Провадження № 22-ц/803/884/26 Справа № 199/7984/21 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 лютого 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк Інна Володимирівна, на дії/бездіяльність органу примусового виконання
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року, -
11 серпня 2025 року скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду через підсистему «Електронний суд» зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В. у виконавчому провадженні №69381369. Скарга мотивована тим, що в провадженні державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малюк І.В. знаходився на виконанні виконавчий лист № 199/7984/21, виданий 02.02.2022 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі - 30 141,10 грн., у межах виконавчого провадження № 69381369, яке було відкрито 12.07.2022. 27.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 33 455,21 грн. Також, постановою від 27.10.2023 про арешт коштів боржника, прийнятою державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В., накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 33 455,21 грн. На виконання зазначеної постанови було застосовано арешт до коштів на рахунку, серед інших, який відкрито в АТ«Ощадбанк», IBAN: НОМЕР_1 . Постановою від 17.12.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу, прийнятою державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В., зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, тому постановлено виконавчий документ: виконавчий лист № 199/7984/21, виданий 02.02.2022 повернути стягувачеві. У січні 2025 року ОСОБА_1 було призначено наступні соціальні виплати, які зараховуються на її рахунок в АТ«Ощадбанк», IBAN: НОМЕР_1 : • допомогу на дітей одиноким матерям;
• допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях; • допомогу при народженні дитини, що підтверджується листом № Р-15/0-1/09-25 від 11.08.2025 з додатками (довідки). 06.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про зняття арешту з коштів, що розміщені у АТ «Ощадбанк», IBAN: НОМЕР_1 , на рахунку зі спеціальним режимом призначення, для зарахування соціальних виплат боржнику та додавла підверджуючі документи, що саме на цей рахунок зараховуються соціальні виплати. Станом на 11.08.2025 письмова відповідь на адресу ОСОБА_1 не надходила, арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 - не знято.
За таких обставин, скаржник просила суд визнати бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малюк І.В., яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунку, за заявою боржника від 06.08.2025 у виконавчому провадженні №69381369, а також зобов'язати державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В. зняти арешт з коштів, що розміщені у АТ «Ощадбанк», IBAN: НОМЕР_1 (а.с.1-4).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк Інна Володимирівна, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовлено (а.с.38-40).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової, якою задовольнити скаргу в повному обсязі (а.с.43-47).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом 1 інстанції встановлено, що 12.07.2022 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Малюк І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №69381369) з примусового виконання виконавчого листа №199/7984/21, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 02.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 30 141,10 грн.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В. від 27.10.2023 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В. від 17.12.2024 виконавчий лист №199/7984/21, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 02.02.2022, повернуто стягувачу, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення і здійсненні виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультативними.
Суд 1 інстанції відмовляючи у задоволенні скарги виходив з того, що державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В. діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а скаржником не надано належних та допустимих доказів, які вказують на порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження № 69381369 було завершено 17.12.2024 шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
Постановою від 14.05.2025 у справі № 14-137цс24 Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньо сформованої правової позиції у постановах по справах № 2/1522/11652/11 та № 815/7269/15 від 26.05.2020, зокрема зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Подібні правові позиції містяться в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 29.03.2023 у справі № 202/1182/22 (провадження № 61-8190св22); постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 2-2387/11 (провадження № 14-117цс24); постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/8019/15-г.
Також, у постанові Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 580/12260/23 зазначено наступне: «З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання».
В своїй скарзі та апеляційній скарзі, заявник, як на підставу її задоволення, посилається на те, що державний виконавець, отримавши від неї заяву від 06.08.2025 року про зняття арешту з рахунку, на який надходять соціальні виплати, не вжила заходів щодо задоволення її заяви та не надала на неї відповідь.
При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання заінтересованою особою заяви від 06.08.2025 року, що виключає можливість вчинення або невчинення заінтересованою особою дій задля зняття арешту з рахунку, на який надходять соціальні виплати.
Судом апеляційної інстанції також було витребувано матеріали виконавчого провадження, в яких відсутня заява заявниці від 06.08.2025 року про зняття арешту з рахунку, на який надходять соціальні виплати.
Крім того, як вбачається з постанови від 27.10.2023 року вбачається, що було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
В суді апеляційної інстанції заявниця зазначила, що доказів звернення до банку для зняття арешту з соціального рахунку, у неї немає.
Виходячи з викладеного, встановивши, що судом не встановлено порушення державним виконавцем законодавства під час примусового виконання, державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, які передбачені чинним законодавством, а скаржником не надано належних та допустимих доказів, які вказують на порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства щодо незняття арешту та бездіяльність державного виконавця Малюк І.В., яка полягає у не знятті арешту з коштів на рахунку, за заявою боржника від 06.08.2025 у виконавчому провадженні №69381369, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Оскільки аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, підстави для скасування ухвали відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2026 року.
Судді: