Провадження № 11-кп/803/977/26 Справа № 185/4641/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду курсанта навчальної роти ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 18 лютого 2026 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_8 небезпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, а саме у дезертирстві, вчиненому в період військового стану.
Визнано такими, що продовжують існувати і не втратили вагомості, ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вказано, що санкція інкримінованого злочину передбачає суворе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини. Прийнято до уваги особу ОСОБА_8 , його характеризуючі дані. Зазначено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді нічного домашнього арешту з 21-00 години до 07-00 години ранку.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Вважає, що вагомість ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України прокурором не доведена.
Акцентує увагу суду на затягуванні розгляду справи судом першої інстанції, вказує на тривалість перебування ОСОБА_8 під вартою, що перевищує півтора роки.
Зазначає, що ОСОБА_8 , раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, та вважає, що в оскарженому рішенні не наведено достатньо обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та обвинуваченого, які апеляційну скаргу підтримали з викладених у них підстав; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
?наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
?наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
?недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
?виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
?виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження виключного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 прийшов до об'єктивного висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 небезпідставно обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у тому, що він, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби з метою ухилення від військової служби в період воєнного стану, за який, у разі визнання його винуватим, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а отже з метою його уникнення останній може переховуватись від суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Аналізуючи обставини справи та відомості про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що існує значна вірогідність того, що останній, з метою уникнення відповідальності може вдатися до відповідних дій.
При цьому колегія суддів зважає на те, що суворість можливого покарання, хоча сама по собі і не може бути підставою для тримання особи під вартою, втім підлягає врахуванню у сукупності з іншими встановленими ризиками та свідчить про їх особливу вагомість, оскільки ОСОБА_8 небезпідставно обвинувачується у вчиненні в період запровадження воєнного стану на території України особливо тяжкого злочину, який міг призвести до тяжких наслідків.
Також характер вчиненого діяння, пов'язаного із самовільним залишенням ОСОБА_8 місця служби з метою ухилення від військової служби в період воєнного стану та наступним тривалим переховуванням цього обвинуваченого, до виявлення його працівниками правоохоронних органів, вказує на існування та особливу вагомість цього ризику, а також ризику продовження кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_8 обвинувачується, або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів враховує, що у даному провадженні ще необхідно у межах судового розгляду допитати свідків, а тому ризик впливу на них з боку підозрюваного також існує і є вагомим.
З огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і те, що з часу обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 вони продовжують існувати та не зменшилися, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про необхідність продовження строку дії застосованого до цього обвинуваченого запобіжного заходу.
Доводи апелянта щодо тривалості судового розгляду справи судом першої інстанції колегія суддів приймає до уваги, втім вважає за необхідне зазначити, що такі обставини не спростовують правильності висновків суду, покладених в основу оскарженої ухвали, та не вказують на її незаконність та/або необгрунтованість. Разом із тим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду та якнайшвидшого вирішення по суті обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_8 .
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до посилання на обставини, які були відомі суду першої інстанції і дістали належну оцінку, а також вони у своїй сукупності не спростовують наявності ризиків з переліку встановлених судом першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги з огляду на вищенаведене.
У зв'язку із вищенаведеним підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4