Провадження № 22-ц/803/1203/26 Справа № 209/6923/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне Акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "НАДРА" та змінило назву на Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп"
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року, -
10 грудня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ПАТ КБ «НАДРА», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року позов ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. 29 вересня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 209/6923 від 26.03.2014 року та відкрито виконавче провадження № 45323633. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2021 року по справі № 209/6923/13-ц про заміну сторони виконавчого провадження, про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред'явлення ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» було відмовлено. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 25.12.2021 року. З 2015 року ПАТ КБ «Надра Банк» знаходиться в процедурі ліквідації на підставі рішення про ліквідацію Банку. ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» вважало себе правонаступником ПАТ КБ «Надра Банк» за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі № 209/6923 від 24.09.2014 року, в задоволенні якої було відмовлено. Враховуючи вищевикладене, сторона стягувача відсутня, оскільки правонаступник не наділений належним правом вимоги та строки пред'явлення були пропущені, у їх поновленні було відмовлено. Станом на грудень 2024 року за виконавчим листом №209/6923 від 24.09.2014 року винесеним на підставі заочного рішення Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року у цивільній справі № 209/6923/13-ц відсутня сторона стягувача та втрачено право на поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання (а.с.159-165).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ПАТ КБ «НАДРА», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 209/6923 від 26.03.2014 року виданий за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с.188-189).
Не погодившись з такою ухвалою суду, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", яке є правонаступником ПАТ "КБ "НАДРА" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що після укладення договору відступлення права вимоги до апелянта перейшли всі процесуальні права і обов'язки ПАТ КБ “НАДРА» по даній справі. Враховуючи, що зобов'язання боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо сплати ними на користь стягувача ПАТ КБ “НАДРА», правонаступником якого є ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" заборгованості за кредитним договором та заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року є чинним та обов'язковим для виконання. Крім того зазначає, що підстав для визнання виконавчих листів по справі № 209/6923/13-ц, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно суми боргу за кредитним договором та судових витрат таким, що не підлягають виконанню, виданих представнику ПАТ КБ “НАДРА» не вбачається (а.с. 192-196).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позов ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. 29 вересня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 209/6923 від 26.03.2014 року. Та відкрито виконавче провадження № 45323633.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2021 року по справі № 209/6923/13-ц про заміну сторони виконавчого провадження, про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред'явлення ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» було відмовлено, рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 25.12.2021 року.
З 2015 року ПАТ КБ «Надра Банк» знаходиться в процедурі ліквідації на підставі рішення про ліквідацію Банку. ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» вважало себе правонаступником ПАТ КБ «Надра Банк» за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі №209/6923 від 24.09.2014 року, в задоволення якої було відмовлено. Враховуючи вищевикладене сторона стягувача відсутня, оскільки правонаступник не наділений належним правом вимоги та строки пред'явлення були пропущені, у їх поновленні було відмовлено.
Станом на грудень 2024 року за виконавчим листом № 209/6923 від 24.09.2014 року винесеним на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року у цивільній справі № 209/6923/13-ц відсутня сторона стягувача та втрачено право на поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вбачав правові підстави для визнання виконавчого листа №209/6923 від 24.09.2014 року виданим на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року у цивільній справі № 209/6923/13-ц таким, що не підлягає виконанню, оскільки банк вже втратив право пред'явлення виконавчого листа до виконання, а за умовами договору про відступлення прав вимоги до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 753/9563/14-ц преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Так, судове рішення у справі № 209/6923/23-ц про стягнення з боржників заборгованості за кредитним договором набрало законної сили 06 квітня 2014 року.
Станом на момент набрання законної сили указаного рішення був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання були визначені статтею 22 указаного Закону.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно положень пункту 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Колегія суддів зазначає що, згідно законодавства, чинного на момент набрання законної сили рішенням про стягнення з боржників спірних сум Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року спірний виконавчий документ за рішенням, яке набрало законної сили 06 квітня 2014 року, міг бути пред'явлений до виконання до 06 квітня 2015 року.
Помилки у спірних виконавчих листах не мають правового значення для розгляду даної справи, оскільки такі помилки не впливають на строк пред'явлення до виконання відповідних виконавчих документів, які визначені законом.
Банк був учасником справи № 209/6923/13-ц, є юридичною особою та має штат кваліфікованих працівників, у зв'язку із чим, останньому було відомо про указані вимоги чинного на той час законодавства.
Доводи апелянта про те, що на підставі Договору №GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 509, право вимоги за кредитним договором №8/2007/840-К/1667-Н від 28.11.2007 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , первісний кредитор - ПАТ «КБ «Надра» відступив права вимоги на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - (новий кредитор) разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами, а саме: договір поруки укладений з ОСОБА_5 від 28.11.2007 року, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки строк пред'явлення виконавчого документу на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 209/6923/13-ц від 26 березня 2014 року сплив ще до придбання 17.07.2020 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у ПАТ «КБ «Надра» прав вимоги до ОСОБА_2 у даній справі, разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами, а саме: договір поруки укладений з ОСОБА_5 від 28.11.2007 року.
За таких обставин, колегія суддів зауважує, що під час продажу ПАТ «КБ «Надра» права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 банк вже втратив право пред'явлення виконавчого листа до виконання. А за умовами договору про відступлення прав вимоги до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора.
Тобто банк, як стягувач, мав право на подання виконавчих листів до виконання до 06 квітня 2015 року, однак таке право не реалізував.
При цьому, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який був чинним на момент ухвалення рішення та видання спірних виконавчих листів, втратив чинність (крім статті 4).
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05 жовтня 2016 року збільшено і тепер вони пред'являються в строки встановлені цим законом, тобто в впродовж 3 років.
Однак, у даній справі, за встановлених фактичних обставин, пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон набув чинності 05 жовтня 2016 року, тобто вже після того, як строк на пред'явлення спірних виконавчих листів завершився 03 березня 2016 року (річний строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року).
Згідно вимог частини другої статті 432 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви), згідно з якими суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Такі висновки викладені в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що рішення про стягнення боргу з заявників набрало законної сили 06 квітня 2014 року, тому виконавчий лист на виконання такого рішення мав бути пред'явлений до виконання за вимогами чинного на той час законодавства до 06 квітня 2015 року, а також врахувавши, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2021 року по справі № 209/6923/13-ц про заміну сторони виконавчого провадження, про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред'явлення ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» було відмовлено, рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 25.12.2021 року, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог заяви в даній справі та визнання спірного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції урахував вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дослідив обставини справи у відповідності із такими вимогами і надав оцінку доводам учасників справи, перевіривши надані учасниками доказами.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "НАДРА" та змінило назву на Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп" - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2026 року.
Судді: