Справа №638/11679/25
Провадження № 2/638/1723/26
02 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Гребенюка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Колєснік П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 09.09.2024 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» кредитний договір № 09.09.2024-100000007, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 17000,00 грн.
Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 64600,00 грн, з яких заборгованість по кредиту становить 17000,00 грн., заборгованість по процентам становить 35700,00 грн., заборгованість по комісії становить 3400,00 грн., неустойка 8500,00 грн., які разом з судовим збором ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача.
Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 25.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Представник позивача у поданій позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, позов задовільнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, однак він в судове засідання не з'явився, причини не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин судом згідно ч. 2 ст. 247, ст.ст. 280-281 ЦПК України, постановлено ухвалу про розгляд справи у заочному порядку, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
09.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.09.2024-100000007 (далі за текстом - Кредитний договір). Укладення даного договору відбулося акцептуванням (прийняттям) відповідачем оферти (пропозиції) позивача на укладення кредитного договору та акцептування позивачем оферт відповідача щодо додаткових договорів до кредитного договору. Документи підписано з боку позивача електронним підписом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е713, А173.
Відповідно до умов Кредитного договору від 09.09.2024, позивач мав надати відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 17000,00 грн., строком на 210 днів, а останній мав повернути суму кредиту та сплатити відсотки за фіксованою езмінною процентною ставкою - 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Кредитним договором погоджено виплату відповідачем комісії, пов'язаної з наданням кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що нараховується в день видачі кредиту, що складає 3400,00 грн.
Кредитні кошти позивач мав перерахувати в безготівковій формі на рахунок до картки НОМЕР_2.
До позову додано квитанцію Liqpay № 2514869275 згідно якої 09.09.2024 здійснено виплату за кредитним договором № 09.09.2024-100000007 у сумі 17000,00 грн.
На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 09.09.2024-100000007 від 09.09.2024р. Згідно даної довідки заборгованість по кредитному договору складає: 17000,00 грн. основний борг; 35700,00 проценти; 3400,00 комісія; 8500,00 грн неустойка. Всього заборгованість складає: 64600,00 грн. Проценти по кредитному договору нараховані за період 09.09.2024 по 06.04.2025. При цьому дана довідка визначає лише суми заборгованості без наведення, які ставок відсотків, величин, що використовувалися для розрахунку неустойки та період розрахунку останньої.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).
У позовній заяві позивач зазначає, що Кредитний договір було укладено відповідачем шляхом підписання даних документів одноразовим ідентифікатором при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов названого договору. Разом з тим, жодним доказом не визначено яким чином відповідачем отримано одноразові ідентифікатори, зокрема на який номер телефону направлялось повідомлення з цими ідентифікаторами та належність такого телефонного номеру саме відповідачу.
За правилами частин 1-3 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначається поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.
Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).
Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).
За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Однак, на момент розгляду справа не містить документів, які б слугували первинними документами згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б виконання операції з безготівкового зарахування суми кредиту на картковий рахунок відповідача за Кредитним договором. Також, відсутні докази належності платіжного засобу, вказаного в Кредитному договорі відповідачу.
Квитанцію Liqpay № 2514869275 згідно якої 09.09.2024 здійснено виплату за кредитним договором № 09.09.2024-100000007 у сумі 17000,00 грн. суд не може прийняти в якості належного доказу перерахування коштів, адже з неї не вбачається, що її підписала вповноважена особа, що притаманне первинним документам.. Даний документ, як і інші в справі не свідчать про належність саме відповідачу платіжної карти 516936*69 на рахунок до якої ніби перераховувалися кошти.
Як передбачено ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.
Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 15 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» схеми електронної ідентифікації повинні забезпечувати низький, середній та/або високий рівні довіри до засобів електронної ідентифікації, що видаються в рамках відповідних схем електронної ідентифікації. Низький, середній та високий рівні довіри до засобів електронної ідентифікації повинні відповідати, зокрема таким критеріям: низький рівень довіри до засобів електронної ідентифікації стосується засобу електронної ідентифікації з засобами контролю, призначенням яких є зниження ризику неправомірного використання чи підміни ідентифікаційних даних; середній рівень довіри до засобів електронної ідентифікації стосується засобу електронної ідентифікації з засобами контролю, призначенням яких є істотне зниження ризику неправомірного використання чи підміни ідентифікаційних даних; високий рівень довіри до засобів електронної ідентифікації стосується засобу електронної ідентифікації з засобами контролю, призначенням яких є запобігання неправомірному використанню чи підміні ідентифікаційних даних.
Саме використання кваліфікованих електронних підписів та печаток за ч. 3 ст. 15 названого закону забезпечує високий рівень довіри до засобів електронної ідентифікації, з використанням яких створюються такі електронні підписи та печатки, а також до схем електронної ідентифікації, в рамках яких видаються відповідні засоби електронної ідентифікації.
Отже, високий рівень довіри до засобів електронної ідентифікації, який запобігє неправомірному використанню чи підміні ідентифікаційних даних досягається за використання кваліфікованих електронних підписів та печаток, що при ідентифікації відповідача при підписанні кредитний договір № 09.09.2024-100000007 не використовувалося.
За вказаних обставин в позові слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого ЦПК України строку, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ел. пошта info@sgroshi.com, тел. 380630731405, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено: 06.02.2026
Суддя В. В. Гребенюк