Справа № 202/660/26
Провадження № 1-кс/202/602/2026
04 лютого 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026042210000090 від 22.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Слідчий СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, яке було вилучено 23.01.2026 року під час обшуку квартири за адресою АДРЕСА_1 , а саме особисті речі: куртку чорного кольору шкіряну, штани чорного кольору, шарф чорно-біло-сірого кольору, які поміщено до спецпакету № NPU 5512916.
В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042210000090 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме за фактом відкритого заволодіння чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.
Зокрема 22 січня 2026 року до Дніпровського РУП № 2 ГУНП надійшло повідомлення про те, що 22 січня 2026 року приблизно о 17:14 невстановлена особа в масці та капюшоні вчинила напад на ломбардне відділення № К 44 бренду «Капітал» ПТ «Ломбард «КОМПРОМІС» Нікітіч Н.В. і Компанія», розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, буд. 63-А, де за допомогою шурупострілу та металевої кірки пошкодила вікно каси, після чого відкрито заволоділа палетом із виробами з золота. Внаслідок протиправних дій ПТ «Ломбард «КОМПРОМІС» завдано майнової шкоди на загальну суму 93 509 грн 10 коп.
Під час оперативно-розшукових заходів було установлено, що до вчинення цього злочину причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також установлено, що знаряддя вчинення злочину зберігаються в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
23 січня 2026 року в період часу з 19:45 до 20:10 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України було проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено вищевказані речі, які визнані речовими доказами.
Слідчий зазначає, що одяг є предметом вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчинення злочину, має значення речових доказів у кримінальному провадженні, які можуть бути знищені, спотворені задля уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, з метою збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на вилучені речі.
Слідчий ОСОБА_6 надала заяву про розгляд клопотання в її відсутність, в якій просила клопотання задовольнити.
Власник речей у судове засідання не з'явився.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042210000090 від 22.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за фактом відкритого заволодіння чужим майном (ювелірними виробами з дорогоцінних металів) 22.01.2026 у ломбардному відділенні № К44 «Капітал» ПТ «Ломбард «Компроміс» Нікітіч Н.В. і Компанія» за адресою м. Дніпро, пр. Миру, буд. 63-А, чим спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 93 509,10 грн
В цьому кримінальному провадженні 23 січня 2026 року був проведений обшук квартири за адресою АДРЕСА_1 , під час якого вилучені особисті речі, а саме куртка чорного кольору шкіряна, штани чорного кольору, шарф чорно-біло-сірого кольору, належні свідку ОСОБА_7 .
Постановою слідчого від 24.01.2026 року вилучені речі визнані речовими доказами.
Також слідчим суддею установлено, що в цьому кримінальному провадженні 24 січня 2026 року було затримано в порядку статті 208 КПК України ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В своєму клопотанні про арешт вилучених під час обшуку речей слідчий посилається на необхідність їх збереження як речових доказів.
Розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя виходить з того, що відповідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, у тому числі, належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії", при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причин.
Слідчий суддя звертає увагу, що матеріали клопотання слідчого не містять даних щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , на особисті речі якого слідчий просить накласти арешт.
Згідно з матеріалами клопотання слідчого ОСОБА_7 перебував разом із ОСОБА_5 під час здачі (продажу) останнім наявних у нього золотих виробів.
Слідчим у клопотанні необґрунтовано, в чому полягає доказове значення особистих речей (предметів одягу), вилучених у ОСОБА_7 .
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що допитаний під час досудового розслідування свідок ОСОБА_8 , яким були придбані золоті вироби, пояснив, що перший чоловік, якому на вигляд 30-35 років, зріст 170 см, був одягнений у куртку чорного кольору коротку болоньєву, на голові капюшон, штани спортивні темного кольору, на голові шапка темного кольору. Другий чоловік на вигляд 20-23 роки, зріст 175-180 см, був одягнений у куртку білого кольору з сірими вставками на рукавах, штани світло-сірого кольору, на правій штанині пряма зеленого кольору (краска) від коліна до стегна.
Допитана свідок ОСОБА_9 пояснила, що 23.01.2026 приблизно о 12-00 до ломбарду зайшли два хлопці, одягнені в темні речі, однак точно вказати не може через те, що вимкнули світло та в ломбарді було погане освітлення.
Відтак відсутні об'єктивні підстави вважати, що речі, вилучені під час обшуку, а саме куртка чорного кольору шкіряна, штани чорного кольору, шарф чорно-біло-сірого кольору, мають суттєве значення для досудового розслідування та можуть мати значення речових доказів, зокрема зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані для доказів факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено можливість використання зазначеного майна як доказу у кримінальному провадженні № 12026042210000090 від 22.01.2026.
На переконання слідчого судді, оскільки слідчим не доведено відповідність вилученого одягу критеріям речових доказів, визначеним у статті 98 КПК України, потреби досудового розслідування не виправдовують такого ступеня втручання у права особи, в якої вони були вилучені, як арешт майна.
Враховуючи вищенаведене, підстави для накладення арешту на речі, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про арешт цього майна слід відмовити.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, вилученого під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_10