Справа №295/1877/26
1-кс/295/916/26
06.02.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 від 31.01.2026 року про відмову у задоволенні клопотання від 29.01.2026 року в кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.382 КК України,
03.02.2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаною скаргою посилаючись на те, що 02.02.2026 року від слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 надійшов лист з постановою від 31.01.2026 року про відмову в задоволенні поданого ним клопотання від 29.01.2026 року.
Заявник вважає постанову не обґрунтованою та незаконною, а відмова у визнанні його потерпілим позбавляє процесуальних прав, гарантованих КПК України.
Посилаючись на положення ст. 220, 303 КПК України, заявник просить скасувати постанову слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 від 31.01.2026 року про відмову у задоволенні клопотання, а також зобов'язати слідчого або прокурора визнати його потерпілим у кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 року.
В судове засідання заявник ОСОБА_3 не з'явився, подав заяву в якій вимоги скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, справу розглядати за його відсутності.
В судове засідання слідчий не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомляв.
Відсутність слідчого, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги, що передбачено ч. 3 ст. 306 КПК України.
Слідчий суддя вивчивши та дослідивши скаргу, а також додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.
У частині 1 ст. 303 КПК України наведений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та за якими надано право на оскарження. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інщі службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 5 ст. 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060610000463 від 05.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Зі змсту скарги слідує, що 29.01.2026 року ОСОБА_3 подан клопотання про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №№12025060610000463 від 05.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Постановою слідчого Житомирського РВП № 1 ЖВП ГУНП в Житомирській області майором поліції ОСОБА_4 від 31.01.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 29.01.2026 у кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 року, відмовлено.
Так, згідно з положенням ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частини, при цьому мотивувальна її частина повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Разом з цим, оцінивши прийняте слідчим рішення від 31.01.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена без дотримання вимог КПК України та не вмотивована належним чином, з огляду на те, що у постанові не зазначено вичерпних мотивів та причин відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілим.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В свою чергу, ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого та прокурора.
Отже, враховуючи зазначене, слідчий у постанові від 31.01.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим був зобов'язаний послатися на докази, зібрані у ході досудового розслідування, які доводять, що останній не є потерпілим у розумінні ст. 55 КПК України.
У той же час, мотивуючи оскаржувану постанову слідчий вказав, що у ході проведення досудового розслідування не представилось за можливе встановити факт завдання ОСОБА_3 як моральної, фізичної так і матеріальної шкоди і, як наслідок, прийняти рішення про визнання останнього потерпілим.
Водночас, постанова слідчого не містить жодних посилань на конкретні обставини, встановлені в ході досудового розслідування, які б слугували підставою для відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та були б достатніми для висновку про недоведеність факту заподіяння останньому будь-якої шкоди, визначеної ст. 55 КПК України, кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 382 КК України, за фактом можливого вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025060610000463 від 05.08.2025.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 від 31.01.2026 року про відмову у задоволенні клопотання від 29.01.2026 року в кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.382 КК України, підлягає скасуванню.
Окрім цього, з метою усунення зазначених вище порушень за наслідками розгляду відповідного клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати слідчого повторно розглянути подане ОСОБА_3 клопотання з дотриманням вимог КПК України та прийняти за результатами його розгляду законне та обґрунтоване процесуальне рішення, яке б відповідало вимогам ст. 110 КПК України, і повідомити про це заявника.
Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не передбачено постановлення слідчим суддею ухвали про зобов'язання слідчого або прокурора прийняти певне рішення, а тому вимоги скарги щодо зобов'язання слідчого або прокурора визнати заявника ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 року задоволенню не підлягають, оскільки слідчий, дізнавач або прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05 грудня 2023 року (справа № 757/26714/22-к), від 14 лютого 2023 року (справа № 405/680/22, провадження № 51-1544км22), від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к, провадження № 51-3781км21), зазначивши, що стаття 307 КПК України не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий, дізнавач або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК України).
Таким чином, скарга ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню в частині зобов'язання слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 розглянути повторно клопотання ОСОБА_3 від 29.01.2026 року, в передбаченому ст. 220 КПК України порядку, за наслідками якого прийняти відповідне процесуальне рішення, оформлене згідно з вимогами КПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 91, 92, 110, 220, 303-307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 від 31.01.2026 року про відмову у задоволенні клопотання від 29.01.2026 року в кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.382 КК України.
Зобов'язати слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , яка здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025060610000463 від 05.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, розглянути повторно в порядку, визначеному ст. 220 КПК України, клопотання ОСОБА_3 від 29.01.2026 року та надати йому відповідне процесуальне рішення.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1