Справа № 522/3872/24
Провадження № 2/522/1299/26
06 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря - Лахматової С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди,
13.03.2024 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Левітом Віктором Семеновичем, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди, в якій просив:
1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1016245,00 гривень.
3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 370000,00 гривень.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 40000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5550,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2010, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2023. Рішенням суду було встановлено, що сторони з 2018 року поживають окремо, сімейні стосунки не підтримують. Позивачка та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З часу припинення сімейних відносин позивачка самостійно здійснила витрати на утримання дитини, які є необхідними у зв'язку із захворюваннями дитини та її розвитком. Загальний розмір документально підтверджених додаткових витрат на утримання дитини становить 2032489,00 грн, 1/2 з яких складає 1016245,00 грн. Щодо стану здоров'я дитини посилається на те, що дитина потребує систематичного медичного обстеження, лікування, спеціального харчування, придбання гіопоалергенного одягу з натуральних тканин та взуття з натуральних матеріалів. У зв'язку із захворюванням у 2019 році дитина була направлена в лікарню м. Лодзя, (Польща) та проведення медичного обстеження, де було призначено лікування та систематичне медичне обстеження.
Щодо навчання та розвитку дитини вказує, що з 2020 року ОСОБА_3 займається плаванням. З 01.09.2017 по 07.09.2022 ОСОБА_3 навчалася у Одеському приватному ліцеї «Крок». У період з 2017 року по 2023 рік ОСОБА_3 відвідувала літній табір «Мішутка». Оплату здійснювала позивачка. З 2022 року по теперішній час ОСОБА_3 навчається у Міжнародній академічній школі «Одеса». Щомісячно за навчання позивачка сплачує 16000,00 грн. Додатково ОСОБА_3 відвідує заняття з шахів. Щомісячна плата становить 2000,00 грн. З метою всебічного розвитку, дитина відвідувала кінотеатри та театральні вистави. З метою всебічного розвитку, дитина відвідувала заняття танцями. Також дитина відвідувала літні табори ПЗ ОДНЗ «Академія дитинства», ФОП ОСОБА_4 . Крім того з 2017 року по теперішній час дитина відвідує додаткові заняття репетиторів з німецької та англійської мови, математики (на теперішній алгебри та геометрії). Щомісячна плата становить 10000,00 грн. Оплату за вказані заняття, відпочинок дитини здійснює позивачка.
Наголошує, що відповідач має у власності нерухоме майно, а саме: машиномісце, квартири, земельну ділянку, також у власності відповідача перебуває автомобіль. Відповідач ОСОБА_2 - адвокат, член Одеської обласної колегії адвокатів, керівник адвокатської фірми «Алін і Ко». Висококваліфікований спеціаліст в галузі цивільного, сімейного, господарського, кримінального права та процесу. Таким чином, матеріальний стан відповідача є таким, що дозволяє йому здійснювати обов'язок з аліментного утримання дитини та нести додаткові витрати. Відповідач, є здоровим та працездатним, не має інших утриманців. Враховуючи достатній майновий стан відповідач здатний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 30000 гривень щомісяця на утримання дитини.
Щодо стягнення моральної шкоди вказує, що з 2018 року сторони проживають окремо. Саме з цього періоду відповідач також усунувся від виконання своїх обов'язків батька по утриманню та вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 2011 р.н. Позивачка була вимушена самостійно здійснювати утримання та виховання дитини одночасно поєднуючи це з роботою та з навчанням в аспірантурі. З 2018 року по теперішній час відповідач життям, здоров'ям, навчанням, життєдіяльністю дитини не цікавився та не цікавиться. Ніякий зв'язок з дитиною не підтримує взагалі. Крім того, позивачка болісно сприймає ту обставину, що батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, тоді як обов'язок батька утримувати та виховувати його неповнолітню дитину. Позивачка в свою чергу ніколи не перешкоджала відповідачу у його спілкуванні з донькою та вважає, що це лише буде на користь дитині у формуванні її світогляду. Напроти, поведінка відповідача має негативний вплив на формування у дитини уявлення про сім'ю, що завдає позивачці додаткових душевних страждань. У зв'язку з триваючим невиконанням з боку відповідача батьківських обов'язків по утриманню та виховання неповнолітньої, розмір моральної шкоди, яку позивачці завдано та зазначено у цій частині позову позивачка оцінює в 5000,00 грн за кожний місяць, за період з січня 2018 по лютий 2024 року, що становить 74 місяці та складає 370000,00 грн.
Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявської Л.М. від 15 березня 2024 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Левіт В.С. про відвід судді по цивільній справі відмовлено. Заявлено та задоволено самовідвід судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявської Л.М. у розгляді справи № 522/3872/24, провадження № 2/522/3882/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди надійшла в провадження судді Ковтун Ю.І.
Ухвалою Судді Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І. від 01 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (т. 2 а.с. 8).
22.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Аліним Михайлом Валерійовичем зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 17.04.2024 на підставі його заяви. Стосовно Адвокатського об'єднання «Адвокатської фірми «Алін і Ко», вказав, що після смерті засновника фірми - адвоката ОСОБА_5 , з листопада 2021 року, всі працівника (адвокати) звільнились за власним бажанням та фірма фактично припинила діяльність, про що може свідчити витяг по руху банківського рахунку. Зазначив, що він є інвалідом 2 групи, загального захворювання. Він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «МКЛ №10» ОМР та КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР. 11.05.2023 йому Пенсійним фондом України було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 по інвалідності 2 групи та призначено пенсію в розмірі 2980 гривень. Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і хворіє на гіпертонію 3 стадії і має захворювання серця СН 2Б-аст, ФК 3 (NYHA), потребує постійного лікування як амбулаторно, так і стаціонарного. Наголошує, що посилання позивача, на те, що відповідач є здоровою людиною не відповідає дійсності. Щодо майнового стана зазначив наступне. Відповідачу на праві власності належить машиномісце НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , було передано відповідачу у власність на підставі договору дарування, під час здійснення відповідачем адвокатської діяльності, у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності, відповідач повинен повернути вказане майно спадкоємцю попередньої власниці квартири; 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 - відповідачу ОСОБА_2 на праві власності не належить, земельна ділянка, площею 0,0595, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 - належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності; квартира АДРЕСА_6 відповідачу ОСОБА_2 на праві власності не належить, автомобіль марки Тойота Ленд Крузер, 2003 року випуску - належить відповідачу на праві власності. Відповідач маючи тяжке фінансове становище не може сплачувати комунальні послуги в результаті чого має заборгованість по комунальним зобов'язанням за машиномісце та квартиру перед ОСББ «Акапулько 2» в розмірі 8231,20 гривень та 58475,90 гривень. Із майна, відповідач має у власності єдину квартиру та паркінг, для свого проживання та проживання його матері. Адвокатську діяльність відповідач не здійснює, участі у судових справах в якості представника - не приймає, дохід від адвокатської діяльності та Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Алін і Ко» він також не отримує. На сьогоднішній день, єдиним джерелом відповідача - є пенсія, в розмірі 2980 грн на місяць. Окрім цього, на його утримані також перебуває його матір - ОСОБА_6 , яка не працює, є пенсіонеркою та отримує пенсію у розмірі 2700 грн. Відповідач не може сплачувати аліменти в розмірі 30000 гривень на місяць, може сплачувати аліменти на утримання дитини з пенсії в розмірі 1500 гривень щомісячно.
Стосовно додаткових витрат на дитину та твердження що відповідач самоусунувся від виконання свої батьківських обов'язків вказує, що з наявних у матеріалах справи наданих квитанцій та довідок тільки частина відноситься, згідно ст. 185 СК України, до додаткових витрат. Позов в даній частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 1/2 від суми додаткових витрат на дитину, а саме: у розмірі 122950 грн. Сума додаткових витрат на дитину в розмірі 245900 грн. підлягає поділу між батьками, оскільки обов'язок нести витрати на дитину мають обоє батьків. В грудні 2019 року позивачка категорично заборонила відповідачу відвідувати школу в якій вчиться Мішель, заборонила телефонувати їй, бачитись з нею, навіть у присутність позивачки. Позивачка повністю перестала спілкуватись з відповідачем, повідомляти відповідачу про потреби дитини. Позивачка не довела, що відповідач за власним бажанням самоусунувся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат вважає, що слід відмовити в повному обсязі.
Стверджує, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є недоведеними та безпідставними. Матеріали справи не містять будь-яких доказів в цій частині, зокрема щодо обізнаності та усвідомлення дитиною відсутності матеріального утримання з боку батька, наявності у зв'язку із цим душевних страждань дитини та причинного зв'язку між такими стражданнями та відсутністю утримання з боку батька, рівня забезпеченості потреб дитини матір'ю, впливу відсутності утримання з боку батька на можливість розвитку дитини, забезпечення її потреб тощо. Обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими пунктом 6 частини другої статті 18. Таким чином вважає, що в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити (т. 2 а.с. 17 - 27).
Ухвалою суду від 18 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С. про витребування доказів.
Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 за період з 01 січня 2018 року по день виконання ухвали суду.
Витребувано від Головного управління ДПС в Одеській області наступні документи:
- податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку стосовно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 за період з 01 січня 2018 року по день виконання ухвали суду;
- відомості про відкриті рахунки у банківських установах громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 за період з 01 січня 2018 року по день виконання ухвали суду (т. 1 а.с. 82).
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року частковозадоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С.
Зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати інформацію стосовно перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 за період з 01 січня 2018 року по день виконання ухвали суду (т. 1 а.с. 106).
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року частковозадоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С. по витребування доказів.
Витребувано з Малиновської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії інформацію чи проходив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 черговий переогляд після 24.04.2024 (т. 1 а.с. 104).
27.09.2024 на адресу суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 10.09.2024, в якій просить:
1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і до досягнення ОСОБА_3 повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1155052,00 гривень.
3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 370000,00 гривень.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 40000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5550,00 грн.
Додатком до заяви є узагальнення витрат, які здійснила ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 за період з березня 2024 року по вересень 2024 року, які складаються з 40 пунктів (т. 2 а.с. 121 - 125).
11.10.2024 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Дорошенка С.О., надійшов сформований 10.10.2024 в системі «Електронний суд» відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 10.09.2024, в якому зокрема зазначив, що відповідачем визнаються наступні пункти вимог із зазначенням суми (50 відсотків від сплачених сум): пункти 7,8 - сума в розмірі 2000 грн; пункт 10 - сума в розмірі 692 грн; пункт 11 - сума в розмірі 510 грн; пункт 17 - сума в розмірі 199,50 грн; пункт 25 - сума в розмірі 315 грн; пункт 29 - сума в розмірі 798 грн; пункт 34 - сума в розмірі 15955 грн; пункт 37 - сума в розмірі 95 грн; пункт 39 - сума в розмірі 397 грн. Загальна сума визнаних позовних вимог складає 20961,50 гривень (т. 2 а.с. 166 - 169).
27.11.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С. про збільшення позовних вимог від 26.11.2024, в якій просить:
1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову і до досягнення ОСОБА_3 повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1201162,60 гривень.
3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 370000,00 гривень.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 40000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5550,00 грн.
Додатком до заяви є узагальнення витрат, які здійснила ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 за період з вересня 2024 року по листопад 2024 року, які складаються з 29 пунктів (т. 2 а.с. 181 - 184).
12.12.2024 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Дорошенка С.О., надійшов сформований 11.12.2024 в системі «Електронний суд» відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 26.11.2024, в яких зокрема зазначив, що вимоги позивача, викладені в заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 не визнаються повністю. Щодо навчання у Міжнародній академічній школі Одеса зазначив. Держава забезпечує безкоштовне здобуття повної загальної середньої освіти в Україні, яка є цілком достатньою. Відтак, те що позивач віддала доньку навчатись у дорогий приватний заклад освіти за наявності в місті звичайних безкоштовних шкіл для всіх дітей - є особистою примхою позивача, та в жодному разі не відноситься до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Більш того, питання, щодо вибору навчального закладу та суми сплати за навчання доньки, позивачка не обговорювала та не погоджувала з відповідачем.
Щодо додаткових занять з репетитором зазначив наступне. Навчаючись у Міжнародній академічній школі Одеса дитина повинна отримувати набагато більше часу та уваги с боку вчителя, ніж зазвичай, що у свою чергу має скоротити відвідування додаткових занять. Проте, з наданої позивачем таблиці витрат з вересня по листопад 2024 року, вбачається, що донька, ОСОБА_3 , окрім навчання в школі додатково відвідує: заняття з англійської мови, заняття з німецької мови, заняття з алгебри та геометрії. Якщо дитина не справляється з навантаженням та об'ємом навчального матеріалу, який надає даний заклад, тоді відповідач вважає за необхідним не перенавантажувати її ще додатковими заняттями, а перевести у звичайну школу, де навантаження менше, що дасть змогу доньці швидше і легше засвоювати вивчений матеріал.
Щодо відвідування басейну зазначив наступне. Відповідач не проти того, аби донька відвідувала басейн. Проте, відвідування дитиною басейна де середній чек відвідування - 1100 грн (а іноді і більше) - занадто великий. Відповідно до відомостей з мережі інтернет, середня вартість відвідування басейну у місті Одесі - 600 грн. за 1 місяць.
Щодо лікування в стоматологічній клініці. Позивачем надано від стоматологічної клініки «DENTALIKA» заключення від 11.11.2024 із зазначенням того, що ОСОБА_1 за період лікування з 01.09. по 08.11.2024 було сплачено - 11170 грн. Проте позивачем не надано жодного доказу у вигляді чеку або квитанції, який би це підтверджував.
Щодо придбання одягу відповідач вважає, що позивачка купує доньці одяг не як річ першої необхідності, а як власну забаганку, оскільки робиться це по декілька разів на місяць. Окрім цього, позивачка купує речі в дорогих магазинах не узгоджуючи ці покупки з відповідачем. Також з чеків залучених до матеріалів справи, не зрозуміло взагалі кому купуються дані речі.
Також з відповідачем не було погоджено питання та досягнуто домовленостей з боку позивачки, щодо понесених нею витрат на оздоровлення та навчання дитини. Вказані витрати здійснювались позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем. З цими витратами відповідач повністю не погоджується (т. 2 а.с. 220 - 221).
Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року задоволено заяви позивачки ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 10.09.2024 та представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С. про збільшення позовних вимог від 26.11.2024.
Прийнято до розгляду заяви позивачки ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 10.09.2024 та представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С. про збільшення позовних вимог від 26.11.2024 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди.
У задоволенні клопотань представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Левіта В.С., відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дорошенка С.О. про витребування доказів, відмовлено (т. 2 а.с. 215 - 219).
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 229).
У судових засіданнях позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Левіт В.С. позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві і заявах про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача - адвокат Дорошенко С.О. у судових засіданнях позов визнав частково не заперечував сплачувати аліменти на дитину у розмірі 1500,00 грн щомісяця, щодо додаткових витрат на дитину та стягнення моральної шкоди просив у позові відмовити.
У судове засідання призначене на 05.11.2025 сторони не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.
Від представника позивачки - адвоката Левіта В.С., на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Від представника відповідача - адвоката Дорошенка С.О. на адресу суду надійшла заява, в якій просив закінчити розгляд справи без його участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 06 лютого 2026 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2010, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2023 у справі № 522/10698/18, яке набрало законної сили 04.09.2023 (т. 1 а.с. 22 - 24, 25 - 27).
Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_5 , яке видано 22.12.2011 Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (т. 1 а.с. 17).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 07.03.2024 позивачка ОСОБА_1 та донька сторін ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1 а.с. 12, 13).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, декларує, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Положенням ст. 191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ході розгляду справи судом установлено, що сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи і не спростовується сторонами. Позивач стверджує, що від відповідача матеріальна допомога на утримання спільної доньки не надходить, чим утруднюється належне утримання нею дитини та з урахуванням того, що допомога повинна носити систематичний характер та достатній розмір позивачка просить суд стягнути за судовим рішенням суму грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. у якості аліментів на утримання доньки. Позивачка стверджує, що відповідач має можливість саме у такому розмірі надавати допомогу.
Між сторонами не досягнуто письмової згоди щодо розміру аліментів на утримання спільної доньки шляхом укладення відповідного договору, а обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття в силу положень статті 181 СК України є безумовним. Рішення суду про стягнення аліментів, враховуючи відносини сторін, є гарантією захисту прав неповнолітньої ОСОБА_3 на забезпечення рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Судом установлено, що відповідно до даних витягу з Єдиного реєстру адвокатів України відповідач є адвокатом та до квітня 2024 року здійснював адвокатську діяльність.
Як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.03.2023 № 324859590 ОСОБА_2 на праві власності належать: машиномісце НОМЕР_3 , загальна площа 25,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 95,9 кв.м.; 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , загальна площа 20 кв.м.; 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 , загальна площа 147,3 кв.м.; земельна ділянка, площею 0,0595, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 , загальна площа 68,0 кв.м. (т. 1 а.с. 223и - 223т).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , ОСОБА_2 є власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків наданими Головним управлінням ДПС в Одеській області на виконання ухвали суду від 18 червня 2024 року, зокрема зазначено, що ОСОБА_2 у червні 2023 року нараховано дохід 350727,00 грн., ознаки доходу: продаж нерухомого майна.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що є особою з інвалідністю 2 групи, потребує постійного лікування, адвокатську діяльність не здійснює та єдиним джерелом доходу відповідача є пенсія, в розмірі 2980 грн на місяць. Вказує, що на його утримані також перебуває матір ОСОБА_6 , яка не працює.
Суд зазначає, що сам факт встановлення відповідачу 2 групи інвалідності, не є перешкодою для здійснення ним трудової діяльності з невеликими обмеженнями. Крім того, відповідно до листа Малиновської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, який надійшов на адресу суду на виконання ухвали суду від 14 серпня 2024 року, ОСОБА_2 повторно оглядався Малиновською МСЕК 17.04.2023; йому встановлена друга група, загальне захворювання, строком до 1 травня 2024 року; черговий переогляд ОСОБА_2 не проходив (т.2 а.с. 116); надана суду медична документація відповідача також датована 2021 - 2023 роками.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що адвокатська діяльність ним не здійснюється суд враховує, що право відповідача на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 17.04.2024 на підставі його заяви. У свою чергу, таке право може бути поновлено з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до п .1 ч.4 ст.31 зазначеного Закону.
Поряд з цим, суд не може залишити поза увагою інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, а батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою. Такий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 664/252/19-ц, від 09.11.2022 у справі № 173/2312/18.
Судом зазначає, що відповідач інших аліментних зобов'язань не має, є працездатною особою, тобто такою, яка в змозі сплачувати аліменти на утримання доньки.
Крім того, ОСОБА_2 суду не надано належних та достатніх доказів того, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_6 , а також доказів того, що вона взагалі потребує додаткового фінансового утримання саме від відповідача.
У даній справі суд ураховує те, що відповідач є адвокатом та може займатись адвокатською діяльністю, має у власності вказане вище нерухоме майно та транспортний засіб. Крім того, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалися обома батьками, необхідності здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, навчання, здоров'я.
Поряд з цим, не можуть бути прийняті судом до уваги твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 має реальну можливість сплачувати аліменти у розмірі 30 000 грн., оскільки такі обставини не доведені позивачем належними та допустимими доказами, а надані суду докази не можуть свідчити про можливість відповідача сплачувати аліменти у вказаному розмірі.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини, керуючись принципом розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 10 000 грн. щомісячно, оскільки такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини та обов'язку обох батьків її утримувати, буде необхідним та достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку і не порушуватиме права кожної із сторін. На думку суду такий розмір аліментів не є надмірним тягарем для відповідача. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовна заява надійшла на адресу суду 13.03.2024, тому з вказаного дня підлягають стягненню аліменти з відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стосовно вимог щодо стягнення додаткових витрат на дитину суд зазначає наступне.
Згідно статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов (Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 № 756/9882/19, провадження № 61-2065св23).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).
Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
Тобто, батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину лише при обов'язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання доньки у розмірі 1201162,60 гривень, чим і обґрунтовує також свої позовні вимоги.
Суд зазначає, що розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, обстеження, на санаторно-курортнелікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Позивачкою на підтвердження заявлених нею в цій частині позовних вимог надано наступні документи.
Довідку ФОП ОСОБА_7 . Міжнародна школа спорту від 15.02.2024 відповідно до якої ОСОБА_1 займається всебічним розвитком доньки ОСОБА_3 , а саме приводить на персональні тренування з плавання та сплачує за надані послуги з 2020 року. За період 2023 - 2024 років сума сплат склала 16650 гривень (т. 1 а.с. 28).
Згідно довідки ФОП ОСОБА_7 . Міжнародна школа спорту від 04.09.2024 ОСОБА_1 займається всебічним розвитком доньки ОСОБА_3 , а саме приводить на персональні тренування з плавання та сплачує за надані послуги. За період з 1 березня 2024 до 1 вересня 2024 сума сплат склала 16700 грн (т. 2 а.с. 194).
Також позивачкою надано фіскальні чеки від 24.07.2024, 01.06.2024, 12.06.2024, 05.06.2024, 15.05.2024, 04.05.2024, 18.04.2024, 01.03.2024, 30.03.2024, 31.05.2024 про оплату ФОП ОСОБА_7 коштів у сумі відповідно 4200,00 грн, 750,00 грн, 1100,00 грн, 3600,00 грн, 1100,00 грн, 1000,00 грн, 2000,00 грн, 1200,00 грн, 1000,00 грн, 750,00 грн (т. 2 а.с.195 - 204).
Згідно з довідкою № 37 від 15.02.2024 ОСОБА_3 навчалася у Одеському приватному ліцеї «Крок» з 01.09.2017 по 07.09.2022. Гроші за навчання сплачувала мати ОСОБА_1 . Всього за навчальний період на рахунок ліцею було перераховано суму в розмірі 313398,00 грн (т. 1 а.с. 30).
Відповідно до довідки № 01-09/28 від 15.02.2024 ОСОБА_3 навчається у Міжнародній академічній школі «Одеса» з 2022 року. За період навчання були здійснені наступні оплати: 2022/2023 навчальний рік (6 клас) - 142000,00 грн вересень - лютий 2023/2024 навчального року - 89232,00 грн. Всі оплати здійснені матір'ю ОСОБА_1 . Додатково ОСОБА_3 відвідує заняття з шахів. Вартість в місяць 2000,00 грн. (т. 1 а.с. 32).
01.09.2022 між Міжнародна академічна школа «Одеса» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) в інтересах ОСОБА_3 було укладено договір про надання освітніх послуг №253-6/2022. Строк дії договору з 01 вересня 2022 по 30 червня 2023 рік. Вступний внесок до моменту зарахування в розмірі 25000,00 гривень. У подальшому посеместрова оплата 43600,00 грн за 1 семестр, 65400 грн за 2 семестр (т. 1 а.с. 37 - 39).
10.08.2023 між Міжнародна академічна школа «Одеса» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) в інтересах ОСОБА_3 було укладено договір про надання освітніх послуг №313-7/2023. Строк дії договору з 01 вересня 2023 по 30 червня 2024 рік. Помісячна оплата еквівалентна 830,00 доларів США (т. 1 а.с. 33 - 36).
26.08.2024 між Міжнародна академічна школа «Одеса» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) в інтересах ОСОБА_3 було укладено договір про надання освітніх послуг №332-8/2024. Строк дії договору з 26 серпня 2024 по 30 червня 2025 рік. Щомісячна оплата еквівалентна 390,00 доларів США (т. 2 а.с. 126 - 130).
Відповідно до довідки Міжнародній академічній школі «Одеса» № 01-09/287 від 03.09.2024 ОСОБА_3 навчається у Міжнародній академічній школі «Одеса» на платній основі. За період навчання були здійснені наступні оплати: березень-червень 2023/2024 навчального року - 64581,00 грн., вересень-жовтень 2024/2025 навчального року - 34528,00 грн. Всі оплати здійснені матір'ю ОСОБА_1 . Додатково ОСОБА_3 відвідує заняття з шахів. Вартість в місяць 2000,00 грн. (т. 2 а.с. 133).
Позивачкою надано квитанції про оплату Міжнародній академічній школі «Одеса» коштів за навчання ОСОБА_3 від 31.08.2022 у розмірі 25000,00 грн; 01.09.2022 у розмірі 11700,00 грн; 05.10.2022 у розмірі 11700,00 грн; 27.10.2022 у розмірі 11700,00 грн; 03.05.2023 у розмірі 11700,00 грн; 05.04.2023 у розмірі 11700,00 грн; 20.10.2023 у розмірі 14898,00 грн; 26.01.2024 у розмірі 15327,00 грн; 05.10.2023 у розмірі 14860,00 грн; 15.02.2024 у розмірі 14820,00 грн; 21.11.2023 у розмірі 14898,00 грн; 28.12.2023 у розмірі 14429,00 грн; 17.03.2023 на суму 11700,00 грн; 07.02.2023 на суму 11700,00 грн; 06.06.2023 на суму 11700,00 грн; 26.08.2024 у розмірі 34528,00 грн, 04.06.2024 у розмірі 15678,00 грн, 16.04.2024 у розмірі 15366,00 грн, 13.05.2024 у розмірі 15561,00 грн, 04.06.2024 у розмірі 15678,00 грн, 04.11.2024 у розмірі 30000 грн, 11.11.2024 у розмірі 4487,00 грн (т. 1 а.с. 40 - 44, 117, 118, т. 2 а.с. 131 - 132, 191, 192).
Також надано квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.06.2024 та від 17.04.2024 про оплату суми у розмірі по 2000,00 грн підстава: шахи, прийнято від ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 134).
Позивачкою надано товарний чек Одяг форма школа від 31.08.2022, виданого Міжнародною академічною школою «Одеса» на суму 7450 грн (т. 1 а.с. 45).
Згідно довідки Одеського приватного дошкільного навчального закладу «МІШУТКА» від 16.02.2024 ОСОБА_3 відвідувала літній табір «Мішутка» у період з 2017 року по 2023 рік. Мати ОСОБА_1 оплатила кошти у розмірі 380000,00 гривень (т. 1 а.с. 31).
Згідно довідки Одеського приватного дошкільного навчального закладу «МІШУТКА» від 09.09.2024 ОСОБА_3 відвідувала літній табір «Мішутка» у період з червня 2024 року по вересень 2024 рік. Мати ОСОБА_1 оплатила кошти у розмірі 375000,00 гривень (т. 2 а.с. 148).
Позивачкою також надано:
- квитанції та чеки на оплату одягу, білизни, взуття, канцелярських виробів, господарських товарів, продуктів харчування, матраца, прикрас, засобів гігієни (т. 1 а.с. 46 - 51, 54 - 62, 66, 67, 75 - 80, 82, 83, 84, 85, 86, 90 - 94, 114, 115, 116, 119, 120, 125, 127, 131 - 133, 135 - 142, 146 - 149, 152 - 155, 159 - 162, 164, 167, т. 2 а.с. 135, 136 -137, 143, 146, 147, 189, 190, 191, 191, 192, 193).
- квітки до театру та кінотеатрів, аквапарку, музею, концертів (т. 1 а.с. 52, 53, 65, 81, 82, 83, 85, 87 - 89, 122, 123, 136, 137, 151, 163, 168, т. 2 а.с. 145).
Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру від 01.12.2018, від 01.12.2018, від 16.10.2018, від 25.10.2018, від 31.01.2019 та квитанції без дати прийнято від ОСОБА_3 відповідно за листопад 900 грн, за грудень 900 грн, за жовтень 1000 грн, за костюми 900 грн., за лютий 1000 грн, за лютий 800 грн. Найменування підприємства/установи, якій сплачено вказані кошти не зазначено (т. 1 а.с. 95, 150).
Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру ПЗ ОДНЗ «Академія Дитинства» від 2018 року, прийнято від ОСОБА_1 оплату дитячого садочка за липень 12500 гривень, за 3 дні (16.08; 17.08; 20.08) - 2400 гривень, за 21.08; 22.08 - 1600 гривень (т. 1 а.с. 96 - 98).
Як слідує з квитанцій до прибуткового касового ордеру від 30.05.2019, 14.06.2019, 14.05.2021 ФОП ОСОБА_4 прийнято від ОСОБА_1 за послуги літнього дитячого табору кошти у розмірі відповідно 3900,00 гривень, 3900,00 гривень та 4800 гривень (т. 1 а.с. 100, 124).
Також позивачкою надано квитанції за оплату Одеському приватному ліцею «Крок» за навчання ОСОБА_3 від 06.11.2017 на суму 5800 грн. платник ОСОБА_5 та від 07.04.2021 на суму 15200 грн. платник ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 102).
Крім того, ОСОБА_1 сплатила Одеському приватному ліцею «Крок» плату за освітні послуги учня ОСОБА_10 за квитанцією № ПН6918 від 29.11.2021 суму 7060,00 грн, за квитанцією №ПН6674 від 14.02.2022 суму 17000,00 грн, за квитанцією № ПН7120 від 29.10.2021 суму 17000,00 грн, за квитанцією від 15.06.2021 суму 15200,00 грн, за квитанцією №ПН237 від 22.03.2022 суму 10138,00 грн (т. 1 а.с. 103 -105, 121).
Позивачкою також надано:
- витяг з карткового рахунку позивачки ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за період 2020 - 2021 роки, відповідно до якого нею здійснювалися грошові перекази за оплату додаткових уроків на загальну суму 16650 грн (т. 1 а.с. 106 - 108);
- витяг з карткового рахунку позивачки ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за період 2022 - 2024 роки, відповідно до якого нею здійснювалися грошові перекази на інші карткові рахунки на загальну суму 61990,98 грн. Призначення платежу не зазначено (т. 1 а.с. 109 - 112);
- витяг з карткового рахунку позивачки ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за період 01.09.2024 - 20.11.2024, відповідно до якого позивачкою здійснювалися перекази на загальну суму 10104,50 грн на оплату репетиторів (т. 2 а.с. 185 - 186);
- витяг з карткового рахунку позивачки ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за період 01.09.2024 - 20.11.2024, відповідно до якого позивачкою здійснювалися перекази на інші карткові рахунки на загальну суму 6805,00 грн. Призначення платежу не зазначено (т. 2 а.с. 187 - 112).
Відповідно до довідки від 02.08.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійсно проживали в готельному комплексі «GoodZone Club» в період з 27.06.2021 по 29.06.2021 (т. 1 а.с. 128).
Відповідно до рахунку № 165 Отелю « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_11 сплачено за проживання 26400,00 грн (т. 1 а.с. 129).
Також позивачкою надано квитанцію від 11.07.2021 про оплату послуг «GoodZone Club» у сумі 2605,00 грн та квитанцію від 14.07.2021 передоплата за проживання в готелі за у сумі 13200,00 грн (т. 1 а.с. 134).
Відповідно до довідки від 24.08.2019 ОСОБА_1 дійсно проживала в готельному комплексі «GoodZone Club» в період з 17.08.2019 по 24.08.2019 (т. 1 а.с. 143).
Відповідно до рахунку № 8600 та № 8533 Отелю « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_1 сплачено за проживання в період з 17.08.2019 по 24.08.2019 відповідно 12000,00 грн та 16000 грн (т. 1 а.с. 144, 145).
Відповідно до довідки від 24.08.2019 ОСОБА_1 дійсно проживала в готельному комплексі «GoodZone Club» в період з 08.08.2018 по 12.08.2018 (т. 1 а.с. 165).
Відповідно до рахунку № 1973 Отелю « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_1 сплачено за проживання в період з 08.08.2018 по 12.08.2018 14400,00 грн (т. 1 а.с. 166).
Також надано квитанції на різні суми, отримувачами в яких зазначені фізичні особи, проте призначення платежу не вказано (т. 1 а.с. 156 - 157).
Разом з тим суд зазначає, що наведені вище витрати не належить до додаткових витрат. Так, понесені позивачкою витрати на навчання ОСОБА_3 у Одеському приватному ліцеї «Крок», у Міжнародній академічній школі «Одеса», відвідування занять з шахів та басейна, відвідування літнього табору «Мішутка» Одеського приватного дошкільного навчального закладу «МІШУТКА», оплату дитячого садочка ПЗ ОДНЗ «Академія Дитинства», за послуги літнього дитячого табору, на оплату репетиторів, шкільного одягу, одягу, білизни, взуття, канцелярських виробів, господарських товарів, продуктів харчування, прикрас, засобів гігієни, квітки до театру та кінотеатрів, аквапарку, музею, концертів, за проживання в готельному комплексі «GoodZone Club», не є такими, які зумовлені особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 201/15248/16 (провадження № 61-4862св18) зазначено, що дитина навчається в приватній школі за бажанням матері, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц з подібними правовідносинами та фактичними обставинами, де залишаючи без змін судове рішення про відмову у стягненні додаткових витрат на дитину, Верховний Суд вказав, що відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка малювання не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
У постанові від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 Верховний Суд вказав, що придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не належить до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами. Ці витрати поглинаються аліментними виплатами того з батьків, хто не проживає з дитиною.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 колегією суддів зауважено, що установивши, що витрати, які позивач віднесла до витрат, пов'язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, були понесені на проходження дитиною додаткових курсів з професійної орієнтації, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, навчання дитини в школі, на купівлю обладнання та витратних матеріалів на підготовчих курсах вищого навчального закладу, апеляційних суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання.
Відповідно до правових висновків Верховного суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 205/4622/16-ц, від 30.07.2018 у справі №522/6424/16-ц, від 26.09.2018 у справі №761/6933/17, від 10.01.2019 у справі № 369/11745/16ц, не відносяться до додаткових витрат наступні: витрати одного з батьків на відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка, витрати з придбання канцелярських товарів, одягу та взуття, витрати позивача на літній відпочинок за умови, якщо місце відпочинку дитини обиралось позивачем на власний розсуд, без узгодження з відповідачем, витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садка.
Пред'являючи вимоги про стягнення додаткових витрат на оплату навчання та відпочинку дитини, позивач не навела мотивів вибору освітніх закладів, спортивних секцій, занять з репетиторами, місць відпочинку дитини що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання та відпочинку дитини. Навчальні заклади та місце відпочинку було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем.
Відтак, вищевказані витрати понесені відповідачкою є добровільним і самостійним волевиявленням позивачки.
Тому в цій частині позові вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачкою на підтвердження медичного обстеження та лікування неповнолітньої ОСОБА_3 надано відповідні документи, а саме: рекомендації багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету від 01.09.2021, від 03.09.2018, від 25.12.2018, від 06.02.2019, від 10.07.2019, від 24.03.2019, від 27.11.2019, від 29.03.2019, від 30.04.2020, від 06.10.2020, від 05.09.2020, від 11.08.2021, від 04.05.2021, від 20.02.2021, від 07.05.2021, від 19.10.2022; консультативні висновки спеціаліста клініки ОСОБА_12 від 13.05.2021, від 06.03.2021; рекомендаційний лист спеціаліста Центру лазерної косметології «Лазерхауз» від 26.08.2023; консультативний висновок спеціаліста Центру лазерної косметології «Лазерхауз» від 30.10.2023; консультативний висновок «Люксоптіка» від 01.08.2023; направлення дитячої міської лікарні імені Б.Я. Резніка від 26.12.2017, від 11.01.2019; консультативний огляд у медичній лабораторії «Смартлаб» від 13.08.2018; замовлення на надання медичних послуг в INTOSANA від 21.09.2018, від 06.11.2020, від 31.05.2021; довідку КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр» ОМР від 17.11.2020; рентгенологічне дослідження ТОВ «Медичний центр «МЕДІКАЛ» (INTOSANA) від 06.11.2020; ехоенцефалоскопію міської дитячої лікарні № 1 ім. ОСОБА_13 від 05.10.2020; направлення КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр» ОМР від 06.11.2020; медичну картки № 35864 міської дитячої лікарні № 1 ім. Резніка Б.Я.; амбулаторну картку № 329815 ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко»; консультативний висновок спеціаліста ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко» від 19.07.2021; замовлення № 497043360 на отримання результатів від 19.07.2021; консультативний висновок дорожньої лікарні від 01.03.2024; договори про надання медичних послуг, що укладені між ТОВ «Свята Катерина-Одеса» (Клініка) та ОСОБА_1 (Замовник) від 13.02.2018, від 02.07.2019, від 25.09.2020; медичну довідку медичного центру «ЦОДЕ» м. Лодзь від 06.08.2019; звіт по лабораторним дослідженням м. Лодзь від 07.08.2019, від 08.08.2019; дослідження медичного центру Профимедик СП.з о.о. від 06.08.2019; копії чеків, рахунків медичних лабораторій «Смартлаб», «СІНЕВО», ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ», ТОВ «ЦЕНТР МЕДИЦИНИ», ТОВ «DENTALIKA». Крім того, на підтвердження стоматологічного лікування дитини та проведення оплати за вказане лікування, позивачкою надано заключення стоматологічної клініки «DENTALIKA» від 16.02.2024, від 10.09.2024, від 11.11.2024 на загальну суму 60320,00 гривень.
Отже загальний розмір витрачених коштів на обстеження та лікування доньки, який визначений позивачкоюз урахуванням наведених у позовній заяві обґрунтувань (узагальнення витрат), складає 248466,69 гривень.
Проте, суд не бере до уваги ряд доказів наданих стороною позивача на підтвердження зазначених обставин, з огляду на наступне.
Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Свята Катерина-Одеса» (Клініка) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено наступні договори про надання медичних послуг: № EG00060 від 13.02.2018, сума договору 7199,10 грн;№ EG00060 від 02.07.2019 на суму договору 8599,00 грн.; № EG00060 від 25.09.2020 на суму договору 8599,00 грн.
Проте, зі змісту вказаних договорів не можливо встановити, що вони укладені в інтересах ОСОБА_3 .
Крім того, відповідно до листа ТОВ «Свята Катерина-Одеса» № 20 від 27.01.2025 на адресу адвоката Дорошенка С.О. повідомлено, що 13.02.2018 між ТОВ «Свята Катерина-Одеса» та ОСОБА_1 укладено договори про надання медичних послуг № EG00060. Загальна вартість за договором № EG00060 від 13.02.2018 становила 7199,10 грн., за договором № EG00060 від 02.07.2019 становила 8599,00 грн. Визначити вартість медичних послуг на одну особу ОСОБА_3 не вбачається за можливе, оскілки згідно умов укладених договорів, медичними послугами мають право користуватися усі пацієнти, які визначені в Додатку 1. Такими особами по обом договорам були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат за надання консультативних послуг лікаря у Республіці Польща, перекладу медичних документів з медичної лабораторії у загальному розмірі 3052,00 грн., оплату за проживання в цій країні у період медичного огляду в розмірі 8297,00 грн. суд зазначає, що позивачкою не надано суду доказів необхідності обстеження дитини у Республіці Польща та доказів того, що таке обстеження було узгоджено з батьком дитини.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат за вказані послуги.
Отже загальний розмір витрачених позивачкою коштів на обстеження та лікування доньки, який підтверджено належними доказами складає - 212720,59 грн. (248466,69 грн - 35746,10 грн).
Відповідно до правової позиції, висловленої в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2009 року № 6-20478св09, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
У даному випадку, враховуючи, що ОСОБА_2 є працездатною особою, суд вважає, що відповідач, як батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 повинен оплатити частину додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме захворюванням дитини.
Суд зазначає, що загальна сума понесених позивачкою витрат на обстеження та лікування доньки складає 212720,59 грн. З урахуванням принципу рівності прав та обов'язків батьків, стягненню з відповідача підлягають додаткові витрати у розмірі 106360,30 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).
Тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2022 року у справі № 569/20510/19).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20).
Суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 370000,00 грн слід відмовити, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами завдання їй відповідачем моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовній заяві представник позивачки просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивачки надано:
- Ордер Серія ВН № 1335478 від 05.03.2024, відповідно до якого адвокат Левіт В.С. на підставі договору № бн від 21.02.2024 надає правову допомогу ОСОБА_1 ;
- копію договору про надання правничої допомоги від 21.02.2024, що укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Левіт В.С. (Адвокат). У п. 2.1 Договору зокрема заначено: - надання правової допомоги при провадженні у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди.
Клієнт сплачує Адвокату плату (гонорар) у сумі 40000,00 грн (п. 5.1. Договору)
Визначена п. 5.1. плата сплачується Адвокату в наступному порядку - протягом 30 календарних днів з дня постановлення рішення судом першої інстанції по цивільній справі, яка визначена п. 1.2.цого договору.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Оскільки у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди, за яку позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 5550,00 грн судом відмовлено, тому витрати щодо сплати судового збору залишаються за позивачкою.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 10-13, 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень щомісячно починаючи з 13 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ) додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 106360,30 (сто шість тисяч триста шістдесят грн. 30 коп.) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 (десять тисяч)гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ) на користь держависудовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Юлія КОВТУН