Справа № 385/1765/25
Провадження № 2/385/800/25
06.02.2026 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 0951151987 в сумі 144169,41 грн. та судові витрати по справі - зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
стислий виклад позиції сторін
позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.12.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0951151987, згідно з умовами якого остання отримала позику в сумі 20000,00 грн, однак умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 186904,40 грн, з яких 10999,99 грн за тілом кредиту та 175904,41 грн за процентами. У подальшому, 14.07.2021 було укладено Договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0951151987. Зазначено, що 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0951151987. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами, тому позивач має право задовольнити свої порушені права шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача наявної грошової заборгованості, яку, враховуючи принцип и розумності, співмірності і пропорційності визначає в розмірі 144169,41 грн, з яких 10999,99 грн - за тілом кредиту та 133169,42 грн - за процентами.
Відповідачка ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором - не подала, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 12.12.2025 вважається їй врученою 30.12.2025. Відповідно, ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою судді від 12.12.2025 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визнано справу малозначною.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Коллект Центр» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки, встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду
Судом встановлено, що 15.12.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0951151987 (а.с. 8-13).
За цим Договором Товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми MoneyBOOM, які є невід'ємною частиною договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 - при надання (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 грн. Договір підписаний відповідачкою електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 3s2j0q, що надісланий на номер телефону відповідачки.
Надалі, 28.01.2020 відповідачка звернулась до ТОВ «ІНФІНАНС» з заявкою-анкетою на отримання кредиту в розмірі 11000,00 грн (а.с. 16). У зв'язку з чим ТОВ «Інфінанс» надало їй пропозицію (оферту) (а.с. 14) на отримання 12-го траншу кредиту в рамках договору № 0951151987 від 11.09.2019 на наступних умовах - сума 11000 грн, строк користування кредитом - 30 днів, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом, загальна вартість кредиту - 5775 грн, загальна річна процентна ставка - 638,75 %. ОСОБА_1 здійснила акцепт оферти на зазначених умовах (а.с. 15). Дані документи підписані нею електронним підписом 4r4r4r.
Враховуючи зазначення в договорі анкетних, паспортних даних, РНОКПП, номеру телефону, адреси електронної пошти, у суду відсутні сумніви в тому, що саме з відповідачкою ОСОБА_1 укладено такий.
З наведеного суд дійшов висновку, що факт укладення між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору, його умови, є доведеними позивачем.
Водночас суд не бере до уваги Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми MoneyBOOM (а.с. 78-87) які не містять підпису відповідачки про ознайомлення з їх змістом, оскільки позивач не довів, що саме з цією редакцією правил була ознайомлена ОСОБА_1 при укладенні договору.
Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.07.2025, кошти в сумі 11000,00 грн 28.01.2020 о 21:47 успішно перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_1 , транзакція в системі iPay.ua 47438009 (а.с. 17).
Таким чином, суд вважає доведеним, що первинним кредитором було надано відповідачці кредитні кошти.
Однак ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконувала та у неї утворилась заборгованість.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 виконаного ТОВ «ІНФІНАНС» (а.с. 19-31) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.07.2021 за процентами складала 94284,49 грн, заборгованість за тілом кредиту 10999,00 грн, після отримання 28.01.2020 траншу кредиту в розмірі 11000,00 грн, нею було погашено 8507,50 грн процентів та 0,01 тіла кредиту.
10.01.2023 було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 (а.с. 50-55) відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0951151987, що підтверджено реєстром боржників та витягом з нього (а.с. 66-68, 69), а також актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 61-63).
З даних доказів суд вважає доведеними факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0951151987 до позивача.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом норми статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов'язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначив, що положення ст. 625 ЦК України дозволяють сторонам на власний розсуд визначати лише розмір процентів саме річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, що обмежує свободу сторін укладати договори, визначаючи іншу методику нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно зі ст. 693, 536, 625 ЦК України.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 виконаного ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 32) вбачається, що за період з 14.07.2021 по 10.09.2022 (424 дні) нараховано 81619,92 грн відсотків, загальна заборгованість становить 186904,40 грн, з яких 10999,99 грн - за тілом кредиту, 175904,41 грн - за процентами.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 виконаного ТОВ «Коллект Центр» вбачається, що з 10.01.2023 по 17.10.2025 заборгованість не збільшувалась (а.с. 33).
14.07.2021 було укладено Договір факторингу № 14-07/21 (а.с. 34-38), відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0951151987 на суму 105284,48 грн, що підтверджено реєстром боржників та витягом з нього (а.с. 46-48, 49), а також платіжним дорученням № М1 від 14.07.2021 (а.с. 43) на суму 1561454,09 грн.
Таким чином, як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «ІНФІНАНС» нараховувало відсотки в межах строку договору (з 28.01.2020 до 14.07.2021) за відсотковою ставкою 1,75% на день. З 14.07.2021 до 10.09.2022 відсотки за ставкою 1,75% на день продовжило нараховувати ТОВ «Вердикт Капітал», яке набуло права вимоги до відповідача за договором факторингу від 14.07.2021 № 14-07/21.
Пунктом 3.3. та пунктом 3.4 договору № 0951151987 сторони погодили, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати пені, на відповідний рахунок товариства; відносини з приводу пролонгації, продовження /зміни строку дії користування траншем регулюються цим договором, правилами з усіма змінами, доповненнями до нього, заявки - анкети.
Однак інших положень договору, які регулюють порядок та умови пролонгації, та які були б узгоджені сторонами шляхом підписання позивач суду не надав.
Таким чином суд вважає, що строк кредитування - 30 днів.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Схожа правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30 січня 2025 року у справі № 341/416/20 (провадження №61-13572св23).
З вищенаведеного випливає, що позивач за ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати проценти в порядку, передбаченому договором, оскільки таке нарахування можливе лише в межах погодженого строку.
Дослідивши долучені розрахунки заборгованості, суд не погоджується з такими в частині нарахування процентів та вважає за можливе такі стягнути в межах 30-ти денного строку, що встановлений договором, що підтверджено акцептом та офертою (а.с. 14, 15) з врахуванням сплачених відповідачкою процентів в розмірі 8507,50 грн. Таким чином, позивач мав право нарахувати за 30 днів 5775,00 грн процентів (11000*1,75%*30).
Як вбачається з розрахунку, відповідачка сплатила 8507,50 грн процентів, тобто більше ніж позивач міг нарахувати на 2732,50 грн (5775,00-8507,50).
Водночас суд вважає, що позивач довів факт надання кредиту в розмірі 11000,00 грн, з яких погашено відповідачкою 0,01 грн та неповернення такого відповідачкою, а тому сума тілу кредиту - 10999,99 грн підлягає стягненню з відповідачки.
Виходячи з того, що відповідачка сплатила на 2732,50 грн процентів більше, на таку суму слід зменшити заборгованість за тілом кредиту - до 8267,49 грн (10999,99 - 2732,50) та саме таку суму стягнути з відповідачки ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр», як нового позикодавця суми позики в розмірі 8267,49 грн.
Розподіл судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до платіжної інструкції від 28.10.2025 в розмірі 2422,40 грн (а.с. 6).
Враховуючи вищезазначене та те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 138,91 грн (8267,49/144169,41*2422,40) на користь позивача.
Крім того, частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу та їх розмір.
Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акта про надання юридичної допомоги, тарифи на послуги.
Відповідачка клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавала.
Суд вважає, що такими доведено факт надання та розмір витрат на правничу допомогу, який є співмірним та реальним.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача належить стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1433,64 грн (8267,49/144169,41*25000,00).
Керуючись ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України,
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Кредитним договором № 0951151987 від 11.09.2019 в розмірі 8267,49 грн, 1433,64 грн витрат на правничу допомогу та 138,91 грн сплаченого судового збору, а всього 9840 (дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн 04 коп.
В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 06.02.2026.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 06.02.2026