про залишення позовної заяви без руху
06 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/37/26
адміністративне провадження №П/990/37/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями,
02.02.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій просив:
визнати дії Верховної Ради України протиправними;
стягнути з Верховної Ради України кошти у розмірі 54000000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями.
Позовна заява ОСОБА_1 подана засобами поштового зв'язку 28.01.2026, що підтверджується поштовим конвертом та інформацією Трекінгу Укрпошти, зареєстрована у автоматизованій системі документообігу Суду 02.02.2026.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючої судді Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС України.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої наведеної норми правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності), зокрема, постанов Верховної Ради України, законності дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження цього позову, Суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частина п'ята статті 160 КАС України встановлює, що в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Отже, позов до адміністративного суду пред'являється шляхом подання позовної заяви, форма і зміст якої має відповідати вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Із наведеного слідує, що текст позовної заяви має бути викладено у такий спосіб, що дозволяє визначити (зрозуміти) суть позову та вирішити питання, які перелічені у частині першій статті 171 КАС України, з якими процесуальний закон пов'язує можливість відкриття провадження у справі.
Позовна заява, з якою звернувся ОСОБА_1 , не дозволяє вирішити указаних питань, адже викладений зміст позовних вимог не містить належного обґрунтування порушеного права, посилань на порушені Верховною Радою України, як відповідачем, норм права, а поданий разом із позовом доказ (скарга, направлена на адресу Голови Верховної Ради України та розрахунок стажу роботи в сфері права) не стосується виконання Верховною Радою України своїх повноважень. Із тексту позовної заяви неможливо встановити предмет позову, що стосується Верховної Ради України, як відповідача.
Тому, Суд не може чітко встановити змісту позовних вимог, їхнього обґрунтування до Верховної Ради України, як відповідача, у зв'язку з чим Суд не може вирішити питання про відкриття провадження за цим позовом так, як того вимагає процесуальний закон.
Суд також зауважує, що судові рішення (у тому числі ухвала про відкриття провадження у справі) не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, кого позивач уважає відповідачем за цим позовом, який зміст його позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються. Ці та інші вимоги до позовної заяви є обов'язковими і обов'язок щодо їхнього виконання покладений саме на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.
Позивач у позові просить визнати дії Верховної Ради України протиправними, однак не визначає, які саме дії Верховної Ради України він просить визнати протиправними.
Ураховуючи, що позивач у позові не зазначає, які саме дії Верховної Ради України він просить визнати протиправними, позовна заява потребує уточнення із викладенням чіткого змісту позовних вимог та обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із посиланням на докази, що підтверджують ці обставини, з урахуванням вимог статті 266 КАС України.
Також позивач у позові просить стягнути з Верховної Ради України кошти у розмірі 54000000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями, однак не визначає, якими діями, яким чином і яка була завдана шкода.
Так, до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За правилами частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами частин першої, четвертої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами першою, другою та четвертою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За змістом частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Окрім цього, у відповідності з вимогами частин четвертої, сьомої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, всупереч наведених норм процесуального закону, такі докази до позовної заяви позивачем не додані. Позивач письмово не повідомив Суд про неможливість подання усіх наявних у нього доказів у встановлений законом строк, а також причин стосовно цього, не навів відомостей щодо наявності у нього або у іншої особи цих доказів, про вжиті ним заходи з метою одержання цих доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 160 та частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивачем подано до суду заяву, в якій просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з тим, що ним подано позов, пов'язаний з дискримінацією, та не внесенням на даний час змін до Закону України «Про судовий збір» відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в частині звільнення від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях позивачів за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з дискримінацією.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674-VI.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону №3674-VI)
За правилами статті 2 Закону № 3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовано положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2021 №3674-VI (далі - Закону №3674-VI).
Частиною першою цієї норми визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
За правилами частин другої і третьої статті 8 Закону №3674-VI Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Позивач, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору не наводить підстави, визначені статтею 8 Закону №3674-VI, а посилається лише на невнесення змін до Закону України «Про судовий збір» відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в частині звільнення від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях позивачів за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з дискримінацією, що не є підставою для звільнення від сплати судового збору на підставі вимог Закону №3674-VI, оскільки єдиним законом, який регулює, зокрема, порядок сплати і звільнення від сплати судового збору є Закон №3674-VI, зміст якого не передбачає підстави для звільнення від сплати судового бору, наведеної позивачем.
Викладене спростовує доводи заявника щодо наявності у суду законодавчо встановленого обов'язку звільнити позивача від сплати судового збору.
Враховуючи, що заявлене в позові клопотання про звільнення від сплати судового збору жодним чином не обґрунтоване, то у його задоволенні слід відмовити.
Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом № 3674-VI.
Частинами першою та другою статті 9 цього Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлені ставки судового збору
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. немайнового характеру; немайнового характеру, який подано зокрема, фізичною особою - у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 грн.
Таким чином, позивачу необхідно визначитися із змістом позовних вимог та сплатити судовий збір відповідно до наведених норм Закону № 3674-VI з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Судовий збір за подання позовної заяви до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши позивачу десятиденний строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме надати до суду:
- уточнену позовну заяву (нову її редакцію). У цьому зв'язку Суд нагадує, що позовна заява має відповідати вимогам до її форми та змісту, які визначені у статтях 160, 161, 172 КАС України, зокрема, у позові необхідно викласти зміст позовних вимог і обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини. До позовної заяви мають бути додані її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;
- документ про сплату судового збору в установлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
- докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів);
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 КАС України, Суд
Відмовити ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору за подання позову до Верховної Ради України у справі №990/37/26.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій Верховної Ради України протиправними та стягнення з Верховної Ради України кошти у розмірі 54000000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями, залишити без руху.
Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви в порядку, визначеному цією ухвалою суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута особі, що її подала з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Головуючий суддя А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.І. Рибачук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін