06 лютого 2026 рокуСправа №160/16958/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-рішення Відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.04.2025 року «Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 » в частині відмови зарахувати періоди роботи до спеціального стажу та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу: з 01.08.1984 р. по 20.04.1985 р. на посаді викладача з фортепіано та концертмейстера в Павлоградській дитячій музичній школі № 2; з 22.04.1985 р. по 14.12.2024 р. (дата досягнення пенсійного віку) на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстерства в Дитячій музичній школі №10 та
-призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв'язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427, індекс 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв'язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з грудня 2024 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Перша пенсійна виплата надійшла у січні 2025 року, однак без нарахування грошової допомоги згідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що зумовило звернення до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, як працівнику освіти, що має стаж понад 30 років та вийшла на пенсію за віком. Однак листом від 06.03.2025 відповідачем-2 було повідомлено, стаж на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років становить 6 років 8 місяців 10 днів (з 22.04.1985 по 31.12.1991), а 18.04.2025 було отримано рішення відповідача-1 про відмову у виплаті грошової допомоги з підстав відсутності необхідного спеціального (педагогічного) стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1 та вважає його протиправним, оскільки має понад 30 років педагогічного стажу, що надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому відмова у визнанні права на виплату такої грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком на день призначення є протиправною, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16958/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу, в тому числі спеціального, станом на дату звернення (28.03.2025).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 15.12.2024, як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 звернулась з заявою від 28.03.2025 №1403 про перерахунок пенсії «допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та було винесено рішення від 04.04.2025 №045750030701 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги згідно п. 7-1 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058. Згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення, надається за таких умов: - пенсія за віком відповідно до Закону 1058 призначається після 01.10.2011; - на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058 (60 років), особа працювала у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років становить для жінок 30 років; - особа до цього не отримувала будь-якої пенсії. Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191. Відповідно до цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». За результатом розгляду електронної пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 20.04.1985 в Павлоградській музичній школі, з 22.04.1985 по на день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) працювала в міському Комунальному закладі культури Дніпропетровська дитяча музична школа №10, які не передбачені Переліком №909. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, так як на день досягнення пенсійного віку (14.12.1964) ОСОБА_1 не працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в закладах передбачених Переліком №909.
До відзиву долучено копію пенсійної справи позивача.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, витребувані судом докази не надав.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована паспортом громадянина України ІD-картка № НОМЕР_2 , виданого 25.10.2023 , орган, що видав 1204, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та їй з 15.12.2024 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати грошової допомоги - 10 пенсій.
Листом від 06.03.2025 № 0400-010309-8/46362 відповідачем-2 повідомлено, що стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 6 років 8 місяців 10 днів (22.04.1985 - 31.12.1991). До спеціального стажу не зараховано період роботи з 01.01.1992 по теперішній час в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча художня школа №10» викладачем фортепіано, оскільки цей заклад і посада не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909).
28.03.2025 позивач повторно звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виплату грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій.
Розгляд вказаної заяви за принципом екстериторіальності розподілено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.04.2025 №045750030701 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
В обґрунтування рішення від 04.04.2025 №045750030701 зазначено наступне. Відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік). Розділом 1 «Освіта» Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачені. Тому періоди роботи в них на посаді викладача не зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. За результатами розгляду наданих до заяви документів встановлено, що «Дніпровська дитяча музична школа № 10» є позашкільним навчальним закладом та відноситься до Управління культури. Для зарахування до стажу роботи на посаді викладача класу фортепіано в школі мистецтв, яка дає право на пенсію за вислугу років підстави відсутні. Враховуючи викладене прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.
Не погодившись з відмовою у нарахуванні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також із незарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періодів роботи 01.08.1984 по 20.04.1985, з 22.04.1985 по 14.12.2024, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10) , що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., № 39, ст. 1820; 2004 р., № 46, ст. 3052);
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (ЗП України, 1992 р., № 11, ст. 271).
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктами 5-7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
-станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
-пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
-станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-ІV станом на час спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону-IV з 15.12.2024, страховий стаж станом на дату призначення понад 44 роки, з яких до спеціального стажу роботи (працівник закладу освіти) зараховано 6 років 8 місяців 10 днів, а саме: з 22.04.1985 по 31.12.1991 (лист відповідача-2 від 06.03.2025 № 0400-010309-8/46362).
Позивач наполягає, що відповідач-1 безпідставно не зарахував до спеціального (педагогічного) стажу періоди її роботи з 01.08.1984 по 20.04.1985 на посаді викладача з фортепіано та концертмейстера в Павлоградській дитячій музичній школі № 2 та з 22.04.1985 по 14.12.2024 - на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Дитячій музичній школі №10.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1984, позивач у вказані періоди працювала на наступних посадах:
-з 01.08.1984 по 20.04.1985 - викладачем фортепіано та концертмейстера у Павлоградській ДМШ №2 (записи №№1-2);
-з 22.04.1985 - викладачем по класу фортепіано та концертмейстера в Дитячій музичній школі №10 (запис №3); 01.08.2003 - заклад перейменовано в МКЗК «Дніпропетровська дитяча музично школа №10»; з 16.12.2016 - заклад перейменовано на МКЗК «Дніпровська дитяча музична школа №10».
Відповідно до довідки Міського комунального закладу культури «Дніпровська дитяча музична школа №10» Управління культури Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради №66 від 26.03.2025, ОСОБА_1 дійсно працює за основним місцем роботи в Міському комунальному закладі культури «Дніпровська дитяча музична школа № 10» (з серпня 2003 року школа перейменована в Міський комунальний заклад культури «Дніпропетровська дитяча музична школа №10» згідно з наказу управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради від 01.08.2003 р. №112-3; з грудня 2016 року школа перейменована в Міський комунальний заклад культури «Дніпровська дитяча музична школа №10» згідно з наказу департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 22.11.2016 р. № 268 «Про затвердження Статутів комунальних закладів культури») на посаді викладача по класу фортепіано з 22 квітня 1985 р. (наказ від 22.04.1985 р. № 34) і до теперішнього часу.
Отже, записами в трудовій книжці підтверджено безперервну роботу позивача у періоді з 01.08.1984 по 20.04.1985 та з 22.04.1985 викладачем фортепіано та концертмейстера, зауважень до записів трудової книжки в частині спірних періодів відповідачами не зазначено.
При цьому, відомості в трудовій книжці щодо періоду роботи позивача з 22.04.1985 в Дніпровській дитячій музичній школі №10 узгоджуються з відомостями з долученої довідки Міського комунального закладу культури «Дніпровська дитяча музична школа №10» Управління культури Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради №66 від 26.03.2025. Станом на дату видачі довідки (26.03.2025) позивач продовжує працювати в тому ж закладі на тій же посаді.
Однак, як вбачається з відповіді відповідача-2 від 06.03.2025, до спеціального (педагогічного) стажу спірні періоди зараховано вибірково, лише період з 22.04.1985 по 31.12.1991. При цьому, відповідачами жодним чином не обґрунтовано причин не зарахування до спеціального (педагогічного) стажу періоду з 01.08.1984 по 20.04.1985, що у свою чергу свідчить про формальний підхід до вирішення спірного питання
Обґрунтовуючи відмову у виплаті позивачеві грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, відповідачем-1 в оспорюваному рішенні та у відзиві зазначено, що спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, недостатньо для виплати такої допомоги, оскільки посада викладача по класу фортепіано та Міський комунальний заклад культури «Дніпровська дитяча художня школа №10» не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача-1.
За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про освіту» метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.
Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім'єю, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.
Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.
Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.
За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту», система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти.
Заклад спеціалізованої позашкільної освіти - заклад позашкільної освіти, що надає спеціалізовану освіту мистецького, спортивного, військового або наукового спрямування;
Мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 21 цього Закону).
Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, викладачі всіх спеціальностей, музичний керівник, в тому числі концертмейстер закладу позашкільної освіти є педагогічними працівниками.
При цьому, частиною четвертою статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, який передбачає позашкільні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади викладачів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи викладене, а також те, що спірний період, який просить зарахувати позивач, вже частково зарахований до спеціального (педагогічного стажу), суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачеві в зарахуванні періодів її роботи на посаді викладача фортепіано та концертмейстера з 01.08.1984 по 20.04.1985 та з 01.01.1992 по 14.12.2024, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачу до спеціального (педагогічного) стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, вказані періоди її роботи.
При цьому, зважаючи на те, що позивач на момент призначення пенсії за віком (15.12.2024) працювала у відповідному закладі на посаді викладача по класу фортепіано та мала достатній спеціальний (педагогічний) стаж роботи на даній посаді, в тому числі в даному закладі, і раніше пенсію не отримувала, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин, рішення відповідача-1 від 04.04.2025 №045750030701 не є таким, що прийняте на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Спір між сторонами стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 28.03.2025 про виплату грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у вигляді рішення від 04.04.2025, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом було зроблено висновок про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-1 не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) від 04.04.2025 №045750030701.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до спеціального (педагогічного) стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди її роботи з 01.08.1984 по 20.04.1985 та з 01.01.1992 по 14.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова