Справа № 199/1120/26
(2/199/2923/26)
06.02.2026 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Якименко Л.Г., ознайомившись з матеріалом за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про тлумачення змісту правочину та визнання договорів недійсними, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину та визнання договорів недійсними.
Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Дана заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі заявляють три вимоги немайнового характеру, які підлягають оплаті судовим збором.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Всупереч частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Позивачем ОСОБА_1 надано платіжну інструкцію від 22.01.2026 року на загальну суму 3194,88 гривень.
Таким чином, судовий збір повинен бути сплачений кожним позивачем окремим платіжним документом.
Також відповідно до вимог, встановлених п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Крім цього, позивачі у позовній заяві посилаються на ст.ст.213, 637 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При цьому, позивачі просять розтлумачити зміст правочину - довіреності, посвідченої 26.08.2024 року приватним нотаріусом міста москва Гайдуковим Д.М., де серед іншого зазначено, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що вказана цивільна справа є справою з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»)
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Згідно з ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Статтею 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» або Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватися територією України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, крім обмежень, встановлених статтею 12 цього Закону.
Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір місця проживання, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
За наведених обставин, враховуючи, що одним із позивачів у справі є громадянин російської федерації, може виникнути необхідність у направленні їй судового виклику про необхідність явки до суду шляхом направлення відповідного судового доручення, оскільки доказів на підтвердження проживання позивача за вказаною у позовній заяві адресою відсутні.
Згідно із ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
24 лютого 2022 року, внаслідок повномасштабного вторгнення росії на територію України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Відповідно до заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією опублікованої 24 лютого 2022 року вбачається, що Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин внаслідок чого Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року на сьогодні у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь не застосовуються.
При цьому, згідно з ч.2 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України.
У той же час, згідно зі ст. 33 Закону України «Про міжнародне приватне право» Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Разом із цим, відповідно до ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Як зазначається вище, позивачі просять розтлумачити зміст правочину - довіреності, посвідченої 26.08.2024 року приватним нотаріусом міста москва Гайдуковим Д.М., із роз'ясненням положень ст.ст.187-189 цивільного кодексу російської федерації. При цьому, відповідно до змісту вищевказаної довіреності встановлено, що предметом надання права на представлення інтересів з приводу нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім цього, по даній категорії справ є обов'язковим залучення до участі у справі особи, яка посвідчила договір (правочин), зміст якого сторона просить роз'яснити.
Таким чином, у цій частині суд вважає надати строк на усунення недоліків із вимогою, у тому числі, зазначення правового обґрунтування вказаної вимоги, із врахуванням ст.ст. 31-34 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про тлумачення змісту правочину та визнання договорів недійсними, залишити без руху і надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали, для усунення вказаних недоліків.
У разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г.Якименко