Справа № 463/1073/26
Провадження № 1-кс/463/1505/26
про застосування запобіжного заходу
07 лютого 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання слідчого СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,
в провадженні слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 42026142040000004 від 08.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Слідчий СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше січня 2026 року, достовірно знаючи, що у період дії воєнного стану на всій території України виїзд чоловіків віком від 23 до 60 років за межі території України заборонений, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяючи його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод з корисливих мотивів.
Так, ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів підшукав ОСОБА_7 , якого планував незаконно переправити через державний кордон України. Так, в січні 2026 року (точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 під час телефонної розмови з ОСОБА_7 , знаючи, що останній є особою призовного віку та підлягає мобілізації, повідомив останньому про те, що він може організувати незаконний перетин через державний кордон України до країн Євросоюзу поза межами контрольно-пропускних пунктів за грошову винагороду у розмірі 13000,0 доларів США та у подальшому розробив та організував план з метою усунення законодавчої перешкоди у виді незаконного перетину державного кордону України поза межами контрольно-пропускних пунктів.
У свою чергу, ОСОБА_7 , усвідомивши незаконність вище вказаних дій ОСОБА_5 , погодився на пропозицію останнього щодо організації свого незаконного переправлення через державний кордон України до країн Євросоюзу та з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 , звернувся до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та у подальшому діяв під контролем працівників правоохоронних органів.
Так, 05.02.2026 року ОСОБА_5 діючи з єдиним умислом, реалізуючи злочинний план щодо незаконного переправлення через державний кордон України з корисливих мотивів, під час попередньо домовленої у телефонному режимі зустрічі із ОСОБА_7 , прибув до місця зустрічі на автомобілі «RENAULT MEGANE» р.н. НОМЕР_1 на АЗС «СТЕЛС», що знаходиться на автодорозі М-09 у м.Винники Львівської ОТГ, де підібрав ОСОБА_7 та мав отримати від нього обумовлену суму грошових коштів у сумі 13000,0 доларів США (згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 05.02.2026 становить 561203,0 гривень), за організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України поза межами встановлених контрольно-пропускних пунктів.
Після цього, протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти у сумі 12800,0 доларів США вилучені.
ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України о 19 год. 00 хв. 05.02.2026 року.
06 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання та пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно вливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім цього, просить визначити останньому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Саме такий розмір застави на його думку здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні відносно клопотання прокурора заперечив. Підозра є необґрунтованою, вважає, що дії підозрюваного мають бути кваліфіковані за ст.190 КК України, ризики, які заявлені прокурором не підтверджені жодними доказами. Разом з тим, звертає увагу на те, що підозрюваний працює неофіційно, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, перебуває у зареєстрованому шлюбі та має на утриманні малолітню дитину. З врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного та обставин справи, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42026142040000004 від 08.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_5 повідомлено 06.02.2026 року.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення № 142-26 від 08.01.2026 року; протоколом затримання ОСОБА_5 від 05.02.2026 року; протоколом обшуку від 05.02.2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16.01.2026 року, протоколами про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.02.2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв'язку.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину з корисливих мотивів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Крім цього, з урахуванням тяжкості покарання підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків та інших осіб, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України.
Зважаючи на викладене, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, із врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного ОСОБА_5 , враховуючи його сімейний та майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, внесення якої, згідно з ч.4 ст.202 КПК України, є підставою для звільнення особи з-під варти.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Винники Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240,0 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок), яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених ст.194 КПК України.
Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема, свідком ОСОБА_7 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку не внесення застави строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з 19 год. 00 хв. 05 лютого 2026 року до 05 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 та прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1