Провадження № 11-сс/803/73/26 Справа № 202/10929/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
представників особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 , - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , та прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 грудня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025040000000104 від 21 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ст. 368-5 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 04.12.2025 клопотання прокурора задоволено частково. Накладено арешт майно, вилучене 25.11.2025 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Iphone 11 pro max»;
- мобільний телефон марки «Iphone 15 pro max»;
- годинник «RADO» чорного кольору, модель 52/R/3.335.161, серійний номер 10035658;
- годинник «Jaeger LeCoultre» модель 7002671 серійний номер 2488540;
- годинник «ATLANTIC» чорного кольору, серійний номер 3413/313;
- грошові кошти в сумі 82 800 доларів США;
- грошові кошти в сумі 550 00 грн;
- грошові кошти в сумі 10 000 Євро;
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що вилучене майно є доказом вчиненого кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди та інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того зазначено, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та постановою слідчого визнане речовим доказом.
Щодо решти майна, на яке пропонувалося накласти арешт, слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення не доведена необхідність накладення арешту на вилучені під час обшуку пластикові картки «Приват Банк» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та оригінал договору відступлення права вимоги за попереднім Договором купівлі-продажу майнових прав №19/04/2021-104 ОФ від 19.04.2021 щодо купівлі машино-місця площею 18,4 м.2, вартістю 280 800 грн., та у цій частині клопотання було відмовлено.
Також слідчим суддею не прийнято доводи сторони обвинувачення про наявність технічної помилки в клопотанні щодо суми вилучених грошових коштів та зазначено, що клопотання підлягає розгляду в межах заявлених вимог, при цьому у ньому зазначена сума у розмірі 55 000 грн., і саме така сума зазначена також і у постанові слідчого про визнання речовими доказами.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2025 року скасувати, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально процесуального закону. Вказує про те, що підстави для арешту майна та ризики, визначені абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, відсутні, клопотання про арешт майна необґрунтоване, містить лише загальні припущення, без надання доказів, що підтверджують набуття вказаного майна злочинним шляхом або наявність безпосереднього зв?язку між цим майном та інкримінованим кримінальним правопорушенням.
Вказує про нерозумність, неспівмірність обмеження права власності та неврахування наслідків арешту майна для третіх осіб, які не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить оскаржену ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити повністю.
Вказує, що сторона обвинувачення як в клопотанні про накладення арешту, так і в постанові про визнання речовими доказами лише цитує норми закону, без наведення конкретних фактів.
Зазначає, що прокурором не викладені у клопотанні про арешт майна підстави, у зв?язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, що не може бути визнано достатнім для висновку про те, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно із ст. 171 КПК України наведені слідчим/прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.
Вказує, що прокурором у клопотанні не наведено даних про те, що вилучене майно містить ознаки чи сліди злочину, не надано постанови про призначення експертного дослідження, не надано протокол огляду мобільного телефону, тобто постанова є необґрунтованою та передчасною, винесеною з формальних підстав.
Вказує, що ОСОБА_9 наразі не є підозрюваним, обвинуваченим та будь-якого статусу у кримінальному провадженні не має.
Також зазначає, що судом залишено без уваги заперечення власника майна та його представника щодо вилучених грошових коштів, годинників та документів на нежитлові приміщення, які на думку органу досудового розслідування є предметом незаконного збагачення, адже було документально підтверджено, що вказані активи відповідно до діючих роз?яснень НАЗК внесені у відповідні розділи декларацій за звітні періоди та підтверджено їх набуття ОСОБА_9 ще до набуття статусу суб?єкту декларування.
Акцентує увагу суду, що стороною обвинувачення не доведено достатніх правових підстав для арешту вилученого майна, висновки слідчого судді про необхідність задоволення клопотання прокурора є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а ухвала не може бути визнана законною, зв?язку з чим підлягає скасуванню, з прийняттям нової ухвали.
Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено, що майно, яке вилучене під час обшуку, відповідає критеріям речових доказів в даному кримінальному провадженні, а слідчим суддею не обґрунтовано, яке відношення має арештоване майно до предмету злочинних посягань, які розслідуються в даному провадженні. Зі змісту ухвали не зрозуміло, яким чином арештоване майно може містити сліди вчинення інкримінованих правопорушень, а якщо містить, то які.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2025 року скасувати в частині не накладання арешту на майно, а саме грошові кошти у розмірі 550 000 гривень, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в ході досудового розслідування слідчим у кримінальному провадженні 05.12.2025 було складено протокол огляду, відповідно до якого констатовано факт вилучення під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 грошових коштів в розмірі 550 000 гривень.
За результатами проведення огляду та складання протоколу огляду слідчим 05.12.2025 винесено постанову про уточнення постанови про визнання речових доказів до матеріалів кримінального провадження відповідно до якої постановлено: «Вважати вірним в постанові про визнання речових доказів до матеріалів кримінального провадження № 22025040000000104, наступним зміст: за місцем мешкання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 :
??мобільний телефон марки «Iphone 11 pro max»;
??мобільний телефон марки «Iphone 15 pro max»;
??картки «Приват Банк» №№ 4731219643327293, 4627055116138883, НОМЕР_3 , НОМЕР_5 ;
??годинник «RADO» чорного кольору, модель /52/R/3.335.161, серійний номер 10035658(вартість встановлюється);
??годинник «Jaeger LeCoultre» модель 7002671 серійний номер 2488540;
????годинник «ATLANTIC» чорного кольору, серійний номер 3413/313;
??грошові кошти в сумі 82 800 доларів США;
??грошові кошти в сумі 550 000 грн;
??грошові кошти в сумі 10 000 Євро;
??договір відступлення права вимоги за попереднім Договором купівлі-продажу майнових прав N? 19/04/2021-104 ОФ від 19.04.2021 щодо купівлі машино-місця площею 18,4 м.2, вартістю 280 800 грн. (В деклараціях за 2023-2024 роки не зазначається)».
Відтак вважає, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на готівкові грошові кошти у сумі лише 55 000 грн. замість правильного 550 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача; представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокатів ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційних скарг сторони захисту і наполягали на їх задоволені, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, проти задоволення апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_7 заперечував, посилаючись на їх безпідставність; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Зважаючи на те, що ухвала слідчого судді в частині відмови в арешті банківських карток та договору про відступлення права вимоги в апеляційному порядку не оскаржена, колегія суддів з урахуванням положень ч. 1 ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, висновки слідчого судді у цій частині не перевіряє.
Аналізуючи апеляційні доводи представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , колегія суддів не може із ними погодитись.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів вбачається, що в проваджені СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 21.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №22025040000000104, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ст. 368-5 КК України.
Згідно із доводами сторони обвинувачення, досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами Державного комерційного підприємства «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» вчиняються дії з розкрадання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, шляхом оформлення фіктивних документів на гарантійне обслуговування протезних засобів, яке фактично не проводиться, та привласнення державних коштів, які направляються по цих документах на виконання гарантійних робіт.
Крім того, за наслідками виявлення під час обшуку у ОСОБА_9 грошових коштів та коштовного майна, які підлягали декларуванню ним як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, втім не були задекларовані, до ЄРДР було додатково внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що на даній стадії досудового розслідування наявні достатні підстави ґрунтовно припускати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, вилучені у ОСОБА_9 мобільні телефони «iPhone 11 Pro Мах» та «iPhone 15 Pro Мах» можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже накладення на них арешту з метою збереження речових доказів є виправданим.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що ОСОБА_9 є директором ДКП «ДЕПОП», фінансово-господарська діяльність якого є предметом досудового розслідування за ч. 4 ст 191 КК України, а відтак є підстави ґрунтовно припускати, що наявна в його телефонах інформація про контакти, телефонні з'єднання, а також смс-повідомлення, листування у електронних месенджерах тощо може мати доказове значення у цьому кримінальному провадженні. Крім того приймається до уваги, що згідно із повідомленням прокурора під час апеляційного розгляду на даний час щодо вказаних телефонів призначено судову експертизу, яка триває.
Доводи апелянтів про те, що вилучені у ОСОБА_9 мобільні телефони не містять слідів кримінального правопорушення та є носіями значного обсягу персональної та конфіденційної інформації, не можуть бути підставою для скасування арешту, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу.
Крім того, предметом досудового розслідування є також обставини перебування у володінні ОСОБА_9 трьох годинників та значних сум готівкових грошових коштів у гривні та іноземних валютах, які за версією сторони обвинувачення мали бути останнім задекларовані, втім внесені до відповідних декларацій не були, у чому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. Відтак вказане майно та грошові кошти поза розумним сумнівом відповідають критеріям речових доказів, оскільки є предметом розслідуваного діяння та містять відомості, що складають предмет доказування у кримінальному провадженні у цій частині.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає рішення слідчого судді про накладання арешту на майно, вилучене у ОСОБА_9 , законним та обгрунтованим, а доводи представників останннього - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - про зворотне оцінює критично. На переконання колегії суддів, вони є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді, оскільки вони не спростовують правильність зазначених в ній висновків.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не може із ними погодитись.
Так, клопотання прокурора про арешт майна в частині, що стосується виявлених та вилучених за місцем мешкання ОСОБА_9 грошових коштів в національній валюті України, містить вимогу про арешт чітко визначеної суми - 55000 грн. Ідентична сума зазначена у мотивувальній частині клопотання, а також у постанові слідчого від 25.11.2025 про визнання речовими доказами (т. 1 а.с. 191-196).
Відтак клопотання прокурора про арешт майна обгрунтовано було розглянуте слідчим суддею у зазначених у ньому межах. Належить додатково зазначити, що будь-які зміни до клопотання до вирішення його по суті прокурором внесені не були, постанова слідчого про уточнення постанови від 25.11.2025 про визнання речовими доказами (т. 2 а.с. 26-28) була винесена 05.12.2025, тобто після постановлення оскарженої ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав у межах клопотання прокурора арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді за доводами апеляційних скарг.
Крім того колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представників особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 , - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , та прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 грудня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025040000000104 від 21 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ст. 368-5 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4