Провадження № 11-сс/803/253/26 Справа № 203/9791/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР),-
30 грудня 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра, в порядку ст.303 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), надійшла скарга представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі представник заявника - адвокат ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення слідчого судді у зв'язку з незаконністю, неповнотою судового розгляду та порушенням вимог КПК.
В обґрунтування зазначає, що 16.12.2025 року, яку отримано було 17 грудня 2025 року, ОСОБА_6 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві подано заяву про вчинення щодо останнього кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 Кримінального кодексу України (далі-КК), в якій наведені чіткі факти вчинення кримінального правопорушення та додано письмові докази, наявні у нього. Однак відповідно до норм процесуального законодавства протягом 24 годин з моменту подання заяви відомості щодо кримінальних правопорушень не були внесені до ЄРДР.
Вказує, що викладені у заяві про вчинення злочину відомості мають послідовний та аргументований документацією характер, достатній для проведення більш детальної перевірки доводів, на які він посилається. Разом з тим, заявник не може надати відомчі документи, свідчення свідків, проводити обшуки та тимчасові вилучення документів з метою встановлення істини - для цих завдань існують правоохоронні органи, обов'язком яких визначено встановлення і перевірка, в тому числі й службових злочинів, виявлених особами і громадськими організаціями.
Водночас відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя надав оцінку доказам та аргументам заявника, що стосуються виявленого кримінального правопорушення, проте з'ясування достовірності викладених заявником відомостей, їх відповідність фактичним обставинами, надання їм правової оцінки у контексті наявності всіх елементів складу злочину перебуває поза межами компетенції слідчого судді та не належить до кола питань, які вирішуються під час розгляду зазначеної скарги. Ці обставини мають бути з'ясовані саме в ході досудового розслідування у встановленому КПК порядку.
Наголошує, що чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Крім того, відповідно до положень ст.214 КПК для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК).
З огляду на викладене представник заявника просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року та постановити нову, якою задовольнити скаргу та зобов'язати слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 367 КК до ЄРДР та надати витяг.
Одночасно просить поновити їй строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначає, що копія оскаржуваної ухвали була отримана нею 08 січня 2026 року шляхом направлення її через систему “Електронний суд», а до цього часу вона не розуміла мотивів прийнятого рішення та не мала можливості підготувати апеляційну скаргу. Тому, на переконання апелянта, вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В судове засідання апеляційної інстанції представник заявника- адвокат ОСОБА_7 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, що відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.2, абз. 2 ч.3 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів судового провадження розгляд скарги представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та ухвалення слідчим суддею оскаржуваного рішення відбулися 07 січня 2026 року без участі сторін (а.с.15-17), та копія прийнятого рішення останнім не направлялася.
Як зазначає апелянт про наявність оскаржуваної ухвали їй стало відомо 08 січня 2026 року та 13 січня 2026 року через систему “Електронний суд» подано апеляційну скаргу, тобто в межах визначеного строку на апеляційне оскарження, а тому колегія суддів констатує, що апелянтом процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення слідчого судді не пропущено.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано у повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідно ст.55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК), а згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач, прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчий суддя у своєму рішенні, посилаючись на положення ст. 214 КПК, п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.09.2021 року (справа №556/450/18, провадження №51-4229км20), від 16.05.2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), від 30.01.2019 року (справа №818/1526/18) зазначив, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає та є очевидним, що обставини, викладені в них, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР, що слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Слідчий суддя, дослідивши подану скаргу, встановив, що 16.12.2025 року ОСОБА_6 до ТУ ДБР, розташованому у м.Полтаві, було подано заяву в порядку ст.214 КПК, в якій останній просив внести до ЄРДР відомості за фактом вчинення прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 КК. Так, в поданій заяві ОСОБА_6 посилався на те, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту та зобов'язано прокурора надати ОСОБА_6 копію обвинувального акту. Однак, ігноруючи вимоги колегії суддів та виконання покладених на нього обов'язків, передбачених ст.293 КПК, прокурор ОСОБА_8 копію обвинувального акту йому не надав та знов направив таку копію до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», де посадові особи установи повинні були її вручити. За вказаних обставин, заявник вважав, що такими діями щодо недотримання вимог закону при врученні обвинувального акту, прокурором вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді незаконного позбавлення волі.
Разом з тим зазначив, що положеннями КПК України не визначено чіткої, нормативно закріпленої процедури вручення підозрюваному копії обвинувального акта, а тому направлення прокурором копії обвинувального акту для вручення підозрюваному під розписку через адміністрацію установи за місцем його утримання під вартою, не свідчить про недотримання прокурором вимог ст.293 КПК. Крім того, подана заява не містить відомостей щодо завдання істотної шкоди або тяжких наслідків в розумінні п.п.3,4 Примітки до ст.364 КК.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновків, що наведені у заяві ОСОБА_6 від 16.12.2025 року обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 КК та зводяться до власного тлумачення заявником положень КПК України, які на його думку не було дотримано прокурором.
З такими висновками слідчого судді погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
При цьому зміст ч.1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує зі змісту матеріалів судового провадження, в заяві від 16 грудня 2025 року поданої до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 зазначав, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту та зобов'язано прокурора надати ОСОБА_6 копію обвинувального акту. Однак, ігноруючи вимоги колегії суддів та виконання покладених на нього обов'язків, передбачених ст.293 КПК, прокурор ОСОБА_8 копію обвинувального акту йому не надав та знов направив таку копію до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», де посадові особи установи повинні були її вручити. За вказаних обставин, заявник вважав, що такими діями щодо недотримання вимог закону при врученні обвинувального акту, прокурором вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді незаконного позбавлення волі (а.с.4-5).
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, викладені в заяві обставини не свідчить про вчинення прокурором ОСОБА_8 діянь, що підпадають під ознаки будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України та, таким чином, не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.214 КПК, що на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до положень ст. 214 КПК.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 року (справа № 556/450/18), згідно якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Відтак, на переконання апеляційного суду, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, належним чином мотивовані, ґрунтуються на змістовному дослідженні усіх обставин кримінального провадження та доводів апелянта.
Отже, перевіркою матеріалів даного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень слідчим суддею вимог КПК щодо процесуального порядку судового розгляду скарги, які, згідно ст.412 КПК, слід було визнати істотними та які б тягнули за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга представника заявника - адвоката ОСОБА_7 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року є законною, обґрунтованою, належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4