8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4227/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2; код ЄДРПОУ: 02071180) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1; код ЄДРПОУ: 44223324)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" (61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 719; код ЄДРПОУ: 42409364)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
01.12.2025 Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" на користь Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» 183 114,71 грн., з яких: 23 566,10 грн. заборгованості з орендних платежів, у тому числі ПДВ; 33 161,21 грн. пені по орендній платі; 11 453,91 грн. заборгованості з експлуатаційних витрат; 28 114,83 грн. пені з експлуатаційних витрат; 48 766,95 грн. заборгованості із відшкодування комунальних послуг; 38 051,71 грн. пені по відшкодуванню комунальних послуг.
Після подання позовної заяви до суду надійшла заява представника Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Сокола Євгена Івановича (вх.№27926 від 01.12.2025), в якій зазначає, що під час перевірки завантажених матеріалів до підсистеми було виявлено, що додатки до позовної заяви №19-21 було завантажено у систему у форматі GIF, що може мати наслідком некоректне відображення відповідних додатків у системі та під час роздрукування матеріалів у паперовому вигляді та з метою економії процесуального часу додатково надає додатки до позовної заяви №19-21 у форматі PDF.
Позов обґрунтовано позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №6751-Н від 11.05.2019 та договором №358-Ф від 11.05.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за орендовані приміщення, експлуатаційних витрат та відшкодування комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 прийнято позовну заяву Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4227/25. Вирішено розгляд справи №922/4227/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
09.12.2025 до суду надійшли пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Савенкова С.М. (вх.№28771 від 09.12.2025).
Представник третьої особи пояснив, що за період з 18.02.2025 по 30.03.2025 відповідачу нараховано неустойки у зв'язку з несплатою орендної плати. Таким чином, спираючись на довідку про нарахування неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди по договору оренди від 11.05.2019 №6751-Н нараховано неустойку 81 996,72 грн.
Також представник третьої особи зазначив, що Договір з орендарем з 18.02.2025, відповідно підписаним актам повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.03.2025 припинено. Згідно Додатку до Акта повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності заборгованість орендаря зі сплати пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу (абзац 2 п.4.8 Договору оренди) становила 99 327,75 грн., частини орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу (абзац 5 п.4.8 Договору оренди) - 100 350,29 грн, платежів за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг орендарю (абзац 6 п.4.8 Договору оренди) 119 502,23 грн. Виходячи з наведеної інформації Регіональне відділення підтримує позов Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" про стягнення заборгованості по справі №922/4227/25 та просить прийняти рішення на розсуд суду, відповідно до Закону.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Савенкова С.М. (вх.№28771 від 09.12.2025).
Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Однак, відповідач станом на день ухвалення цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.
Відтак, 03.12.2025 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.ст.251,252 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" (61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф.719) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/4227/25 від 03.12.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
12.12.2025 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/4227/25 від 03.12.2025 судом повторно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД", а саме: 61166, м.Харків, вул. Серпова, 4, оф.719, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Додатково, 12.12.2025 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, вказаний в позовній заяві. Однак відповідну телефонограму відповідачем прийнято не було, оскільки абонент за вказаним номером телефону не відповідає.
Відтак, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову та енергетичну ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
11 травня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" (орендарем) було укладено договір оренди №6751-Н (далі за текстом - Договір оренди №6751-Н).
Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди № 6751-Н орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кімн з №1-134 по №1-144 на першому поверсі п'ятиповерхового будинку гуртожитку і нежитлових приміщень для адміністративно - управлінських служб, торгівлі, фізкультурно-оздоровчих занять, побутового обслуговування, громадського харчування, що є пам'яткою архітектури, інв. №10132000001, літ.Б-5 (далі - Майно), загальною площею 165,3 кв.м. за адресою: місто Харків, вул.Пушкінська, 79, що перебувають на балансі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - балансоутримувач).
Відповідно до пункту 10.1 Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11 травня 2019 року до 11 квітня 2022 року.
11 травня 2019 року між ТОВ «Спільна справа ЛТД» та орендодавцем підписано акт приймання-передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна.
26 жовтня 2022 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" (орендарем) було укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди від 11.05.2019 року №6751-Н нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності в новій редакції (надалі - Договір №2).
Відповідно до пункту 12.1 Змінюваних умов договору цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 11 травня 2019 року до 11 травня 2024 року.
Відповідно до пункту 3.3. Незмінюваних умов договору оренди №6751-Н орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця.
Відповідно до пункту 16 Змінюваних умов співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору:
балансоутримувачу 50 відсотків суми орендної плати;
Державному бюджету 50 відсотків суми орендної плати.
Відповідно до пункту 3.4 Незмінюваних умов податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати.
Згідно пункту 6.5 Договору оренди №6751-Н протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору, або подати обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
У відповідності до положень договору оренди №6751-Н, 11 травня 2019 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» (балансоутримувачем) та ТОВ «Спільна справа ЛТД» (орендарем) було укладено договір № 358-Ф щодо оплати орендарем балансоутримувачу експлуатаційних витрат на утримання державного майна, 50% орендної плати та відшкодування орендарем балансоутримувачу оплати комунальних послуг і земельного податку на підставі Договору оренди №6751- Н від 11.05.2019 (далі - Договір №358- Ф).
Відповідно до пункту 5.1 Договору №358-Ф у редакції додаткової угоди від 22.11.2022 року цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 11 травня 2019 року до 11 травня 2024 року.
Відповідно до пункту 5 постанови КМУ від 27 травня 2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Балансоутримувач не повідомляв орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону, тому вказаний Договір оренди №6751- Н та Договір №358-Ф є продовженими на період дії воєнного стану.
Так, листом від 14 січня 2025 року РВ ФДМУ по Харківській області «Щодо надання інформації про стан договірних відносин з оренди майна» повідомило, що Договір №6751- Н від 11.05.2019 є чинним та вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Листом від 10 лютого 2025 року РВ ФДМУ по Харківській області «Про дострокове припинення договору оренди на вимогу орендодавця» заявило про дострокове припинення відповідного договору оренди у зв'язку із не усуненням орендарем виявлених орендодавцем порушень.
Листом від 24.02.2025 РВ ФДМУ по Харківській області повідомило, що датою припинення відповідного договору оренди є 18.02.2025.
У зв'язку із достроковим припиненням договору оренди 31 березня 2025 року між сторонами було укладено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, додатком до даного акту додана інформація про стан майна, розрахунків за договором оренди №6751-Н від 11.05.2019 і за договором про відшкодування витрат.
Дострокове припинення дії договору оренди не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань, які виникли під час його дії, особливо, якщо вони не були належним чином виконані.
Так, за договором №358-Ф від 11 травня 2019 року, укладеним між позивачем як балансоутримувачем та відповідачем як орендарем, наявна заборгованість відповідача перед позивачем у загальній сумі 183 114, 71 грн. (83786, 96 грн. з орендних платежів без пені; 99327,75 грн. пені, що була нарахована у зв'язку із несвоєчасною сплатою орендних платежів під час договірних відносин), що і є предметом даного позову.
Відповідно до пункту 2.2.9 Договору №358-Ф орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до пункту 2.2.8 Договору №358-Ф орендар перераховує балансоутримувачу орендну плату в розмірі 50% з урахуванням ПДВ від цієї частини, а також окремо нарахований ПДВ на 50% від орендної плати, яку орендар самостійно сплачує до бюджету.
Відповідно до пункту 2.2.3 Договору №358-Ф орендар взяв на себе обов'язок щомісячно, не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, отримувати у балансоутримувача рахунки по орендній платі та відповідно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за завітним, вносити відповідні платежі. Зміни до порядку сплати орендної плати не вносилися.
Як стверджує позивач, внаслідок неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з орендної плати без пені у розмірі 23 566,10 грн. (частково за січень 2025 року, лютий та березень 2025 року).
Так, позивачем на підтвердження розрахунків заборгованості з орендної плати надано детальний розрахунок станом на станом на 01 жовтня 2025 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості з орендної плати разом із пенею складає 133511,50 грн., з яких 76 784,19 грн. орендної плати вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/857/25, що набуло законної сили, та виконується у встановленому порядку, 23566,10 грн. наявна заборгованість з орендної плати за січень (частково), лютий, березень 2025 року та 33161,21 грн. пені за прострочення сплати орендної плати за період оренди.
Таким чином, до предмету спору у вказаній справі у цій частині входить заборгованість з орендної плати за січень (частково), лютий, березень 2025 року у розмірі 23566,10 грн. та пеня за прострочення сплати орендної плати за період оренди у розмірі 33 161,21 грн.
На підтвердження доводів позивача в частині періоду нарахування заборгованості по орендній платі та сум нарахування позивач надає листи відповідача щодо зарахування наявного завдатку в рахунок погашення заборгованості по орендній платі, листи про уточнення призначення платежів та акти виконаних робіт (послуг) за січень - березень 2025 року, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Додатково на підтвердження заявлених вимог позивач надає витяг з книги реєстрації та видачі рахунків орендарям, що свідчать про отримання уповноваженою особою відповідача відповідних рахунків та періодичні акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Розмір наявної заборгованості з орендної плати додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із частини орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу (позивачу у справі) у розмірі 100 350, 29 грн. (підпункт 2.2 додатку).
Як стверджує позивач, 76 784,19 грн. орендної плати вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/857/25, залишок 23 566,10 грн. входить до предмету у цій справі.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 заборгованість з орендної плати складає 100 350,29 грн., акт звірки взаємних розрахунків підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Відповідно до пункту 2.2.9 Договору №358-Ф, в разі несвоєчасного перерахування орендарем грошових коштів, або не в повному обсязі (крім відшкодування земельного податку) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період оренди на загальну суму 33 161, 21 грн.
Розмір нарахованої пені окремо визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 окремим рядком виокремлено серед наявної заборгованості пеня по оренді у розмірі 33 161,21 грн., який підписаний відповідачем.
Розмір заборгованості по пені з орендної плати додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним Договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу у розмірі 99 327,75 грн. (підпункт 2.1 додатку), серед яких 33161,21 грн. пеня з орендної плати.
Разом з цим, відповідно до пункту 1.2 Договору № 358-Ф балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно орендованій ним площі.
Відповідно до пункту 2.2.9 Договору №358-Ф орендар взяв на себе обов'язок щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносити платежі по рахункам, які зазначені в п.2.2.3 цього договору на розрахункові рахунки балансоутримувача, у тому числі по сплаті експлуатаційних витрат.
Зміни до порядку сплати експлуатаційних витрат не вносилися.
Розрахунки тарифу на послуги з утримання будинків і споруд підписані відповідачем без зауважень і є додатком до договору №358-Ф.
Як стверджує позивач, внаслідок неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по експлуатаційним витратам у розмірі 11 453, 91 грн. та пені за прострочення експлуатаційних витрат у розмірі 28 114, 93 грн.
Відповідно до наданого детального розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по експлуатаційним витратам складає 107 886, 07 грн., з яких 68 317,33 грн. вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 року у справі №922/857/25, що набуло законної сили, та виконується у встановленому порядку, 11 453,91 грн. заборгованість по експлуатаційним витратам за січень - березень 2025 року та пеня за прострочення сплати експлуатаційних витрат у розмірі 28 114, 83 грн.
Таким чином, до предмету спору у вказаній справі у цій частині входить заборгованість з експлуатаційних витрат за січень, лютий, березень 2025 року у розмірі 11 453,91 грн. та пеня за прострочення сплати експлуатаційних витрат у розмірі 28 114, 83 грн.
На підтвердження доводів позивача в частині періоду нарахування заборгованості по експлуатаційним витратам та сум нарахування позивач надає акти виконаних робіт (послуг) за січень - березень 2025 року, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Додатково на підтвердження заявлених вимог позивач надає витяг з книги реєстрації та видачі рахунків орендарям, що свідчать про отримання уповноваженою особою відповідача відповідних рахунків та періодичні акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Розмір наявної заборгованості з експлуатаційних витрат додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг (підпункт 2.3) у загальній сумі 119 502, 23 грн., серед яких 11 453,91 грн. заборгованість із експлуатаційних витрат.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 заборгованість з експлуатаційних витрат складає 79 771,24 грн. (68 317,33 грн. вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 року у справі №922/857/25), акт звірки взаємних розрахунків підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату експлуатаційних витрат за період оренди на загальну суму 28 114,83 грн.
Розмір нарахованої пені окремо визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025, зокрема, окремим рядком виокремлено серед наявної заборгованості пеню по експлуатаційним витратам у розмірі 28 114,83 грн., який підписаний відповідачем.
Розмір заборгованості по пені з експлуатаційних витрат додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу у розмірі 99 327,75 грн. (підпункт 2.1 додатку), серед яких 28 114, 83 грн. пеня з експлуатаційних витрат.
Разом з цим, відповідно до пункту 2.2.9 договору №358-Ф Орендар взяв на себе обов'язок щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносити платежі по рахункам, які зазначені в п.2.2.3 цього договору на розрахункові рахунки балансоутримувача, у тому числі по відшкодуванню балансоутримувачу комунальних послуг.
Зміни до порядку сплати комунальних послуг не вносилися.
Внаслідок неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по комунальним послугам у розмірі 48 766, 95 грн. за січень (частково), лютий та березень 2025 року.
Додатково на підтвердження заявлених вимог позивач надає витяг з книги реєстрації та видачі рахунків орендарям, що свідчать про отримання уповноваженою особою відповідача відповідних рахунків та періодичні акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Розмір наявної заборгованості з комунальних платежів додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг (підпункт 2.3) у загальній сумі 119 502, 23 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 заборгованість з комунальних платежів складає 39730,99 грн. (у акті звірки не враховані проведені нарахування постачальників комунальних послуг на суму 9035,96 грн., які були отримані позивачем фактично від постачальників у квітні 2025 року та перерозподілені між орендарями пізніше), акт звірки взаємних розрахунків підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Рахунок на сплату донарахованої суми комунальних послуг за березень 2025 року та акт виконаних робіт (послуг) було направлено відповідачу листом від 27.10.2025 за вих.№66-07-22/21, який повернувся із відміткою «адресат відсутній».
Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг за період оренди на загальну суму 38 051,71 грн.
Розмір нарахованої пені по комунальним послугам окремо визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025, зокрема, у вказаному акті окремим рядком виокремлено серед наявної заборгованості пеня по комунальним послугам у розмірі 38 051,71 грн., який підписаний відповідачем.
Розмір заборгованості по пені з відшкодування комунальних послуг додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу у розмірі 99 327,75 грн. (підпункт 2.1 додатку), серед яких 38 051,71 грн. пеня з відшкодування комунальних послуг.
Листом від 27.10.2025 позивачем на адресу відповідача направлялася претензія про сплату наявної заборгованості разом із актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2025.
Вказана претензія повернута до НТУ «ХПІ» із відміткою про відсутність адресату.
Вище встановлене відповідачем не спростовано, доказів погашення вказаної заборгованості відповідач не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарські договори, відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було встановлено судом, 11 травня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" (орендарем) було укладено договір оренди №6751-Н, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кімн з № 1-134 по № 1-144 на першому поверсі п'ятиповерхового будинку гуртожитку і нежитлових приміщень для адміністративно - управлінських служб, торгівлі, фізкультурно-оздоровчих занять, побутового обслуговування, громадського харчування, що є пам'яткою архітектури, інв. №10132000001, літ.Б-5 (далі - Майно), загальною площею 165,3 кв.м. за адресою: місто Харків, вул.Пушкінська, 79, що перебувають на балансі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - балансоутримувач).
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).
Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.17 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Разом з цим, у відповідності до положень договору оренди №6751-Н 11 травня 2019 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» (балансоутримувачем) та ТОВ «Спільна справа ЛТД» (орендарем) було укладено договір №358-Ф щодо оплати орендарем балансоутримувачу експлуатаційних витрат на утримання державного майна, 50% орендної плати та відшкодування орендарем балансоутримувачу оплати комунальних послуг і земельного податку на підставі Договору оренди №6751- Н від 11.05.2019.
У зв'язку із достроковим припиненням договору оренди 31 березня 2025 року між сторонами було укладено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, додатком до даного акту додана інформація про стан майна, розрахунків за договором оренди №6751- Н від 11.05.2019 і за договором про відшкодування витрат.
Дострокове припинення дії договору оренди не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань, які виникли під час його дії, особливо, якщо вони не були належним чином виконані.
Сторони пунктом 2.2.9 Договору №358-Ф погодили, що орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до пункту 2.2.8 Договору №358-Ф орендар перераховує балансоутримувачу орендну плату в розмірі 50% з урахуванням ПДВ від цієї частини, а також окремо нарахований ПДВ на 50% від орендної плати, яку орендар самостійно сплачує до бюджету.
Відповідно до пункту 2.2.3 Договору №358-Ф орендар взяв на себе обов'язок щомісячно, не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, отримувати у балансоутримувача рахунки по орендній платі та відповідно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносити відповідні платежі. Зміни до порядку сплати орендної плати не вносилися.
Як було встановлено судом, внаслідок неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 23 566,10 грн. за період: частково за січень 2025 року, лютий та березень 2025 року.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував.
Позивачем на підтвердження розрахунків заборгованості з орендної плати надано детальний розрахунок станом на станом на 01 жовтня 2025 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості з орендної плати разом із пенею складає 133511,50 грн., з яких 76 784, 19 грн. орендної плати вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 року у справі №922/857/25, що набуло законної сили, та виконується у встановленому порядку, 23 566,10 грн. наявна заборгованість з орендної плати за січень (частково), лютий, березень 2025 року та 33 161,21 грн. пені за прострочення сплати орендної плати за період оренди.
На підтвердження доводів позивача в частині періоду нарахування заборгованості по орендній платі та сум нарахування позивач надає листи відповідача щодо зарахування наявного завдатку в рахунок погашення заборгованості по орендній платі, листи про уточнення призначення платежів та акти виконаних робіт (послуг) за січень - березень 2025 року, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Додатково на підтвердження заявлених вимог позивач надає витяг з книги реєстрації та видачі рахунків орендарям, що свідчать про отримання уповноваженою особою відповідача відповідних рахунків та періодичні акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Розмір наявної заборгованості з орендної плати додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із частини орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу (позивачу у справі) у розмірі 100 350,29 грн. (підпункт 2.2 додатку).
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 заборгованість з орендної плати складає 100 350,29 грн., акт звірки взаємних розрахунків підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Разом з цим, відповідно до пункту 1.2 Договору № 358-Ф балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно орендованій ним площі.
Відповідно до пункту 2.2.9 Договору №358-Ф орендар взяв на себе обов'язок щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносити платежі по рахункам, які зазначені в п.2.2.3 цього договору на розрахункові рахунки балансоутримувача, у тому числі по сплаті експлуатаційних витрат.
Зміни до порядку сплати експлуатаційних витрат не вносилися.
Розрахунки тарифу на послуги з утримання будинків і споруд підписані відповідачем без зауважень і є додатком до договору №358-Ф.
Як встановлено судом, внаслідок неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по експлуатаційним витратам у розмірі 11 453,91 грн.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував.
Відповідно до наданого детального розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по експлуатаційним витратам складає 107 886,07 грн., з яких, зокрема, 68 317,33 грн. вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/857/25, що набуло законної сили, та виконується у встановленому порядку, 11453,91 грн. заборгованість по експлуатаційним витратам за період: січень - березень 2025 року.
На підтвердження доводів позивача в частині періоду нарахування заборгованості по експлуатаційним витратам та сум нарахування позивач надає акти виконаних робіт (послуг) за січень - березень 2025 року, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Додатково на підтвердження заявлених вимог позивач надає витяг з книги реєстрації та видачі рахунків орендарям, що свідчать про отримання уповноваженою особою відповідача відповідних рахунків та періодичні акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Розмір наявної заборгованості з експлуатаційних витрат додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг (підпункт 2.3) у загальній сумі 119 502, 23 грн., серед яких 11 453,91 грн. заборгованість із експлуатаційних витрат.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 заборгованість з експлуатаційних витрат складає 79 771,24 грн. (68 317,33 грн. вже стягнуто судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 у справі №922/857/25), акт звірки взаємних розрахунків підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Разом з цим, відповідно до пункту 2.2.9 Договору №358-Ф орендар взяв на себе обов'язок щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносити платежі по рахункам, які зазначені в п.2.2.3 цього договору на розрахункові рахунки балансоутримувача, у тому числі по відшкодуванню балансоутримувачу комунальних послуг.
Зміни до порядку сплати комунальних послуг не вносилися.
Як було встановлено судом, внаслідок неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по комунальним послугам у розмірі 48 766, 95 грн. за період: січень (частково), лютий та березень 2025 року.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував.
На підтвердження заявлених вимог позивач надає витяг з книги реєстрації та видачі рахунків орендарям, що свідчать про отримання уповноваженою особою відповідача відповідних рахунків та періодичні акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Розмір наявної заборгованості з комунальних платежів додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг (підпункт 2.3) у загальній сумі 119 502, 23 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 заборгованість з комунальних платежів складає 39 730,99 грн. (у акті звірки не враховані проведені нарахування постачальників комунальних послуг на суму 9035,96 грн., які були отримані позивачем фактично від постачальників у квітні 2025 року та перерозподілені між орендарями пізніше), акт звірки взаємних розрахунків підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Рахунок на сплату донарахованої суми комунальних послуг за березень 2025 року та акт виконаних робіт (послуг) було направлено відповідачу листом від 27.10.2025 за вих.№66-07-22/21, який повернувся із відміткою «адресат відсутній».
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу відповідач вимоги позивача не спростував, належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання своїх зобов'язань за договорами щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг не надав. В матеріалах справи такі докази також відсутні.
Враховуючи те, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" 23 566,10 грн. заборгованості з орендних платежів, у тому числі ПДВ, 11 453,91 грн. заборгованості з експлуатаційних витрат, 48 766,95 грн. заборгованості із відшкодування комунальних послуг є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 33 161,21 грн. пені по орендній платі, 28 114,83 грн. пені з експлуатаційних витрат, 38 051,71 грн. пені по відшкодуванню комунальних послуг.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Пунктом 2.2.9 Договору №358-Ф сторони погодили, що в разі несвоєчасного перерахування орендарем грошових коштів, або не в повному обсязі (крім відшкодування земельного податку) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період оренди на загальну суму 33 161, 21 грн.
Розмір нарахованої пені окремо визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025 року окремим рядком виокремлено серед наявної заборгованості пеня по оренді у розмірі 33 161,21 грн., який підписаний відповідачем.
Розмір заборгованості по пені з орендної плати додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним Договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу у розмірі 99 327,75 грн. (підпункт 2.1 додатку), серед яких 33 161,21 грн. пеня з орендної плати.
Також, позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату експлуатаційних витрат за період оренди на загальну суму 28 14,83 грн.
Розмір нарахованої пені окремо визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025, зокрема, окремим рядком виокремлено серед наявної заборгованості пеня по експлуатаційним витратам у розмірі 28 114,83 грн., який підписаний відповідачем.
Розмір заборгованості по пені з експлуатаційних витрат додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу у розмірі 99 327,75 грн. (підпункт 2.1 додатку), серед яких 28 114, 83 грн. пеня з експлуатаційних витрат.
Разом з цим, позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг за період оренди на загальну суму 38 051,71 грн.
Розмір нарахованої пені по комунальним послугам окремо визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2025, зокрема, у вказаному акті окремим рядком виокремлено серед наявної заборгованості пеня по комунальним послугам у розмірі 38 051,71 грн., який підписаний відповідачем.
Розмір заборгованості по пені з відшкодування комунальних послуг додатково підтверджується і інформацією про стан розрахунків за відповідним договором (додаток до акту повернення майна від 31.03.2025), згідно із якою відповідач визнає, що станом на 31.03.2025 (дата повернення майна) наявна заборгованість із пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу у розмірі 99 327,75 грн. (підпункт 2.1 додатку), серед яких 38 051,71 грн. пеня з відшкодування комунальних послуг.
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідач контррозрахунку пені не надав.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору і є арифметично вірними, а тому суд визнає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", за участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Справа ЛТД" (61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 719; код ЄДРПОУ: 42409364) на користь Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2; код ЄДРПОУ: 02071180) заборгованість з орендних платежів, у тому числі ПДВ, у розмірі 23 566 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 10 коп., пеню по орендній платі у розмірі 33 161 (тридцять три тисячі сто шістдесят одна) грн 21 коп., заборгованість з експлуатаційних витрат у розмірі 11 453 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн 91 коп., пеню з експлуатаційних витрат у розмірі 28 114 (двадцять вісім тисяч сто чотирнадцять) грн 83 коп., заборгованість із відшкодування комунальних послуг у розмірі 48 766 (сорок вісім тисяч сімсот шістдесят шість) грн 95 коп., пеню по відшкодуванню комунальних послуг у розмірі 38 051 (тридцять вісім тисяч п'ятдесят одна) грн 71 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "06" лютого 2026 р.
СуддяТ.О. Пономаренко