, які вдавалися до насильства, психологічного тиску, відмови в медичній допомозі та порушення права на життя та зобов'язання Генерального штабу ЗСУ вжити заходів щодо негайного припинення незаконного утримання цивільних осіб у частинах без складання присяги, є предметом регулювання у порядку кримінального судочинства у порядку, передбаченому Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України.
Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За нормами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тож, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на його думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з порушенням особистих немайнових та майнових прав, то такі спори відносяться до захисту цивільних прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Суд констатує, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачами, у зв'язку з якими виник спір, склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єктів владних повноважень і в різні часові періоди, що свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Отже, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи, у той час як частину заявлених вимог належить розглядати в порядку різного судочинства.
Підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України судом не встановлено.
Положеннями пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За вказаних обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позову.
На стадії вирішення питання про відкриття провадження, суд позбавлений можливості роз'єднати позовні вимоги до відкриття провадження, а оскільки у зв'язку з наведеним відсутні підстави для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог, позивач самостійно має визначитись із тим, з яким позовом звертатися до суду, та які позовні вимоги він має містити.
Керуючись статтями 30, 169, 172, 243, 246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративну справу прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Скрипкою І.М.
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.