27 січня 2026 року ЛьвівСправа № 260/3677/25 пров. № А/857/53739/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - суддів: з участю секретаря судового засідання Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Шавеля Р. М., Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, що ухвалив суддя Гаврилка С.Є., у місті Ужгороді, у справі № 260/3677/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про:
- визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 »;
- визнання протиправним та скасування наказу Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 42-М/25 від 31.03.2025 “Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва», в частині відмови ОСОБА_3 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 »;
- зобов'язання Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видати ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 »
Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 20 березня 2025 року позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: "Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ". Проте, рішенням Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057 та наказом № 42-М/25 від 31 березня 2025 року позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: "Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ", відповідно до статті 29 частини 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: неподання визначених частиною 3 цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Вказане рішення містить примітку про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 накладено обтяження № 58943577 у вигляді арешту нерухомого майна від 11 березня 2025 року Відділом ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позивач, вважає, що відповідач безпідставно відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень забудови, посилаючись на положення статті 29 частини 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки позивач надав усі документи, необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Відтак, позивач вважає, що рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень та відповідний наказ є протиправними.
29 жовтня 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення про відмову ОСОБА_2 у видачі містобудівних умов та обмежень Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057, номер рішення 47-В/03-04/25, на об'єкт будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ».
Визнав протиправним та скасував наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 42-М/25 від 31 березня 2025 “Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва», в частині відмови ОСОБА_3 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ».
Зобов'язав Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20 березня 2025 року про надання містобудівних умов та обмеження забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ».
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення є протиправними, оскільки відповідач не конкретизував, які саме документи, передбачені частиною третьою статті 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», є неналежними або не були подані позивачем, а також не вказав, з якою метою та для з'ясування яких обставин необхідне подання таких документів.
Суд першої інстанції встановив, що доводи відповідача щодо неподання позивачем визначених законом документів спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим відмова у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав неподання передбачених законодавством документів є необґрунтованою та протиправною.
Щодо іншої підстави відмови, яка була зазначена у примітці до рішення відповідача, а саме наявності арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, накладеного ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року по справі № 308/16134/24, суд першої інстанції дійшов висновку, що видача містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не охоплюється забороною, передбаченою зазначеною ухвалою, оскільки містобудівні умови та обмеження є вихідними даними, необхідними для проектування будівництва, їх видача не може мати наслідком відчуження, розпорядження чи користування земельною ділянкою та не надає права на проведення будівельних робіт, а отже не підпадає під заборону проведення будівельних робіт та здійснення реконструкції нерухомого майна.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що така підстава відмови не була покладена відповідачем в основу прийнятого рішення та наказу. Враховуючи, що жодних передбачених частиною четвертою статті 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» підстав для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень матеріали справи не містять, суд визнав наявними підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та наказу.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру про видачу містобудівних умов та обмежень суд виходив з того, що питання видачі містобудівних умов та обмежень є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, у зв'язку з чим суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, тому з метою захисту прав позивача належить зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20 березня 2025 року про надання містобудівних умов та обмежень.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила третя особа.
Одночасно просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставин справи.
Апелянт вказує на те, що однією з обов'язкових передумов отримання містобудівних умов та обмежень є надання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Однак, ухвалою Закарпатського апеляційного суду по справі № 308/16134/24 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі, шляхом накладення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт, здійснення будь-яких дій щодо поділу, об'єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій, яка є чинною на час подання апеляційної скарги.
Апелянт наголошує на тому, що такий арешт обмежив право позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, позбавивши позивача права на проведення будь-яких проектних чи будівельних робіт на такій ділянці, що охоплюється правом на її забудову, у розумінні статті 375 Цивільного кодексу України. Апелянт зазначає, що отримання містобудівних умов та обмежень є першим етапом офіційного оформлення будівельних об'єктів і полягає у початку реалізації права забудови, тобто може обмежуватися у рамках обмежень правомочностей із користування земельною ділянкою.
Крім того, апелянт вказує, що суд проігнорував доводи про те, що видача містобудівних умов та обмежень фактично є реєстраційною дією, оскільки відбувається створення, підписання та реєстрація уповноваженим органом електронного документа в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, а відтак така дія підпадає під заборону проведення реєстраційних дій, накладену ухвалою Закарпатського апеляційного суду. Апелянт також звертає увагу на те, що позивач при зверненні до Управління містобудування та архітектури надав документи на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, у яких відсутнє посилання про накладення арешту на неї. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція відповідач зводиться до того, що при розгляді заяви позивача про видачу містобудівних умов та обмежень було отримано інформацію з державних електронних інформаційних ресурсів про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 накладено арешт. Відповідач зазначає, що, згідно з положеннями Закону України “Про виконавче провадження» та усталеної судової практики, арешт земельної ділянки є юридичною забороною на вчинення будь-яких дій, пов'язаних із арештованою земельною ділянкою, включаючи зміну її правового статусу, використання чи забудову, у тому числі видачу містобудівних умов та обмежень.
Відповідач наголошує на тому, що наявне обтяження унеможливлює реалізацію будівельного проєкту до моменту зняття арешту в установленому законом порядку, оскільки передбачає використання арештованої земельної ділянки під час реконструкції будівлі.
Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень ухвалено в межах повноважень відповідача та мотивовано об'єктивними обставинами - наявністю арешту, що підтверджується офіційними даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому є правомірним.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що, 20 березня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: "Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ".
Рішенням Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057 та наказом № 42-М/25 від 31 березня 2025 ОСОБА_3 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: "Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ", відповідно до статті 29 частини 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: неподання визначених частиною 3 цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень (Т. 1 а.с.а.с. 25-28).
При цьому, вказане рішення містить примітку про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 накладено обтяження № 58943577 у вигляді арешту нерухомого майна від 11 березня 2025 року Відділом ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон України № 3038- VI).
Згідно з ч. 8 п. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно до п. 4 цієї статті, замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку. Дії, спрямовані на виконання функцій замовника будівництва, може виконувати особа, якій доручено вчинення дій з виконання підготовчих та/або будівельних робіт на підставі та у межах, встановлених договором доручення;
Апеляційний суд встановив, що підставою для відмови відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень, зазначеною у резолютивній частині оскарженого рішення, було неподання позивачем визначених ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а підставою видання спірного наказу - також і ч. 6 ст. 29 Закону № 3038-VI
Стаття 29 Закону № 3038-VI містить наступні правові норми, які апеляційний суд бере до уваги при оцінці спірного рішення.
“1. основними складовими вихідних даних є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
2. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об'єктів будівництва у проектах, що здійснюються на умовах публічно-приватного партнерства або концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, яке є об'єктом публічно-приватного партнерства, концесії, за умови що така земельна ділянка (її частина) відповідно до договору необхідна для здійснення публічно-приватного партнерства або концесії.
3. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника або особи, якій делеговані функції замовника відповідно до законодавства (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.
Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
4. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстави відмови приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру", у строк, що не перевищує строк, встановлений для їх надання.
5. Містобудівні умови та обмеження містять:
1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта;
1-1) ідентифікатор об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);
2) інформацію про замовника;
3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);
5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);
9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж;
10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об'єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).
Перелік зазначених умов є вичерпним.
Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.
6. Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням адміністративного суду.
Припинення дії містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом:
1) відкликання за заявою замовника;
2) скасування за рішенням адміністративного суду.
У разі скасування за рішенням адміністративного суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.»
Апеляційний суд встановив, що в оскаржених рішенні та наказі відповідач не конкретизував, які саме документи, з переліку, визначеного ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI, позивач зобов'язаний подати для прийняття позитивного рішення, які з поданих документів є неналежними повністю або частково, а також не пояснив, з якою метою, для яких цілей і для з'ясування яких обставин необхідне подання конкретних документів.
Враховуючи те, що перелік документів, визначений частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI, є вичерпним, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач не подав передбачені законом документи або подав неналежні документи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відмова з підстави неподання визначених законом документів є необґрунтованою.
Щодо доводів апеляційної скарги про існування обтяжень земельної ділянки апеляційний суд зазначає наступне.
Як йшлося вище, частина 4 статті 29 Закону № 3038-VI передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Апеляційний суд встановив, що у резолютивній частині оскарженого рішення Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057, та у наказі № 42-М/25 від 31 березня 2025 року підставою для відмови зазначено ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.
Обставина щодо наявності арешту на земельну ділянку міститься у примітці до рішення та не є підставою, яка покладена в основу оскаржених рішення та наказу, у той час як правомірність рішення органу влади оцінюється з огляду на ті підстави та мотиви, які брались до уваги при прийнятті спірних актів та вказані, у тексті оскаржених актів, як підстави їх прийняття.
Посилання на обставини, що містяться у примітках, додаткових поясненнях або інших частинах документа, але не покладені в основу спірних рішень, не можуть вважатися офіційною мотивацією прийнятого рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо того, що наявність арешту на земельну ділянку є перешкодою для видачі містобудівних умов та обмежень, спростовуються змістом оскаржених актів відповідача.
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дослідив підстави прийняття оскаржених рішень суб'єкта владних повноважень, в тому числі і щодо наявності арешту на земельну ділянку, встановив їх необґрунтованість та дійшов правильного висновку про протиправність оскаржених актів. Жодних інших підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень відповідач у спірних актах не зазначив.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо наявності арешту на земельну ділянку є такими, що виходять за межі предмета судового розгляду у даній справі, оскільки ця обставина не була підставою для прийняття оскарженого рішення.
Апеляційний суд не наділений повноваженнями оцінювати правомірність рішення відповідача через призму обставин, які відповідач не вказував, як підставу відмови у видачі містобудівних умов та обмежень та не поклав в основу спірних рішень.
Таким чином апеляційний суд ввважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що рішення Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057 та наказ № 42-М/25 від 31 березня 2025, якими ОСОБА_3 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: "Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 " є протиправними, що є підставою для скасування відповідних рішень відповідача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 », суд першої інстанції вірно врахував, що повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є дискреційними повноваженнями уповноваженого органу відповідача, тому підставно зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20 березня 2025 року про надання містобудівних умов та обмеження забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: “Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 ».
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 260/3677/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст складено 03.02.2026