20 січня 2026 року справа № 640/1789/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
За участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Ярошенко М.С.
представника Офісу Генерального прокурора Тихонової О.М.
від Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України: не з'явився
Суть спору: У січні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю наказ Генерального прокурора №2103ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури;
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України №16 від 19.12.2019 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;
- поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в органах прокуратури в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді. Рішення про поновлення на роботі звернути до негайного виконання;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по день поновлення на службі в Офісі Генерального прокурора.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної атестації прокурорів, враховуючи рішення кадрової комісії №4, наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 №2103ц позивача звільнено з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Позивач вказує, що 11.10.2019 подав на ім'я Генерального прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 82 бали.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач набрав 120 балів та був допущений до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Цього ж дня, після співбесіди, біля 22.00 з цього ж сайту Позивач дізнався про неуспішне проходження ним атестації без відображення причин прийняття такого рішення. Для забезпечення можливості захисту свої законних прав та інтересів ОСОБА_1 неодноразово намагався з?ясувати причини неуспішного проходження атестації, що мало наслідком його звільнення із займаної посади та органів прокуратури.
З цією метою Позивач 18.12.2019 подав на адресу Голови четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України Мамедова Г.А. заяву про видачу копії протоколу і рішення про неуспішне проходження атестації.
Наступного дня 19.12.2019 Позивачу надійшов електронний лист від Четвертої кадрової комісії, з якого вбачалося, що «кадрова комісія не надає інформації або пояснень, а рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія, тобто Генеральній прокуратурі України».
Одночасно Позивачем 18.12.2019 у встановленому порядку до Генеральної прокуратури України подано запит про отримання публічної інформації з вимогою надати для ознайомлення відповідні документи про результати проходження атестації прокурором ОСОБА_1 (рішення кадрової комісії, протоколи та інші матеріали) з можливість отримання їх копій.
У відповідь Позивачу 24.12.2019 на електронну адресу надійшов лист за підписом начальника відділу розгляду запитів на публічну інформацію Генеральної прокуратури України Ю. Франтовської від 24.12.2019 № 19/4-2621 вих-19, зі змісту якого вбачалося, що «рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. Наразі процес оформлення протоколів комісії не завершено. У зв?язку із цим ознайомитися із матеріалами засідання кадрової комісії щодо проходження Вами атестації (у т.ч. отримати копії) буде можливо після формування та підписання протоколів всіма членами кадрової комісії».
Зважаючи на неповноту наданих відповідей, Позивач змушений був повторно 27.12.2019 і 11.01.2020 звертатися до Генеральної прокуратури України та особисто Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. із запитами на отримання публічної інформації з проханням повідомити чи складене і підписане на момент подання цих запитів рішення Четвертої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та з яких причин воно не надається для йому ознайомлення.
Зважаючи на неповноту наданих відповідей, Позивач змушений був повторно 27.12.2019 і 11.01.2020 звертатися до Генеральної прокуратури України та особисто Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. із запитами на отримання публічної інформації з проханням повідомити чи складене і підписане на момент подання цих запитів рішення Четвертої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та з яких причин воно не надається для йому ознайомлення.
Лише 13.01.2020 на електронну адресу Позивача надійшов лист за підписом начальника управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України Н. Телічко від 10.01.2020 № 27/3-239вих-20, до якого додано незасвідчена копія «рішення № 16 кадрової комісії № 4 про неуспішне проходження прокурором атестації від 19.12.2019 та відомості з протоколу засідання четвертої кадрової комісії із вилученими даними щодо інших прокурорів, з якими проводилася співбесіда в ході зазначеного засідання». При цьому у листі умисно не зазначено жодних відповідей на чітко поставлені запитання про те, коли саме виготовлено і підписано рішення Четвертої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .
Зміст вказаних листів Генеральної прокуратури України від 24.12.2019 та 10.01.2020, а також умисне уникнення від надання чітких та прямих відповідей на поставлені запитання, на думку позивача беззаперечно свідчить про те, що рішення № 16 кадрової комісії № 4 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», яке датоване 19.12.2019, не було складене та підписане членами цієї комісії, тобто офіційно видане, станом на 21.12.2019 і на момент підписання Генеральним прокурором ОСОБА_2 наказу № 2103ц від 21.12.2019.
У позовній заяві позивач стверджує про невідповідність наказу про звільнення вимогам діючого законодавства України та зазначає, що в наказі про звільнення не наведено конкретних фактів чи обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Позивач вказує, що така невизначеність формулювання унеможливлює перевірку правомірності рішення та порушує принцип правової визначеності. Позивач стверджує, що до моменту звільнення не мав дисциплінарних стягнень, не притягався до відповідальності, а його професійна діяльність не викликала нарікань з боку керівництва.
Позивач звертає увагу на те, що рішення кадрової комісії №4 не містить належного обґрунтування, не наводить конкретних фактів чи доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення. Позивач вважає, що таке рішення є формальним і не відповідає вимогам об'єктивності та належного адміністративного провадження. Крім того, позивач зазначає, що не отримував жодних повідомлень про можливе порушення службової дисципліни, не був ознайомлений з жодними матеріалами, які могли б свідчити про втрату довіри чи порушення присяги прокурора.
Позивач акцентує увагу на тому, що як вбачається із змісту рішення Четвертої кадрової комісії № 16 від 19.12.2019 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», копія якого надана Позивачу, під час проведення співбесіди комісія з?ясувала обставини, які свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності, зокрема:
у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв?язку із неправильним вирішенням практичного завдання, оскільки зроблено помилковий висновок про законність ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також що злочин вчинено не вперше. Це спричинило неправильний висновок про відсутність підстав для оскарження;
у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв?язку із кількома фактами можливого порушення ним вимог Кримінального процесуального кодексу України, неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу.
Позивач вважає, що зазначені обставини не в повній мірі відповідають матеріалам атестації та обставинам, що були встановлені під час проведення співбесіди із ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що під час співбесіди ОСОБА_1 самостійно звернув увагу членів комісії про помилкове надання ним відповіді на одне із запитань практичного завдання, а саме відсутність підстав для оскарження рішення суду, про яке зазначалося в умовах задачі. Виконуючий обов?язки голови комісії Лапкін А.В. у зв?язку з цим задав ОСОБА_1 уточнюючі запитання, на які останній надав правильні відповіді, що задовольнило ОСОБА_3 . Інші члени комісії будь-яких запитань стосовно цієї обставини ОСОБА_1 не задавали.
Цілком немотивованим і таким, що суперечить вимогам діючого законодавства України, є за наполяганням позивача обґрунтування стосовно можливого порушення ОСОБА_1 вимог Кримінального процесуального кодексу України. Саме формулювання «можливого порушення» свідчить про те, що комісією таких фактів не встановлено.
Позивач звертає увагу суду на те, що під час проведення співбесіди ОСОБА_1 поставлено запитання щодо обставин та обґрунтованості прийнятих ним процесуальних рішень у конкретному кримінальному провадженні. Мова йде про кримінальне провадження за обвинуваченням групи осіб у «рейдерському» заволодінні об?єктами нерухомого майна у м. Києві за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України, яке на той момент перебувало на стадії судового розгляду.
Членами комісії ОСОБА_4 і Котляром Д.М. висловлено думку, що прийняті прокурором Ковальчуком Ю.О. як процесуальним керівником у кримінальному провадженні процесуальні рішення про відмову у поверненні документів та передачі майна третім особам на відповідальне зберігання не відповідають вимогам КПК України. При цьому обидва члени комісії зазначили, що свої висновки вони зробили на підставі скарги одного із обвинувачених у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка надійшла на адресу комісії.
Втім, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, визначений Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Таку правову позицію підтримано Третьою кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, яка у разі надходження скарг на рішення, дії чи бездіяльність прокурора у межах кримінального процесу, відмовляє у відкритті дисциплінарних проваджень (наприклад, рішення від 16.12.2019 № 11/2-1560дс-19 та № 11/2-1561 дс-19 про відмову у відкритті ОСОБА_1 за аналогічними фактами).
Позивач звертає увагу, що під час співбесіди ОСОБА_1 надано обґрунтовані пояснення щодо прийнятих ним процесуальних рішень у кримінальному провадженні, зазначено, що ці рішення не скасовані.
Натомість член комісії ОСОБА_4 безпідставно відмовився долучити до матеріалів атестації ОСОБА_1 надані ним копії відповідних документів, що підтверджують законність прийнятих процесуальних рішень у конкретному кримінальному провадженні, щодо яких у членів комісії виникли сумніви.
3 огляду на викладене рішення Четвертої кадрової комісії № 16 від 19.12.2019 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», копія якого надана Позивачу, є немотивованим та не відповідає обставинам, що були встановлені під час проведення співбесіди і зібраним матеріалам атестації, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
У позовній заяві позивач звертає особливу увагу на обставини, пов'язані з ліквідацією Генеральної прокуратури України як юридичної особи публічного права, зазначаючи, що відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" та інших нормативних актів, у період з грудня 2019 року відбувалася реорганізація органів прокуратури, зокрема шляхом ліквідації Генеральної прокуратури України та створення Офісу Генерального прокурора.
Позивач стверджує, що його звільнення відбулося саме в контексті цієї реорганізації, однак не як наслідок ліквідації органу, а на підставі рішення кадрової комісії, яке, на його думку, не мало належного обґрунтування. Позивач наголошує, що не був звільнений у зв'язку з ліквідацією прокуратури, а отже, до нього не могли бути застосовані положення законодавства, які регулюють припинення трудових відносин у зв'язку з ліквідацією юридичної особи.
Позивач також зазначає, що в наказі про звільнення не міститься жодного посилання на ліквідацію Генеральної прокуратури України як підставу для припинення трудових відносин. Відтак, позивач вважає, що обставини реорганізації не можуть бути використані для виправдання порушень процедури звільнення, допущених, на його думку, з боку відповідача-1. На думку позивача, звільнення було здійснено не в межах загальної кадрової реорганізації, а як індивідуальне рішення, що потребує окремого правового обґрунтування та дотримання процедурних гарантій.
Таким чином, позивач наполягає, що обставини ліквідації Генеральної прокуратури України не мають прямого зв'язку з його звільненням, і не можуть бути використані як підстава для визнання наказу законним.
Також позивач звертає увагу на істотні процесуальні порушення, які призвели до видання незаконних рішень кадрової комісії, та як наслідок наказу про звільнення, зокрема, датою проведення співбесіди було 10.12.2019, тоді як рішення про неуспішне проходження атестації позивачем датоване 19.12.2019, тобто прийнято через 9 днів після завершення співбесіди та оголошення рішення від 10.12.2019.
Крім того, два члени кадрової комісії не були присутніми на засіданні 10.12.2019, а саме голова комісії Мамедов Г.А., заяву про самовідвід якого було задоволено комісією та член комісії Рожкова Г.І. Отже під час засідання, яке тривало 1 год 10 хв., були присутніми 4 члена комісії: Лапкін А.В. (виконуючий обов'язки голови комісії), Котляр Д.М. (секретар комісії), члени комісії Каменєва М.В. та Наулік Н.С. Натомість текст рішення №16 від 19.12.2019 підписане саме головою комісії Мамедовим Г.А., а не виконуючим обов'язки ОСОБА_3 , а також членом комісії ОСОБА_6 , яка була відсутня на засіданні, що зафіксовано у протоколі засідання.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати наказ Генерального прокурора України №2103ц від 21.12.2019 незаконним та скасувати його, визнати рішення кадрової комісії №4 таким, що порушує його права, поновити його на посаді, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 (Каракашьян С.К.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
25.02.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача - Офісу Генерального прокурора разом із доказами по справі, в якому відповідач-1 зазначає, що наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 №2103ц про звільнення позивача з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях України, було видано на законних підставах, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Як підставу для видання наказу зазначено рішення кадрової комісії №4, прийняте за результатами розгляду матеріалів щодо відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, етики та доброчесності.
Відповідач-1 наголошує, що відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" та Порядку роботи кадрових комісій кадрові комісії мають повноваження здійснювати оцінювання прокурорів на відповідність зазначеним критеріям. За результатами такої атестації кадрова комісія може ухвалити рішення про невідповідність прокурора займаній посаді, що є підставою для його звільнення. У випадку з позивачем Четверта кадрова комісія Генеральної прокуратури України ухвалила рішення про його невідповідність критеріям професійної компетентності, етики та доброчесності, що було належним чином оформлено та передано до подальшого реагування.
У відзиві зазначено, що позивач був належним чином повідомлений про проведення оцінювання, мав можливість ознайомитися з матеріалами, надати пояснення та бути присутнім під час відповідних процедур. Відповідач-1 вказує, що електронна копія рішення кадрової комісії була вручена позивачу 13.01.2020, однак це не впливає на законність наказу про звільнення, оскільки рішення комісії було ухвалене до видання наказу, а сам наказ є адміністративним актом, що набуває чинності з моменту його підписання уповноваженою особою.
Водночас відповідач-1 звертає увагу на те, що звільнення позивача відбулося в межах загального процесу реформування органів прокуратури, який включав ліквідацію Генеральної прокуратури України як юридичної особи публічного права та створення Офісу Генерального прокурора.
Відповідач-1 зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" у процесі реорганізації було передбачено проведення атестації прокурорів на відповідність критеріям професійної компетентності, етики та доброчесності. Саме за результатами такої атестації Четверта кадрова комісія ухвалила рішення про невідповідність позивача зазначеним критеріям, що і стало безпосередньою підставою для видання наказу про звільнення.
При цьому відповідач-1 наголошує, що процедура атестації та відповідного кадрового добору була невід'ємною складовою реформи прокуратури, яка мала на меті оновлення кадрового складу та забезпечення доброчесності працівників. Таким чином, хоча наказ про звільнення не містить прямого посилання на ліквідацію Генеральної прокуратури України як підставу, відповідач-1 вважає, що звільнення позивача є наслідком реалізації положень закону, які регулюють перехідний період у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури.
Відповідач-1 також підкреслює, що звільнення позивача не є дисциплінарним стягненням і не потребує застосування норм трудового законодавства, які регулюють припинення трудових відносин у зв'язку з ліквідацією юридичної особи. На думку відповідача-1, позивач помилково ототожнює своє звільнення з ліквідацією органу, тоді як фактично воно було здійснене за результатами індивідуальної атестації, проведеної відповідно до вимог чинного законодавства.
У зв'язку з викладеним відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
30.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 02.11.2023 №03-19/32877/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/1789/20.
30.09.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 прийнято адміністративну справу №640/1789/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 28.11.2024.
28.11.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві. Призначено наступне підготовче засідання на 24.01.2025.
24.01.2025 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку з розглядом іншої адміністративної справи №320/5623/23. Призначено наступне підготовче засідання на 30.01.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку з необхідністю витребування доказів від відповідача-1 на 06.03.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 витребувано докази у справі від відповідача-1 та відкладено підготовче судове засідання у справі на 28.03.2025.
У підготовчому судовому засіданні 28.03.2025 представником відповідача-1 надані витребувані судом докази.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.04.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 судом вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 06.05.2025.
06.05.2025 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відкладено підготовче судове засідання у зв'язку із наданням відповідачу-1 часу для ознайомлення з наданими доказами, на 20.05.2025.
У підготовчому судовому засіданні 20.05.2025 представником відповідача-1 подано докази у справі, які були долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 витребувано докази у справі відповідача-1, а саме письмові пояснення та докази щодо зазначених у рішенні Четвертої кадрової комісії №16 від 19.12.2019 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" обставин та доказів можливого порушення позивачем вимог КПК України, зокрема, неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу. Відкладено підготовче судове засідання на 08.07.2025.
04.06.2025 представником відповідача-1 через підсистему Електронний суд подано до суду додаткові пояснення із доказами у справі.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкладено підготовче судове засідання у зв'язку із наданням позивачу часу для надання пояснень, на 31.07.2025.
У зв'язку з надходженням заяви позивача про ознайомлення з матеріалами справи від 08.07.2025, судом відкладено судове засідання на 11.09.2025.
Судове засідання, призначене на 11.09.2025, знято з розгляду у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в місті Києві. Наступне підготовче судове засідання призначене на 02.10.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.10.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 відкладено судове засідання у зв'язку із клопотанням представника позивача на 11.11.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 відкладено судове засідання у зв'язку із клопотанням позивача на 04.12.2025.
Судове засідання, призначене на 04.12.2025, знято з розгляду у зв'язку з розглядом судом справи №320/59569/25 про оборонні закупівлі. Наступне судове засідання призначене на 15.01.2026.
У судовому засіданні 15.01.2026 позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача-1 проти позову заперечував. Відповідач-2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. У судовому засіданні 15.01.2026 суд дослідив матеріали справи та перевірку їх доказами та на стадії судових дебатів оголосив перерву в судовому засіданні до 20.01.2026.
В судовому засіданні 20.01.2026 судом проведено стадію судових дебатів та проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом громадянина України, виданим Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 21.01.2000.
В 2006 році ОСОБА_1 закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом спеціаліста від 30 червня 2006 року серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 01.10.2005 працював в органах прокуратури з 04.07.2006, зокрема в прокуратурі Київської області на посадах старшого слідчого в особливо важливих справах. 11.12.2012 позивач переведений до Генеральної прокуратури України, де продовжив працювати на посадах слідчого та старшого слідчого в особливо важливих справах, заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях.
Зокрема з 06.08.2019 позивач обіймав посаду заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України.
Законом України від 25.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури. Зокрема, відповідно до приписів вказаного Закону всі прокурори вважаються такими, що попереджені можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", водночас прокурори та слідчі прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора лише в разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у визначеному порядку кадровими комісіями.
11.10.2019 позивачем подано Генеральному прокурору заяву від 10.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію відповідно до пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Судом встановлено, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону згідно з додатком №1 до протоколу №4 від 24.10.2019 Першої кадрової комісії позивач набрав 82 бали (при прохідному балі 70 балів) та був допущений до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички із використанням комп'ютерної техніки згідно з додатком №3 до протоколу №4 від 08.11.2019 Другої кадрової комісії позивач набрав 120 балів (про мінімально допустимому балі - 93 бали відповідно до наказу Генерального прокурора від 29.10.2019 №254) та був допущений до етапу співбесіди.
10.12.2019 позивачем взято участь у проведенні співбесіді з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що підтверджується протоколом засідання Четвертої кадрової комісії.
Згідно протоколу засідання Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 за наслідками проведеної співбесіди прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації внаслідок з'ясування комісією обставин, які свідчать про невідповідність заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (т.2, а.с.142-148).
Офісом Генерального прокурора 14.04.2020 до матеріалів справи додано додаткові пояснення, до яких додано копію рішення №16 від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором атестації, прийняте Кадровою комісією №4, відповідно до якого заступник начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 не пройшов атестацію (т.2, а.с.193-194).
Надалі рішення №16 від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором атестації, прийняте Кадровою комісією №4 відносно позивача, стало підставою для видання Генеральним прокурором наказу від 21.12.2019 №2103ц, яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.12.2019 (т.1, а.с.27-28). Для ознайомлення зазначений наказ і його копію надано позивачу 24.12.2019. Одночасно позивачу видано трудову книжку, до якої внесено запис про звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
18.12.2019 позивачем подано голові Четвертої кадрової комісії з проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України заяву про надання належним чином засвідченої копії протоколу і рішення про неуспішне проходження співбесіди, а також надання можливості ознайомитись з матеріалами, на підставі яких воно прийнято (т.1, а.с.30).
У відповідь на заяву позивача Кадровою комісією засобами електронної пошти 19.12.2019 повідомлено позивача про те, що чинним законодавством не передбачено надання кадровою комісією інформації або пояснень, а рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія (т.1, а.с.31).
Одночасно позивачем 18.12.2019 до Генеральної прокуратури України подано запит про отримання публічної інформації з вимогою надати для ознайомлення відповідні документи про результати проходження атестації прокурором ОСОБА_1 з можливістю їх копіювання (т.1, а.с.32-34).
У відповідь позивачу 24.12.2019 засобами електронної пошти надійшов лист Генеральної прокуратури України від 24.12.2019 №19/4-2621вих-19, в якому повідомлено, що рішення і протоколи підписуються всіма присутніми членами комісії, нараз процес оформлення протоколів комісії ще не завершено, у зв'язку з цим ознайомитись із матеріалами засідання кадрової комісії щодо проходження атестації буде можливо після формування і підписання протоколів всіма членами кадрової комісії (т.1, а.с.36-37).
Зважаючи на неповноту наданих відповідей позивач також звертався до Голови четвертої кадрової комісії - заступника Генерального прокурора Мамедова Г.А. та Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. із запитами на отримання публічної інформації від 27.12.2019 та 11.02.2020 (т.1, а.с.39-44).
13.01.2020 на електронну пошту позивача надійшов лист Генеральної прокуратури України від 10.01.2020 №27/3-239вих-20, до якого було додано копію протоколу засідання Четвертої кадрової комісії від 10.12.2019 та копію рішення №16 від 19.12.2019 Кадрової комісії №4 (т.1, а.с.45-55).
Не погоджуючись з такими рішеннями суб'єктів владних повноважень та вважаючи їх протиправними, позивач 24.01.2020 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 9 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до статті 4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 3 цієї статті Закону №1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни.
Зокрема в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому розділом.
Відповідно до пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Відповідно до пункту 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пункту 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Пунктом 16 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Аналогічні положення відображені в Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 7 розділу І Порядку №221 визначено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 8 розділу І Порядку №221).
Згідно з пунктом 1 розділу IІ Порядку №221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту (пункт 2 розділу IІ Порядку №221).
Відповідно до пункту 3 розділу IІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів (пункт 4 розділу IІ Порядку №221).
Пунктом 5 розділу IІ Порядку №221 визначено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Інші питання, пов'язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку №221. Так, уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група такої кадрової комісії (пункт 1 розділу V Порядку №221).
Пунктом 2 розділу V Порядку №221 передбачено, що у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Згідно з пунктом 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 4 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233), склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря.
Комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. У разі неявки члена комісії більше двох разів поспіль без поважних причин, такий член комісії підлягає заміні відповідно до пункту 19 Порядку (пункт 8 Порядку №233).
Приписами пункту 12 Порядку №233 передбачено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у них робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку №233).
Ураховуючи наведені положення Законів та Порядків, у взаємозв'язку з викладеними в описовій частині рішення обставинами, суд встановив, що позивач на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, подав Генеральному прокурору заяву за встановленою формою про переведення його на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, тобто фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора та проведення атестації.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону згідно з додатком №1 до протоколу №4 від 24.10.2019 Першої кадрової комісії позивач набрав 82 бали (при прохідному балі 70 балів) та був допущений до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички із використанням комп'ютерної техніки згідно з додатком №3 до протоколу №4 від 08.11.2019 Другої кадрової комісії позивач набрав 120 балів (про мінімально допустимому балі - 93 бали відповідно до наказу Генерального прокурора від 29.10.2019 №254) та був допущений до етапу співбесіди.
Судом береться до уваги, що відповідно до списку, оприлюдненого на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури 10.12.2019, позивач був запрошений до третього етапу атестації, який складався з розв'язання ситуаційного завдання та співбесіди, що проводилась Четвертою кадровою комісією Генеральної прокуратури України.
З аналізу підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку №221 слід дійти висновку, що співбесіда із прокурором проводиться з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктами 8-16 розділу IV Порядку №221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 Порядку №221).
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Враховуючи те, що рішення Четвертої кадрової комісії є, згідно з Законом №113-ІХ, безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення прокурора з посади, останнє має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, з огляду на що має відповідати вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом, Кадровою комісією №4, керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, прийнято рішення від 19.12.2019 №16, в якому зазначено, що під час проведення співбесіди комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема:
- на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв'язку з неправильним вирішенням практичного завдання, оскільки зроблено помилковий висновок про законність ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не враховано те, що злочин вчинено не вперше. Це спричинило неправильний висновок про відсутність підстави для оскарження;
- на підставі дослідження матеріалів атестації у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв'язку із кількома фактами можливого порушення ним вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема: неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу. У зв'язку з цим позивач не пройшов атестацію (т.2, а.с.193-194).
Жодних інших встановлених обставин чи фактів у рішенні кадрової комісії від 19.12.2019 №16 не вказано.
Суд звертає увагу на відмінності в назві Комісії, яка 10.12.2019 проводила співбесіду з позивачем та 19.12.2019 оформлювала результати співбесіди своїм рішенням.
Так, згідно протоколу засідання Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 співбесіду з позивачем проводила Четверта кадрова комісія Генеральної прокуратури України (т.2, а.с.142).
Натомість рішення №16 про неуспішне проходження прокурором атестації відносно позивача від 19 грудня 2019 року прийняте Кадровою комісією №4 безвідносно до органу, яким створена дана комісія (т.2, а.с.193-194).
Пояснень стосовно даних обставин, на які звернув увагу позивач у позовній заяві, відповідачами не надано.
Рішення Кадрової комісії №4 від 19.12.2019 №16 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" стало підставою для видання Офісом Генерального прокурора наказу від 21.12.2019 №2103ц, відповідно до якого на підставі статті 9, пункту 2 частини 2 статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.12.2019.
Як зазначено відповідачем-1, дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне проходження атестації є дискреційними повноваженнями кадрових комісій, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів.
Проте, суд відхиляє посилання представника відповідача-1 щодо дискреційних повноважень кадрових комісії та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233.
Суд не заперечує той факт, що проведення атестації є дискреційними повноваженнями Комісії. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат атестації повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо атестації кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.
У постановах від 29.06.2022 у справі №420/10211/20, від 11.08.2022 у справі №160/8111/20, від 07.07.2022 у справі №560/214/20, не заперечуючи наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд зазначив, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.
Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №640/26168/19 зазначено, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Отже, в аспекті порушених у даній справі питань та з огляду на існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду в цій категорії спорів, суд відхиляє посилання Офісу Генерального прокурора на дискреційність повноважень кадрових комісій та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації.
Так, однією з підстав прийняття Кадровою комісією №4 рішення "Про неуспішне проходження прокурором атестації" від 19.12.2019 №16 стало те, що за наслідками дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв'язку з неправильним вирішенням практичного завдання, оскільки зроблено помилковий висновок про законність ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не враховано те, що злочин вчинено не вперше, що спричинило неправильний висновок про відсутність підстави для оскарження.
Як встановлено судом, під час проходження третього етапу атестації ОСОБА_1 виконував практичне завдання №9, текст якого наявний в матеріалах справи (т.2, а.с. 138-139).
Позивачем було надано відповіді на вказані питання, запропоновані кадровою комісією за розглядом ситуаційного завдання, текст яких наявний в матеріалах справи.
З аналізу зазначеного вбачається, що позивачем надано відповіді, які є юридично коректними, структурно узгодженими з поставленими запитаннями та повною мірою базуються на нормативних актах, що регулюють відповідні правовідносини.
Однак, відповідач-1 зауважив, що позивачем зроблено помилковий висновок про законність ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не враховано те, що злочин вчинено не вперше, що спричинило неправильний висновок про відсутність підстави для оскарження.
Суд з такими висновками не погоджується з огляду на таке.
Як було зазначено вище, згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Проте, як у протоколі засідання Четвертої кадрової комісії від 10.12.2019, так і в оскаржуваному рішенні кадрової комісії №16 від 19.12.2019 відсутня інформація про обговорення між позивачем та членами комісії результатів виконаного ним практичного завдання, попри вимоги пунктів 12, 13 розділу IV Порядку №221 та з огляду на те, що оцінка професійної компетентності прокурора здійснена Кадровою комісією без урахування успішного проходження позивачем попередніх етапів атестації.
Суд вважає, що оскільки за умов, коли Комісія в основу своїх висновків про невідповідність позивача критерію професійної компетентності наводить мотиви про неправильне вирішення практичного завдання, однак без обговорення з позивачем цього практичного завдання, тобто не надавши йому можливості висловитися, без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації, висновки відповідача-1 в цій частині є необґрунтованими.
Аналогічна правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.05.2025 у справі №420/15162/23, які, з урахуванням положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом враховано в межах спірних правовідносинах.
Варто відзначити, що суд не може втручатися в дискреційні повноваження відповідача в частині надання оцінки дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора та підміняти вказаний орган в частині оцінювання обставин пов'язаних з кандидатом на посаду, його професійних якостей та на власний розсуд переоцінювати його висновки. Проте суд вправі надати юридичну оцінку відповідності встановленим статтею 2 КАС України принципам проведеної процедури атестації та перевірити вмотивованість та аргументованість висновків кадрової комісії. Отже, не заперечуючи наявності у кадрових комісій дискреційних повноважень щодо надання оцінки дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалення рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, суд повинен перевірити, чи ґрунтується така дискреція на приписах закону, чи не є вона свавільною.
Своєю чергою, згідно з численною правовою позицією Верховного Суду в аналогічній категорії спорів, яка викладена, зокрема, у постанові від 07.07.2022 у справі №560/214/20, рішення кадрової комісії про невідповідність прокурора, який проходить атестацію, критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності, не просто повинно містити мотиваційну частину, а щоб ця мотиваційна частина доповнювалася документами, які перевіряються, і які містять інформацію та посилання на порушення прокурором певних стандартів професійної етики та доброчесності.
Виходячи з суті процедури атестації, Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі №540/1053/21 дійшов висновку, що особливість цієї процедури, її нормативно-правове регулювання не дає підстав вважати, що кадрові комісії не мають доводити обґрунтованість свого сумніву. Скоріше навпаки, адже це стосується проходження публічної служби чинними прокурорами. Тут не йдеться про необхідність відтворювати перебіг обговорення чи позицію кожного із членів Кадрової комісії стосовно прокурора за наслідками співбесіди, як вважає відповідач, а про потребу належно обґрунтувати колегіальне рішення в обсязі, якого буде достатньо (у кожному конкретному випадку) для розуміння підстав і мотивів його ухвалення, адже на відміну від перших двох етапів, на цьому етапі (співбесіди) результат атестації визначає не кількість балів, а думка членів кадрової комісії, їхній обґрунтований сумнів у відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.
З рішення Кадрової комісії №4 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" від 19.12.2019 №16 слідує, що за наслідками дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв'язку з неправильним вирішенням практичного завдання, оскільки зроблено помилковий висновок про законність ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не враховано те, що злочин вчинено не вперше, що спричинило неправильний висновок про відсутність підстави для оскарження.
За умовами практичного завдання позивачеві в контексті фабули завдання необхідно було надати відповідь на питання: « 1) Чи вірно кваліфіковано дії А.? 2) Надайте оцінку законності ухвали суду про звільнення А. від кримінальної відповідальності. Як діяти прокурору у цій ситуації? 3) Чи є підстави для оскарження судового рішення про звільнення А. від кримінальної відповідальності? Якщо так, то які?».
В світлі поставлених питань та висновків комісії суд зауважує, що комісією не надано в протоколі засідання комісії і в рішенні кадрової комісії жодної оцінки наданій позивачем відповіді на перше питання практичного завдання щодо правильності кваліфікації дій А. Натомість позивач наполягає на правильному наданні відповіді на поставлене перше питання практичного завдання. Вказана обставина залишилася поза увагою комісії і не була врахована комісією при наданні загальної оцінки щодо правильності вирішення практичного завдання. Тому висновок кадрової комісії про неправильне вирішення позивачем практичного завдання є необґрунтованим.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, позивачем неодноразово подавались запити до кадрової комісії до Офісу генерального прокурора про отримання публічної інформації з вимогою надати для ознайомлення відповідні документи про результати проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та матеріалів, на підставі яких прийнято відповідне рішення.
Водночас лише 13.01.2020 на електронну пошту позивача надійшов лист Генеральної прокуратури України від 10.01.2020 №27/3-239вих-20, до якого було додано копію рішення Четвертої кадрової комісії від 19.12.2019 №16 та відомості з протоколу засідання кадрової комісії від 10.12.2019.
Суд зазначає, що в протоколі засідання кадрової комісії та оскаржуваному рішенні кадрової комісії відсутній аналіз, оцінка та мотиви (з посиланням на документи) відхилення наданих позивачем під час атестації відповідей на запитання Комісії.
Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що стали підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень наданих йому законом повноважень; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується відповідна процедура - атестація; є посилання на норми права, якими керується Комісія як суб'єкт владних повноважень.
Тобто, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його скасування. Своєю чергою, це покладає на кадрові комісії обов'язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
Отже, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача в частині "наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв'язку з неправильним вирішенням практичного завдання, оскільки зроблено помилковий висновок про законність ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не враховано те, що злочин вчинено не вперше, що спричинило неправильний висновок про відсутність підстави для оскарження", не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності.
Щодо наявності у відповідача обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності суд зазначає таке.
Відповідно до змісту рішення кадрової комісії №4 стосовно підстав невідповідності вимогам професійної етики, зазначено, що комісією встановлено кілька фактів можливого порушення позивачем вимог Кримінального процесуального кодексу України зокрема: неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строк запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу.
Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017.
Відповідно до вимог статей 5, 10, 11 КПК України при здійсненні повноважень прокурор зобов'язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.
Прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11); при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури (стаття 16); прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавство, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19).
Відповідно до пункту 39 Бордоської декларації "Судді та прокурори в демократичному суспільстві" прокурорами мають бути особи з високими моральними якостями; через характер повноважень, на виконання яких вони свідомо погодились, прокурори є постійно відкриті для публічної критики; будучи головними суб'єктами здійснення правосуддя, вони мають повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії.
Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль прокуратура відіграє у становленні правової держави, особливо з урахуванням зміни її статусу у результаті вищевказаних конституційних змін. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу прокурорів, запорукою формування довіри народу до прокурорів та органів прокуратури в цілому.
Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності прокурорів, які віднесені до української системи правосуддя, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах чесності у способі власного життя та виконанні своїх професійних обов'язків.
Авторитет та довіра до органів прокуратури формуються залежно від персонального складу осіб, які обіймають посади прокурорів та формують корпус органів прокуратури.
Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм прокурорської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до органів прокуратури як складової органів правосуддя, а також допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя.
Чинне законодавство не містить визначення поняття "доброчесність", яке використовується в процедурі атестації прокурорів.
Водночас відсутність у законі визначення цього терміну не звільняє суб'єктів правовідносин використовувати його в процесі правозастосування та під впливом як змісту (суті) зовнішніх поведінкових факторів, так і через їхнє зіставлення з якостями, чеснотами чи властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміється (сприймається) поняття доброчесність, пояснити і мотивувати за якими ознаками той чи інший прокурор не може бути віднесений до доброчесних.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №600/1450/20-а.
Зміст дотримання правил професійної етики та доброчесності прокурора, полягає, зокрема, у виконанні норм статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженої Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, в якій зазначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
Суд звертає увагу на те, що завданням Кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати в тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об'єктивності такого рішення).
У процедурі атестації обґрунтовані сумніви уповноваженої комісії набувають значення, а прокурор, який має намір підтвердити свою відповідність вимогам професійної етики та доброчесності, повинен спростувати такі сумніви, або довести їх необґрунтованість. В протилежному випадку, задля досягнення мети запровадженої реформи прокуратури, такі сумніви можуть бути витлумачені не на користь особи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що рішення кадрової комісії №4, яке стало підставою для видання наказу про звільнення позивача, містить лише загальні твердження про можливі порушення позивачем вимог Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, у рішенні зазначено про неповернення вилучених документів після спливу строку запобіжного заходу та передача арештованого майна третім особам всупереч судовому рішенню про передачу цього майна в управління державному органу.
Однак у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт вчинення позивачем зазначених дій, їх правову оцінку або наслідки в рамках службового розслідування, дисциплінарного провадження чи висновку уповноваженого органу, який би засвідчував порушення закону. Вказані обставини не були предметом розгляду в межах кримінального чи адміністративного провадження, не отримали процесуального підтвердження, а отже, є припущеннями.
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №600/1450/20-а, доброчесність є складною морально-етичною категорією, яка не має законодавчого визначення, але її оцінка має ґрунтуватися на об'єктивних фактах, а не на суб'єктивних враженнях чи припущеннях. Відсутність нормативного визначення не звільняє кадрову комісію від обов'язку мотивувати, за якими ознаками конкретна особа не може бути визнана доброчесною. У даному випадку рішення комісії не містить такого мотивованого аналізу, не обґрунтовує, чому саме наведені факти свідчать про порушення етичних стандартів, і не пояснює, яким чином ці дії вплинули на суспільну довіру до органів прокуратури.
Суд також бере до уваги, що позивач не мав не знятих дисциплінарних стягнень, не притягався до відповідальності, а його професійна діяльність не викликала нарікань з боку керівництва.
Крім того суд вважає, що прийняття будь-яким суб'єктом владних повноважень певного рішення лише на основі внутрішнього переконання та суб'єктивного ставлення до ситуації/події, проте без належного підкріплення цього рішення підставами для його існування, не може бути легітимізовано посиланням на наявність "обґрунтованого сумніву" та може призвести до можливих зловживань та порушити принципи належного урядування та верховенства права.
Загалом, обґрунтований сумнів - це певний стандарт доведення, що означає, що позиція сторони має бути доведена чи представлена в тій мірі, що у "розсудливої людини" не може лишатися "розумного сумніву", щодо вказаної обставини/позиції.
До того ж, оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів чи зібраних матеріалів, які підтверджують викладене у рішенні, а відповідачі не надали доказів того, що позивач мав можливість надати пояснення або заперечення стосовно рішення. Крім того таке рішення було вручено позивачу лише після видання наказу про звільнення, що свідчить про порушення принципу змагальності та права на захист.
Наведене в підсумку дає підстави стверджувати, що спірне рішення кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , оскільки засновано на наявності нічим не обґрунтованих, не підтверджених належними та допустимими доказами, сумнівів членів комісії щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, а також професійної етики та доброчесності позивача. Фактично, такі висновки є припущеннями, що не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення такого рішення, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 15.01.2026 позивач, який надавав пояснення суду, звернув особливу увагу суду на те, що під час проведення співбесіди йому поставлено запитання щодо обставин та обґрунтованості прийнятих ним процесуальних рішень у конкретному кримінальному провадженні. Мова йде про кримінальне провадження за обвинуваченням групи осіб у «рейдерському» заволодінні об?єктами нерухомого майна у м.Києві за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України, яке на той момент перебувало на стадії судового розгляду. Позивач повідомив суду, що членами комісії ОСОБА_4 і Котляром Д.М. висловлено думку, що прийняті прокурором Ковальчуком Ю.О. як процесуальним керівником у кримінальному провадженні процесуальні рішення про відмову у поверненні документів та передачі майна третім особам на відповідальне зберігання не відповідають вимогам КПК України. При цьому обидва члени комісії зазначили, що свої висновки вони зробили на підставі скарги одного із обвинувачених у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка надійшла на адресу комісії.
З цього приводу суд зазначає, що відповідачем Офісом Генерального прокурора окремим клопотанням, поданим до суду 07.05.2020, додано до матеріалів справи звернення ОСОБА_7 з долученими до нього документами для врахування вказаних у ньому фактів при розгляді справи. Суд зазначає, що додані до матеріалів справи звернення ОСОБА_7 б/д б/н з долученими до нього документами, а саме зверненнями до народних депутатів України, які в подальшому були направлені в Офіс Генерального прокурора обсягом 76 аркушів жодним чином не обґрунтовані як докази у справі. В протоколі засідання кадрової комісії від 10.12.2019 та рішенні кадрової комісії №16 від 19.12.2019 жодним чином не зазначено, що комісія розглядала такі звернення, надавала їм оцінку та враховувала під час прийняття рішення.
Також відповідачем Офісом Генерального прокурора окремим клопотанням, поданим до суду 13.05.2020, додано до матеріалів справи звернення адвоката Самсоненка В.В. з долученими до нього документами для врахування вказаних у ньому фактів при розгляді справи. Суд зазначає, що додані до матеріалів справи звернення адвоката Самсоненка В.В. від 27.04.2020, який зазначає, що під час процедури атестації прокурора ОСОБА_8 він звертався із зверненнями щодо невідповідності прокурора ОСОБА_8 критеріям компетентності, з метою використання як доказів під час розгляду справи за позовом ОСОБА_8 про поновлення на посаді обсягом 30 аркушів жодним чином не обґрунтовані як докази у справі. В протоколі засідання кадрової комісії від 10.12.2019 та рішенні кадрової комісії №16 від 19.12.2019 жодним чином не зазначено, що комісія розглядала такі звернення, надавала їм оцінку та враховувала під час прийняття рішення.
Також відповідачем Офісом Генерального прокурора окремим клопотанням, поданим до суду 18.05.2020, додано до матеріалів справи звернення народного депутата ОСОБА_9 щодо надання доказів невідповідності прокурора ОСОБА_8 критеріям компетентності, професійної етики і доброчесності, для врахування вказаних у ньому фактів при розгляді справи. Суд зазначає, що додані до матеріалів справи звернення народного депутата ОСОБА_9 від 04.05.2020, обсягом 22 аркуша жодним чином не обґрунтовані як докази у справі. В протоколі засідання кадрової комісії від 10.12.2019 та рішенні кадрової комісії №16 від 19.12.2019 жодним чином не зазначено, що комісія розглядала таке звернення, надавала йому оцінку та враховувала під час прийняття рішення.
Також відповідачем Офісом Генерального прокурора окремим клопотанням, поданим до суду 25.05.2020, додано до матеріалів справи звернення народного депутата ОСОБА_10 з долученими до нього документами для врахування вказаних у ньому фактів при розгляді справи. Суд зазначає, що додані до матеріалів справи звернення народного депутата ОСОБА_10 від 12.05.2020, обсягом 14 аркушів жодним чином не обґрунтовані як докази у справі. В протоколі засідання кадрової комісії від 10.12.2019 та рішенні кадрової комісії №16 від 19.12.2019 жодним чином не зазначено, що комісія розглядала таке звернення, надавала йому оцінку та враховувала під час прийняття рішення.
З'ясовуючи підстави подання до матеріалів справи наданих відповідачем копій заяв та скарг, які масово надійшли на адресу Генеральної прокуратури України та вказують на нібито неправомірні дії прокурора ОСОБА_1 позивач подав до суду письмові пояснення від 03.05.2025, долучені судом до матеріалів справи у підготовчому судовому засіданні 06.05.2025.
У письмових поясненнях від 03.05.2025 позивач вказує, що надані представником відповідача копії заяв та скарг насамперед стосуються досудового розслідування низки кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_5 , у яких ОСОБА_1 входив до складу групи слідчих, а згодом групи прокурорів. Направлення до Генеральної прокуратури України цих заяв та скарг організовано саме ОСОБА_11 , про що він разом із своїм адвокатом В?ячеславом Самсоненком заявляв ОСОБА_12 під час розмови 02.09.2019, яка відбувалася в службовому кабінеті останнього у приміщенні Генеральної прокуратури України за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, 7 поверх.
Під час цієї розмови Альберт Точиловський і його адвокат В?ячеслав Самсоненко погрожували ОСОБА_12 перед проведенням атестації організувати направлення численних звернень народних депутатів України щодо необхідності його звільнення, а також погрожували саме неуспішним проходженням атестації, що мала відбутися протягом листопада-грудня 2019 року. Цю розмову ОСОБА_13 записав на диктофон власного мобільного телефону НОМЕР_5 , підготував її стенограму та намагався долучити до матеріалів його атестації під час проведення 10.12.2019 співбесіди Четвертою кадровою комісією Генеральної прокуратури України. Однак у вивченні цих матеріалів та дослідження аудіозапису член вказаної кадрової комісії ОСОБА_14 відмовив без пояснення причин відмови. Позивач зазначає, що зміст цієї розмови має суттєве значення для розгляду адміністративної справи, оскільки підтверджує факт того, що всі звернення щодо недоброчесності ОСОБА_15 , які були враховані Четвертою кадровою комісією Генеральної прокуратури України, мають замовний характер.
Позивач у поясненнях від 03.05.2025 також стверджує, що про вчинення стороннього тиску та загрозу незалежності прокурора ОСОБА_13 протягом листопада-грудня 2019 року письмово у встановленому порядку інформував Раду прокурорів України, Генерального прокурора та Голову Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, однак ці звернення залишилися без належного розгляду.
Зважаючи, що представник Відповідача-1 під час підготовчого судового засідання неодноразово вказував, що надані ним копії заяв та звернень підтверджують висновки вищевказаної комісії про недоброчесність прокурора ОСОБА_15 і стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення комісії, для об?єктивного і повного розгляду справи позивач надав суду документи, що обґрунтовують його письмові пояснення від 03.05.2025, зокрема компакт-диск із аудіофайлами розмови ОСОБА_15 , ОСОБА_5 і ОСОБА_16 від 02.09.2019; стенограма розмови ОСОБА_15 , ОСОБА_5 і ОСОБА_17 від 02.09.2019, складена російською мовою; Офіційний переклад стенограми розмови ОСОБА_15 , ОСОБА_5 і ОСОБА_17 від 02.09.2019 з російської на українську мову, зроблений за замовлення Позивача Бюро перекладів «Адмірал» (м. Хмельницький); перелік депутатських звернень в інтересах ОСОБА_5 , що надійшли до Генеральної прокуратури України у період з 17.09.2019 по 06.12.2019; копія повідомлення про загрозу незалежності прокурору від 15.11.2019 № 26/2-8BK-19, адресованого Раді прокурорів України; копія листа Ради прокурорів України від 03.12.2019 № 01/1/3/2-06вн-19; копія рішення Ради прокурорів України від 21.11.2019 № 137; копія рапорту ОСОБА_1 . Генеральному прокурору Рябошапці Р.Г.; Копія рапорту ОСОБА_1 від 18.12.2019, адресованого Голові Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України; Копії звернень ОСОБА_1 від 26.03.2020 та 01.06.2020 до Генерального прокурора ОСОБА_18 ; копії листів Офісу Генерального прокурора від 04.05.2010 № 17/1-32783-18 та від 12.06.2020 № 17/1-32783-18.
Представником відповідача-1 в підготовчому судовому засіданні 20.05.2025 надано клопотання, в якому відповідач-1, ураховуючи зміст поданих доказів та на підтвердження позиції Офісу Генерального прокурора просить долучити до матеріалів справи копії документів, щодо наявності підстав невідповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у зв?язку із фактами можливого порушення ним вимог Кримінального-процесуального кодексу України, зокрема неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а саме: копія звернення ОСОБА_5 від 29.11.2019 до Генеральної прокуратури України щодо порушення прокурорами, у т. ч. ОСОБА_1 вимог КІК України, невиконанням ухвал слідчого судді у кримінальному провадженні № 4201610110000024 щодо повернення паспортів для виїзду за кордон; супровідний лист виконувача обов?язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України від 05.12.2019; відповідь Генеральної прокуратури України від 09.12.2019 № 11/1/1-2881 вих-19 на адресу ОСОБА_19 ; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №757/2176/19-к; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 757/15106/19-к; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 757/15106/19-к.
У зв'язку з наданими суду копіями документів без обґрунтування яким чином ці документи були враховані кадровою комісією при прийнятті оскаржуваного рішення ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 витребувано докази у справі від Офісу Генерального прокурора, а саме письмові пояснення та докази щодо зазначених у рішенні Четвертої кадрової комісії №16 від 19.12.2019 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" обставин та доказів можливого порушення позивачем вимог КПК України, зокрема, неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу.
04.06.2025 представником відповідача-1 через підсистему Електронний суд подано до суду додаткові пояснення від 04.06.2925 із доказами у справі.
У додаткових поясненнях від 04.06.2025 Офіс Генерального прокурора на виконання ухвали суду від 20.05.2025 повідомив, що ОСОБА_1 входив до складу групи слідчих Генеральної прокуратури України, якими здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016101100000224 від 19.07.2016 про вчинення власником медичного центру ТОВ «Віотехсом» Точиловським Альбертом, головним лікарем цього центру ОСОБА_20 та директором медичного центру ТОВ «Віотехсом» ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України. У подальшому ОСОБА_1 входив до складу групи прокурорів Генеральної прокуратури України, які здійснювали процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016101100000224 слідчим групи слідчих - старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 13.07.2018 повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України та подано клопотання до суду про застосування до ОСОБА_23 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_23 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема й здачі на зберігання до відповідних органів державної влади своїх паспортів, або інших документів, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2018 у справі № 757/34334/18-к у задоволенні зазначеного клопотання слідчого ОСОБА_1 відмовлено та водночас застосовано до підозрюваного ОСОБА_23 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, строком до 02.10.2018 та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, у тому числі, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну. Термін дії обов'язків до 02.10.2018. Згідно з протоколом добровільної здачі на зберігання документів, що дають право підозрюваному для виїзду за кордон, виїзд з України та в'їзд в Україну від 06.08.2018 прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42016101100000224 ОСОБА_24 прийняв на зберігання до Генеральної прокуратури України від захисника підозрюваного ОСОБА_23 документи, що посвідчують особу ОСОБА_23 добровільно видані останнім на виконання вимоги вказаної ухвали слідчого судді, а саме паспорти громадянина Федеративної республіки Німеччина, та громадянина Республіки Молдова. У подальшому ухвалами Печерського районного суду міста Києва строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_23 у кримінальному провадженні № 42016101100000224, неодноразово продовжувався. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі № 757/2176/19-к продовжено покладені на підозрюваного ОСОБА_23 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, зокрема й здачу на зберігання до відповідних органів державної влади своїх паспортів для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну до 14.03.2019. У подальшому строк дії вказаних обов'язків не продовжувався, однак паспорти громадянина Федеративної республіки Німеччина, та громадянина Республіки Молдова ОСОБА_22 тривалий час не повертались. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 757/15106/19-к задоволено скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_23 адвоката Самсоненка В.В. на бездіяльність процесуального керівника у кримінальному провадженні № 42016101100000224, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк задовольнити та зобов'язано прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Закружецького Ю.Ю., прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42016101100000224 повернути підозрюваному ОСОБА_22 паспорти громадянина Федеративної республіки Німеччина, та громадянина Республіки Молдова. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 757/15106/19-к заяву прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Закружецького Ю.Ю. про роз'яснення судового рішення від 11.04.2019 у справі № 757/15106/19-к залишено без задоволення. У зв'язку із невиконанням ухвали суду та неповерненням паспортів ОСОБА_25 особисто та через свого захисника звертався із скаргами та клопотаннями до Генеральної прокуратури України (зокрема й безпосередньо до ОСОБА_1 ), посольства Федеративної Республіки Німеччина, представника Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, народних депутатів України. Відповіді на вказані звернення та клопотання надавались Генеральною прокуратурою України за підписом ОСОБА_1 як заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України. Зокрема у відповіді від 01.08.2019 №26/2-34253-18 ОСОБА_1 запропонував Точиловському Альберту особисто отримати у нього вказані паспорти, а у відповіді від 27.08.2019 № 26/2-34253-18 ОСОБА_1 повідомив посольство Федеративної Республіки Німеччина про повернення ним особисто 07.08.2019 вказаних паспортів ОСОБА_22 , що засвідчено відповідним актом. Про повернення паспортів Точиловському Альберту 07.08.2019 свідчить також відповідь ОСОБА_1 від 15.08.2019 № 26/2-34253-18, надіслана на адресу
ОСОБА_26 додаткових поясненнях від 04.06.2025 Офіс Генерального прокурора щодо зазначених у рішенні кадрової комісії обставин невідповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності у зв'язку із кількома фактами можливого порушення ним вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема у зв'язку із передачею майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу зазначив таке. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі № 757/46374/18 задоволено клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_24 про передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління з метою забезпечення збереження, в тому числі збереження економічної вартості речових доказів у вигляді нерухомого та рухомого майна у кримінальному провадженні № 42016101100000224, зокрема й будинок АДРЕСА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_22 . Водночас, як зазначено у зверненні народного депутата України ОСОБА_9 від 04.10.2019 № 041920/10-02 до Генеральної прокуратури України щодо законності дій працівників прокуратури, зазначена будівля перебувала в оренді ТОВ «ВЕНЕЦІЯ Ю.А.». Всупереч ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі № 757/46374/18 слідчим ОСОБА_1 постановою від 05.07.2019 у кримінальному провадженні № 12014120170001099 від 14.11.2014 дану будівлю передано на відповідальне зберігання стороннім особам - потерпілим у цьому кримінальному провадженні. Кримінальне провадження № 12014120170001099 направлено 20.09.2019 до суду з обвинувальним актом та перебуває на цей час на розгляді в Подільському районному суді міста Кропивницького. На підставі дослідження вказаних фактів четверта кадрова комісія дійшла висновку щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності під час проходження ним атестації. На підтвердження зазначених обставин просить долучити до матеріалів справи копії наступних документів: повідомлення про підозру Точиловському Альберту від 13.07.2018 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України у кримінальному провадженні № 42016101100000224; клопотання до суду про застосування до ОСОБА_23 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою від 13.07.2018; ухвала Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2018 у справі № 757/34334/18-к; протокол добровільної здачі на зберігання документів, що дають право підозрюваному для виїзду за кордон, виїзд з України та в'їзд в Україну від 06.08.2018; скарги та клопотання ОСОБА_23 до Генеральної прокуратури України (зокрема й безпосередньо до ОСОБА_1 ), посольства Федеративної Республіки Німеччина, представника Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, народних депутатів України; відповіді Генеральної прокуратури України на звернення та клопотання ОСОБА_23 ; ухвала Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі № 757/46374/18; звернення народного депутата України ОСОБА_9 від 04.10.2019 № 041920/10-02 до Генеральної прокуратури України.
Суд вкотре звертає увагу, що в рішенні Кадрової комісії №4 від 19.12.2019 №16, під час проведення співбесіди комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а саме на підставі дослідження матеріалів атестації у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв'язку із кількома фактами можливого порушення ним вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема: неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу. У зв'язку з цим позивач не пройшов атестацію (т.2, а.с.193-194).
Будь-яких інших відомостей, обставин, фактів рішення Кадрової комісії №4 від 19.12.2019 №16 не містить.
В судовому засіданні 15.01.2026 під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 пояснив, що успішно пройшов два перших етапи атестації. Під час співбесіди, яка тривала одну годину 20 хвилин, більшість часу у членів кадрової комісії зайняли питання, пов'язані із розслідуванням низки кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_5 , у яких ОСОБА_1 входив до складу групи слідчих, а згодом групи прокурорів до серпня 2019 року. Позивач пояснив, що усвідомлював факт того, що питання кадрової комісії будуть пов'язані із розслідуванням низки кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_5 , оскільки останній разом із своїм адвокатом В?ячеславом Самсоненком чинили відкритий тиск на позивача. Позивач пояснив, що направлення до Генеральної прокуратури України заяв та скарг, поданих до справи відповідачем, організовано саме ОСОБА_11 , про що він разом із своїм адвокатом В?ячеславом Самсоненком заявляв ОСОБА_12 під час розмови 02.09.2019, яка відбувалася в службовому кабінеті останнього у приміщенні Генеральної прокуратури України за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, 7 поверх. Позивач зазначив, що під час цієї розмови ОСОБА_27 і його адвокат В?ячеслав Самсоненко погрожували позивачу перед проведенням атестації організувати направлення численних звернень народних депутатів України щодо необхідності його звільнення, а також погрожували саме неуспішним проходженням атестації, що мала відбутися протягом листопада-грудня 2019 року. Цю розмову ОСОБА_13 записав на диктофон власного мобільного телефону НОМЕР_5 , підготував її стенограму та намагався долучити до матеріалів його атестації під час проведення 10.12.2019 співбесіди Четвертою кадровою комісією Генеральної прокуратури України. Однак у вивченні цих матеріалів та дослідженні аудіозапису член кадрової комісії ОСОБА_14 відмовив без пояснення причин відмови. Позивач зазначає, що зміст цієї розмови доводить, що всі звернення щодо недоброчесності ОСОБА_15 , які були враховані Четвертою кадровою комісією Генеральної прокуратури України, мають замовний характер. При цьому позивач звернув увагу суду, що кримінальне провадження перебувало на контролі у Генерального прокурора України Луценка Ю.В., мало широкий розголос у засобах масової інформації, оскільки стосувалося торгівлі малолітніми дітьми, народженими для іноземних громадян методом сурогатного материнства через клініку ТОВ «Віотехсом», засновником якої є громадянин Федеративної Республіки Німеччина та громадянин Республіки Молдова ОСОБА_25 .
При цьому позивач у судовому засіданні пояснив, що жодних дисциплінарних проваджень відносно нього за поданими скаргами не було відкрито, навпаки у відкритті одного дисциплінарного провадження за цим фактом було відмовлено. Позивач повідомив, що скарги, ідентичні за змістом, які подавалися народними депутатами України в інтересах підозрюваного ОСОБА_28 , передавалися Генеральною прокуратурою України до кадрової комісії, яка використала їх як інструмент тиску на позивача, що потягло прийняття незаконного рішення про неуспішне проходження третього етапу атестації та незаконне звільнення позивача з органів прокуратури, який сумлінно виконував свої службові обов'язки процесуального керівника у кримінальному провадженні.
Позивач у поясненнях від 03.05.2025 також стверджує, що про вчинення стороннього тиску та загрозу незалежності прокурора ОСОБА_13 протягом листопада-грудня 2019 року письмово у встановленому порядку інформував Раду прокурорів України, Генерального прокурора та Голову Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, однак ці звернення залишилися без належного розгляду.
Оцінюючи повідомлені учасниками справи обставини та докази, співставляючи їх з обґрунтуванням підстав, покладених в основу рішення Кадрової комісії №4 від 19.12.2019 №16, в якому не вказано, які саме матеріали атестації досліджувалися кадровою комісією та не зазначені факти та обставини, покладені в основу тверджень про обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності, а саме не зазначені конкретні факти можливого порушення позивачем вимог Кримінального процесуального кодексу України, суд не приймає до уваги доводи відповідача-1, повідомлені Офісом Генерального прокурора у додаткових поясненнях по справі від 04.06.2025, в яких надана оцінка дій прокурора ОСОБА_8 в рамках кримінальних проваджень, в яких останній виконував обов'язки слідчого та в подальшому процесуального керівника, позаяк жодної згадки про конкретні кримінальні провадження оскаржуване рішення кадрової комісії та протокол засідання кадрової комісії не містять.
Щодо посилання кадрової комісії у рішенні від 19.12.2019 №16 на факти неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також на факт передачі майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу, без зазначення доказів, які підтверджують такі факти, суд приходить до висновку, що рішення Кадрової комісії №4 від 19.12.2019 №16 є необґрунтованим та невмотивованим.
Приймаючи до уваги, що протокол засідання кадрової комісії та рішення кадрової комісії №16 від 19.12.2019 не містять конкретних обставин, які були предметом обговорення, не розкриває які саме доводи/пояснення прокурора взято до уваги, чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, суд позбавлений можливості перевірити факти та доводи, покладені відповідачем-1 в основу своїх додаткових пояснень від 04.06.2025, як такі, що пов'язані саме з прийняттям оскаржуваного рішення кадрової комісії.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що рішення кадрової комісії від 19.12.2019 №16 не містить посилання на докази, на підставі яких встановлено обставини щодо "можливого порушення позивачем вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема: неповернення вилучених документів за відсутності законних підстав для подальшого вилучення (сплив строку запобіжного заходу), а також передача майна третім особам всупереч рішенню суду про арешт та передачу цього майна в управління державному органу", а також відсутня оцінка доводів та аргументів позивача, таке рішення не можна вважати вмотивованим.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачами не були спростовані доводи позивача щодо істотних процесуальних порушень, які призвели до видання незаконних рішень кадрової комісії, та як наслідок наказу про звільнення, зокрема, датою проведення співбесіди було 10.12.2019, тоді як рішення про неуспішне проходження атестації позивачем датоване 19.12.2019, тобто прийнято через 9 днів після завершення співбесіди та оголошення рішення від 10.12.2019.
Крім того, не були спростовані відповідачами і доводи позивача про те, що два члени кадрової комісії не були присутніми на засіданні 10.12.2019, а саме голова комісії Мамедов Г.А., заяву про самовідвід якого було задоволено комісією, та член комісії Рожкова Г.І. Отже під час засідання кадрової комісії були присутніми 4 члена комісії: Лапкін А.В. (виконуючий обов'язки голови комісії), Котляр Д.М. (секретар комісії), члени комісії Каменєва М.В. та Наулік Н.С. Натомість текст рішення №16 від 19.12.2019 підписане саме головою комісії Мамедовим Г.А., а не виконуючим обов'язки ОСОБА_3 , а також членом комісії Рожковою Г.І., яка була відсутня на засіданні, що зафіксовано у протоколі засідання.
Вказані обставини, на які вказував позивач як на підставу позову та звернув увагу під час розгляду справи по суті, підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України №16 від 19.12.2019 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Відповідно, оскільки наказ Генерального прокурора №2103ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури ґрунтується на неправомірному рішенні Кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, такий наказ також є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог у частині поновлення позивача в органах прокуратури в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі в зв'язку із повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов'язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.
Згідно зі статтею 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 493 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".
Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та у статті 240-1 КЗпП України. Відтак суд, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що вкладена в постановах від 11.02.2021 у справі №640/21065/18, від 27.04.2021 у справі №826/8332/17, від 31.05.2021 у справі №0840/3202/18.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Генеральна прокуратура України не була ліквідована, у зв'язку з цим суд вважає за необхідне застосувати частину 1 статті 235 КЗпП України та поновити позивача на раніше займаній посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора та органах прокуратури, оскільки Законом №113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише в разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.
При цьому, визначальною підставою для переведення прокурора на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах є рішення відповідної Кадрової комісії про успішне проходження прокурором атестації.
Разом з тим, положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Законів №1697-VII та №113-ІХ, не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення, а тому існує необхідність субсидіарного застосовування до спірних правовідносин окремих норм КЗпП України.
Відтак, підстави для поновлення позивача на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора - відсутні.
Така правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.09.2022 у справі №640/1310/20.
Щодо дати поновлення на посаді суд зазначає, що згідно з оскаржуваним наказом від 21.12.2019 №2103ц позивача звільнено 24.12.2019. Відповідно, позивач підлягає поновленню на вказаній посаді з 25.12.2019.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 12.08.2020 у справі №821/255/17, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до підпункту "з" пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з положеннями пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якого пов'язана виплата, тобто до звільнення працівника з роботи.
Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Ураховуючи вищевказані норми, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату за два місяці, що передують звільненню.
Згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора №21-197зп від 19.03.2025 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , яка обчислена виходячи з виплат (посадового окладу, надбавок за вислугу років та за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, щомісячної премії, індексації доходів) за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню 24.12.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» складає 39247,82 грн. Позивачу нарахована заробітна плата за жовтень 2019 року у розмірі 23140,86 грн. та за листопад 2019 року у розмірі 27972,48 грн., що загалом складає 51113,34 грн.
Сума середньоденної заробітної плати (жовтень та листопад 2019 року) складає 1 825,48 грн. Кількість фактично відпрацьованих позивачем днів у розрахунковому періоді становила: у жовтні 2019 року - 13 днів, у листопаді 2019 року - 15 днів, що загалом складає 28 днів (т.4, а.с.51).
Таким чином, середньоденний заробіток позивача за жовтень-листопад 2019 року складає 1 825,48 грн. (51113,34 грн / 28 робочих днів).
Судом встановлено, що строк вимушеного прогулу, що обраховується з першого дня звільнення з посади до дати прийняття судом рішення у справі, складає 1558 робочих днів (з 25.12.2019 по 20.01.2026).
Судом здійснено розрахунок з урахуванням того, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої-п'ятої статті 67 та статей 71, 73, 78-1 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 20.01.2026 у розмірі 2 844 097,84 грн. (1825,48*1558). Сума вказана без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України №2103ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 25.12.2019 по дату ухвалення судового рішення.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25.12.2019 року та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 39 247,82 грн підлягають негайному виконанню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв'язку з чим розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
У судовому засіданні 20.01.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 04.02.2026.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України №16 від 19.12.2019 про неуспішне проходження заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №2103ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.
4. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України з 25.12.2019.
5. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2844097,84 грн. (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі дев'яносто сім грн. 84 коп.) без урахування обов'язкових податків і зборів.
6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України з 25.12.2019.
7. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 39 247,82 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті сорок сім грн. 82 коп.) без урахування обов'язкових податків і зборів
8. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.