про відмову в забезпеченні позову
06 лютого 2026 року 320/3576/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини № НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини № НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №20 від 05.01.2026 в частині присвоєння військового звання «солдат» ОСОБА_1 ,
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини № НОМЕР_1 №5 від 06.01.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини,
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
Одночасно, з позовною заявою представником позивача була подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
- зупинити дію наказу військової частини № НОМЕР_1 №5 від 06.01.2026 в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі,
- заборонити військовій частині № НОМЕР_1 , її командуванню та уповноваженим посадовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення/направлення Позивача до навчального центру з 19.01.2026, а також інші дії щодо зміни місця служби та/або підпорядкування Позивача, які поглиблюють наслідки оскаржуваного наказу №5 -до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача обґрунтовує тим, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації та у зв'язку з її нерозглядом відкрито провадження у Київському окружному адміністративному суді у справі №320/38045/25. Станом на момент видання оскаржуваних наказів питання відстрочки не було вирішено комісією ТЦК та перебуває у стані судового розгляду. Разом з тим, фактично Позивач перебуває у військовій частині № НОМЕР_1 і повідомлений про направлення до навчального центру з 19.01.2026, що створює реальний ризик істотного ускладнення чи навіть неможливості ефективного судового захисту у разі задоволення позову.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2026 року, заяву про забезпечення позову передано судді Кочановій П.В.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву представника позивача у письмовому провадженні без виклику сторін.
Надаючи оцінку доводам представника позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У відповідності до положень частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина четверта статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї заяви про забезпечення позову правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
У частині дев'ятій статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці.
Як вбачається з позовної заяви, 6 січня 2026 року військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ №5, яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини та фактично допущено до проходження військової служби.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , позивача 06.01.2026 року зараховано до військової частини НОМЕР_1 .
У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію наказу військової частини № НОМЕР_1 №5 від 06.01.2026 в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та заборонити військовій частині № НОМЕР_1 , її командуванню та уповноваженим посадовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на переміщення/направлення Позивача до навчального центру з 19.01.2026, а також інші дії щодо зміни місця служби та/або підпорядкування Позивача, які поглиблюють наслідки оскаржуваного наказу №5.
Між тим, правомірність дій та оцінка наказу військової частини № НОМЕР_1 №5 від 06.01.2026 в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Також, враховуючи, що направлення/переведення/переміщення військовослужбовця відбувається шляхом видання командиром військової частини наказу чи розпорядженням, то у разі забезпечення позову суд зупинить дію наказу або розпорядження командира військової частини, що прямо заборонено Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд ураховує, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548 (далі Закон № 548).
За приписами статі 28 Закону № 548 єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону № 548 передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб та з підстав, заявлених представником позивача, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу складено та підписано 6 лютого 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.