06 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/5690/24 пров. № А/857/12589/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання дій,
суддя у І інстанції Шумей М.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 07 березня 2025 року,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) про відмову у зарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 , яку він отримував в управлінні по експлуатації електричних мереж “Нижнєвартовськенергонафта» “Нижнєвартовськнафтогаз»; в управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГВУ “Вареганнафта», в Надвірнянському лісокомбінаті, Нафтогазовидобувному управлінні “Надвірнафтогаз»;
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок з 31.07.2021 призначеної пенсії ОСОБА_1 по віку з врахуванням заробітної плати, яку він отримував:
в управлінні по експлуатації електричних мереж “Нижневартовськенергонафта» № 2 в/о “Нижнєвартовськнафтогаз» у період з 09.10.1982 по 29.09.1984 на підставі архівної довідки виданої ПАТ “РН-Західна Сабір» за вих. № НБ 01770-21 від 14.05.2021;
в управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГВУ “Вареганнафта» у період з 01.10.1984 по 09.01.1986, та у період з 20.10.1986 по 25.03.1987 на підставі довідки виданої АТ “Вареганенергонафта» № 65 від 11.05.2021;
у Нафтогазовидобувному управлінні “Надвірнафтогаз» у період з 11.05.1987 по 31.12.1988 видану Нафтогазовидобувним управлінням “Надвірнанафтогаз» ПАТ “Укрнафтогаз» на підставі довідки за №01/01/11/07/02/02/140 від 25.11.2021;
з 01.03.2024 призначеної пенсії по віку з врахуванням заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 :
у Надвірнянському лісокомбінаті у період з 18.03.1986 по 08.09.1986 на підставі архівної довідки про заробітну плату видану Державним архівом Івано-Франківської області за № K-25/06-07 від 22.02.2024,
а також дорахувати та виплатити недоплачені ОСОБА_1 суми.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №300/5690/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що наданими позивачем довідками належним чином підтверджено його заробітну плату за періоди роботи з 09.10.1982 по 29.09.1984, з 01.10.1984 по 09.01.1986, з 20.10.1986 по 25.03.1987, з 11.05.1987 по 31.12.1988, з 18.03.1986 по 08.09.1986.
Зазначені документи містять відомості, що є необхідними для перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, а тому відповідачем протиправно не враховано зазначені довідки при розгляді заяви про перерахунок призначеної позивачу пенсії.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що на осіб, які працювали в російській федерації після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. Тому немає підстав для врахування заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував: в управлінні по експлуатації електричних мереж “Нижневартовськенергонафта» № 2 в/о “Нижнєвартовськнафтогаз» у період з 09.10.1982 по 29.09.1984 на підставі архівної довідки виданої ПАТ “РН-Західна Сабір» за вих. № НБ 01770-21 від 14.05.2021; в управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГВУ “Вареганнафта» у період з 01.10.1984 по 09.01.1986, та у період з 20.10.1986 по 25.03.1987 на підставі довідки виданої АТ “Вареганенергонафта» № 65 від 11.05.2021; у Нафтогазовидобувному управлінні “Надвірнафтогаз» у період з 11.05.1987 по 31.12.1988, видану Нафтогазовидобувним управлінням “Надвірнанафтогаз» ПАТ “Укрнафтогаз» на підставі довідки за №01/01/11/07/02/02/140 від 25.11.2021.
Скаржник зазначає, що заробітна плата згідно з довідкою №У01/01/11/07/02/02/140 від 25.11.2021, виданою Нафтогазовидобувним управлінням “Надвірна нафтогаз» ПАТ “Укрнафтогаз» з 11.05.1987 по 31.12.1988, та довідкою №К-25/06-07 від 22.02.2024, виданою Державним архівом Івано-Франківської області з 18.03.1986 по 08.09.1986 внесені в матеріали електронної пенсійної справи, однак не враховані, оскільки її розмір невигідний для застосування (становить менше 60 місяців), менший за той, який враховується на даний час - індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення - 1,71495, середньомісячний заробіток за період з 01.07.2000 по 30.09.2021 - 15638,30 грн.
Окрім того наполягає на пропуск позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером і перебуває на обліку в ГУ ПФУ, де йому з 31.07.2021 призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
При цьому до заяви позивачем було подано пакет документів про стаж роботи та заробітну плату, зокрема було подано: архівну довідку про заробітну плату, яку позивач отримував в управлінні по експлуатації електричних мереж “Нижнєвартовськенергонафта» №2 “Нижнєвартовськнафтогаз» у період з 09.10.1982 по 29.09.1984, видану ПАТ “РН-Західна Сибір» за № вих.НБ-01770-21 від 14.05.2021; довідку про заробітну плату, яку позивач отримував в управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГВУ “Варєганнафта» у період з 01.10.1984 по 09.01.1986, та у період з 20.10.1986 по 25.03.1987 №65 від 11.05.2021, видану АТ “Вареганенергонафта»; довідку про заробітну плату, яку позивач отримував в Нафтогазовидобувному управлінні “Надвірнафтогаз» у період з 11.05.1987 по 31.12.1988 Нафтогазовидобувним управлінням “Надвірнанафтогаз» ПАТ “Укрнафтогаз», видану за № 01/01/11/07/02/02/140 від 25.11.2021.
Згодом позивачу було надано архівну довідку, видану Державним архівом Івано-Франківської області за №K-25/06-07 від 22.02.2024, про заробітну плату, яку ОСОБА_1 отримував у період з 18.03.1986 по 08.09.1986 в Надвірнянському лісокомбінаті.
22.02.2024 при поданні довідки №K-25/06-07 від 22.02.2024 позивачу стало відомо, що вказані довідки не були враховані відповідачем при призначений йому пенсії.
Відтак, 22.02.2024 ОСОБА_1 письмово звернувся до відповідача із заявою, у якій просив усунути вказане порушення та врахувати його заробітну плату, вказану у поданих довідках.
Листом від 21.03.2024 та розрахунком заробітної плати підтверджено, що відповідачем вказані вище довідки про заробітну плату при обчисленні пенсії позивача не зараховано і зараховувати в добровільному порядку відповідач їх відмовився.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
В силу приписів частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за увесь час, починаючи з 1 липня 2000 року, та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 1 липня 2000 року. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 1 липня 2000 року.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 цього Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Як передбачено частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За змістом підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, зокрема, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку №22-1).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що пенсіонер має подати саме довідку про заробітну плату, в якій мають бути зазначені первинні документи, на підставі яких вона видана, а орган пенсійного фонду має право вимагати від підприємств, установ та організацій, її дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, а також перевіряти обґрунтованість її видачі. Після надходження документів пенсійний орган вирішує питання про перерахунок пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі №667/4633/15-а.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження отримання заробітної плати за період 09.10.1982 по 29.09.1984, з 01.10.1984 по 09.01.1986, з 20.10.1986 по 25.03.1987, з 11.05.1987 по 31.12.1988, з 18.03.1986 по 08.09.1986 позивач двічі (разом із заявою про призначення пенсії та із заявою про її перерахунок) надав пенсійному органу довідки, які містять інформацію про розмір його заробітної плати для обчислення пенсії. Оскільки у спірний період позивачу нарахована та виплачена заробітна плата, роботодавець зобов'язаний був нараховувати та сплачувати страхові внески.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем враховано у трудовий стаж позивача роботу в управлінні експлуатації електричних “Нижнєвартовськенергонафта» “Нижнєвартовськнафтогаз» у період з 09.10.1982 по 29.09.1984, в управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГВУ “Вареганнафта» у період з 01.10.1984 по 09.01.1986, у період з 20.10.1986 по 25.03.1987; y Нафтогазовидобувному управлінні “Надвірнафтогаз» у період з 11.05.1987 по 31.12.1988; в Надвірнянському лісокомбінаті у період з 18.03.1986 по 08.09.1986.
При цьому архівну довідку про заробітну плату позивача, яку він отримував в управлінні по експлуатації електричних мереж “Нижнєвартовськенергонафта» “Нижнєвартовськнафтогаз» у період з 09.10.1982 по 29.09.1984, видану ПАТ “РН-Західна Сибір» за № вих.НБ-01770-21 від 14.05.2021; довідку про заробітну плату, яку позивач отримував в управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГВУ “Вареганнафта» у період з 01.10.1984 по 09.01.1986 та у період з 20.10.1986 по 25.03.1987, видану ДТ “Вареганенергонафта» № 65 від 11.05.2021; довідку про заробітну плату, яку позивач отримував в Нафтогазовидобувному управлінні “Надвірнафтогаз» у період з 11.05.1987 по 31.12.1988, видану Нафтогазовидобувним управлінням “Надвірнанафтогаз» ПАТ “Укрнафтогаз» за №01/01/11/07/02/02/140 від 25.11.2021, позивачем подано до ГУ ПФУ при зверненні із заявою про призначення пенсії
Щодо твердження ГУ ПФУ, що стаж роботи на території російської федерації з 01.01.1992 не враховується до страхового стажу апеляційний суд зазначає таке.
Як передбачено статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Згідно зі статтею 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Таким чином, з наведеного слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Відповідно до матеріалів справи на час роботи позивача у російській федерації Україна була учасником угоди, а тому норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Водночас наявна у матеріалах справи копія трудової книжки позивача та довідки з місця роботи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Суд також зазначає, що за приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року №2783-IX (далі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, а тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.
Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема, російської федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора, зокрема, російської федерації.
Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем довідками належним чином підтверджено заробітну плату позивача за періоди роботи з 09.10.1982 по 29.09.1984, з 01.10.1984 по 09.01.1986, з 20.10.1986 по 25.03.1987, з 11.05.1987 по 31.12.1988, з 18.03.1986 по 08.09.1986.
Апеляційний суд відхиляє посилання пенсійного органу на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що відповідачем не надано підтверджень поінформованості позивача про обсяг врахованих документів під час призначення виплат. При цьому позивач стверджує, що про такі протиправні дії він дізнався лише у березні 2024 року з листа відповідача на свій запит.
Окрім того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги покликання скаржника на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, оскільки докази у кожній справі оцінюються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи та постанова суду апеляційної інстанції не є обов'язковою для застосування.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №300/5690/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар