06 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 640/15081/21
адміністративне провадження № К/990/3081/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Сидоренка Вадима Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року
у справі № 640/15081/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України, у якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) СБУ щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду нижчого ступеня з 08 листопада 2019 року по 23 квітня 2021 року;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) СБУ щодо невчинення дій відносно надання пропозиції ОСОБА_1 обійняти вакантну посаду начальника регіонального органу - обласного управління СБУ з 08 листопада 2019 року по 23 квітня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ № 538-ОС/дск від 23 квітня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
- зобов'язати СБУ поновити ОСОБА_1 на військовій службі в органах СБУ з 27 квітня 2021 року на посаді начальника управління (бригадний генерал);
- зобов'язати СБУ поновити ОСОБА_1 в списках особового складу СБУ з 27 квітня 2021 року;
- зобов'язати СБУ забезпечити зарахування часу вимушеного прогулу з 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 у загальний строк військової служби по дату поновлення на відповідній посаді;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди;
- установити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом встановлення обов'язку СБУ подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіту про виконання рішення суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду нижчого ступеня з 08.11.2019 по 23.04.2021.
Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо невчинення дій відносно надання пропозиції ОСОБА_1 обійняти вакантну посаду начальника регіонального органу - обласного управління Служби безпеки України з 08.11.2019 по 23.04.2021.
Визнано протиправним та скасовано наказ Служби безпеки України №538-ОС/дск від 23.04.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Зобов'язано Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 27.04.2021 на посаді начальника управління (бригадний генерал).
Зобов'язано Службу безпеки України зарахувати час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у загальний строк військової служби з 27.04.2021 по дату поновлення на військовій службі.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Служби безпеки України (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ: 00034074) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1 066 544,32 грн (один мільйон шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 32 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.)
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року змінено в частині зобов'язання Служби безпеки України поновити ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 27 квітня 2021 року на посаді начальника управління (бригадний генерал) та викладено абзац 5 резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 27 квітня 2021 року у розпорядженні Голови Служби безпеки України за посадою начальника управління (бригадний генерал)».
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції та в частині судових витрат на професійну правову допомогу, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу другого, третього пункту 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від станом на 23.04.2021 року.
Так Суд звертає увагу, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо); у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
У результаті аналізу касаційної скарги Суд дійшов висновку, що скаржнику необхідно обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Сидоренка Вадима Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №640/15081/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Суддя В. Е. Мацедонська